Коли SMS не буде додатковим благом
До рахунків за мобільний зв’язок було включено послуги за відправку SMS. ДПІ наполягає, що ці суми — додаткове благо, з відповідним обкладенням податком з доходів фізичних осіб. Чи можна плату за відправку SMS віднести на валові витрати і чи потрібно утримувати податок з доходів фізичних осіб?
(м. Кривий Ріг)
Насамперед слід зазначити, що відповідно до
ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV (далі — Закон № 1280) рухомий (мобільний) зв’язок — це електрозв’язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого хоча б один зі споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції. При цьому під телекомунікацією (електрозв’язком) Законом № 1280 розуміється передача, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду радіо, провідними, оптичними або іншими електромагнітними системами.Отже,
надання послуг мобільного зв’язку передбачає можливість як здійснення розмов, так і написання SMS, а також інші послуги, що надаються оператором мобільного зв’язку. У валововитратному плані важливим є факт використання послуг мобільного зв’язку в межах господарської діяльності підприємства, про що може свідчити наявність відповідних наказів та розпоряджень директора підприємства щодо правил та умов користування мобільними телефонами та послугами мобільного зв’язку. Вимог щодо ведення реєстру SMS та відображення їх змісту законодавчо не передбачено, як не передбачено і ведення реєстру дзвінків мобільним телефоном.Слід зауважити, що спір щодо переліку документів, необхідних для підтвердження валововитратності мобільних послуг, ведеться давно. Каменем спотикання стала необхідність наявності на підприємстві
журналу обліку дзвінків, в якому працівники зазначають їх мету, тривалість, та деталізації рахунка (роздрукування телефонних дзвінків), про що неодноразово зазначала ДПАУ (лист ДПАУ від 08.05.2001 р. № 3324/6/22-3216 («Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 60, «Вісник податкової служби України», 2002, № 29) і про що Держкомпідприємництва зазначив у листі від 28.11.2003 р. № 125-1.Проте суди до цієї проблеми поставилися інакше.
Ухвалою ВГСУ від 01.07.2004 р. у справі № 5/1961-3/213 («Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44) наявність розшифровок телефонних розмов визнано не обов’язковою, оскільки вони не є тими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (подібні рішення було винесено господарськими судами Харківської області від 04.04.2003 р. у справі № А-27/39-03, Львівської області від 16.09.2003 р. у справі № 8/2412-25/189, Рівненської області від 20.08.2003 р. у справі № 17/241, а також ухвалою Львівського апеляційного суду від 25.11.2003 р. у справі № 17/241).У
постанові Вищого адміністративного суду України від 06.04.2006 р. («Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44) зазначається, що для встановлення зв’язку «мобільних» витрат з господарською діяльністю підприємства не потрібне ведення журналу обліку дзвінків, оскільки таку процедуру не передбачено правилами бухгалтерського та податкового обліку.На сьогодні сталою є думка, що
для віднесення на валові витрати витрат на послуги мобільного зв’язку досить мати такі документи (див. листи Держкомпідприємництва від 09.02.2004 р. № 719, від 30.03.2004 р. № 1964 («Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 45)):— розрахункові документи про оплату послуг мобільного зв’язку на підставі рахунків оператора;
— наказ керівника про придбання мобільних телефонів, про затвердження правил користування ними та перелік співробітників, забезпечених мобільними телефонами;
— договір з оператором мобільного зв’язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів телефонів, що обслуговуються.
В одній з консультацій податківців («Вісник податкової служби України», 2006, № 24) також наведено перелік документів, що підтверджують валововитратність мобільних послуг. Серед документів там значаться і деталізовані рахунки. Проте перелік податківців не визначено як безумовний. У консультації йдеться про
можливість (а не обов’язок) застосування деталізованого рахунка як підтвердження віднесення на валові витрати оплати послуг мобільного зв’язку.Відповідно до
абзацу «а» п.п. 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV у працівника підприємства не виникає додаткове благо при наданні об’єктів матеріального чи нематеріального майна в безоплатне користування, якщо таке надання пов’язано з виконанням працівником трудових функцій.Це обґрунтування необкладення суми послуг мобільного зв’язку податком з доходів фізичних осіб при використанні мобільного телефону в службових цілях наведено в
листі ДПАУ від 26.06.2004 р. № 6371/5/17-3116.Отже, за наявності відповідних наказів та розпоряджень директора про користування послугами мобільного зв’язку,
додаткове благо в межах такого користування не виникає, утримання податку з доходів фізичних осіб не проводиться.Антон Іванченко, економіст-аналітик
