Звичайна ціна одного і того ж товару може бути різною
Підприємство, яке торгує будівельними матеріалами, реалізує цемент за ціною 840 грн. за тонну. Для покупців, які придбавають партію цементу понад 20 тонн, підприємство встановлює ціну на рівні 700 грн. за тонну. А в разі якщо при цьому покупець здійснює повну передоплату, то продаж цементу здійснюється за ціною 680 грн. за тонну. Як визначити, яка ціна є звичайною?
(м. Дніпропетровськ)
Запитання виникло у підприємства не випадково. Річ у тім, що правильно визначена звичайна ціна на товар може мати велике значення при оподаткуванні підприємства, адже при реалізації товару пов’язаним особам, пільговикам, неплат-никам податку на прибуток (що досить часте явище для торговельного підприємства) валовий дохід має формуватися
виходячи з договірних цін, але не нижче звичайних, що діють на дату продажу таких товарів (пп. 7.4.1 і 7.4.3 Закону про податок на прибуток). Крім того, на звичайні ціни слід орієнтуватися і при визначенні податкових зобов’язань з ПДВ, якщо звичайна ціна товару перевищує договірну (контрактну) вартість товару більше ніж на 20 % (п. 4.1 Закону про ПДВ). Причому незалежно від того, продають товари пов’язаній чи непов’язаній особі, фізичній чи юридичній.Обґрунтувати, яка з установлених цін на цемент є звичайною, підприємству допоможе
п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток. Цей підпункт описує процедуру визначення звичайної ціни, орієнтуючись на інформацію про ідентичні (однорід-ні) товари, які продаються у співставних умовах. У ньому зазначено, що для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. При цьому враховуються такі умови договорів, як:— обсяг товарної партії;
— строки виконання зобов’язань;
— умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. А умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності — однорідних) товарів визнають співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому при
укладанні угод між непов’язаними особами враховуються звичайні надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, ураховуються знижки, пов’язані із:— сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей;
—
закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації);—
збутом неліквідних або низьколіквідних товарів;— маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки;
— надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Висновок із зазначеного підпункту стосовно нашої ситуації:
якщо при поставці одного і того ж товару умови поставки неспівставні, то кожна з договірних цін визнається звичайною. При цьому необхідно, щоб низька ціна продажу була звичайною — невибірковою щодо її надання (тобто коли право придбати партію цементу понад 20 тонн за низькою ціною мають усі покупці без обмеження).Про те, що звичайна ціна залежно від об’єктив-них факторів, зазначених у
п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток, може бути різною, стверджував і ВАСУ у своїй ухвалі від 05.04.2006 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44).Щоб довести, що кожна з договірних цін, за якою продається цемент, відповідає звичайній ціні, підприємство може скласти, наприклад, положення або наказ про цінову політику. У цьому документі слід чітко прописати, за яких умов поставки діють ті чи інші ціни на цемент. Крім того, закріпити звичайність кожної з установлених цін можна, помістивши інформацію про умови застосування тих чи інших цін на цемент на стенді торговельної точки або ж помістивши оголошення в ЗМІ, скориставшись
п.п. 1.20.3 Закону про податок на прибуток.Наталія Дзюба, економіст-аналітик
