Гуртожиток на балансі: як у податковому обліку відобразити його діяльність
Часто підприємства, що мають на балансі гуртожиток, надають послуги з проживання не тільки своїм працівникам, але й стороннім особам. Причому, як правило, для своїх працівників підприємство робить хорошу знижку. У цій статті розглянемо податкові наслідки діяльності таких гуртожитків.
Наталія ДЗЮБА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про податок на прибуток підприємства» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон № 1957
— Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957-IV.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон № 889
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.
Розглянемо найпоширенішу ситуацію. Підприємство має на балансі гуртожиток, в якому проживають як працівники заводу, так і сторонні особи. Працівники заводу сплачують за проживання 100 грн. на місяць, не покриваючи при цьому витрат на утримання такого гуртожитку, сторонні ж особи сплачують за проживання 300 грн. на місяць, приносячи прибуток. Проте в цілому утримання гуртожитку збиткове. При цьому виникає низка запитань, а саме: чи можна в податковому обліку до валових витрат включити всі витрати гуртожитку, а до валових доходів — суми, нараховані за проживання виходячи з різних розцінок (100 грн. та 300 грн.)? Чи діятиме порядок звичайної ціни?
Чи будуть витрати?
Почнемо з валових витрат. Порядок відображення в податковому обліку витрат на утримання гуртожитку, що значиться на балансі підприємства, неоднозначний, адже податковий облік діяльності такого об’єкта, як гуртожиток, прямо залежить від того, коли і з якою метою зазначений об’єкт створено (придбано) і як він значиться в обліку підприємства. У принципі варіантів може бути два:
1) гуртожиток як об’єкт соціальної інфраструктури, який утримує підприємство;
2) гуртожиток як самостійний прибутковий підрозділ.
Розглянемо кожний з них.
Об’єктом соціальної інфраструктури
можна вважати гуртожиток, якщо він створювався з метою соціального забезпечення працівників та повністю або частково утримувався за рахунок підприємства, тобто збитковим був «за задумом», а не в результаті цін, що склалися на ринку, або цінового держрегулювання. Тоді згідно з п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток витрати, які здійснюються щодо об’єктів соціальної інфраструктури, може бути включено до складу валових витрат платника податку на прибуток, якщо:— об’єкт перебував на балансі і утримувався за рахунок підприємства до
01.07.97 р.;— є
документально оформлене рішення про передачу його на баланс місцевих рад.При цьому слід урахувати, що згідно з
п. 5 «Перехідних положень» Закону № 1957 до валових витрат можна буде віднести 50 % суми понесених витрат (до моменту передачі такого об’єкта на баланс відповідного бюджету).При цьому зверніть увагу на думку ДПАУ, викладену в
листі від 16.01.2004 р. № 279/6/15-1316: доходи, що одержуються в результаті діяльності об’єктів соцінфраструктури, для п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток не перешкода.Не відповідаючи хоча б одній з умов, що
висуваються п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток (наприклад, відсутність рішення про передачу гуртожитку на баланс місцевої ради), підприємство втрачає право на валові витрати. Отже, норми п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток у такому разі на підприємства не поширюються. Такої ж думки дотримуються і податківці в консультації, опублікованій у «Віснику податкової служби України», 2004, № 48, с. 22. Там зазначено, що «...у випадку відсутності рішення про передачу якого-небудь об’єкта житлового фонду на баланс місцевих рад витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення їх основної діяльності не включаються до валових витрат підприємства, на балансі якого вони перебувають...».Тепер щодо гуртожитку, який є
самостійним прибутковим підрозділом. Звичайно, тут хотілося б відобразити валові витрати на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток, тим більше що є позитивний лист ДПАУ від 09.12.2005 р. № 12104/6/15-0316 відносно їдалень, де зазначено таку можливість за певних умов: у статуті підприємства має бути наявний відповідний вид діяльності та відповідний код КВЕД унесено до довідки, що видається органами статистики.Проте застосувати зазначене роз’яснення до такого структурного підрозділу, як гуртожиток, не можна. Річ у тім, що для об’єктів житлового фонду, крім обмежень, установлених
п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток, діє обмеження п.п. 5.4.10 цього Закону, де зазначено, що витрати, понесені підприємством на утримання та експлуатацію житлового фонду (крім тих, що підлягають амортизації), до валових витрат не включаються.Отже,
якщо гуртожиток не відповідає умовам п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток, які висуваються до об’єктів соціальної інфраструктури, то з урахуванням п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток валових витрат на його утримання взагалі не буде. Така точка зору щодо витрат на утримання та експлуатацію гуртожитків висловлювалася і податківцями (див. «Вісник податкової служби України», 2002, № 5, с. 12).Виключення зроблено тільки для витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності приміщень житлового фонду, що належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян або здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом.
Доходу та звичайної ціни не уникнути
Дохід, отриманий підприємством у вигляді плати за проживання в гуртожитку, з метою оподаткування
включається до валового доходу підприємства на підставі п.п. 4.1.1 Закону про податок на прибуток як загальний дохід від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи.При цьому слід урахувати, що згідно з
п.п. 7.4.1 Закону про податок на прибуток дохід, отриманий платником податків від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначають виходячи із договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), що діють на дату такого продажу. Це правило поширюється і на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток, установленого ст. 10 Закону про податок на прибуток, або, які сплачують його за іншими ставками (п.п. 7.4.3 Закону про податок на прибуток).А з урахуванням того, що послуги з проживання в гуртожитку надаються звичайним громадянам, то
підприємству слід відображати валовий дохід з урахуванням звичайних цін .Отже, для підприємства, яке надає послуги з проживання в гуртожитку для своїх працівників за ціною нижчою, ніж для сторонніх осіб (нагадаємо, що для працівників вартість проживання становить 100 грн., а для сторонніх осіб — 300 грн.),
у цілях оподаткування важливо визначити, яка з цих цін відповідатиме звичайній ціні, з урахуванням якої має бути нараховано валові доходи.Алгоритм визначення звичайної ціни випливає з
п. 1.20 Закону про податок на прибуток. За загальним правилом, установленим п.п. 1.20.1 Закону про податок на прибуток, звичайною є ціна, визначена сторонами договору. Порядок визначення звичайної ціни застережено в п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток.Причому зверніть увагу, згідно з
п.п. 1.20.5 Закону про податок на прибуток у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню відповідно до законодавства, звичайною вважається ціна, установлена згідно з принципами такого регулювання. Ми не випадково звернули увагу на цей підпункт визначення звичайної ціни. Річ у тім, що в деяких регіонах плата за гуртожиток підлягає регулюванню* — див., наприклад, розпорядження Київміськдержадміністрації «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян» від 24.09.2002 р. № 1787.* Водночас із Повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад з регулювання цін (тарифів), затверджених постановою КМУ від 25.12.96 р. № 1548, п. 16,
що вимагає встановлення граничних розмірів плати за проживання громадян у гуртожитках, вилучено.
ПДВ
Згідно з
п.п. 4.1 Закону про ПДВ, надаючи послуги з проживання в гуртожитку, підприємству необхідно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ так само з урахуванням звичайних цін. Причому з 01.01.2007 р. податкові зобов’язання визначатимуться виходячи зі звичайної ціни в тому випадку, якщо вона перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків.Відносно сум ПДВ, сплачених у складі витрат на утримання гуртожитку, зазначимо таке. Згідно з
п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою п. 6.1 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.Оскільки залежності податкового кредиту від валових витрат тепер немає, а наявність господарської діяльності та оподатковуваних операцій очевидна, підприємство одержує дохід від роботи гуртожитку, тому
підприємство має повне право суми ПДВ, сплачені у складі товарів (послуг), необхідних для забезпечення роботи гуртожитку, віднести до складу податкового кредиту.
Податок з доходів
І на завершення декілька слів про податок з доходів. З урахуванням того, що працівники підприємства оплачують проживання в гуртожитку за меншою ціною, ніж інші сторонні особи, то
різниця в ціні може розцінюватися як додаткове благо і обкладатися податком з доходів фізичних осіб. Згідно з абзацом «е» п.п. 4.2.9 Закону № 889 до сукупного місячного доходу включається вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).Отже, податком з доходів обкладається різниця між наданою працівнику знижкою та звичайною сумою знижки, яку надають при продажу цього товару (послуги). У нашому випадку це означає, що такою різницею буде різниця між звичайною ціною за проживання в гуртожитку і тією зниженою ціною, за якою підприємство надає таке проживання працівнику.
Так, якщо знижка за проживання в гуртожитку, що надається працівникам підприємства, є звичайною згідно з
п. 1.20 Закону про податок на прибуток, підстав для включення суми знижки до оподатковуваного доходу таких фізичних осіб немає.Якщо ж звичайною ціною буде визнано саме вартість проживання для сторонніх осіб, то, знижка, що надається працівникам підприємства, буде додатковим благом і має оподатковуватися з доходів фізичних осіб із застосуванням натурального коефіцієнта (
п. 3.4 Закону № 889).Цікавий у цьому зв’язку
лист ДПАУ від 07.06.2004 р. № 10180/7/17-3117. Там ідеться про порядок обкладення податком з доходів фізичних осіб, якщо плата за проживання в гуртожитку підлягає держрегулюванню, тобто встановлено граничну плату. У цьому випадку, як зазначила ДПАУ, різниця між фактичною вартістю одного ліжко-місця та граничною платою за проживання громадян у гуртожитках, визначеною на рівні звичайної ціни, вважається витратами підприємств на утримання та експлуатацію об’єктів соцінфраструктури, зокрема гуртожитків (незалежно від їх перебування на балансі підприємства), і не є об’єктом обкладення податком з доходів фізичних осіб працівників і сторонніх осіб — не працівників цього підприємства.Ось, мабуть, і всі основні моменти оподаткування, які характерні для діяльності гуртожитку, що значиться на балансі підприємства. Сподіваємося, що цей матеріал буде цікавий усім господарським суб’єктам, які здають об’єкти свого житлового фонду для проживання як працівникам, так і стороннім особам.
