Переведення боргу допустиме для єдиноподатника
Лист Міністерства юстиції України від 05.11.2004 р. № 20-50-3658
У Міністерстві юстиції України розглянуто лист <...> та в межах компетенції повідомляється.
При вирішенні поставлених питань необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини четвертої статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»
суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грошовими коштами.Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою в результаті, зокрема, передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом.
Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Щодо договору факторингу зазначаємо, що відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити фактору свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.
Згідно зі статтями 1079 та 1080 цього Кодексу сторонами в договорі факторингу є фактор та клієнт.
Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.
Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Отже, виходячи із загальних положень Цивільного кодексу України (стаття 520)
переведення боргу є не чим іншим, як заміною в зобов’язанні боржника іншою особою з відома кредитора, а не формою розрахунків.При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Заступник міністра Л. Єфіменко
