Вищий адміністративний суд України
Ухвала
| 22.06.2006 р. | № К9153/06, К7379/06 |
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача <...>, суддів: <...>, при секретарі судового засідання <...>, розглянувши касаційне подання заступника прокурора Харківської області, касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 у справі № А13/1505 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю <...> «Б» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, третя особа — Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановив:Рішенням господарського
суду Харківської області від 05.04.2005 в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.12.2004 № <...> про зменшення в картці особового рахунку ТОВ «Б» суми бюджетного відшкодування, задекларованої за жовтень 2004 року, на 1748167,00 грн., відмовлено з тих підстав, що податковий кредит у податковій декларації за жовтень 2004 року був задекларований позивачем на підставі податкових накладних, зокрема від 30.09.2004 № 715 та № 716, покупцем за якими є інший платник податку, а саме ТОВ «К».Постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 рішення суду першої інстанції скасоване, позов задоволено . Висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що зміна назви ТОВ «К» на ТОВ «Б», з унесенням відповідних змін до статуту зазначеного товариства та зі збереженням коду юридичної особи та індивідуального податкового номера платника ПДВ, надавала позивачу право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) ТОВ «К». За висновком суду апеляційної інстанції правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 1728333,33 грн. за податковими накладними від 30.09.2004 № 715 та № 716 випливає з положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким реалізація платника податку права на податковий кредит не обмежена часовими рамками.У касаційному поданні та касаційних скаргах ставиться питання про скасування постанови апеляційного суду, залишення в силі рішення суду першої інстанції з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 27 ГПК України.
У відзиві на касаційне подання та касаційні скарги позивач просить залишити скарги без задоволення як необґрунтовані.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України доходить висновку, що
касаційне подання та касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вересні 2004 року ТОВ «К» за результатами біржового аукціону придбало цілісний майновий комплекс акціонерного товариства <...>, сплативши ціну придбання та отримавши від продавця <...> податкові накладні від 30.09.2004 № 715 на суму 5621563,90 грн., у тому числі ПДВ 936927,31 грн., та від 30.09.2004 № 716 на суму 4586436,10 грн., у тому числі ПДВ 764406,02 грн. У податковій декларації з ПДВ за вересень 2004 року, поданій до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 19.10.2004, ТОВ «К» не відтворено показники по господарській діяльності, по податкових зобов’язаннях та податковому кредиту.
16.10.2004 була здійснена
державна реєстрація змін до статуту ТОВ «К» у зв’язку зі зміною найменування товариства на ТОВ «Б» зі збереженням за позивачем коду юридичної особи в ЄДРПОУ та індивідуального податкового номера платника ПДВ в Реєстрі платників податку на додану вартість, які були присвоєні ТОВ «К».У податковій декларації з ПДВ за жовтень 2004 року, поданій до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 22.11.2004, позивач задекларував податкові зобов’язання в сумі 80116,00 грн. та податковий кредит в сумі 1828283,00 грн. по операціях, здійснених ТОВ «К», та на підставі податкових накладних, в яких покупцем зазначене це товариство, у тому числі податкових накладних від 30.09.2004 № 715 та № 716.
Ураховуючи збереження позивачем ідентифікуючих юридичну особу та платника ПДВ коду в ЄДРПОУ та індивідуального податкового номера, присвоєних до цього ТОВ «К», а також правонаступництво позивача відносно вказаного товариства,
суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних на ТОВ «К» як на покупця. Таке не суперечить підпунктам 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки судом встановлено факт здійснення ТОВ «К» операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), а також перереєстрацію цього товариства у зв’язку зі зміною найменування впродовж звітного податкового періоду, внаслідок чого податкова декларація з ПДВ за жовтень 2004 року за наслідками господарської діяльності цього товариства могла бути подана лише від імені ТОВ «Б».Що ж до
включення в податковій декларації за жовтень 2004 року до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними від 30.09.2004 № 715 та № 716, то таке не суперечить положенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 5.8 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за № 250/2054, щодо можливості виправлення платником податку помилки, допущеної при формуванні податкового кредиту за попередній звітний період, шляхом включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації за наступний звітній період.З огляду на те, що в податковій декларації за вересень 2004 року не були задекларовані ані сума податкових зобов’язань, ані сума податкового кредиту,
включення позивачем суми ПДВ по податкових накладних від 30.09.2004 № 715 та № 716 в податковій декларації за жовтень 2004 року в рядок 17, а не в рядок 16, як того вимагає чинний Порядок, не призвело до зміни співвідношення обов’язку позивача перед бюджетом та його права на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2004 року.За змістом частини 3 ст. 94, пункту 2 частини 3 ст. 104 та пункту 2 частини 2 ст. 11110 ГПК України, за правилами якого був здійснений розгляд справи апеляційною інстанцією, вимога щодо розгляду справи судом з повідомленням належним чином про місце та час засідання суду стосувалася лише сторін у справі.
У зв’язку з цим посилання в касаційному поданні та в касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції ст. 27 ГПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності представника ДПІ у Київському районі м. Харкова, третьої особи без самостійних вимог, не повідомленої належним чином про місце і час судового засідання, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, не є обґрунтованими.
Перевірка законності судових рішень касаційною інстанцією здійснюється на відповідність їх нормам матеріального та процесуального права, чинних на момент прийняття цих рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:Касаційне подання
заступника прокурора Харківської області та касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 — без змін.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 — 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
коментар редакції
Заміна Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ у зв’язку зі зміною назви: податковий кредит за
податковими накладними зі старими реквізитами зберігається
Чи варто говорити, наскільки суворо ставляться податківці до питань заповнення податкових накладних, адже цей документ для покупця відіграє найважливішу роль при відображенні податкового кредиту з ПДВ (див. п.п. 7.4.5 Закону про ПДВ). Тому не дивно, що деякі недоліки в податковій накладній можуть стати перешкодою для набуття права на податковий кредит.
Якщо такий недолік дійсно серйозний (наприклад, відсутність на податковій накладній печатки продавця), позбавитися податкового кредиту, хоч і неприємно, та не так прикро. А от якщо прискіпування податківців щодо податкової накладної безпідставні, то шукати правди доводиться вже в суді.
Якраз така ситуація і стала предметом судового розгляду між платником податків та податковим органом.
Сутність проблеми полягає в такому: підприємство змінило свою назву, відповідно внісши необхідні поправки до засновницьких документів. При цьому код ЄДРПОУ та індивідуальний податковий номер платника ПДВ не змінилися. Подаючи поточну декларацію з ПДВ уже від нового імені, платник включив до неї суми ПДВ за податковими накладними, що запізнилися, виписаними в попередньому звітному періоді на старе ім’я. Зазначені в цих податкових накладних суми ПДВ було відображено у складі податкового кредиту у рядку 10.1 декларації зі сподіванням на бюджетне відшкодування.
Місцевий податковий орган таку ситуацію не схвалив та визнав податкові накладні
зі старою назвою підприємства-покупця недійсними. Крім того, податківцям, здається, не сподобалося, що суми ПДВ за податковими накладними, що запізнилися, було відображено в рядку 10.1 поточної декларації, а не в її коригувальному рядку 16 із шифром «самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації».Однак суд, детально розглянувши це питання, указав на неправоту податківців. Свою позицію ВАСУ аргументував тим, що підприємство, яке змінило свою назву, є правонаступником старого підприємства та
зберегло колишні код ЄДРПОУ, а також індивідуальний податковий номер, що ідентифікують його як юридичну особу та платника ПДВ. А оскільки так, то суми ПДВ за податковими накладними зі старою назвою потрапили до складу податкового кредиту цілком законно. До того ж, на думку служителів Феміди, відображення сум ПДВ за податковими накладними, що запізнилися, у рядку 10.1 декларації, а не в рядку 16, абсолютно не змінило співвідношення зобов’язань підприємства перед бюджетом і не вплинуло на його право на бюджетне відшкодування ПДВ.Радує, що в такій ситуації можна апелювати не лише до позитивного судового рішення, а й до ліберальних листів самої податкової адміністрації.
По-перше, у листі від 04.09.2006 р. № 16426/7/161517 ДПАУ констатувала, що
до податкового кредиту звітного періоду може бути включено податкові накладні, виписані за результатами передоплати, здійсненої в попередньому періоді, якщо суми такої передоплати свого часу не було включено до податкового кредиту.Виходить, відображення сум ПДВ за податковими накладними, що запізнилися, у рядку 10. 1 поточної декларації не повинне нікого бентежити і ставати перешкодою на шляху до податкового кредиту, як у ситуації, що розглядається. Адже в результаті ці суми все одно потрапляють до рядка 17. Тим більше, що не дуже давно головний податковий орган у листі від 11.08.2004 р. № 15316/7/152417 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 81) і сам заявив, що записи про податкові накладні, отримані із запізненням,
не повинні прирівнюватися до записів про самостійно виправлені помилки, щоправда, як альтернативу їм було запропоновано коригувальний рядок 16 із шифром «інші випадки». Однак пізніше ДПАУ абсолютно чітко зорієнтувала платників податків на відображення сум ПДВ за податковими накладними, що запізнилися, саме в рядку 10.1 декларації за поточний звітний період (див. лист від 30.12.2005 р. № 26268/7/161117 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 68).По-друге, у листі від 17.03.2006 р. № 179/10/31106* ДПА у м. Києві на виконання завдання ДПАУ роз’яснює таке. При зміні назви платника податків відбувається його
перереєстрація, що супроводжується заміною старого Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на нове (див. п. 21 Положення № 79).* Аналогічну думку представників податкової служби висловлено і в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 5, с. 37.
Для заміни Свідоцтва платник ПДВ протягом 10 днів від моменту виникнення таких змін має подати до податкового органу за місцем своєї реєстрації додаткову реєстраційну заяву з відповідною позначкою «Перереєстрація».
Податковий орган, у свою чергу, видасть підприємству нове Свідоцтво (з новим номером) замість старого в тому ж порядку, що й при реєстрації. При цьому
не зміняться ні дата реєстрації платником ПДВ, ні його індивідуальний податковий номер (нагадаємо, згідно з п. 3 Положення № 79 індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України та зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання його реєстрації як платника ПДВ). А датою видачі нового Свідоцтва і датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідних змін до Реєстру платників ПДВ.У зв’язку з тим, що строк дії старого Свідоцтва закінчується на дату видачі нового Свідоцтва, то з цієї дати на ім’я покупця мають виписуватися податкові накладні з урахуванням змін у його назві та номері Свідоцтва платника ПДВ.
А податкові накладні, виписані до зазначеної дати (за умови відповідності до всіх вимог п. 7.2 Закону про ПДВ), отримані свого часу платником
з урахуванням реквізитів колишнього Свідоцтва, на думку ДПАУ, можуть відображатися в податковому обліку такого платника.На наш погляд, ця позиція податківців є справедливою стосовно збереження права на податковий кредит не лише за податковими накладними, які
виписано та отримано до заміни старого Свідоцтва на нове, а й за податковими накладними, виписаними до цієї дати, а отриманими після.Як бачите, вихід з такої ситуації є — судове рішення це підтверджує. Однак для уникнення різного роду непорозумінь краще своєчасно повідомити своїх партнерів про зміни реквізитів платника ПДВ. Адже з моменту видачі нового Свідоцтва податкові накладні повинні містити вже нові реквізити.
