Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Формений (фірмовий) одяг: проблема ВВ

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Травень, 2007/№ 40
В обраному У обране
Друк
Стаття

Формений (фірмовий) одяг: проблема ВВ

 

Відсутність у Законі про податок на прибуток прямих норм про облік витрат на забезпечення працівників форменим (фірмовим) одягом призвела до того, що податківці підходять до цього питання надто фіскально, не визнаючи за платником податків права на включення таких витрат до складу валових. Чи так це насправді? Адже використання такого одягу в господарській діяльності підприємства цілком очевидно! Про можливість віднесення вартості форменого (фірмового) одягу платником податків до валових витрат ми і поговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Спершу процитуємо норми

п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток, посилаючись на який податківці, власне, і роблять свої висновки. Так, згідно з цим підпунктом до валових витрат включаються «витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Розглядаючи норми такого

підпункту винятково як регулюючі витрати платника податків на забезпечення працівників спеціальним одягом, податківці в цьому питанні завжди дотримувалися незмінної точки зору: до валових витрат (з урахуванням Переліку № 994) можна відносити тільки вартість спецодягу в межах норм та переліків, установлених нормативно-правовими актами.

Щодо вартості форменого та фірмового одягу, то її відображення у складі валових витрат, на думку податківців, можливе тільки в тому разі, якщо такий одяг знову-таки буде

спеціальним. Так, наприклад, у листі ДПАУ від 22.01.2004 р. № 439/6/15-1116 щодо можливості включення до валових витрат вартості форменого одягу працівників готелю роз’яснювалося, що в разі якщо такий одяг включено до переліку спеціального одягу, затвердженого КМУ, та передбачено Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, то підприємства готельного господарства можуть такі витрати відносити до валових витрат. В іншому ж листі ДПАУ від 05.12.2005 р. № 24181/7/22-1017 (п. 5 листа), що стосується забезпечення форменим одягом працівників банку, прямо зазначалося, що в разі якщо формений одяг не належить до категорії спеціального одягу, то всі витрати на його придбання до складу валових витрат не включаються. Як бачимо, в обох листах ДПАУ змішує поняття спеціального та форменого одягу (що за суттю є некоректним), стверджуючи, що право на валові витрати виникає тільки щодо того форменого одягу, який є спеціальним.

У ситуації, що склалася, варто зауважити: відсутність у

п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток прямої згадки про формений (фірмовий) одяг ще не означає, що його вартість не можна включати до валових витрат. І хоча витрати на забезпечення працівників одягом є, по суті, витратами подвійного призначення (тобто можуть відноситися до складу валових витрат тільки при дотриманні певних умов), вважаємо, що податківці дуже ужорсточають такі умови, обмежуючи право платника податків на відображення валових витрат. Адже, як відомо, загальний принцип валововитратності (у рамках якого вже Законом про податок на прибуток можуть установлюватися які-небудь обмеження) — зв’язок витрат з господарською діяльністю. А те, що витрати на забезпечення працівників форменим (фірмовим) одягом нерозривно пов’язані з госпдіяльністю платника податків, не викликає сумнівів. Отже, як це не парадоксально, але, ураховуючи позицію податківців, за віднесення вартості форменого (фірмового) одягу в податковому обліку до складу валових витрат платнику податків доводиться боротися. І допоможуть у цьому такі аргументи (наведемо їх окремо як щодо форменого, так і щодо фірмового одягу).

 

Формений одяг

По-перше

, заради справедливості слід зауважити, що в п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток ідеться не тільки про спецодяг (як на це вказують податківці), але також ще згадується й обмундирування. А таке обмундирування, по суті, є не чим іншим, як форменим одягом. Таким чином, витрати на забезпечення найманих працівників форменим одягом (нарівні з витратами на спецодяг) також регулюються нормами п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток і, отже, при дотриманні встановлених цим підпунктом умов можуть відноситися до валових витрат.

До речі, варто уваги, що в консультації В. Пархоменко, яка стосується форменого одягу (у «Віснику податкової служби України», 2005, № 16, с. 41), прямо зазначалося, що в сучасних словниках української та російської мов термін «обмундирування» розуміється як

формений одяг. При цьому підкреслювалося, що згідно з п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток витрати на забезпечення найманих працівників обмундируванням, необхідним для виконання професійних обов’язків, включаються до валових витрат.

По-друге

, слід зауважити, що забезпечення форменим одягом своїх працівників — це не просто примха роботодавця, а його обов’язок. Причому порядок забезпечення працівників форменим одягом, перелік осіб, які мають право на носіння форменого одягу, деякі особливості його зовнішнього вигляду (зразки), а також норми забезпечення та строки носіння форменого одягу встановлено низкою нормативно-правових актів, до числа яких, зокрема, належать:

Порядок і норми видачі, строки і правила носіння предметів форменого одягу та знаків розрізнення працівниками морського і річкового транспорту, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. № 758;

— Постанова КМУ від 26.12.2002 р. № 1988 «Про затвердження зразків форменого одягу посадових осіб митної служби України, їх опису, норм забезпечення та строків експлуатації»;

— Постанова КМУ від 11.12.96 р. № 1508 «Про знаки розрізнення та формений одяг працівників залізничного транспорту»;

— Постанова КМУ від 09.12.93 р. № 1022 «Про формений одяг службових осіб державних податкових інспекцій».

Отже, чинним законодавством щодо форменого одягу передбачено відповідні

переліки та норми його видачі. А якщо ми звернемося до розпорядження № 462-р, то побачимо, що саме це є головною і достатньою умовою для включення вартості одягу до валових витрат. Нагадаємо, розпорядження № 462-р установлює, що до валових витрат відповідно до п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідними для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування відповідно до переліку та норм, установлених чинними нормативно-правовими актами. Як бачимо, відносно форменого одягу ці умови цілком дотримуються. Тому вважаємо, що формений одяг, що видається найманим працівникам відповідно до законодавчо встановлених переліків та в межах норм, може на цілком законних підставах відноситися до валових витрат.

По-третє

, цікаво, що питання про включення вартості форменого одягу до валових витрат прямо врегульовано в деяких галузевих нормативних документах. Так, наприклад, п. 6 ст. 19 Закону про міськелектротранспорт передбачено, що працівникам перевізника під час виконання службових обов’язків надається право на носіння форменого і спеціального одягу, взуття та обмундирування за переліком, установленим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. При цьому безпосередньо в тому ж пункті зазначається, що витрати на ці цілі включаються до валових витрат перевізника.

Усе викладене вище дає підстави стверджувати, що норми

п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток рівною мірою стосується як спеціального, так і форменого одягу. Отже, вважаємо, що при дотриманні умов, установлених цим підпунктом (тобто у разі видачі в межах існуючих норм та відповідно до встановлених переліків), витрати на забезпечення найманих працівників форменим одягом мають повне право потрапити до валових витрат.

 

Фірмовий одяг

З фірмовим одягом справи дещо складніші. Річ у тім, що затверджених

законодавством переліків та норм видачі такого одягу (подібно до форменого і спеціального одягу) немає. Та це й зрозуміло. Адже такий одяг тому і називається фірмовим, що він виготовляється для працівників якогось певного підприємства і є для такого підприємства суто індивідуальним. Причому саме таке підприємство самостійно визначає коло осіб, яким такий одяг видаватиметься, його дизайн (зовнішній вигляд), строк служби та норми видачі. Отже, через відсутність законодавчо встановлених переліків та норм видачі п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток як підстава для віднесення вартості такого одягу до валових витрат у цьому випадку застосовуватися не може, тому підстави для включення вартості фірмового одягу до валових витрат шукатимемо серед інших підпунктів*.

* Хоча, заради справедливості, усе ж таки варто зауважити: якщо вже в Законі про податок на прибуток присутній окремий п.п. 5.4.1, що стосується забезпечення найманих працівників

одягом (причому який, на подив, жодного разу не мінявся за всю історію існування самого Закону про податок на прибуток), то для повноти картини і системності норм цього Закону було б оптимальним варіантом, якби законодавці врахували процес сучасного розвитку ринкових відносин у сфері торгівлі та послуг (у результаті чого, власне, і з’явилося таке поняття, як «фірмовий одяг») і внесли до цього підпункту зміни, що стосуються забезпечення фірмовим одягом найманих працівників (і у ньому ж чіткіше уточнили, що норми цього підпункту також поширюються і на випадки забезпечення найманих працівників форменим одягом).

Так, насамперед не викликає сумніву, що забезпечення працівників фірмовим одягом цілком

пов’язано з господарською діяльністю підприємства, бо цей одяг має забезпечити охайний зовнішній вигляд обслуговуючого персоналу і тим самим залишити в пам’яті покупців (клієнтів) приємне враження від відвідування підприємства. А це, у свою чергу, сприятиме залученню більшої кількості відвідувачів, підвищенню конкурентоспроможності підприємства, підтриманню його іміджу, завоюванню ринку збуту.

Крім того, часто на фірмовому одязі розміщується логотип торговельної марки, бренд або слоган підприємства, і такий одяг часом має колірну гаму, що гармонує, наприклад, з кольорами, характерними для самого підприємства, що сприяє його образній упізнаваності та запам’ятовуваності. Крім того, фірмовий одяг дозволяє відвідувачам та клієнтам вчасно і оперативно зорієнтуватися та відшукати обслуговуючий персонал у торговельному залі підприємства для отримання необхідної консультації, вибору товару, знаходження його на прилавках тощо. Усе це, на наш погляд, дозволяє підприємству відстоювати право на включення вартості фірмового одягу до валових витрат або на підставі загального валововитратного

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток (тобто як витрат, пов’язаних з веденням госпдіяльності), або відповідно до «рекламного» п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток (тобто як витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів). Нагадаємо, що у другому випадку згідно з першим абзацом п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток такі витрати включаються до валових витрат у повній сумі (тобто 2 % обмеження, передбачене абзацом другим цього підпункту , до таких витрат не застосовується)*.

* Щоправда, слід зауважити, що віднесення вартості фірмового одягу до валових витрат справедливо, якщо він не підпадає під податкове визначення основних фондів. А от у випадку, коли строк служби фірмового одягу перевищує 1 рік, а вартість — 1000 грн. (тобто в податковому обліку такий фірмовий одяг відповідає визначенню основних фондів), витрати на його придбання в податковому обліку підлягатимуть податковій амортизації.

Звичайно, для відображення валових витрат не слід забувати, що операції із забезпечення найманих працівників фірмовим одягом повинні належним чином оформлятись документально. Отже, складові комплекту фірмового одягу, перелік працівників, яким він видається, норми видачі та строки носіння має бути застережено в наказі по підприємству, а також у колективному договорі.

Та все ж, пам’ятаючи думку податківців з цього питання, слід бути готовими до того, що валововитратність щодо фірмового одягу платнику податків доведеться відстоювати. У зв’язку з цим, мабуть, варто згадати ще один можливий варіант відображення валових витрат. Так, підприємство може підійти до порядку забезпечення працівників необхідним одягом з дещо іншого боку, використовуючи при цьому «зарплатний підхід». Його суть полягає в тому, що кожному працівнику виплачується матеріальна допомога (у розмірі вартості комплекту одягу), а працівники вже придбавають фірмовий одяг самостійно. У такому разі сума матдопомоги включатиметься до фонду оплати праці і відповідно в податковому обліку на підставі

п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток відноситиметься до валових витрат. Щоправда, у цьому випадку потрібно врахувати, що виходячи із суми матдопомоги, включеної до ФОП, підприємству доведеться провести нарахування та утримання внесків до соцфондів, а також утримати з працівників податок з доходів.

А наприкінці залишається побажати, щоб необхідне в ході ведення господарської діяльності забезпечення найманих працівників форменим (фірмовим) одягом і пов’язане з цим відображення в податковому обліку валових витрат все ж не викликало протесту з боку контролюючих органів.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно