Відрядження в Україні
Працівник затримався у відрядженні
За відмітками приймаючої сторони працівник виїхав 3 квітня 2007 року. Але згідно із залізничним квитком повернувся на 2 дні пізніше (квиток датовано 5 квітня 2007 року). Чи можна компенсувати вартість такого квитка, виплачувати добові за ці два дні та відносити їх до складу валових витрат?
(м. Рівне)
Так, можна
, за умови, що з відома керівника підприємства належним чином буде оформлено продовження терміну відрядження.Так, через обставини, що склалися, і поважні причини (наприклад, через відсутність транспортних квитків, перенесення або відміну рейсів, хворобу працівника, ремонт транспортного засобу тощо) працівник може затриматися у відрядженні. Про таку ситуацію, до речі, ідеться в
п. 1.10 «закордонного» розділу II Інструкції № 59. Цим пунктом передбачено, що з дозволу керівника підприємства може братися до уваги вимушена затримка працівника у відрядженні за наявності оригіналів підтверджуючих документів. У разі такої вимушеної затримки відрядженого працівника керівником може бути прийнято рішення про продовження терміну відрядження.Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника на місце постійної роботи на підставі його доповідної записки. До доповідної записки працівнику також краще додати документ, що підтверджує причини затримки, наприклад, довідку залізниці про відсутність квитків, акт ремонту транспортного засобу тощо. Рішення про продовження терміну відрядження оформляється наказом
(розпорядженням) керівника.Відповідно у разі видання такого наказу дні затримки працівника вважатимуться днями його відрядження, тому і
добові за них, і документально підтверджені витрати на проживання працівника за такі дні відшкодовуються працівнику на загальних підставах (тобто в такому ж порядку, як і за решту днів відрядження). Зокрема, про те, що при відрядженнях за кордон (за наявності підтверджуючих документів) працівнику в разі вимушеної затримки відшкодовуються витрати на проживання, також прямо зазначається в п.п. 2.1.4 розділу II Інструкції № 59.При цьому в податковому обліку підприємство має право витрати, що компенсуються працівнику за такі дні, віднести до валових витрат відповідно до
п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток. З цим згодні і податківці. Так, у листі ДПАУ від 08.12.2005 р. № 9146/н/15-0314 роз’яснювалося, що за наявності підтверджуючих документів та наказу керівника підприємства про продовження терміну відрядження у зв’язку з виробничою необхідністю витрати, понесені відрядженим працівником за час затримки у відрядженні (добові, витрати на проживання, збереження середнього заробітку), можуть включатися до валових витрат.А от у разі затримки у відрядженні
без поваж-них причин працівнику за час затримки не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові і витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати (п. 1.10 розділу І і п. 1.10 розділу II Інструкції № 59; лист Мінфіну України від 19.12.2005 р. № 31-18030-07-13/27437).І на завершення окремо зазначимо про
витрати на зворотний проїзд з пункту відрядження до місця роботи в разі затримки у відрядженні. Вважаємо, що незалежно від причин затримки витрати на зворотний проїзд (за наявності підтверджуючих документів — транспортних квитків) відшкодовуються працівнику на загальних підставах і в податковому обліку такі витрати підприємство має право віднести до валових витрат. Адже відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження і назад прямо передбачено п. 1.7 розділу І і п. 1.4 розділу II Інструкції № 59, а також п.п. 5.4.8 Закону про податок на прибуток. Інакше кажучи, відправляючи працівника у відрядження, підприємство при цьому зобов’язане компенсувати йому витрати на проїзд як до пункту відрядження, так і назад, і такий обов’язок відшкодування працівнику витрат на зворотну дорогу від причин затримки в цьому випадку залежати не може. Тим паче, що жодних винятків відносно компенсації витрат на зворотний проїзд при затримці Інструкцією № 59 не передбачено.Людмила Солошенко, економіст-аналітик
