Зустрічаємо літо
Прийшло літо — пора відпусток. І, як завжди, фахівці нашої редакції підготували матеріал щодо порядку надання відпусток, розрахунку та нарахування відпускних. У межах цієї статті розглянемо основні моменти, що стосуються надання щорічної відпустки.
Тетяна ОНИЩЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Насамперед нагадаємо, які види щорічних відпусток надаються згідно з чинним законодавством.
Статтею 4 Закону про відпустки
передбачено такі види щорічних відпусток:— основні (
ст. 6 Закону про відпустки);— додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (
ст. 7 Закону про відпустки);— додаткові відпустки за особливий характер праці (
ст. 8 Закону про відпустки);— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Розглянемо кожний з перелічених вище видів щорічних відпусток окремо.
Щорічна основна відпустка
Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки, що надається працівникам за відпрацьований робочий рік, становить
24 календарні дні (ст. 6 Закону про відпустки). При цьому тривалість відпрацьованого робочого року обчислюється з дня укладення трудового договору. Щорічна основна відпустка надається в обов’язковому порядку всім працівникам.Разом з тим окремі категорії працівників мають право на щорічну основну відпустку більшої тривалості. Більшу тривалість основної відпустки встановлено
Законом про відпустки, а також іншими законодавчими актами.Інформацію про
тривалість щорічної основної відпустки для окремих категорій працівників наведемо в таблиці.
| Категорія працівників | Тривалість щорічної основної відпустки | Норма законодавчого акта |
| 1 | 2 | 3 |
| Мінімальна тривалість | 24 календарні дні | Ст. 6 Закону про відпустки |
| Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин | 24 календарні дні зі збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів | Ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки |
| Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів | 24 календарні дні зі збільшенням на 4 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше | Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки |
| Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче | 28 календарних днів незалежно від стажу роботи | |
| Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв за Списком № 570 | 28 календарних днів | Ч. 4 ст. 6 Закону про відпустки |
| Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин | 30 календарних днів | Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки |
| Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин | 24 календарні дні зі збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів | |
| Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники | До 56 календарних днів | Ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки, Порядок № 346 |
| Інваліди І і II груп | 30 календарних днів | Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки |
| Інваліди III групи | 26 календарних днів | |
| Особи віком до 18 років | 31 календарний день | Ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки |
| Тимчасові, а також сезонні працівники за Списком № 278 | Пропорційно відпрацьованому часу | Ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки |
| Педагогічні працівники професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти | Не менше 42 календарних днів | Ст. 47 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.98 р. № 103/98-ВР |
Відповідно до
ст. 5 Закону про відпустки тривалість щорічної відпустки розраховується в календарних днях і не залежить від режиму та графіка роботи підприємства.При визначенні тривалості щорічних основної та додаткової відпусток
святкові та неробочі дні, визначені ст. 73 КЗпП, не враховуються. Отже, якщо на період щорічної відпустки працівника припадають святкові або неробочі дні, тривалість відпустки збільшується на кількість таких днів. Причому оплата святкових та неробочих днів не провадиться.Відповідно до
ст. 73 КЗпП України у 2006 році були такі святкові та неробочі дні:1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
23 квітня — Пасха (Великдень);
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
11 червня — Трійця;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День незалежності України.
У 2007 році такі святкові та неробочі дні
:1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
8 квітня — Пасха (Великдень);
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
27 травня — Трійця;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День незалежності України.
Щорічна додаткова відпустка
Згідно з чинним законодавством окремі працівники мають право на щорічну додаткову відпустку.
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці
(тривалістю до 35 календарних днів) надається працівникам за Списком № 1290-1.Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
(до 35 календарних днів) надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, зазначеним у Списку № 1290-2.Цей вид відпустки (тривалістю до 7 календарних днів) надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад та професій, визначених колективним договором. Умови надання щорічної додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці викладено в
Рекомендаціях № 7.За бажанням працівника щорічну додаткову відпустку може бути надано як одночасно зі щорічною основною відпусткою, так і окремо від неї.
За наявності декількох підстав для надання щорічної додаткової відпустки працівник може скористатися тільки однією з них за своїм вибором.
Право на щорічні додаткові відпустки за декількома підставами мають окремі категорії працівників відповідно до Списку № 1290-1 та Списку № 1290-2.Інформацію про
тривалість щорічної додаткової відпустки для окремих категорій працівників наведемо в таблиці.
| Категорія працівників | Тривалість щорічної додаткової відпустки | Норма законодавчого акта |
| 1 | 2 | 3 |
| Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком № 1290-1 | До 35 календарних днів* | Ч. 1 ст. 7 Закону про відпустки |
| Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком № 1290-2** | До 35 календарних днів* | П. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки |
| Працівники з ненормованим робочим днем | До 7 календарних днів* | П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, Рекомендації № 7 |
| * Конкретна тривалість відпустки встановлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах. | ||
Загальна тривалість щорічної основної і додаткової відпусток не може перевищувати
59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Момент виникнення права працівника на щорічні основну і додаткову відпустки
Статтею 6 Закону про відпустки
передбачено, що щорічна основна відпустка повної тривалості надається за відпрацьований робочий рік.Право працівника на щорічні основну і додаткову відпустки
повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на певному підприємстві.Виняток становлять лише окремі категорії працівників, перелічені в
ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки, а саме:— жінки — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
— жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
— інваліди;
— особи віком до 18 років;
— чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
— особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято на роботу протягом 3 місяців (не ураховуючи часу переїзду на постійне місце проживання);
— сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
— працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
— працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію;
— працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
— батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу.
Якщо особа, яка належить до однієї з перелічених вище категорій, виявляє бажання отримати щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи до закінчення шестимісячного строку, роботодавець повинен надати таку відпустку в обов’язковому порядку.
Інші випадки надання щорічної відпустки повної тривалості до закінчення шестимісячного строку може бути передбачено чинним законодавством, колективним або трудовим договором. У цих випадках, якщо працівник бажає взяти відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві, тривалість відпустки визначається
пропорційно кількості відпрацьованого часу.Щоб визначити, на яку тривалість відпустки має право працівник у цій ситуації, необхідно провести такий розрахунок.
1. Визначаємо стаж роботи, який дає право на відпустку (у календарних днях без урахування святкових та неробочих днів, установлених
КЗпП).2. Ураховуючи, що відпустка повної тривалості належить за повний відпрацьований рік, визначаємо кількість днів відпустки, що припадає на кожний календарний день періоду, фактично відпрацьованого працівником.
Припустимо, що повна тривалість відпустки становить 24 календарні дні. Тоді тривалість відпустки, що припадає на один календарний день стажу, який дає право на відпустку, визначається так:
24 : (365 (або 366) - 10) = 0,067606 (або 0,067416),
де 24 — кількість календарних днів відпустки;
365 — кількість календарних днів у році (або 366 — у високосному році);
10 — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпп.
3. Визначаємо кількість належних працівнику днів відпустки шляхом множення стажу роботи, що дає право на відпустку (у календарних днях), на тривалість відпустки, що припадає на один день стажу.
Приклад 1.
Працівника прийнято на роботу 11 січня 2007 року і він іде у відпустку 4 червня 2006 року. Повна тривалість відпустки становить 24 календарні дні. У зв’язку з тим, що працівник пропрацював на підприємстві менше 6 календарних місяців, відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.Стаж роботи на підприємстві (з 11.01.2007 р. по 03.06.2007 р. включно), що дає працівнику право на відпустку, складає (без урахування святкових і неробочих днів, які припадають на цей період) 138 календарних днів.
Кількість днів відпустки, що припадає на кожний календарний день періоду, фактично відпрацьованого працівником:
24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,067606.
Кількість днів відпустки, яку може бути надано працівнику:
138 х 0,067606 = 9 к. дн.
Щодо щорічної відпустки за другий та наступні роки роботи, то відпустку повної тривалості може бути надано в будь-який час відповідного року, незалежно від кількості відпрацьованих днів.
Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку
Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку (основну і додаткову), визначається відповідно до
ст. 9 Закону про відпустки.
| Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку | |
| основну | додаткову |
| 1. Час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка | 1. Час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади |
| 2. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) | |
| 3. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до 3 років | |
| 4. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і ст. 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку | 2. Час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці |
| 5. Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів | |
| 6. Час навчання нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників | 3. Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
| 7. Якщо працівник, переведений на підприємство з іншого підприємства, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткову відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи | |
| 8. Інші періоди роботи, передбачені законодавством | |
Черговість надання відпусток
Черговість надання працівникам відпусток установлюється графіком, який щорічно затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим представником трудового колективу.
При складанні графіків ураховуються як особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку, так і інтереси виробництва.
Конкретний строк надання щорічної відпустки узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком строку.
Проте слід ураховувати, що існують категорії працівників, яким відпустку
має бути надано в будь-який зручний для них час.До таких категорій належать (
ст. 10 Закону про відпустки):— особи віком до вісімнадцяти років;
— інваліди;
— жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
— жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
— одинока мати (батько), які виховують дитину без батька (матері); опікун, піклувальник або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
— дружина (чоловік) військовослужбовця;
— ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.
Законодавством, колективним або трудовим договором може бути передбачено й інші випадки, коли роботодавець зобов’язаний надавати щорічні відпустки в будь-який зручний для працівника час.
Відповідно до
Закону про відпустки працівникам, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та назад за їх бажанням має бути надано щорічну відпустку або її частину (не менше 12 календарних днів). Така відпустка надається незалежно від того, пропрацював працівник на підприємстві 6 календарних місяців після прийняття на роботу чи ні.За наявності двох або більше дітей до 18 років така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, фахівцям навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості в перший та наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.
Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Перенесення і поділ щорічної відпустки
Можливість
перенесення щорічної відпустки передбачено ст. 11 Закону про відпустки. Випадки перенесення відпустки можна розділити на три групи, а саме:1) на вимогу працівника;
2) у зв’язку з непередбаченими обставинами;
3) з ініціативи роботодавця.
На вимогу працівника
відпустку має бути перенесено на інший період у разі:— порушення власником або уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки. Відповідно до
ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки власник або уповноважений ним орган зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком строку;— несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Нагадаємо, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до його початку (
ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки).До непередбачених обставин, у зв’язку з якими відпустка переноситься на інший період, належать такі:
— настання тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
— виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;
— настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
— збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
З ініціативи
власника або уповноваженого ним органу як виняток щорічну відпустку може бути перенесено на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим представником трудового колективу в разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений строк може несприятливо позначитися на нормальній роботі підприємства. При цьому частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів має бути надано в поточному робочому році.Новий строк відпустки підлягає погодженню між працівником та роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час перебування працівника у відпустці, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд
, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці.Згідно зі
ст. 12 Закону про відпустки щорічну відпустку за бажанням працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому не обов’язково, щоб основна частина була використана першою.Невикористану частину відпустки має бути надано до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року. Варто зауважити, що невикористана частина відпустки надається з будь-якого дня тижня.
Відкликання з відпустки
Можливість відкликання працівника з відпустки передбачено
ст. 79 КЗпП та ст. 12 Закону про відпустки.Згідно із зазначеними документами,
відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника тільки для:— відвернення стихійного лиха;
— відвернення виробничої аварії;
— негайного усунення наслідків стихійного лиха або виробничої аварії;
— відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства;
— в інших випадках, передбачених законодавством.
Щодо «інших випадків, передбачених законодавством», зауважимо, що це стосується відкликання з відпустки державних службовців.
Так, згідно зі
ст. 20 Закону України «Про державну службу» від 15.12.93 р. № 3723-XII за рішенням керівника органу державних службовців може бути відкликано зі щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки надається державному службовцю в будь-який інший час відповідного року або приєднується до відпустки наступного року.Звертаємо увагу, що за умови згоди працівника відкликання його з відпустки можливе в разі, якщо основна безперервна частина відпустки такого працівника (до відкликання або після нього) становить
не менше 14 календарних днів.При цьому невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
У разі відкликання працівника з відпустки його праця оплачується з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки (
ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки).
