Позовна давність у договірних відносинах з нерезидентом
Ідея написати статтю, присвячену особливостям позовної давності в договірних відносинах з нерезидентом, виникла у зв’язку з тим, що до редакції звернувся читач з таким запитанням. Підприємство отримало товари від постачальника з Німеччини, але не оплатило їх. На сьогодні підприємство не в змозі погасити кредиторську заборгованість, що виникла, оскільки постачальника було реорганізовано, а його банківський рахунок ліквідовано. Із документів є лише ЗЕД-договір та додаткова угода, надіслана постачальником, у якій зазначені інший кредитор та банківський рахунок в іншій країні. На якій підставі відбулася заміна кредитора в зобов’язанні, невідомо, і банк відмовляється перераховувати валюту на зазначений у додатковій угоді рахунок. Чи можна збільшити або перервати перебіг строку позовної давності, щоб уникнути включення заборгованості до валових доходів підприємства?
Олена Уварова, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Людмила Корж, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Значення строку позовної давності для оподаткування
Ні для кого не секрет, що
п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток) відносить кредиторську заборгованість, щодо якої закінчився строк позовної давності, до безнадійної. Така заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п.п.1.22.1 Закону про податок на прибуток та згідно з п.п. 4.1.6 цього Закону включається до валового доходу підприємства.Крім того, на думку податкових органів, вартість отриманих, але неоплачених до моменту закінчення строку позовної давності товарів має одночасно
виключатися з валових витрат, оскільки компенсацію вартості таких товарів, передбачену п. 5.1 Закону про податок на прибуток, не було проведено. Таку позицію викладено в листі ДПАУ від 07.06.2006 р. № 10751/7/15-0317.У зв’язку із зазначеним вище стає зрозумілою зацікавленість платника податку на прибуток збільшити або перервати перебіг строку позовної давності. Можливість зробити це багато в чому залежить від того,
право якої держави поширюється на відносини сторін за договором. Оскільки читач не зазначив, чи було цей момент застережено в договорі, ми розглянемо всі можливі варіанти.
Варіант перший: сторони зазначили в договорі, що їх відносини регулюються законодавством України
У цьому випадку для визначення строку позовної давності, порядку його обчислення та перебігу необхідно звернутися до
Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ).Відповідно до
ст. 256 ЦКУ позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 5 ст. 261 ЦКУ за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначено або він визначається моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.Загальна позовна давність передбачена
ст. 257 ЦКУ тривалістю в три роки. Позовну давність, установлену законом, може бути збільшено і не може бути скорочено за домовленістю сторін. Договір про її збільшення укладається в письмовій формі згідно зі ст. 259 ЦКУ. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінено за домовленістю сторін.Відповідно до
ст. 264 ЦКУ перебіг позовної давності може бути перерваний вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого зобов’язання, наприклад, листом кредитору або актом звірки розрахунків. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що пройшов до переривання строку позовної давності, до нового строку не включається.На підставі
ЦКУ необхідно вирішити питання і про заміну кредитора. Стаття 262 цього Кодексу встановлює, що заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Заміну кредитора може бути проведено унаслідок передання ним своїх прав іншій особі, правонаступництва, виконання зобов’язання боржника поручителем, заставодавцем або третьою особою відповідно до ст. 512 ЦКУ. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.Як передбачає
ст. 516 ЦКУ, заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому випадку виконання боржником свого зобов’язання первісному кредитору є належним виконанням. Відповідно до п. 2 ст. 517 ЦКУ боржник має право не виконувати зобов’язання перед новим кредитором до отримання доказів переходу прав за зобов’язаннями до нового кредитора.Отже, якщо в договорі з нерезидентом було передбачено, що відносини сторін регулюються
законодавством України, підприємство може вимагати від нового кредитора доказів переходу права вимоги боргу або добровільно визнати вимоги нового кредитора, письмово повідомивши його про це. У такому разі перебіг строку позовної давності буде перервано. Також можливо укладення додаткової угоди з новим кредитором із зазначенням тривалішого строку позовної давності.
Варіант другий: у договорі немає вказівки на право держави, яке поширюється на відносини сторін за договором
При такому розвитку подій відповідно до
ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV (далі — Закон про МПП) до них має застосовуватися законодавство держави місцезнаходження суб’єкта господарювання, який є продавцем за договором купівлі-продажу (поставки). У випадку, що нами розглядається, цією державою є Німеччина. Аналогічне правило діяло і до набрання чинності Законом про МПП, оскільки було закріплено ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII. Ми можемо тільки приєднатися до думки тих фахівців, які радять учасникам «відносин з іноземним елементом» або прямо застерігати, відповідно до права якої країни регулюватимуться відносини сторін, або ще при укладенні договору з’ясувати для себе, яке право і як їх регулюватиме за відсутності такого застереження. «Відносинами з іноземним елементом» Закон про МПП називає відносини за наявності якої-небудь з таких умов: хоча б один учасник цих відносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, із приводу якого відносини виникли, змінилися або припинилися, мав місце на території іншої держави.Для покупця може стати неприємним сюрпризом той факт, що
відповідно до законодавства Німеччини строк позовної давності за договорами поставки складає 2 роки з моменту поставки товару. І є побоювання, про те, чи передбачає Германське цивільне уложення можливість перервати або зупинити перебіг строку позовної давності, можна дізнатись, тільки вивчивши саме Уложення німецькою мовою. Так само можна отримати інформацію і про те, як відповідно до законодавства Німеччини вирішується питання з приводу зміни кредитора.
Варіант третій: сторони зазначили в договорі, що їх відносини регулюються законодавством третьої держави
Сторони також могли скористатися наданою їм можливістю та поширити право третьої держави не на договірні відносини в цілому, а лише на їх окремі елементи, наприклад, на питання, пов’язані з позовною давністю. Так, для покупця було б вигідним посилання на законодавство Франції, яке для договорів поставки передбачає строк позовної давності тривалістю 10 років.
Варіант четвертий: місцем знаходження сторін є держави — учасники Конвенції
Цей варіант виключав би всі інші, якби Німеччина була учасницею
Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі—продажу товарів від 14.06.74 р. (далі — Конвенція), яка набрала чинності для України 01.04.94 р. Особливості регулювання відносин згідно з цією міжнародно-правовою угодою ми вже розглядали (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 11, с. 44). Нагадаємо, що згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції її норми застосовуються винятково в тих випадках, коли сторони договору міжнародної купівлі-продажу товарів на момент його укладання перебувають у Договірних державах. Оскільки Німеччина не є учасницею Конвенції, у ситуації, з приводу якої звернувся із запитанням читач, норми цього міжнародно-правового договору застосовуватися не можуть. Суб’єктам господарювання, які є сторонами в договорах міжнародної купівлі-продажу, другою стороною в яких виступає суб’єкт господарювання з держави-учасниці Конвенції , слід знати, що для них строк позовної давності складає 4 роки.І ще одна особливість відносин з іноземним елементом.
Визначення в договорі підсудності спорів, що виникають між його сторонами, не визначає того, на підставі права якої держави здійснюватиметься їх розгляд. Переконання, що положення договору «усі спори сторін вирішуються судами України» автоматично означатиме, що всі спори розглядатимуться відповідно до законодавства України, помилкове. Право, що підлягає застосуванню судом, визначатиметься за викладеними вище правилами.
