Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Пошта редакції. Основні моменти обгрунтування звичайності цін

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2007/№ 48
В обраному У обране
Друк
Відповідь на запитання

Основні моменти обгрунтування звичайності цін

 

Як довести, що ціна реалізації дорівнює звичайній ціні?

(м. Красноград)

 

Відповідно до

п.п. 1.20.1 Закону про податок на прибуток установлено, що звичайною ціною вважається ціна , визначена сторонами в договорі, якщо не встановлено інше. При цьому така ціна вважається справедливою ціною.

Обов’язок доведення того, що договірна ціна не відповідає рівню звичайних цін, покладається на податковий орган. Проте податковий орган, у свою чергу, може звернутися до платника подат-ків із запитом про обґрунтування останнім рівня договірних цін. Тому тим, хто не хоче спорити або псувати відносини зі своїми податковими органами, бажано мати обґрунтування рівня звичайності цін. Порядок визначення рівня звичайних цін як для податкового органу, так і для платника подат-ків викладено в

пп. 1.20.2 — 1.20.7 Закону про податок на прибуток. Такий же порядок було викладено і в листі ДПА в м. Києві від 08.11.2006 р. № 904/10/31-106.

Щодо цього питання ми зупинимося на трьох варіантах: публічне оголошення, біржа (аукціон, конкурс) та маркетингова політика підприємства.

Так, за загальним правилом

п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток, для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Тим же пунктом установлено невичерпний перелік співставних умов, які необхідно ураховувати при визначенні звичайної ціни, а також винятки з цього правила ( другий абзац зазначеного пункту).

Спочатку зупинимося на винятках, розшифрування яких надається в

пп. 1.20.3 — 1.20.5 Закону про податок на прибуток. Так, якщо товари реалізуються шляхом публічного оголошення умов їх продажу, то звичайною визнається ціна, що міститься в такому оголошенні (п.п. 1.20.3). У цьому випадку найімовірніше йдеться про публічний договір, який визначено ст. 633 ЦКУ. Відповідно до цієї статті ЦКУ за публічним договором підприємець бере на себе зобов’язання здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Отже, при публічному оголошенні умов реалізації товару, у тому числі і його ціни, така ціна вважатиметься звичайною. Наприклад, ціна, установлена на прилавку магазину, або ціна на товар, зазначена в рекламному оголошенні (газета, телебачення, зовнішня реклама).

Далі

п.п. 1.20.4 Закону про податок на прибуток визначає, що звичайною ціною вважатиметься також ціна, установлена в результаті реалізації товару за допомогою конкурсу, аукціону, біржевої пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів. Цілком логічний пункт. Адже, що, крім безпосередньої конкуренції між споживачами та продавцями на організованому ринку, може встановити справедливу ринкову вартість товару? Важливим тут є факт підтвердження реалізації товару саме в результаті конкурсу, аукціону або на біржі.

Насамкінець повернемося до співставних умов, орієнтир на які дає

п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток: «...Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрун-тована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.»

Як бачимо, з такого визначення чітко випливає, що брати для порівняння статистичні дані щодо номенклатури товару недостатньо. Крім цього, необхідно враховувати ряд факторів, серед яких і маркетингова політика підприємства. Саме маркетингова політика підприємства може бути ключем до аргументування звичайності ціни. Адже вона має індивідуальний характер для підприємства, відображає особливості його діяльності, партнерських відносин із споживачами його продукції. У межах маркетингової політики можуть здійснюватися заходи щодо надання різних видів знижок як однієї з форм стимулювання збуту. При цьому

п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток не дає вичерпного переліку видів знижок.

Антон Іванченко, економіст-аналітик

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно