Теми статей
Обрати теми

Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2003 № 617

Редакція ПБО
Наказ від 03.10.2007 р. № 1100

Міністерства та відомства України

Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2003 № 617

Наказ від 3 жовтня 2007 року № 1100

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2007 р. за № 1221/14488

(витяг)

 

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з метою приведення нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та фінансової звітності у відповідність до Міжнародного стандарту фінансової звітності 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» НАКАЗУЮ:

1.

Унести до наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2003 № 617 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Діяльність, що припиняється», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2003 за № 1054/8375 (зі змінами), такі зміни:

у заголовку та пункті 1

слова «Діяльність, що припиняється» замінити словами «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

2.

Унести зміни до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Діяльність, що припиняється», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 № 617, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2003 за № 1054/8375 (зі змінами), схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, виклавши його в новій редакції, що додається.

<...>

5. Установити, що цей наказ

набуває чинності з 1 січня 2008 року.

<...>

Перший віце-прем’єр-міністр України, міністр фінансів України
 М. Азаров

 

 

Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2003 р. № 617

(у редакції наказу Міністерства фінансів України від 3 жовтня 2007 р. № 1100)

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2007 р. за № 1221/14488

 

I. Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи, утримувані для продажу, та групу активів, що належить до вибуття в результаті операції продажу, а також припинену діяльність та розкриття такої інформації у фінансовій звітності.

2.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3.

Норми цього Положення (стандарту) не поширюються на оцінку таких активів, утримуваних для продажу, у т. ч. необоротних активів, уключених до складу групи вибуття:

3.1. Відстрочених податкових активів.

3.2. Активів, що пов’язані з виплатами працівникам по закінченні їх трудової діяльності.

3.3. Довгострокових фінансових активів, які оцінюються за справедливою вартістю.

3.4. Довгострокових біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

3.5. Інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю.

4. Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Вартість використання —

теперішня вартість майбутніх грошових потоків, які, як очікується, виникнуть від використання активу та його ліквідації.

Група вибуття

— сукупність активів, які плануються до продажу або відчуження в інший спосіб однією операцією, та зобов’язання, які прямо пов’язані з такими активами, що будуть передані (погашені) в результаті такої операції.

Компонент підприємства

— одиниця (група одиниць), що генерує грошові кошти, та може бути відділена операційно і забезпечує діяльність з виробництва та/або продажу продукції (робіт, послуг).

Припинена діяльність

— це ліквідований або визнаний як утримуваний для продажу компонент підприємства, який являє собою:

а) відокремлюваний напрям або сегмент діяльності підприємства;

б) частину єдиного скоординованого плану відмови від окремого напряму або сегменту діяльності підприємства;

в) дочірнє підприємство, що було придбане винятково з метою його перепродажу.

 

II. Визнання та оцінка необоротних активів та групи вибуття, утримуваних для продажу

1.

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

вони готові до продажу у їх теперішньому
стані;

їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.

2. Необоротні активи, група вибуття, відчуження яких планується в інший спосіб, ніж продаж на дату балансу, не визнаються утримуваними для продажу.

3. Первісне визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються умови, наведені в пункті 1 цього розділу, або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу.

4. Якщо необоротні активи, група вибуття визнаються утримуваними для продажу після дати балансу, то таке визнання здійснюється на наступну дату балансу.

Якщо таке визнання відбувається після дати балансу, але до затвердження фінансової звітності, то інформація про необоротні активи, групу вибуття, утримувані для продажу, розкривається в примітках до фінансової звітності.

5. До складу групи вибуття також може бути включено гудвіл, придбаний у результаті операції об’єднання бізнесу, за умови, що така група являє собою групу активів, яка генерує грошові кошти та на яку було розподілено гудвіл відповідно до вимог інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

6. Необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів.

На необоротні активи, утримувані для продажу, у т. ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується.

7. Підприємство продовжує визнавати фінансові витрати та інші зобов’язання, що належать до зобов’язань групи вибуття, утримуваної для продажу.

8. Придбані (отримані, у т. ч. безкоштовно) активи, які визнаються необоротними активами, утримуваними для продажу, зараховуються на баланс за вартістю придбання, яка визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044.

9. Необоротні активи та група вибуття, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин — балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

10. У разі оцінки за чистою вартістю реалізації сума коригування балансової вартості необоротних активів або групи вибуття, утримуваних для продажу, за винятком тих активів, на які не поширюються вимоги цього Положення (стандарту) щодо методики оцінки, визнається іншими операційними доходами (витратами) звітного періоду.

Визнані в попередніх періодах втрати від зменшення корисності групи вибуття розподіляються у такій послідовності.

Спочатку зменшується балансова вартість будь-якого гудвілу, розподіленого на групу вибуття.

Потім зменшується балансова вартість активів у складі цієї групи шляхом розподілу втрат пропорційно балансовій вартості кожного активу групи вибуття, за винятком активів, зазначених у пункті 3 розділу I цього Положення (стандарту).

11. Підприємство визнає дохід від подальшого збільшення чистої вартості реалізації необоротних активів, групи вибуття, утримуваних для продажу, але в сумі, не більшій, ніж визнані витрати від його попередніх уцінок, визначений згідно з пунктом 10 цього розділу, з урахуванням попередньо визнаних втрат від зменшення корисності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 35/10315.

Визнаний щодо групи вибуття дохід збільшує балансову вартість активів, що складають групу, шляхом розподілу загальної суми доходу пропорційно балансовій вартості кожного активу групи вибуття, за винятком активів, зазначених у пункті 3 розділу I цього Положення (стандарту).

12.

У разі відмови від реалізації необоротного активу, групи вибуття підприємство оцінює необоротний актив, який більше не визнається як утримуваний для продажу або виключається з групи вибуття, утримуваної для продажу, за нижчою з оцінок:

а) балансовою вартістю необоротного активу або групи вибуття на момент їх визнання як утримуваних для продажу, скоригованою на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період його утримання для продажу;

або

б) вищою з оцінок: чистою вартістю реалізації необоротного активу або вартістю використання.

Сума коригування включається до інших витрат (доходів) звітного періоду.

 

III. Визнання та оцінка припиненої діяльності

1. Якщо компонент підприємства, який відповідає ознакам припиненої діяльності, вибув через безпосереднє припинення (ліквідацію) діяльності з виробництва та/або продажу продукції (робіт, послуг), то підприємство оцінює і відображає результати зазначеної операції у складі доходів та витрат припиненої діяльності на дату фактичного вибуття активів та погашення зобов’язань.

Необоротні активи такого компонента підприємства перевіряються на предмет їх знецінення у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 35/10315.

2. Якщо компонент підприємства відповідає ознакам припиненої діяльності та його визнано як утримуваний для продажу, то його визнання і оцінка відбуваються у порядку, передбаченому цим Положенням (стандартом).

3. Для погашення зобов’язань підприємства, що виникають у зв’язку з визнанням компонента підприємства, який відповідає ознакам припиненої діяльності, утримуваним для продажу, і обумовлені вимогами законодавства, договорів або при прийнятті на себе добровільно перед фізичними та юридичними особами у зв’язку з таким припиненням діяльності (вихідна допомога та інші виплати при звільненні, штрафи, пені за порушення умов договорів тощо), створюються забезпечення відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306.

При прийнятті керівним органом управління підприємства рішення про відмову від припинення діяльності створені (визнані) відповідно до цього пункту забезпечення сторнуються.

Якщо суб’єкт господарювання більше не класифікує свого компоненту як утримуваного для продажу, то результати діяльності такого компоненту, що раніше визнавалися як від припиненої діяльності, необхідно рекласифікувати і віднести до доходів або витрат діяльності.

4.

Підприємство подає у звіті про фінансові результати за період, у якому відбулося фактичне вибуття його компонента шляхом ліквідації або продажу, єдиний показник, який містить:

прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування;

прибуток (збиток) від переоцінки необоротних активів, групи вибуття, які утворюють припинену діяльність та оцінюються за чистою вартістю реалізації.

Зазначений результат відображається у вписуваному рядку 176 «у т. ч. прибуток (збиток) від вибуття активів і погашення зобов’язань унаслідок припинення діяльності».

 

IV. Розкриття інформації про необоротні активи та групу вибуття, утримувані для продажу, а також припинену діяльність у примітках до фінансової звітності

1. Необоротні активи та група вибуття, утримувані для продажу, та пов’язані з ними зобов’язання, а також результати їх продажу (вибуття) відображаються у фінансовій звітності окремо від інших активів, зобов’язань та результатів інших видів діяльності.

2.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

2.1. У період визнання необоротних активів, групи вибуття як утримуваних для продажу:

опис необоротних активів, групи вибуття;

опис обставин продажу (вибуття), спосіб та час;

збитки від зменшення корисності та їх подальше сторнування;

сегмент, у якому необоротні активи, група вибуття подаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 № 412, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2005 за № 621/10901.

2.2. Порядок формування єдиного показника, що наводиться у звіті про фінансові результати, як зазначено в пункті 4 розділу III цього Положення (стандарту), у частині:

доходів, витрат, прибутку (збитку) від припиненої діяльності до оподаткування;

витрат з податку на прибуток, пов’язаних з припиненою діяльністю;

доходів (витрат) від переоцінки активів, групи вибуття, які утворюють припинену діяльність, за чистою вартістю реалізації;

витрат з податку на прибуток, пов’язаних з результатами переоцінки.

2.3. Чистий рух грошових коштів від припиненої діяльності у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності за звітний рік.

2.4. Основні групи активів та зобов’язань, визнаних як утримувані для продажу, що подаються окремо без згортання.

Начальник Управління методології
бухгалтерського обліку
Л. Ловінська



коментар редакції

Необоротний актив, що утримується для продажу, вважається оборотним

Отже, викладене в новій редакції П(С)БО 27 тепер називатиметься «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», а його оновлені положення набудуть чинності з

1 січня 2008 року.

Пункт 2 П(С)БО 27, що зберігся незмінним, як і раніше, приписує застосовувати його всім підприємствам, організаціям та іншим юридичним особам незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій). Але якщо в період дії старої редакції стандарту застосовувати його норми фактично були зобов’язані лише ті підприємства, які вирішили припинити

один з видів (напрямів, сегментів) своєї діяльності (нагадаємо, що П(С)БО 27 не застосовується і не застосовуватиметься щодо припинення (ліквідації) діяльності підприємства в цілому), то сферу застосування оновленого варіанта П(С)БО 27 значно розширено. Так, нова редакція стандарту встановлює вимоги не тільки щодо визнання та оцінки припиненої діяльності, надання та розкриття інформації про неї у фінансовій звітності, але й визначає критерії визнання, регулює порядок оцінки та регламентує методику обліку необоротних активів і груп вибуття, утримуваних для продажу.

Змінений П(С)БО 27 вводить нову класифікаційну групу «активи, утримувані для продажу». А це означає, що наступного року підприємства, які підпадають під дію цього стандарту,

мають класифікувати необоротні активи залежно від того, чи використовуються вони за призначенням на підприємстві або ж утримуються для продажу, застосовуючи до таких активів норми різних положень (стандартів) бухгалтерського обліку .

Як

«утримувані для продажу» оновлений П(С)БО 27 розглядає:

1)

необоротний актив, під яким розуміють актив, що не є оборотним активом;

2)

групу вибуття, що є сукупністю активів та прямо пов’язаних з ними зобов’язань, утримуваних для сумісного продажу (вибуття) в межах однієї операції. До складу групи вибуття може бути включено також гудвіл, але тільки при дотриманні умов, застережених п. 5 розділу II П(С)БО 27 (у новій редакції).

Зверніть увагу: основна відмінність групи вибуття від необоротних активів, утримуваних для продажу, полягає в тому, що до групи вибуття можуть входити як активи, так і відповідні їм зобов’язання. Наприклад, якщо підприємство прийняло рішення про заміну устаткування, установленого у виробничому підрозділі, то таке устаткування може розглядатися як «необоротні активи, утримувані для продажу». За умови, що підприємство вирішило продати весь підрозділ з урахуванням усіх зобов’язань, що виникли у зв’язку з цим підрозділом, активи та зобов’язання сукупно є «групою вибуття».

Необоротні активи, утримувані для продажу

, у свою чергу, можуть бути:

первісно придбані підприємством з метою продажу;

— визнані (класифіковані)

утримуваними для продажу.

При цьому новою редакцією П(С)БО 27 установлено такі умови, виконання яких є обов’язковим для

визнання необоротних активів та групи вибуття утримуваними для продажу (п. 1 розділу II):

— економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

— вони готові до продажу в їх теперішньому стані;

— їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

— умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

— здійснення їх продажу має високу ймовірність.

Наявність високої імовірності продажу активів визначається тим, що:

— керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено контракт про продаж;

— здійснюється їх активна пропозиція на ринку;

— ціна пропозиції відповідає справедливій вартості.

В окремих випадках можливе продовження періоду продажу активів (понад один рік) унаслідок причин, не залежних від підприємства, за умови, що таке збільшення строку не призведе до відмови від виконання плану продажу.

Визнані такими, що утримуються для продажу, необоротні активи та групи вибуття припиняють відображати у складі необоротних активів, тобто їх переводять до складу оборотних активів

. Проте повторимо: таке переведення здійснюється тільки у випадку, коли ці активи відповідають критеріям, установленим у п. 1 розділу II зміненого П(С)БО 27, і саме на дату виконання обумовлених названим пунктом умов. А от необоротні активи, які придбано спеціально для продажу, відразу зараховують до складу оборотних активів за датою їх оприбуткування. Інакше кажучи, зазначені необоротні активи тепер розглядаються П(С)БО 27 як один із видів запасів (товарів), а отже, їх зарахування на баланс має відображатися за дебетом рахунка 28, а не субрахунків 152, 153 або 154, використання яких, як відомо, можливе виключно для відображення витрат на придбання активів, що обліковуються згодом на рахунках 10, 11 або 12 відповідно.

Тут доцільно зробити такі акценти:

1) очевидно, норми П(С)БО 27 у новій редакції щодо визнання придбаних з метою продажу необоротних активів «активами, утримуваними для продажу» мають застосовуватися, коли продаж таких активів не є основним видом діяльності підприємства. Якщо ж, наприклад, для торговельного підприємства продаж є основним видом діяльності (необоротні активи продаються в ході звичайної господарської діяльності), тоді діють правила П(С)БО 9;

2) критерії, за якими необоротні активи може бути класифіковано як «утримувані для продажу», вимагають, зокрема, щоб такі активи були доступні для продажу в будь-який момент, та щоб імовірність їх продажу була високою. Мабуть, при недотриманні хоча б однієї з наведених у п. 1 розділу II оновленої П(С)БО 27 умов, його положення не може бути застосовано. Отже, продаж необоротних активів потрібно відображати ґрунтуючись на нормах, регламентованих профільним (наприклад, продаж основних засобів — П(С)БО 7), а не П(С)БО 27.

Важливо також зазначити, що після класифікації

необоротних активів (у тому числі необоротних активів, що входять до групи вибуття) у складі активів, утримуваних для продажу, амортизація на такі активи не нараховується.

Новою редакцією П(С)БО 27 установлено також спеціальні вимоги до оцінки необоротних активів та групи вибуття, утримуваних для продажу. Так, коли необоротні активи вперше класифікуються як «утримувані для продажу», їх балансову вартість має бути встановлено відповідно до стандартів обліку, які щодо них застосовуються. Скажімо, придбані активи, які одразу визнано необоротними активами, утримуваними для продажу, зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 9 (цю норму прямо прописано в п. 8 розділу II П(С)БО 27). Ця вартість вважатиметься балансовою для цілей визнання необоротного активу таким, що утримується для продажу. Балансовою вартістю основних засобів, класифікованих «утримуваними для продажу» не одразу, є, на наш погляд, їх залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів та сумою їх зносу на дату балансу.

У подальшому

на кожну дату балансу необоротні активи та групу вибуття, утримувані для продажу, П(С)БО 27 приписує відображати в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за вартістю, що є меншою з двох: балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (справедливою вартістю активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію). Суми коригування при цьому зараховуються до складу інших операційних доходів (витрат) звітного періоду.

Зверніть увагу: для оцінки активів групи вибуття принципове значення має розмежування активів на такі, що підпадають у частині оцінки під регулювання П(С)БО 27, та активи, оцінка яких регламентується іншими стандартами обліку. Перелік активів, на оцінку яких норми П(С)БО 27

не поширюються, наведено в п. 3 розділу І П(С)БО 27.

При прийнятті підприємством рішення про відмову від реалізації необоротних активів (групи вибуття), раніше утримуваних для продажу, перекласифікацію таких необоротних активів (виключення з групи вибуття) на активи з продовжуваної діяльності має бути здійснено за оцінкою, що є меншою величиною з:

балансової вартості необоротного активу або групи вибуття на момент їх визнання такими, що утримуються для продажу, скоригованої на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період їх утримання для продажу;

більшої з оцінок: чистої вартості реалізації необоротного активу або вартості використання (визначення цього терміна наведено в п. 4 розділу І П(С)БО 27).

В описаному випадку сума коригування включається до складу інших витрат (доходів) звітного періоду.

Вважаємо, що перекласифікацію необоротних активів, групи вибуття необхідно проводити при порушенні хоча б однієї з умов визнання активів такими, що утримуються для продажу.

Декілька слів щодо обліку припиненої діяльності, вимоги до визнання та оцінки якої прописано в розділі III П(С)БО 27.

Змінилося визначення поняття «припинена діяльність». На відміну від попередньої редакції П(С)БО 27 тепер стандарт зазначає про таку діяльність у минулому часі, тобто про діяльність, яку вже припинено. Причому тепер у П(С)БО 27 чітко обумовлено два способи припинення діяльності: ліквідація компонента підприємства або ж його визнання утримуваним для продажу. При цьому для визнання діяльності припиненою її має бути обкреслено окремим напрямом чи сегментом діяльності підприємства або вона має бути дочірнім підприємством, придбаним виключно з метою перепродажу.

Як і раніше, результат припиненої діяльності (так званий єдиний показник) надається у Звіті про фінансові результати окремо по вписуваному рядку 176 за період, в якому відбулося фактичне вибуття його компонента шляхом ліквідації або продажу.

Щодо інформації про необоротні активи та групу вибуття, які класифікуються як «утримувані для продажу», то П(С)БО 27 вимагає надати її в Балансі окремо, а результати продажу (вибуття) таких активів у Звіті про фінансові результати — теж окремо.

Тетяна Войтенко

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі