Іпотечний кредит в іноземній валюті: чи має право платник податків на податковий кредит
Приводом для написання цієї статті став лист ДПАУ від 26.04.2007 р. № 8445/7/17-0717 (див. с. 28), в якому зроблено висновок: якщо фінансовий кредит на придбання (будівництво) житла отримано в іноземній валюті, то права на податковий кредит платник податків не має.
Тетяна ОНИЩЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
ДПАУ продовжує проводити широкомасштабну кампанію з обмеження фізичних осіб — платників податків щодо права на податковий кредит.
У
листі від 26.04.2007 р. № 8445/7/17-0717 (далі — лист № 8445) ДПАУ зроблено такий висновок: якщо фінансовий кредит на придбання (будівництво) житла отримано фізичною особою в банківській установі в іноземній валюті, то такий кредит не може розглядатися як іпотечний кредит, щодо якого згідно із законом передбачено реалізацію права платника податків на податковий кредит.Редакція з цією думкою не згодна. Розглянемо докладно аргументи ДПАУ і наведемо наші коментарі.
Чи можна видавати іпотечні кредити в іноземній валюті ?
Наведемо спочатку аргументи ДПАУ з цього питання.
Згідно зі
ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.Статтями 509
та 533 ЦКУ встановлено, що грошове зобов’язання має бути виражено та виконано в грошовій одиниці України — гривні.До того ж законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, відповідно до
ст. 192 ЦКУ є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випад-ках і в порядку, установлених законом.Усе викладене вище — правильно. Але разом з тим, акцентувати слід на інших положеннях
ЦКУ, і висновок зроблено відповідно абсолютно протилежний.Як було зазначено, відповідно до
ст. 192 ЦКУ іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, установлених законом. Більше того, у ст. 533 ЦКУ також зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.Випадки та порядок використання іноземної валюти визначено
Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV та Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93, виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачено можливість розрахунків в іноземній валюті при отриманні комерційного або банківського кредиту в іноземній валюті та його погашенні.Зокрема, у
п. 12 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зазначено, що валютними операціями, пов’язаними з рухом капіталу, є у тому числі операції з надання та отримання резидентами України фінансових кредитів та позик. До речі, у постанові ВГСУ від 10.03.2006 р. у справі № 37/301-05 також зазначено про можливість видачі фінансових кредитів в іноземній валюті.Підіб’ємо підсумок:
згідно з чинним законодавством іпотечний кредит може бути видано в іноземній валюті, з усіма зобов’язаннями щодо його погашення та сплати процентів в іноземній валюті, що звідси випливають.
Компетенція Наглядової ради Державної іпотечної установи
Як зазначалося, у листі ДПАУ, що розглядається, питання іпотечного кредитування регулюються, зокрема,
Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898 (далі — Закон № 898). Згідно з п. 6 Прикінцевих положень Закону № 898 КМУ зобов’язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону. На виконання цього доручення постановою КМУ від 08.10.2004 р. № 1330 створено Державну іпотечну установу, до компетенції якої (її Наглядової ради) належить, зокрема, регулювання питань іпотечного кредитування. Рішенням правління Державної іпотечної установи від 12.09.2005 р. № 15 прийнято Вимоги до іпотечних кредитів (далі — Вимоги) і рішенням від 13.06.2006 р. № 35 прийнято Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (далі — Стандарти).Згідно з визначенням термінів, наведеним у
Стандартах, договір про іпотечний кредит — це договір, відповідно до якого Первинний кредитор зобов’язується надати Позичальнику грошові кошти з метою придбання або ремонту житлового приміщення в розмірі та на умовах, передбачених договором про іпотечний кредит (форму якого відповідним чином погоджено згідно зі стандартами установи), а Позичальник зобов’язується повернути грошові кошти та сплатити за користування ними проценти.Відповідно до
п. 3.2 ст. 3 Вимог надання іпотеч-них кредитів позичальникам — фізичним особам здійснюється первинним кредитором виключно в грошовій одиниці України — гривні. Погашення іпотечного кредиту та процентів за його користування здійснюється також виключно в грошовій одиниці України — гривні.Щоб заперечити ДПАУ, звернемося до таких документів:
—
Статуту Держав-ної іпотечної установи, затвердженому постановою КМУ від 23.12.2004 р. № 1715 (далі — Статут);—
Положення про наглядову раду Державної іпотечної установи, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2004 р. № 1715 (далі — Положення).Згідно зі
Статутом мета діяльності Державної іпотечної установи — сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні, зокрема, шляхом рефінансування іпотечних кредитів (банків та небанківських фінансових установ, які здійснюють діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, та впровадження ефективних механізмів підвищеного рівня їх ліквідності. Інакше кажучи, метою діяльності Державної іпотечної установи є рефінансування іпотечних кредитів. Згідно із Законом № 898 суб’єктами рефінансування є банки та інші фінансові установи, у тому числі спеціалізована іпотечна установа (Державна іпотечна установа).Предметом діяльності Державної іпотечної установи є:
— придбання, отримання в заставу, відчуження та здійснення інших
операцій з іпотечними активами (правами вимоги за іпотечними кредитами);— надання іпотечним кредиторам кредитів, виконання зобов’язань за якими забезпечено іпотечними активами;
— керування іпотечними активами;
— випуск цінних паперів;
— надання послуг з обслуговування міжнародних кредитних ліній, кошти яких спрямовуються до сфери іпотечного кредитування;
—
розроблення та впровадження методологічних рекомендацій і єдиних стандартів, норм та процедур надання, рефінансування і обслуговування іпотечних активів.Звертаємо увагу, що перелічені вище предмети діяльності Державної іпотечної установи спрямовано на досягнення її мети — рефінансування іпотечних кредитів.
Згідно зі
Статутом Державна іпотечна установа не має права безпосередньо здійснювати іпотечне кредитування позичальників (іпотекодавців). Інакше кажучи, Державна іпотечна установа не має права укладати договір щодо іпотечного кредиту з фізичними особами — громадянами України.У
п. 9 Статуту зазначено, що Державна іпотечна установа має право придбавати та одержувати в заставу тільки ті іпотечні активи, які відповідають вимогам до іпотечних кредитів, що затверджуються наглядовою радою.З цього випливає головний висновок: Наглядовою радою Державної іпотечної установи затверджуються вимоги до іпотечних кредитів, виконання яких є обов’язковим для того, щоб ця установа могла придбавати та одержувати в заставу іпотечний актив щодо таких іпотечних кредитів. Якщо за конкретним договором іпотечного кредитування не виконано
Вимоги, зокрема, суму кредиту установлено в іноземній валюті, це може означати лише те, що іпотечний актив за цим договором не може бути придбано або отримано в заставу у конкретного банку Державною іпотечною установою. Але це зовсім не означає, що цей договір іпотечного кредитування перестає бути таким. Він продовжує бути договором з іпотечного кредиту.На підтвердження правильності цього висновку зазначимо таке.
Відповідно до
п. 4 Положення до компетенції наглядової ради Державної іпотечної установи не належить регулювання питань іпотечного кредитування, як про це зазначено в листі № 8445.Що ж до
Вимог, то їх розроблено з метою забезпечення виконання статутних завдань Держав-ної іпотечної установи.Усе викладене вище свідчить про те, що іпотечний договір може бути укладено в іноземній валюті і для цілей
Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-VI залишається таким.Отже, на нашу думку, суму процентів за договором з іпотечного кредиту, яку зазначено в іноземній валюті, фізична особа — платник податків має право включати до податкового кредиту. При цьому перерахунок цієї суми в гривні здійснюється за офіційним курсом НБУ, що діяв на момент сплати таких процентів
.
