Теми статей
Обрати теми

Коли заборгованість за векселем стає безнадійною

Редакція ПБО
Ухвала від 18.01.2007 р. № -

img 1

Вищий адміністративний суд України

Ухвала

від 18 січня 2007 року

 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів <...>, при секретарі <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 у справі № 29/460 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В» до Державної податкової інспекції у <...> районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

установив:

Постановою господарського суду міста Києва від 12.04.2006 позов задоволено частково: визнано недійсними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у <...> районі м. Києва від 14.09.2004 № <...> про визначення ТОВ «В» податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 1717740,00 грн. (основний платіж — 1431450,00 грн., штрафні санкції — 286290,00 грн.); податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у <...> районі м. Києва від 14.09.2004 № <...> у частині визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 1431450,00 грн., у тому числі: 954300,00 грн. — основний платіж та 477150,00 грн. — штрафні санкції; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення першої інстанції в частині задоволених позовних вимог умотивоване тим, що ТОВ «В» правомірно не включило до складу валових доходів за результатами фінансово-господарської діяльності в першому кварталі 2004 року 5725 800,00 грн. не сплаченої позивачем кредиторської заборгованості за простими векселями, виданими в розрахунок за придбаний товар ТОВ «А», оскільки вимога підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо збільшення суми валового доходу на суму заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону, поширюється на заборгованість за непогашеними протягом строку позовної давності зобов'язаннями, починаючи відлік зазначеного строку з дати, з якою цивільно-правовий договір (або вексель, виданий у розрахунок за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору) пов'язують сплату грошових коштів (передачу товару), так само, як і не допустило порушення пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» при відтворенні в податковому обліку зазначеної операції.

Висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для відмови в позові вмотивований посиланням на недоведеність позивачем в судовому процесі обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у <...> районі м. Києва від 14.09.2004 № <...> про визначення ТОВ «В» податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 19692,00 грн. (основний платіж — 6564,00 грн., штрафні санкції — 13128,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 14.09.2004 № <...> на суму податкового зобов'язання з ПДВ — 5214,00 грн. (3476,00 грн. — основний платіж, 1738,00 грн. — штрафні санкції).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2006 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю з підстави порушення судом першої інстанції пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кредиторська заборгованість позивача у розмірі 5725800,00 грн. станом на 01.04.2004 є безнадійною в силу статті 71 ЦК УРСР та пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обчислюючи строк позовної давності з дати оприбуткування позивачем отриманого за договором купівлі-продажу від 05.02.2001 товару, та виходячи з того, що ТОВ «А» згідно з листом Державної податкової інспекції у м. Ірпінь від 15.04.2004 не звітує перед органами державної податкової служби з травня 2002 року, а його посадові особи перебувають в розшуку.

У касаційній скарзі ТОВ «В» просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 та залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2006, обґрунтовуючи вимоги правильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до яких позовні вимоги до векселедавця, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу, у зв'язку з чим заборгованість позивача за виданими векселями не має ознак безнадійної, а відтак на цю заборгованість не поширюється правило податкового обліку, установлене підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу від 05.02.2001 придбав у ТОВ «А» товар (клапани з електроприводом) на загальну суму 5575800,00 грн., яку в податковому обліку відніс до валових витрат у податковий період за датою оприбуткування придбаного товару. У розрахунок за придбаний товар позивач видав продавцю прості векселі власної емісії загальною номінальною вартістю, що відповідає вартості придбаного товару, з терміном погашення — не раніше 01.12.2007.

Указана заборгованість позивачем станом на день складання Державної податкової інспекції у <...> районі м. Києва акта перевірки № <...> від 10.09.2004 не сплачена.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суд апеляційної інстанції порушив пункт 1.25 статті 1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосувавши положення зазначених норм без урахування фактичних обставин справи та норм цивільно-правового, вексельного регулювання.

Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення, безнадійна заборгованість — заборгованість, яка відповідає будь-якій з ознак, зазначених у переліку, наведеному у цьому пункті, зокрема — це заборгованість за зобов'язаннями, за якою минув строк позовної давності.

Згідно зі статтею 70 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, від 07.06.30 (дата приєднання України 06.07.99), позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно зі статтею 77 зазначеної Конвенції до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 — 20); строку платежу (статті 33 — 37); платежу (статті 38 — 42); права регресу в разі неплатежу (статті 43 — 50, 52 — 54); платежу в порядку посередництва (статті 55, 59 — 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Виходячи зі змісту вказаних норм Конвенції,

початок перебігу строку позовної давності для зобов'язань за простим векселем починається від дати настання строку платежу, зазначеному у векселі.

Установивши строк сплати за простими векселями, виданими позивачем ТОВ «А», таким, що не настав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що

кредиторська заборгованість позивача не є такою, за якою минув строк позовної давності, а відтак не підлягає включенню до складу валових доходів як безнадійна.

Цей висновок суду відповідає і наявним у справі доказам, зокрема, висновку судово-бухгалтерської експертизи № 7511, оцінка яких судом здійснена з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якого розглянута справа.

Факт незвітування ТОВ «А» та незнаходження його за місцем державної реєстрації не обумовлює автоматично характер наявної у позивача перед цим товариством кредиторської заборгованості як безнадійної.

Підставою для цього міг би слугувати факт припинення ТОВ «А» в установленому законом порядку, що однак, у судовому процесі за цією справою не встановлено.

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

З огляду на те, що

кредиторська заборгованість позивача у сумі 5725800,00 грн. не є безнадійною з підстав, наведених вище, донарахування ТОВ «В» податку на додану вартість у розмірі 954300,00 грн. у зв'язку з невідтворенням відповідної суми ПДВ у складі податкових зобов'язань податкової декларації за березень 2004 року, як того вимагає пункт 4.5 статті 4 названого Закону, є неправомірним. За таких обставин, господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині позовних вимог.

З урахуванням того, що постанова господарського суду міста Києва від 12.04.2006 у частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення першої інстанції підлягає залишенню в силі повністю.

Керуючись статтями 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В» задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006, постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2006 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 — 238 Кодексу адміністративного судочинства України.



коментар редакції

Коли заборгованість за векселем стає безнадійною

Стисло ситуацію, яка склалася щодо цієї справи, можна описати так. Підприємство 05.02.2001 р. придбало товар, але розрахувалося за нього не грошима, а

простим векселем зі строком платежу не раніше 01.12.2007 р. При перевірці податківці вирішили, що заборгованість за таким векселем є безнадійною, її суму векселедавцю слід було віднести до складу валових доходів. І якщо суд першої інстанції визнав такі вимоги незаконними, то апеляційна інстанція підтримала перевіряючих. Підставою для таких висновків були такі доводи:

1)

з моменту отримання товару закінчився строк позовної давності та заборгованість набула статусу безнадійної;

2) векселедержатель

не звітує перед податковими органами, посадові особи розшукуються.

Зрозуміло, ні перший, ні другий аргумент

не витримують критики.

По-перше, якщо і говорити про віднесення якоїсь суми до складу валових доходів після закінчення строку позовної давності, то на тій підставі, що вона набула статусу

безповоротної фінансової допомоги (п.п. 1.22.1 Закону про податок на прибуток), а не тому, що стала безнадійною. Адже до складу валових доходів згідно з п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток включається саме безповоротна фінансова допомога, а не безнадійна заборгованість. Інша справа, що заборгованість набуває статусу безповоротної фінансової допомоги після закінчення строку позовної давності.

По-друге, строк позовної давності, після закінчення якого заборгованість слід віднести до складу валових доходів, розраховується не від моменту отримання товару, а від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Правила розрахунку строку позовної давності описано в ст. 70 УВЗ, згідно з якою строк позовної давності слід рахувати від дати настання строку платежу. У такому разі маємо справу з векселем зі строком платежу «не раніше 01.12.2007 р.» (правильніше сформулювати «

за пред’явленням, але не раніше 01.12.2007 р.»). Такий вексель слід погасити протягом 1 року з 01.12.2007 р. Після закінчення цього річного строку починає розраховуватися строк позовної давності, який становить 3 роки. Отже, говорити про безповоротну фінансову допомогу можна тільки в четвертому кварталі 2011 року.

Судова практика знає випадки, коли податківці неправильно розраховували строк позовної давності і суд відновлював справедливість (див., наприклад, постанову Вищого Господарського суду України від 07.07.2005 р. у справі № 32/440 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 84). У цій справі викликає здивування те, що саме судді апеляційного суду неправильно підрахували строк позовної давності.

По-третє, якщо векселедержатель не звітує перед податковими органами і його посадові особи розшукуються, то це жодним чином не робить заборгованість за векселем ні безнадійною заборгованістю, ні безповоротною фінансовою допомогою. І навіть якщо б векселедержатель ліквідовувався, це все одно не спричинило б виникнення валового доходу векселедавця на підставі п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток. Хоча чомусь Вищий адміністративний суд України вважає, що підставою для визнання заборгованості безнадійною (мабуть, мається на увазі не безнадійна заборгованість, а безповоротна фінансова допомога) міг би бути факт припинення векселедавця в установленому порядку, що у цій справі не встановлено.

Щось подібне доводилося чути від податківців. Так, у журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 5 було опубліковано консультацію, з якої випливало: якщо підприємство-векселедержатель ліквідоване без визнання правонаступництва, сума заборгованості за векселем

відноситься до валового доходу векселедавця як безповоротна фінансова допомога в тому звітному періоді, в якому відбулася ліквідація кредитора, не чекаючи періоду, в якому закінчився б строк позовної давності при нормальному перебігу подій.

Спростувати цей висновок дуже просто: ще перед своєю ліквідацією векселедержатель міг передати цей вексель за індосаментом, про що векселедавець найімовірніше не дізнається. А це означає, що обов'язок векселедавця з оплати векселя зберігається, але вже перед другим векселедержателем. І тільки якщо після закінчення строку позовної давності останній не пред'явить вексель до погашення, то можна говорити про валові доходи векселедавця. При цьому валові витрати, відображені векселедавцем при купівлі товару, сторнувати не потрібно, оскільки з видачею векселя заборгованість за договором купівлі-продажу цього товару припинено. Те ж саме стосується і податкового кредиту. На щастя, у цій справі Вищий адміністративний суд України дійшов правильних висновків і відновив справедливість.

Дмитро Костюк

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі