Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податковий спір. При визначенні суми податку з доходів, що повертається, зарплата зменшується на соцвнески та ПСП

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2007/№ 47
В обраному У обране
Друк
Стаття

При визначенні суми податку з доходів, що повертається, зарплата зменшується на соцвнески та ПСП

 

Уже протягом трьох років існують розбіжності в позиції ДПАУ та платників податку з доходів щодо алгоритму розрахунку суми податку з доходів, що підлягає поверненню з бюджету. У своїх публікаціях фахівці редакції неодноразово відстоювали позицію платників податків (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 22; 2006, № 21; 2007, № 19). Дуже раді, що за результатами спору нашої читачки з ДПІ суд став на бік платника податків.

 

Суть спору

Суть цього спору полягає в порядку обчислення суми податку з доходів фізичних осіб, що належить поверненню, для тих фізичних осіб, які скористалися своїм правом на податковий кредит за підсумками звітного року.

Нагадаємо, що згідно з

п. 1.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі — Закон № 889) податковий кредит — це сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних осіб або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, отриманого за результатами такого звітного року, у випадках, визначених Законом № 889.

Питання нарахування податкового кредиту регламентовано

статтею 5 Закону № 889.

Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суму загального

оподатковуваного доходу платника податку, отриманого протягом звітного року як заробітна плата.

Для того щоб скористатися правом на податковий кредит, працівник подає річну декларацію. Згідно з

п. 18.9 Закону № 889 форма декларації визначається центральним податковим органом та погоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

У свою чергу, до відома платників податків були доведено ДПАУ такі листи з цього питання:

лист від 18.01.2005 р. № 878/7/17-3117 — щодо декларування доходів, отриманих у 2004 році;

лист від 28.12.2005 р. № 25941/7/17-2117 — щодо декларування доходів, отриманих у 2005 році, а також щодо декларування доходів, отриманих у 2006 році.

У зазначених листах ДПАУ запропонувала свою форму річної податкової декларації на основі старої форми, наведеної в

Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженій наказом ДПАУ від 21.04.93 р. № 12. При цьому додатково розроблено додаток 1 і додаток 2.

Додаток 1 — Перелік сум витрат, які включаються до складу податкового кредиту згідно зі статтею 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

Додаток 2 — Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, який підлягає поверненню платнику податку у зв’язку із застосуванням ним права на податковий кредит.

З додатка 2 можна зробити висновок, що алгоритм розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню з бюджету у зв’язку із застосуванням права на податковий кредит, такий:

1. Визначається різниця між загальною сумою річного доходу, нарахованого протягом календарного року у вигляді заробітної плати (зазначено в п. 1.1 розділу І Декларації), та сумою податкового кредиту, зазначеною в рядку 6 Переліку сум витрат.

2. Визначається сума податку з доходів з різниці, визначеної вище.

3. Визначається сума податку з доходів, що підлягає поверненню. Ця сума дорівнює різниці між сумою податку, сплаченого протягом календарного року із заробітної плати, та сумою податку, визначеною розрахунково відповідно до п. 2.

У своїх публікаціях ми неодноразово вказували на помилковість цієї схеми розрахунку суми податку, що підлягає поверненню з бюджету.

На нашу думку, при визначенні різниці між сумою загального річного доходу, нарахованого протягом звітного року у вигляді заробітної плати, та сумою податкового кредиту необхідно враховувати положення

п. 3.5 Закону № 889 та положення ст. 6 Закону № 889.

Річ у тім, що, як зазначалося вище, податковий кредит — сума (вартість) витрат платника податків, на яку дозволяється зменшити суму його загального річного

оподатковуваного доходу, отриманого за результатами такого звітного року. Крім того, загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суму загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого протягом звітного року як заробітна плата.

З цього випливає, що нарахований податковий кредит необхідно порівнювати

із заробітною платою, яка обкладається податком з доходів. А як відомо, згідно з п. 3.5 Закону № 889 із заробітної плати виключаються внески до соціальних фондів для цілей обкладення податком з доходів. Відповідно ж до ст. 6 Закону № 889 окремі платники податків мають право на податкову соціальну пільгу, на суму якої зменшується нарахована заробітна плата для цілей обкладення її податком з доходів.

З цього випливає, що ні сума внесків до соціальних фондів, що утримується із заробітної плати, ні сума податкової соціальної пільги податком з доходів не обкладаються.

Сенс застосування податкового кредиту полягає в тому, щоб повернути суму податку з доходів, яку було сплачено із заробітної плати протягом року, при дотриманні певних умов. Отже, для визначення суми податку, що повертається з бюджету, необхідно брати зіставні величини: нараховану зарплату за вирахуванням суми соцвнесків та податкової соціальної пільги і суму податкового кредиту за календарний рік.

Разом з тим ДПАУ продовжує наполягати на правильності саме своєї позиції, і це незважаючи на такі обставини.

1. У

листі Мін’юсту від 15.04.2005 р. № 4-7620-20 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 35) зазначалося, що лист ДПАУ від 18.01.2005 р. № 878/7/17-3117 не відповідає чинному законодавству, є рекомендаційним та не підлягає обов’язковому виконанню і рекомендовано відкликати його з податкових інспекцій. У свою чергу, зазначений лист ДПАУ було все-таки відкликано, щоправда, уже після того, як він став непотрібним.

2. У

листі від 09.06.2006 р. № 24-34-550 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 63) Мін’юст також зазначав, що лист ДПАУ від 28.12.2005 р. № 25941/7/17-2117 є рекомендаційним і не обов’язковим до виконання.

3. При алгоритмі, запропонованому ДПАУ, у разі якщо податковий кредит менше суми утриманих за рік із заробітної плати соціальних внесків та ПСП, замість того, щоб повернути з бюджету частину сплаченого протягом року податку, платник податків буде винен бюджету. ДПАУ не збентежила

абсурдність цієї ситуації, і у листі від 04.04.2005 р. № 6119/7/17-3117 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 33) вона зазначила, що жодних сум доплачувати не треба. А те, що таких платників податків фактично позбавили права на повернення податку з доходів унаслідок застосування податкового кредиту через придуманий ДПАУ алгоритм, нікого не стурбувало.

 

Позиція ДПАУ

ДПАУ і дотепер продовжує наполягати на своїй точці зору. В останньому

листі від 13.04.2007 р. № 1813/С/17-0715, 7494/7/17-0717 (див. с. 18) вона навела такі аргументи.

«...

Законом № 889 установлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податків податкового кредиту понад суми загального оподатковуваного доходу платника податків, отриманого протягом року як заробітна плата. Згідно з визначенням поняття «заробітна плата», наданим у частині «д» п. 1.3 ст. 1 Закону, заробітна плата — це доходи, нараховані (виплачені, надані) у результаті здійснення платником податків трудової діяльності на території України, від роботодавця. Отже, Закон визначає обмеження суми нарахованого податкового кредиту саме відносно нарахованого загального оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати.

Щодо зменшення суми нарахованої заробітної плати на суми відрахувань до соціальних фондів, передбаченого п. 3.5 Закону, то ця норма Закону застосовується виключно при визначенні об’єкта обкладення податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати. Крім того, згідно зі ст. 6 Закону об’єкт оподаткування, визначений відповідно до п. 3.5 ст. 3 Закону, може зменшуватися ще і на податкову соціальну пільгу.

Разом з цим у ст. 5 Закону, яка регламентує порядок нарахування податкового кредиту, норми, аналогічні п. 3.5 ст. 3 та ст. 6 Закону, відсутні».

Тому не дивно, що і в суді працівники ДПІ відстоювали саме таку позицію щодо розрахунку суми податку, яка підлягає поверненню з бюджету.

Позиція суду

Суд у цьому випадку став на бік фізичної особи і постановив донарахувати суму податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку внаслідок застосування права на податковий кредит у результаті неправомірності його нарахування, та суми штрафу за несвоєчасне її повернення.

Зазначимо, що згідно з

п.п. 20.4.2 Закону № 889 за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі в результаті застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

— якщо платник податків не одержує таку суму в строк, визначений цим

Законом, а саме протягом 60 календарних днів з дня отримання декларації, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 10 відсотків такої суми;

— якщо платник податків не одержує таку суму в строк, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за днем граничного строку її виплати, — у розмірі 50 % такої суми;

— якщо платник податків не одержує таку суму в строк, при затримці понад 91 календарний день, наступний за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 100 відсотків такої суми.

У цьому випадку з ДПІ, яка винна в недонарахуванні і відповідно неперерахуванні платнику податків сум податку з доходів фізичних осіб, стягнуто штраф у розмірі 100 відсотків недоплати.

 

Резюме

Це рішення суду свідчить, що позиція платника податків, а також незалежних фахівців у сфері оподаткування правильна. Це, у свою чергу, стимулює незгідних з ДПАУ платників податків звертатися до суду для захисту своїх прав.

Сподіваємося, що вищі за рівнем судові інстанції підтримають таку позицію.

Матеріал підготувала Тетяна ОНИЩЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

 

img 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2-2292

(витяг)

01.12.2006 р. <...> районний суд м. Донецька у складі головуючого, судді <...>

при секретарі <...>

<...>

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом <...> на неправомірні дії посадових осіб Державної податкової інспекції в <...> районі м. Донецька, 3-я особа Відділення Державного Казначейства у <...> районі м. Донецька, щодо повернення податку, стягнення штрафу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка <...> звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача частку суми податку, яка підлягає їй поверненню як платнику податків унаслідок застосування права на податковий кредит, у результаті неправильності його нарахування відповідачем у розмірі 116 грн. 90 коп. та суми штрафу у розмірі 100 %, що складає 116 грн. 90 коп., а також моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала наступним. Працюючи заступником головного бухгалтера по податках ВАТ <...> вступила у 2005 році на оплатне навчання відділення Донецького юридичного інституту та 01.03.2006 р. подала до відповідача податкову декларацію про доходи за 2005 рік, а також документи про підтвердження сплати за навчання у 2005 році в сумі 1800 грн. Нею було заявлено до повернення суму податку з доходів фізичних осіб, яка повинна бути їй повернута у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту за навчання за 2005 р. у розмірі 233 грн. 99 коп., виходячи з наступного: заробітна плата її за 2005 рік склала — 25741 грн. 93 коп., з якої сума обов’язкових платежів склала — 899,1 грн. (у тому числі відрахування до Пенсійного Фонду України — 514,84 грн., відрахування до Фонду зайнятості — 128,71 грн., відрахування до Фонду страхування від непрацездатності 255,66 грн.), таким чином загальний оподаткований дохід склав 24842,72 (25741,93 - 899,21), а сума нарахованого податку склала 3229,54 грн. (25741,93 - 899,21 х 13 %), та перерахована до бюджету держави. Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01.01.2004 р., та підпунктів 3.1.2 ст. 3 цього Закону відповідач повинен був нарахувати та повернути їй різницю між сплаченим податком 3229,54 та сумою податку, зменшеного на податковий кредит 2995,55 грн. (25741,93 - 889,21 - 1800) х 13 %), яка складає 233,99 грн. Однак відповідачем їй в порушення вказаних вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нарахована та повернута сума податку — 117,09 грн. та на її звернення повідомлено, що при розрахунку суми податкового кредиту використано алгоритм розрахунку, доведений листом ДПІ України № 25941/7/17-2117 від 28.12.2005 р., згідно з яким сума сукупного річного доходу не зменшується на суму обов’язкових соціальних внесків, а зразу обкладається податком з доходів за ставкою 13 %. Позивачка вважає, що листи ДПІ України не можуть встановлювати нові правові норми, не мають сили нормативно-правового акта, крім того, проведеною правовою експертизою Міністерства юстиції Україні від 18.01.2005 р., від 28.12.2005 р. визнано ці листи ДПІ України такими, що не відповідають діючому законодавству, є рекомендованими та не підлягають обов’язковому виконанню та рекомендовано їх відкликання з податкових інспекцій. Незаконні дії податкової інспекції доводять її до нервування, забирають сили та час для написання скарг, принижують її ділову репутацію, що призвело до моральних страждань, відшкодування яких вона визначила у розмірі 10000 грн.

Відповідач ДПІ в <...> районі м. Донецька, в особі діючих за дорученнями <...> всі позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що дійсно позивачкою 01.03.2006 р. була подана до відповідача податкова декларація про доходи за 2005 рік, документи, підтверджуючі сплату відповідачкою у 2005 році за своє навчання, та заявлено нею на повернення податкового кредиту. Згідно з алгоритмом розрахунку, який доведений відповідачу Рекомендованим листом ДПІ Україні від 28.12.2005 р. за номером 25941/7/17-2117, позивачці проведено розрахунок, при якому загальний її річний дохід, який за 2005 рік склав — 25741,93 грн. у вигляді заробітної плати, було зменшено на суму податкового кредиту сплати за навчання 1800 грн. (25741,93 - 1800 грн.), нарахована сума оподаткованого загального річного доходу, яка склала 23941,93 грн., з якої нарахована за ставкою 13 % сума податку — 3112,45 грн., при цьому сума до повернення як різниця між сплаченою позивачкою суми податку за 2005 рік у розмірі 3129,54 грн. та нарахованою сумою 3112,45 грн. (3129,54 грн. - 3112,45 грн.) склала 117,09 грн., яка повернута позивачці протягом терміну 60 днів, встановленого Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Порядком взаємодії державної податкової служби України і органів Державного казначейства України, шляхом подання до <...> відділення Приватбанку реєстру за № 10 від 17.04.2006 р. (платіжним дорученням від 25.04.2006 р.), не порушуючи терміни повернення нарахованої суми. Крім того, просили відмовити позивачці у стягненні на її користь суми моральної шкоди, оскільки посадові особи відповідача не порушили діюче законодавство, виконували свої службові обов’язки при нарахуванні та поверненні позивачці суми податкового кредиту відповідно до рекомендацій ДПІ України, які є для них обов’язковими, в їх діях немає правопорушення, вини та причинного зв’язку в спричиненні позивачці моральної шкоди. У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги повністю підтримала.

Представник залученого судом до участі у розгляді справи як третьої особи Відділення Державного казначейства у <...> районі м. Донецька належним чином повідомлений про час та позивачки та представників відповідача про відкладення розгляду справи з цих обставин, а тому перешкод для розгляду справи за відсутності представника третьої особи суд не вбачає.

Заслухавши пояснення позивачки та представників відповідача, вивчивши документи та докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача частки суми податку з доходів фізичної особи, яка підлягає поверненню платнику податків внаслідок застосування права на податковий кредит в результаті неправильності його нарахування, і суми штрафу за несвоєчасне його повернення обґрунтовані та підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем моральної шкоди не обґрутовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 67 Конституції України передбачено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного року.

Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи з виплати заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані та виплачені платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.п. 5.1.1 ст. 5.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

З наданих суду документів встановлено, що позивачка згідно з трудовим договором працює заступником головного бухгалтера по податках ВАТ <...> та за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. отримала загальну суму доходу у вигляді заробітної плати в розмірі 25741,93 грн., з якого до Пенсійного фонду України, до Фонду зайнятості населення, до Фонду страхування від непрацездатності перераховано внески в розмірі 899,21 грн., а із суми 24842,72 грн. (25741,93 грн. - 899,21 грн.) за ставкою 13 % нарахована та сплачена сума податку в розмірі 3229,54 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 22.08.2005 р. за номером 5466 позивачкою з її заробітної плати за 2005 рік сплачено 1800 грн. за навчання на рахунок Донецького юридичного інституту.

Маючи право на податковий кредит, позивачкою подано 01.03.2006 р. до відповідача податкову декларацію про доходи за 2005 рік, документи про сплату грошової суми за навчання в розмірі 1800 грн. та розрахунок податку, що підлягає поверненню в розмірі 233,99 грн., який проведено з наступного: загальна сума заробітку за 2005 рік — 25741,93 грн., з якої перерахована сума обов’язкових внесків 899,21 грн., відрахована сума за навчання 1800 грн., загальна сума, яка підлягає оподаткуванню, 2995,55* грн. на ставку 13 % склала податок у розмірі 2995,55 грн. Сума податку, яка підлягає поверненню позивачці як різниця між сумою сплаченого нею за 2005 рік податку в розмірі 3220,72 грн. і сумою, зменшеною на податковий кредит, у розмірі 2995,55 грн. дорівнює 233,99 грн.

* Суми наведено згідно з оригіналом, який, на наш погляд, має арифметичні помилки.

Прим. ред.

Але відповідач на порушення вимог п. 3.5 ст. 3 та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при визначенні суми надлишкового сплаченого кредиту керувався Рекомендаційним листом ДПІ України від 28.12.2005 р., згідно з яким при розрахунку суми податкового кредиту визначено алгоритм розрахунку, в якому зазначено, що при визначенні загальної суми оподаткованого доходу не враховуються відрахування обов’язкових соціальних внесків платника податків — фізичної особи, та визначена сума, яка підлягає поверненню позивачці, з наступного: її сума річного доходу у вигляді заробітної плати 25741,93 грн. зменшена на суму плати за навчання 1800 грн., після чого сума (25741,93 грн. - 1800 грн.) 23941,93 грн., обчислена на ставку 13 %, склала суму податку за 2005 рік 3112,45 грн., після чого визначена різниця між сумою податку, утриманого із заробітної плати позивачки, — 3229,54, і нарахованою сумою 3112,45 грн. (3228,54 - 3112,45 грн.), що склала 117,09 грн., яка дійсно у встановлені законодавством строки та згідно з порядком перерахована на рахунок позивачки.

Але суд вважає, що алгоритм розрахунку, яким скористався відповідач, при визначенні права позивачки на податковий кредит, указаний у Рекомендованому листі ДПА України від 28.12.2005 р., не є обов’язковим для його застосування, бо він є тільки рекомендованим, змінює порядок визначення та розрахунок податкового кредиту, установлений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», що підтверджується листами Міністерства юстиції України від 15.03.2006 р., «Щодо організації роботи по декларуванню доходів, одержаних особами протягом 2005 року», якими визначено, що лист ДПІ України від 28.12.2005 р. з 01.01.2006 р. втрачає чинність, та від 09.06.2006 р. «Щодо переліку витрат Розрахунку податку з доходів громадян», згідно з яким зазначено, що вказаний лист є рекомендованим та не обов’язковим до виконання.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки в частині повернення їй надмірно сплаченого податку в розмірі 116 грн. 90 коп. (233,99 - 117,90) повністю обґрунтовані, відповідають нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підлягають задоволенню.

Згідно з підпунктом 20.4.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при несвоєчасній сплаті податкового кредиту сплачується штраф у розмірі 100 % від суми несплаченого своєчасно податкового кредиту.

Оскільки позивачці несвоєчасно нарахована та сплачена сума податкового кредиту в розмірі 116,90 грн., відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 100 % від цієї суми, що становить 116,90 грн.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожний має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями, рішеннями, чи бездіяльністю органу державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами при здійсненні своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 п. 5 постанови Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 р.», зі змінами та доповненнями, передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, противоправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом установлено, що позивачці згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не було вірно розраховано та повернуто суму податкового кредиту в розмірі 116,90 грн.

Але рішенням суду її порушене право на отримання цієї суми податкового кредиту повністю відновлено, крім того, на відповідача покладено витрати зі сплати позивачці штрафу за несвоєчасне перерахування вказаної суми податкового кредиту, що слід розцінювати як відшкодування і моральної шкоди.

Доказів про те, що діями відповідача моральна шкода позивачці завдана у значному розмірі, визначеному позивачкою грошовою сумою — 10000 грн., ніякими доказами та обґрунтуваннями не підтверджена, а тому в задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 10000 грн., слід відмовити.

Керуючись ст. 11, 60, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 55, 67 Конституції України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги <...> до Державної податкової інспекції у <...> районі м. Донецька, 3-тя особа Відділення Державного казначейства у <...> районі м. Донецька про стягнення частки суми податку з доходів фізичної особи, яка підлягає поверненню платнику податків унаслідок застосування права на податковий кредит у результаті неправильності його нарахування і суми штрафу за несвоєчасне його повернення, задовольнити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у <...> районі м. Донецька на користь <...> частку суми надмірно сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит у розмірі 116,90 грн. та штраф за неповне повернення цієї части суми надмірно сплаченого кредиту внаслідок застосування права на податковий кредит у розмірі 116,90 грн.

<...> про відшкодування відповідачем Державною податковою інспекцією у <...> районі м. Донецька моральної шкоди у розмірі 10000 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області, шляхом подання протягом 10 днів з дня оголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі з дня складання у повному обсязі, заяви про її апеляційне оскарження, та після подання заяви протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: <...>

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно