Теми статей
Обрати теми

Кредиторська заборгованість щодо витрат на відрядження: строк давності

Редакція ПБО
Відповідь на запитання

Відрядження в Україні

Кредиторська заборгованість щодо витрат на відрядження: строк давності

 

Працівнику підприємства перед від’їздом у відрядження до м. Києва видано грошовий аванс. Проте цих коштів виявилося недостатньо для оплати проживання в готелі, тому працівник витратив у відрядженні власні кошти. У зв’язку з цим у підприємства перед таким працівником утворилася кредиторська заборгованість. Чи діють щодо такої заборгованості загальновстановлені строки позовної давності?

(м. Донецьк)

 

Насамперед зазначимо, що відносини, які виникають між працівником та підприємством щодо відшкодування витрат на службове відрядження, належать

до сфери дії трудових відносин. Так, згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та отримання інших видів компенсацій у зв’язку зі службовим відрядженням.

Порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником та власником або уповноваженим ним органом, регулюється

розділом XV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП. Відповідно до ст. 221 КЗпП трудові спори розглядаються:

— комісіями по трудових спорах;

— районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Трудове законодавство надає працівнику право звернутися до зазначених інстанцій із заявою про вирішення трудового спору, що виник,

у тримісяч-ний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст. 225 та частина перша ст. 233 КЗпП).

А от при порушенні законодавства

про оплату праці, тобто щодо спорів про виплату належної йому заробітної плати, строки звертання працівника до комісії по трудових спорах чи до суду не обмежено (ст. 225 та частина друга ст. 233 КЗпП).

Як відомо, грошові компенсаційні виплати у вигляді витрат на відрядження

статті 2 і 12 Закону про оплату праці відносять до гарантій в оплаті праці, проте до структури заробітної плати ці виплати не входять. Так, згідно з п. 3.15 Інструкції № 5 витрати на відрядження: добові (у повному розмірі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення належать до виплат, що не входять до фонду оплати праці. Ці норми дозволяють дійти висновку: щодо сум на відрядження повинен діяти тримісячний строк позовної давності, установлений частиною першою ст. 233 КЗпП.

Проте не виключено, що цю ситуацію суд може оцінити інакше і прийняти позитивне для працівника рішення. Такі прецеденти траплялися. Наприклад, ВСУ в

ухвалі від 11.08.2004 р. дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому витрат на відрядження без обмеження будь-яким строком. Своє рішення судовий орган аргументував тим, що гарантійні та компенсаційні виплати ст. 2 Закону про оплату праці відносить до додаткової заробітної плати. Отже, керуватися при вирішенні цього питання слід частиною другою ст. 233 КЗпП, яка не обмежує будь-якими строками право працівника на стягнення належних йому сум на відрядження.

Візьміть до відома також, що за порушення вимог законодавства про працю посадовим особам підприємства-боржника може загрожувати відповідальність у вигляді адмінштрафу згідно зі

ст. 41 КУпАП.

Наталя Білова, економіст-аналітик

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі