Про відображення в податковому обліку окремих операцій
Лист Державної податкової адміністрації України від 14.06.2007 р. № 230/4/15-210
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> звернення <...> щодо обкладення податком на прибуток і повідомляє.
1. Щодо включення витрат зі сплати процентів за залучений кредит до складу валових витрат
Відповідно до п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) (далі — Закон) фінансовий кредит — це грошові кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використовування та під процент. Правила надання фінансових кредитів установлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено п. 5.5 ст. 5 Закону, підпунктом 5.5.1 якого передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Виходячи з викладеного
витрати платника податку — дебітора зі сплати процентів за залучений фінансовий кредит, цільовим використанням якого відповідно до кредитного договору є поповнення оборотних коштів, включаються до складу валових витрат з урахуванням обмежень, установлених у п. 5.5 ст. 5 Закону, за умови витрачання протягом строку дії кредитного договору грошових коштів у сумі, еквівалентній основній сумі такого кредиту, для цілей ведення господарської діяльності цього платника.
коментар редакції
Сплата процентів за кредитом відноситься до складу валових витрат
Якщо кредит отримано в банку для здійснення якоїсь конкретної операції (наприклад, на придбання основних фондів), то ніхто не матиме й тіні сумніву, щоб віднести витрати щодо сплати процентів за таким кредитом до складу валових витрат. Інша річ — отримання кредиту на якесь ефемерне
поповнення оборотних коштів. Чи можна відносити витрати на сплату процентів до складу валових витрат? Незважаючи на уявну небезпеку, перешкод для таких дій немає. Адже п.п. 5.5.1 Закону про податок на прибуток не встановлює щодо цього жодних обмежень. Головне, щоб кошти, отримані від банку, витрачалися на господарські цілі. Більше того, саме в цьому підпункті йдеться про проценти за «будь-якими кредитами».Точно кажучи, цей підпункт не містить вимоги про витрачання отриманих коштів протягом строку дії кредитного договору. Інша річ, якщо кошти не буде «освоєно», то довести зв'язок з господарською діяльністю буде складно.
Дмитро Костюк
2. Щодо відображення курсових різниць за основною сумою кредиту, номінованого у валюті, у складі валових витрат (доходів) дебітора і кредитора
Порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено п. 7.3 ст. 7 Закону.
Абзацом четвертим п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону передбачено, що в разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховуються як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий у результаті такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку — кредитора та валові витрати платника податку — дебітора, а збиток, отриманий у результаті такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку — кредитора та валові доходи платника податку — дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
Отже,
у разі зменшення курсу іноземної валюти (наприклад, з 5,3 грн. за 1 долар до 5,05 грн.) у результаті перерахунку дебітор одержує прибуток (курсова різниця — 0,25 грн.), на який збільшує свої валові доходи, а кредитор відповідно збільшує валові витрати. У разі збільшення курсу іноземної валюти (наприклад, з 5,05 грн. за 1 долар до 5,3 грн.) у результаті перерахунку дебітор одержує збиток (курсова різниця — 0,25 грн.), на який збільшує валові витрати, а кредитор відповідно збільшує валові доходи податкового періоду, протягом якого відбувся продаж (погашення) заборгованості.Заступник голови Л. Боєнко
коментар редакції
Плутанина з курсовими різницями
Про те, що до п.п. 7.3.3 Закону про податок на прибуток закралася прикра
помилка, пов'язана з порядком формування валових доходів та валових витрат від курсових різниць, ми писали давно (див., наприклад, матеріал «Ще раз про валюту. Негативний результат — прибуток?» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 25). Цілком зрозуміло, що додатна різниця, отримана при перерахунку заборгованості, має формувати валові доходи дебітора (валові витрати кредитора), а від’ємна — валові доходи кредитора (валові витрати дебітора).Незважаючи на очевидність цього висновку, ДПАУ не висвітлювала цю проблему у своїх листах. Це і було приводом для сумнівів деяких бухгалтерів. Як правильно розрахувати курсову різницю і куди її віднести — зрозуміло, але в Законі-то написано інакше і неправильно. Чи не вимагатимуть податківці при перевірці буквального виконання норми Закону? Тепер, з появою цього листа, такі сумніви можна відкинути.
До речі, свою думку з цього ж питання висловлювали ДПА в м. Києві (див. лист від 17.08.2005 р. № 749/10/31-106 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 77) та Держпідприємництва (лист від 27.02.2003 р. № 1-221/1114). Зрозуміло, у такому ж ключі.
Дмитро Костюк
