Адміністрування податку на прибуток за новими правилами
У нових Методичних рекомендаціях щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток, затверджених наказом ДПАУ від 11.12.2006 р. № 766 (див. с. 14), крім власне «основного» тексту Методрекомендацій, на особливу увагу платників цього податку заслуговують додаток 1 — Порядок проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток, а також додаток 2 — таблиця, якою слід керуватися при складанні декларації. Обговоримо найвизначніші нюанси цих документів.
Олександр ГОЛЕНКО, головний редактор
Дмитро КОСТЮК, заступник головного редактора
Дмитро ВИНОКУРОВ, заступник головного редактора
Камеральна перевірка декларації: «Я не здамся без бою!..»?
Перш за все відзначимо важливість і необхідність такого документа хоча б тому, що колишній подібний документ (на сьогодні скасований) занадто застарів.
Ми пишемо «такого», а не «цього» лише з тієї причини, що в документі, який коментується, —
Порядку проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток — відразу ж звертає на себе увагу велика кількість як усіляких недоладностей (пояснюваних тривіальною недбалістю), так і принципових помилок (що потребують негайного виправлення).Не наголошуватимемо на некоректному скороченні назви
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон про податок на прибуток), але якщо вже документ, що коментується, претендує на те, щоб вважатися нормативним, у ньому слід було б зазначити не лише дату початку, а й дату закінчення річного податкового періоду для сільгоспвиробників (нехай навіть цим знехтував законодавець). Крім того, не завадило б розтлумачити, як саме ДПАУ розуміє абзац третій пункту 11.1 Закону про податок на прибуток для новачків.
Ніхто не хотів убувати...
Найімовірніше, авторам документа ніколи не доводилося складати декларацію, інакше б вони помітили, наскільки абсурдним є твердження, що, мовляв, «дані звітного податкового періоду
не повинні бути менше даних попереднього звітного періоду протягом звітного року» — якщо при цьому не зробити жодних застережень. Не будемо наводити складних прикладів, обмежившись найнаочнішим: у попередньому звітному періоді мав місце приріст залишку запасів (рядок 01.2), у наступному — убуток (рядок 04.2), а в наступному за ним — знову приріст (рядок 01.2). За логікою авторів, відсутність показника в рядку 01.2 другої із зазначених декларацій та відсутність показника в рядку 04.2 третьої з них роблять і ту й іншу декларацію неправильними?!Очевидно, автори форми декларації припускали, що величини показників рядків 01, 04, 07 декларації протягом року від декларації до декларації зобов’язані бути неубутними, але цій логіці прямо суперечить сьогоднішня методологія заповнення рядків 01.2 і 04.2.
Так, і як би не хотілося іншого авторам документа і ревнителям бюджету,
показник рядка 08 зростати теж не зобов’язаний!
«Папа у Васи силен в математике»?
Чим, як не недбалістю, пояснюється і відсутність формул для рядків 02, 03, 06 (за наявності формули для рядка 05), а особливо —
неправильна формула для рядка 08? Якщо вже вирішили викладати формули у словесній формі, то потрібно відрізняти просто «суму» та «алгебричну суму»...Чим, як не проблемами з арифметикою, пояснюється така груба помилка: «від’ємне значення рядка А графи 6 (приріст) переноситься до рядка 01.2 декларації»? Так, якщо до рядка 01.2 декларації перенести не
абсолютну величину показника приросту, як годиться, а саме його «від’ємне значення», як рекомендують автори документа, то не уникнути заниження величини показника рядка 01 декларації! Цього хочуть автори?Колись давно ми вказували на некоректність назви графи 4 додатка К1/1 до декларації (див. статтю «Немає повісті на світі більш сумної, ніж повість із четвертою графою...» // «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 56), і ось її формальне прочитання підвело авторів документа:
не завжди виключення вартості запасів із перерахунку залишків за пунктом 5.9 Закону про податок на прибуток через графу 4 додатка К1/1 до декларації спричинює необхідність коригування податкового кредиту з ПДВ. Найнаочніший приклад ситуації, коли податковий кредит уціліє: запаси, первісно призначені для використання у виробництві або для продажу, фактично використано для ремонту (поліпшення) власних виробничих основних фондів.Украй поверхнево описано порядок заповнення таблиці 2 додатка К1/1 до декларації, і зокрема, упущено питання застосування норм, відмінних за величиною як від «старих», так і від «підвищених». Що ж стосується «підвищених» норм амортизації, то втрачено дуже важливе слово, що характеризує відповідні основні фонди: «нові».
Що стосується можливих «сумнівів щодо фактичних витрат на поліпшення основних фондів», то запрошувати від платника їх пояснення або підтвердження у податківців немає жодних законодавчих підстав (буде планова перевірка — тоді все і з’ясують). Так кожна цифра в декларації їм здаватиметься сумнівною! Це ж стосується і вимоги підтверджень витрат на страхування.
Важливо звернути увагу платників, які заповнили додаток К4 до декларації, на те, що
їх податковий орган відповідним чином інформує податковий орган відповідного контрагента.Неможливо утриматися від того, щоб не звернути увагу читачів, знайомих з азами математики, на таке математичне вишукування авторів: «Рядок А4, Б4, В4 і Г4 дорівнює (Х1 - Х2 - Х3) відповідно, де Х — окремий вид діяльності, що підлягає патентуванню». Це повний абсурд, навіть якщо «Х» розуміти як «ікс»...
Як наше доповнення до вказівок авторів, адресованих платникам консолідованого податку, рекомендуємо перечитати такі матеріали: «Краса простоти, або Волюнтаризм консолідації» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 79; «Точність — ввічливість бухгалтерів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 73.
Авансовий платіж підлягає перенесенню на майбутнє
Важливо звернути увагу на таку найгрубішу помилку, допущену авторами документа щодо заповнення рядка 13.5 таблиці 1 додатка К6 і рядка 20 декларації у випадку, коли, як вони пишуть: «сума податкових зобов’язань платника податку має від’ємне значення»...
Насправді тут навіть не одна дуже груба помилка, а дві.
По-перше,
від’ємне значення показника у картці особового рахунка платника можливе за наявності переплати. Але в цьому контексті переплата «не винна»: якщо сума авансового платежу у зв’язку з виплатою дивідендів перевищує нараховану суму податку, у зменшення якого першу з цих сум може бути зараховано, то сума перевищення не може сформувати переплату, а переноситься на наступні звітні періоди (коли буде з чим зарахуватися); однак така ситуація виникає не тоді, коли «податкове зобов’язання є від’ємним», а коли об’єкт оподаткування зокрема, від’ємний або недостатній за величиною.По-друге, коли об’єкт оподаткування, зокрема, від’ємний або недостатній за величиною, то всупереч помилковій вказівці авторів (текст у дужках) заповнюється
не тільки рядок 20 декларації, а і рядок 13.5 таблиці 1 додатка К6, але при цьому весь або частина показника останнього відображається в рядку 13.5.2 — унаслідок чого ця сума переноситься на наступні періоди згідно із Законом про податок на прибуток.Стосовно перевірки показників додатка Р1 слід уточнити, що вислів «слід відображати лише нараховані обов’язкові платежі» потрібно розуміти так, що ДПАУ стверджує:
на валові витрати відносяться лише ті нарахування, що відносяться до відповідного податкового періоду, незалежно від дати їх фактичної сплати.Зверніть увагу, наскільки пильно перевірятиметься рядок 04.8 декларації. При цьому ще раз повторимо, що отримання чи неотримання відповіді на запит платника не може бути причиною для відмови у прийнятті від нього декларації.
Уточнюючий розрахунок — теж податкова декларація
Заслуговує на увагу така особливість визначення величини показника рядка 15 декларації, про яку ДПАУ говорить уперше: «Рядок 15 звітного періоду має дорівнювати рядку 14 попереднього звітного періоду
з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за попередні звітні періоди». Найголовніше в цій фразі виділено нами.Хотілося б розібратися з «кашею», завареною авторами в першому абзаці, присвяченому перевірці
уточнюючих розрахунків. Справа у двоїстості формулювань. Уточнимо.По-перше, уточнюючий розрахунок подається не за той період, «в якому виявлено помилки» (як написано в документі), а
за той період, у декларації за який було допущено помилки, самостійно виявлені пізніше. Адже слова «податковий період, в якому виявлено помилки» явно вказують на подальший період, протягом якого було виявлено помилки, допущені в попередніх деклараціях (так чи інакше, а помилку можна виявити саме в декларації — як регістрі податкового обліку). Отже, фактично уточнюючий розрахунок подається до конкретної колишньої помилкової декларації.По-друге, на відміну від цього, якщо протягом певного податкового періоду самостійно виявлено помилки, допущені в колишній декларації (одній або навіть декількох), усі ці помилки можна виправити за допомогою рядків 02.2 та/або 05.2 саме поточної декларації.
По-третє, механізм виправлення самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку якраз і відрізняється від механізму виправлення в поточній декларації саме тим, що уточнюючий розрахунок подається негайно — доки раптом не сталася перевірка, не очікуючи найближчого строку подання поточної декларації.
Тому друге речення обговорюваного абзацу документа слід перефразувати так: «Так, наприклад, якщо помилки виявлено в декларації за І квартал, то, якщо такі помилки було самостійно виявлено після закінчення граничного строку подання помилкової декларації:
— або уточнюючий розрахунок подається до помилкової декларації за І квартал,
— або помилка виправляється в декларації за той період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено...» і т. д.
Узагалі стосовно складання
уточнюючого розрахунку дуже приємно, що ДПАУ нарешті звернула увагу на давню проблему, коли результат розрахунку за формулою «р. 4 х р. 5 - р. 6» не відповідає результату розрахунку за формулою «р. 7.2 - р. 7.1» (не так давно ми ще раз обговорювали цю проблему у статті «Щоб виправити, потрібно перегнути» // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 83). Хоча, на жаль, і цього разу ДПАУ не дає вичерпної відповіді, однак із написаного нею цілком очевидно випливає, що вона близька до правильного висновку: пріоритет має результат формули «р. 7.2 - р. 7.1». Залишилося схилити до такого висновку відповідну комп’ютерну програму...Що стосується старої ідеї порівняння показників декларації з податку на прибуток із показниками декларації з ПДВ, то про це вже дуже багато говорилося (докладніше — див. далі). Сподіваємося, що ДПАУ зрозуміла нарешті, що
для невідповідностей можуть бути цілком законні причини.
Не водночас, а після того, як...
Важливо зробити ще одне уточнення стосовно заповнення рядків 21 і 20 декларації з податку на прибуток підприємства: так, заповнений рядок 21 передбачає
обов’язковість заповнення рядка 20, але не саме тієї декларації, рядок 21 якої було заповнено, що спричинило необхідність заповнення власне рядка 20, а лише наступною за нею (адже строк сплати держдивідендів припадає вже на наступний календарний квартал після того, за який їх було нараховано).
Порівняння з декларацією з ПДВ?
Дивує наполегливість ДПАУ в її прагненні звіряти показники декларації з податку на прибуток із показниками інших форм звітності, наприклад, декларації з ПДВ. Скільки разів зазначалося: ці декларації сліпо порівнювати не можна; є деякі випадки, коли бездумна звірка призведе до помилкових висновків. Не збігатися може як момент відображення валових доходів (витрат) і податкових зобов’язань (кредиту), так і сума. Але податківці на місцях сліпо звіряють ці показники, чим завдають чимало клопоту платникам податків.
Отже, у документі, що коментується, пропонується порівнювати рядок 01.1 декларації з податку на прибуток із рядком 5 декларації з ПДВ. Наведемо перелік основних операцій, при здійсненні яких показники не збігатимуться:
1. Застосування
звичайної ціни при нарахуванні податкових зобов’язань з ПДВ передбачено в будь-якому випадку, а з податку на прибуток — лише якщо покупцями є пов’язані особи, «нестандартні» платники податку на прибуток, при бартерних операціях. Тому цілком можлива ситуація, коли база оподаткування ПДВ, визначена виходячи зі звичайної ціни, що відображається в рядку 5 декларації з ПДВ, перевищуватиме суму відображуваних виходячи з договірної ціни валових доходів (рядок 01.1. декларації з податку на прибуток).2. При
орендних операціях не збігатимуться моменти виникнення валових доходів і податкових зобов’язань. Перші відображаються за датою нарахування платежу (підпункт 7.9.6 Закону про податок на прибуток, див. лист ДПАУ від 14.12.2004 р. № 625/4/15-1110 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 13), другі — за правилом першої події. Тому отриману за декілька періодів наперед передоплату в рядку 5 декларації з ПДВ відобразити потрібно, а в рядку 01.1 декларації з податку на прибуток — ні.3.
Експорт товарів також може призвести до некоректності порівняння двох декларацій, адже валові доходи відображаються по першій події, а податкові зобов’язання за нульовою ставкою (а отже, і база оподаткування) виникнуть лише після перетину товаром межі України та оформлення ВМД.4.
Ліквідація основних фондів, що призводить до нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, розглядається як продаж тільки для цілей нарахування ПДВ (пункт 4.9 Закону про ПДВ), а з податку на прибуток валові доходи не виникають.5.
Продаж основних фондів. База для нарахування ПДВ і сума, на яку можуть збільшуватися валові доходи (витрати) або зменшуватися балансова вартість групи, не рівні, та й порівнювати їх безглуздо.Аналогічні ситуації можна навести і стосовно обсягів придбання (колонка А розділу II декларації з ПДВ) і суми валових витрат (рядок 04.1 декларації з податку на прибуток), які податківці також збираються порівнювати. Наприклад, при імпорті товарів сума валових витрат (визначаються виходячи з балансової вартості валюти), найімовірніше, не відповідатиме базі нарахування імпортного ПДВ (визначається виходячи з договірної вартості, але не нижче митної вартості). Щодо отриманих від нерезидента послуг ситуація схожа.
Але є й інші незбіги. Наприклад, податківці приписують порівнювати суму рядків 10.1, 10.2, 11.1, 11.2, 12.1, 12.3, 13.1, 13.3, 6, 7 декларації з ПДВ із рядком 04.1 декларації з податку на прибуток. Але, скажімо, по рядку 10.2 і рядку 13.1 зазначається обсяг придбання (імпорту) товарів (послуг) для використання в неоподатковуваних операціях
без ПДВ, а до рядка 04.1 ці суми потраплять, але вже з урахуванням ПДВ (цей ПДВ включається згідно з підпунктом 5.3.3 Закону про податок на прибуток до складу валових витрат). Крім того, незрозуміло, чому до формули не потрапив рядок 13.2, адже вартість імпортованих товарів та отриманих від нерезидента послуг, нехай навіть звільнена від обкладення ПДВ, усе одно включається до складу валових витрат.Також не завжди збігатимуться рядок 02.1 декларації з ПДВ і рядок 8.3 декларації з ПДВ, адже
пункт 4.5 Закону про ПДВ висуває деякі умови для коригування податкових зобов’язань, а пункт 5.10 Закону про податок на прибуток — ні.
Виправлення помилок: штраф автоматом
Однак при творчому підході до аналізу рядків декларацій зазначеною вище невідповідністю показників можна знехтувати. А от порівняння рядка 02.2 (05.2) декларації з податку на прибуток (у ньому відображаються самостійно виявлені помилки) із рядком 8.3 (16.2) аж
ніяк не в’яжеться.По-перше, помилки, що припускаються, з податку на прибуток і з ПДВ, скоріше за все, ніяк не пов’язані один з одним, хоча наведені формули наштовхують на думку, що вони повинні бути пов’язані завжди.
По-друге, судячи з усього, автори документа припускають, що виправлення помилки, пов’язаної із заниженням валових доходів (завищенням валових витрат), завжди призводить до застосування п’ятивідсоткового штрафу (рядок 22 декларації з податку на прибуток). Насправді це не так, адже той період, коли було допущено помилку, міг бути збитковим і виправлення (збільшення) валових доходів (зменшення валових витрат) не зробило його прибутковим. У такому разі заниження податкових зобов’язань немає, а отже, не може бути й самоштрафу (до речі, про цю ситуацію на нашу користь прямо зазначено в
пункті 5 Порядку проведення камеральної перевірки). Крім того, в одному періоді могло бути занижено і валові доходи, і валові витрати. При виправленні ці дві помилки можуть перекрити одна одну, а отже, недоплати не буде.
Порівняння з 1-ПП: міфічні та реальні пільги
Викликає захоплення щедрість ДПАУ, яка роздає пільги «направо й наліво». Так, згідно з Довідником пільг таким є перенесення збитків на валові витрати наступного року, перенесення «ціннопаперових» збитків на витрати окремого обліку наступного року; збільшення валових витрат у відомих межах «від двох до п’яти» при добровільних пожертвуваннях. У цих ситуаціях податківці звірятимуть відповідні рядки декларації з податку на прибуток (04.8; 04.9; 1.3, 2.3, 3.3, 4.3, 5.3, 6.3 і 7.3 додатка К3) зі звітом за формою 1-ПП.
Перенесення збитків
Вказівка про невключення до валових витрат декларації за періоди 2006 року неперекритих збитків 2005 року справедлива і стосовно 2007 року в аспекті аналогічних збитків 2006 року (див.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 102). Формула, якою потрібно керуватися при заповненні рядка 04.9, не стане одкровенням: податківці й раніше рекомендували саме так розраховувати показник рядка 04.9 (див. лист ДПАУ від 22.02.2006 р. № 1585/6/15-0316 в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 29).Стосовно відображення старих збитків додамо, що рядок 09 не може заповнюватися не лише у 2005 і 2006 рр., а й у всіх подальших роках.
Відображення витрат на поліпшення основних фондів
Дуже важливий момент можна побачити в коментарі щодо заповнення ряд. 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів і нафтогазових бурових свердловин». Річ у тому, що в таблиці 3 додатка К1/1 ідеться про «фактичні обсяги поліпшень». Таке формулювання передбачає, що у відповідних графах 5 — 8 цієї таблиці мають відображатися фактично понесені витрати без урахування десятивідсоткового ліміту, а до самого рядка 04.10 потрібно перенести витрати на поліпшення, але вже з урахуванням суми ліміту (тобто не більше суми ліміту).
Водночас податківці на місцях часто не приймають заповнену таким чином декларацію, посилаючись на те, що такий порядок заповнення не сприймається комп’ютерною програмою, що використовується в ДПІ. У принципі, певні підстави для цих претензій є, адже згідно з
Порядком складання декларації «показники, відображені в декларації та у відповідних додатках з однаковим кодом рядків, мають збігатися». Але тоді потрібно було інакше називати графи 5 — 8 таблиці 2 додатка К1/1.Так от, у цьому документі зазначено, що до рядка 04.10 декларації переносяться або десятивідсотковий ліміт (графа 4 таблиці 3), або фактично понесені витрати на ремонт (графи 5 — 8 таблиці 3) залежно від того, який із показників менший. Це означає, що декларацію має бути заповнено всупереч комп’ютерній програмі, тобто показники в додатку можуть не відповідати показникам декларації. Залишається дочекатися, як це працюватиме на практиці.
Відображення амортизації
Дивну формулу запропоновано для розрахунку та відображення в декларації амортизаційних відрахувань: «рядок 07= рядок 07 попереднього звітного періоду поточного року + рядок 07 графи 4 таблиці 2 додатка К1/1». Проблема полягає в тому, що рядка 07 графи 4 таблиці 2 додатка К1/1
не існує. Та і взагалі переносити до рядка 07 набагато легше підсумковий, готовий результат, тобто показник рядка 07 графи 5 таблиці 2.
Підсумкові рядки
На жаль, заповнення підсумкових, чи не найважливіших рядків, описано вкрай лаконічно, хоча деякі корисні висновки зробити все-таки можна. Наприклад, із документа випливає, що рядок 13 заповнюється навіть у тому випадку, якщо рядок 12 заповнений із прокресленням або менший за значенням від рядка 13. При цьому чомусь ніде не зазначено, що рядки 12 і 14 заповнюються лише в тому випадку, якщо вони додатні.
Крім того, уточнимо, що рядок 19.1 не заповнюється і найближчим часом не заповнюватиметься, бо проценти не обкладаються податком з доходів до 01.01.2010 р.
Запрошення до ДПІ
Вважається, що під час проведення документальної перевірки можуть виникати запитання з приводу достовірності окремих звітних показників або невідповідності, що вказують на можливі порушення податкової дисципліни. У цьому випадку податківці можуть вимагати у платників пояснення з питань, що виникають, а також мають право запрошувати посадових осіб платника податків для перевірки правильності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток (
ч. 3, 4 ст. 11 Закону про державну податкову службу). На жаль, податківці раз у раз зловживають цим правом. Наприклад, у додатку 1 до Методрекомендацій ДПАУ вважає за доцільне вимагати у платника пояснення і документального підтвердження витрат на ремонт основних фондів, витрат на страхування. При такому підході камеральну перевірку дуже просто можна «перетворити» на документальну, вимагаючи підтвердження кожної цифри декларації. Між тим Закон № 2181 у такий спосіб визначає камеральну перевірку: «камеральною вважається перевірка, що проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків» (п.п. 4.2.2 Закону № 2181). Причому безпосередньо в Методрекомендаціях визнають це визначення.Водночас
п. 1 ст. 11 Закону про державну податкову службу надає податківцям право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подання). Це дає податківцям певне поле для маневру.
Дії ДПІ при неподанні (затримці) декларації
У цілому в
Методрекомендаціях описано процедуру, що ґрунтується на чинному законодавстві. Якщо неподання декларації не має умисного характеру (тобто якщо підприємство не звітує протягом строку менше 1 року, а як, правило, допускає лише затримку в поданні однієї декларації), то платник викликається до ДПІ і з ним підписують відповідний акт про неподання звітності, в якому звертається увага на штраф, що застосовується за неподання (затримку) звітності, — 170 грн. Але якщо директор і головбух не з’являться до ДПІ протягом місяця, то справа може дійти до проведення позапланової перевірки (а також до позовів із приводу отримання інформації про рахунки). Причому чи впливає на проведення перевірки подання декларації (нехай і з затримкою) — у Методрекомендаціях не уточнюється. Точно кажучи, закон передбачає право на проведення перевірки у разі якщо «платником податку не подано в установлений строк податкову декларацію», тобто, формально кажучи, підстава для перевірки з поданням такої декларації не зникає.Якщо платник не подає декларації протягом більше ніж один рік, то ситуація погіршується, оскільки у податківців з’являється право на ініціацію процедури припинення юридичної особи.
Наша справа — донараховувати, а не доводити
Цікаве положення міститься в
розділі III Метод-рекомендацій. У ньому зазначено, що «...податковий орган не зобов’язаний доводити платнику податку в судовому чи будь-якому іншому порядку, що нарахування, здійснене податковим органом у зв’язку з допущенням таким платником податку арифметичних та/або методологічних помилок у податковій декларації, є правомірним». Імовірно, податківці керуються в цьому випадку п.п. 4.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181), на підставі якого «обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених п.п. 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті». Однак з урахуванням ч. 2 ст. 71 Кодексу України про адміністративне судочинство цей висновок стає не таким очевидним. Адже в ньому зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок стосовно доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доля «мінімізаторів»
Окремий розділ присвячено роботі з платниками, «які мінімізують податкові зобов’язання при визначенні податку на прибуток». За які ж заслуги мінімізаторами названо підприємства, що мають від’ємне значення оподаткування («збиткові») або нульове значення суми податку на прибуток («нульовики»), не зовсім зрозуміло. Не меншою мірою це стосується й інших платників, які потрапили до чорного списку (перелік № 5). Очевидно, дається взнаки традиційна та неприхована неприязнь стосовно декларацій таких платників. Причому ця неприязнь на місцях іноді втілюється в незаконне неприйняття таких декларацій чи супроводжується введенням обов’язкової попередньої співбесіди з податковою міліцією. Перелік інформації (та її джерел), яку збиратимуть на мінімізаторів з метою ефективнішого проведення перевірки, наведено в
розділі IV Методрекомендацій.
