Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, та надання їм відпусток

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2007/№ 22
В обраному У обране
Друк
Лист від 23.01.2007 р. № 13/13/116-07

Щодо звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, та надання їм відпусток

Лист Міністерства праці
та соціальної політики України
від 23.01.2007 р.
№ 13/13/116-07

Юридичним управлінням розглянуто <...> звернення <...> і в межах компетенції повідомляємо.

Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України

звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Названі категорії жінок не можуть бути звіль-нені

не лише з підстав, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, але й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання) трудового договору з ініціативи власника.

Слід зазначити, що оскільки звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, припинення трудового договору у даному випадку можливе.

Частиною шостою статті 179 КЗпП та пунктом 3 статті 25 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі,

якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Отже, факт потреби у такому догляді має бути підтверджений медичним висновком.

Підприємства, установи, організації за

рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (ст. 179 КЗпП).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати

на підставі медичного висновку до досягнення дитиною шестирічного віку надаються за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Згідно з ст. 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (на підставі медичного висновку — до 6 років) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з пунктом 13 статті 11 зазначеного Закону загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягання нею трирічного віку.

Частиною восьмою статті 179 КЗпП визначено, що за бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними

зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Закон не визначає, де саме жінка чи інша зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого дня — на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві. Отже, жінка або інша зазначена особа має право працювати і на тому ж, і на іншому підприємстві.

Згідно з вимогами частини третьої статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому жінка або особа, яка фактично доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку і працює на умовах неповного робочого часу,

має право на одержання щорічної відпустки, при цьому одержуючи допомогу по догляду за дитиною. Це випливає із загальних правил про право працівників на одержання відпусток.

Пунктом 2.18

Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58, до трудових книжок за місцем роботи вноситься окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів запис про час навчання у вищих навчальних закладах. Отже, для студентів, які раніше не працювали і у зв’язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу на підставі довідок вносяться на підприємстві, де вони працюватимуть. Додатково слід зазначити, що органи державної служби зайнятості уповноважені лише на внесення до трудових книжок громадян записів про період одержання допомоги по безробіттю під час перебування особи на обліку безробітних у державній службі зайнятості.

Основні положення про вахтовий метод організації робіт

, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.87 р. № 794/33-82, діють на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР». Зазначеною Постановою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції України.

Начальник Юридичного управління
І. Тубелець

 

коментар редакції

Мінпраці роз’яснює права жінок з дітьми

З листа, що коментується, відзначимо найважливіші моменти.

1. Згідно з Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП)

звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів за наявності дітей віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника не допускається. Винятком є повна ліквідація підприємства, установи, організації, а також закінчення строкового трудового договору. Але при цьому має бути обов’язково проведено подальше працевлаштування звільнених жінок.

Разом з тим

за власним бажанням зазначені вище категорії жінок звільнитися мають право. Якщо працівниця відмовляється від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, де вона працювала, або відмовляється від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці, її може бути звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП. Таке звільнення не розцінюється як звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і тому допускається.

2. Відповідно до КЗпП до обов’язків роботодавця належить надання жінці за її бажанням відпустки для догляду за дитиною до трьох років. Після зазначеної відпустки роботодавець

зобов’язаний надати за бажанням жінки відпустку для догляду за дитиною до шести років, але тільки в тому разі, якщо жінка надасть медичний висновок про необхідність догляду за дитиною до шестирічного віку. Якщо ж цей документ не буде надано, то обов’язок про надання такої відпустки з роботодавця знімається. Водночас роботодавець має право за рахунок своїх коштів надавати жінкам частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

3. Час перебування у відпустці для догляду за дитиною до трирічного віку та у відпустці для догляду за дитиною до шестирічного віку не зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку.

4.

Час знаходження у відпустці для догляду за дитиною до трирічного віку зараховується до страхового стажу для призначення пенсій, оскільки особи, які перебувають у такій відпустці, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і за них сплачується внесок до Пенсійного фонду.

5. За бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період їх перебування у відпустці для догляду за дитиною до трьох років вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу чи вдома. При цьому їм продовжує виплачуватися допомога по догляду за дитиною до трьох років. Як справедливо зазначено в листі, що коментується, КЗпП не визначає, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робочого часу. Тому

незалежно від того, працює жінка на умовах неповного робочого часу за основним місцем роботи чи за сумісництвом, їй продовжують виплачувати допомогу по догляду за дитиною до трьох років.

6.

Жінка, яка працює на умовах неповного робочого часу та одночасно одержує допомогу по догляду за дитиною до трьох років, має право на отримання щорічної відпустки. При цьому за період щорічної відпустки вона також продовжує одержувати допомогу по догляду за дитиною до трьох років.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно