Вищий адміністративний суд України
Ухвала
| 06.07.2006 р. | № К-12328/06 |
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача <...>, суддів: <...>, при секретарі судового засідання <...>, розглянувши касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 у справі № 2-25/13027-2005 господарського суду АР Крим за позовом товариства з обмеженою відповідальністю <...> до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановив:Постановою
господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2005, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2005, позов ТОВ <...> задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ від 02.08.2005 № 190/1701, від 02.08.2005 № 191/1701.Судові рішення вмотивовані висновком, що підпунктом 9.3.5 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачені
особливості нарахування та сплати окремих видів доходів, у цьому випадку дивідендів, які полягають у тому, що зазначені доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за рахунок фізичних осіб. За таких обставин суди дійшли висновку, що позивач правомірно здійснював утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у день виплати дивідендів.У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України доходить висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наданих позивачем платіжних вимог та платіжних відомостей позивач здійснив утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у день виплати дивідендів, а саме 06.06.2005, 17.06.2005, 04.07.2005.
Відповідно до п. 22.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Згідно з п. 1.13 зазначеного Закону оподаткування передбачає собою порядок, пов’язаний з визначенням об’єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб.
Порядок обчислення податку податковим агентом платника податку, на користь якого нараховуються (сплачуються) дивіденди, зазначені у п. 9.3. Оподаткування дивідендів, відмінних від тих, що збільшують статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів, встановлений п.п. 9.3.3 та п.п. 9.3.4 п. 9.3 ст. 9 Закону, відповідно до яких, зокрема, резидент, який виплачує дивіденди платникам податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди.
Водночас п.п. 9.3.5 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлюються особливості сплати податку до бюджету, а саме: доходи, зазначені у п. 9.3,
кінцево оподатковуються при їх виплаті за рахунок платників податків.Аналіз наведених норм дозволяє дійти вис-новку, що
дата сплата податку з виплачених дивідендів не пов’язується з часом їх нарахування, оскільки за своєю суттю та ознаками такі дивіденди повинні виплачуватися платникам податку.Посилання податкової інспекції на п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 щодо сплати податку у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, є безпідставним, оскільки дія цієї норми поширюється на доходи, які нараховуються, але не виплачуються платнику податку.
За таких обставин судами попередніх інстанцій при вирішенні спору
правомірно застосовано спеціальну норму (п.п. 9.3.5 п. 9.3 ст. 9) спеціального закону (Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), який встановлює правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб.Водночас слід зазначити, що при перегляді справи суд апеляційної інстанції керувався положеннями Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що, на думку колегії суду апеляційної інстанції, у цих правовідносинах податковий орган не здійснював владних управлінських функцій, наявність яких характеризує адміністративний спір.
Однак такий висновок Севастопольського апеляційного господарського суду не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права, оскільки прийняте ОДПІ спірне податкове повідомлення-рішення зачіпає права, свободи, інтереси позивача у сфері реалізації ним конституційних прав і тому
цей спір класифікується як адміністративний, вирішення якого повинно здійснюватися за правилами КАС України.З огляду на те, що зазначене порушення не призвело до прийняття судом апеляційної інстанції неправильного судового рішення, прийняті у справі судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:касаційну скаргу
Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2005 — без змін.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 — 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
коментар редакції
Строки перерахування податку з доходів при виплаті дивідендів
В ухвалі, що коментується, Вищий адміністративний суд України розглядає
порядок сплати податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні дивідендів.На думку суду, сплата податку з доходів фізичних осіб має здійснюватися
в момент виплати дивідендів. Такого висновку суд доходить на підставі п.п. 9.3.5 Закону № 889, згідно з яким доходи у вигляді дивідендів остаточно оподатковуються при їх виплаті та за їх рахунок. На наш погляд, суд дуже буквально зрозумів фразу «остаточно оподатковуються при їх виплаті».Дійсно, до внесення до Закону № 889 змін, що набули чинності з 01.01.2005 р., оподаткування дивідендів здійснювалося при їх виплаті. У зв’язку з цим правила оподаткування дивідендів можна було назвати спеціальними і загальновстановлені п.п. 8.1.2 Закону № 889 строки сплати податку до них не застосовувалися.
Однак згідно з чинною на сьогодні редакцією п.п. 9.3.4 Закону № 889 оподаткуванню підлягають дивіденди,
нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав. Що стосується норми п.п. 9.3.5 Закону № 889, то вона вказує не стільки на момент сплати податку, скільки на те, що дохід у вигляді дивідендів не потрібно включати до річної декларації чи перераховувати за підсумками року, оскільки податок остаточно утримується податковим агентом.На нашу думку, при нарахуванні податку з доходів у вигляді дивідендів
застосовуються загальні норми Закону № 889. Отже, підприємство при нарахуванні дивідендів зобов’язане утримати з їх суми податок за ставкою 13 % (з 2007 року — 15 %). При цьому згідно з п.п. 8.1.2 Закону № 889 податок з доходів має бути перераховано до бюджету в такі строки:—
при виплаті дивідендів, якщо вони виплачуються в місяці нарахування або в наступному місяці, але не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, в якому їх було нараховано;—
у строки, установлені законом для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця нарахування дивідендів), якщо дивіденди нараховуються, але не виплачуються.Таким чином, на наш погляд, посилання податківців під час судового засідання на п.п. 8.1.2 Закону № 889 було цілком обґрунтованим.
Нагадаємо, що свого часу податківці вдавалися до іншої крайності, наполягаючи на сплаті податку з доходів
у місяці нарахування дивідендів незалежно від строку їх виплати (див. лист ДПАУ від 18.01.2005 р. № 442/6/17-3116 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 21).
