Теми статей
Обрати теми

Пошта редакції. Забезпечувальний платіж за попереднім договором

Редакція ПБО
Відповідь на запитання

Забезпечувальний платіж за попереднім договором

 

Підприємство уклало з потенційним орендодавцем — платником ПДВ попередній договір, відповідно до якого в майбутньому (протягом трьох місяців) планується укласти основний договір про оренду приміщення. Це приміщення підприємство використовуватиме у своїй господарській діяльності. На підтвердження дійсних намірів про укладення основного договору оренди потенційному орендодавцю сплачено забезпечувальний платіж, суму якого буде зараховано в рахунок орендної плати за останні 2 місяці. Чи правомірний такий платіж? Чи може підприємство включити до свого податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі забезпечувального платежу, на підставі отриманої податкової накладної?

(м. Івано-Франківськ)

 

Почнемо з того, що згідно з

ч. 1 ст. 635 ЦКУ попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, установленій для основного договору, а якщо форму основного договору не встановлено — у письмовій формі.

До істотних умов попереднього договору належать усі умови, які є істотними для основного договору. У ньому можуть передбачатися лише права та зобов’язання сторін, направлені на укладення основного договору.

Таким чином, за попереднім договором ніхто нікому нічого не продає. Отже, такий договір не може зумовлювати рух ні товарів (робіт, послуг), ні коштів. Сторони лише фіксують свою волю укласти договір у майбутньому.

Попередній договір породжує для сторін виникнення зобов’язань. А наявність цивільно-правового зобов’язання, з юридичної точки зору, спричиняє появу кредитора.

Нагадаємо, що під зобов’язанням

ст. 509 ЦКУ розуміє правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до

ст. 11 ЦКУ підставою для виникнення зобов’язань є, зокрема, договори та інші правочини. І попередній договір у цьому випадку не є винятком.

Як і будь-які інші, зобов’язання за попереднім договором може бути

забезпечено. Сам ЦКУ «штовхає» учасників цивільних правовідносин на додаткове забезпечення їх зобов’язань (наприклад, ст. 697 ЦКУ).

Серед видів забезпечення зобов’язань

ст. 546 ЦКУ зазначає неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток.

Проте використання таких видів забезпечення в цій ситуації не є юридично бездоганним. Адже за попереднім договором у сторін виникає тільки одне зобов’язання — укласти в подальшому основний договір на встановлених умовах. Будь-яких інших грошових зобов’язань попередній договір не породжує. Грошове зобов’язання (у цьому випадку — зі сплати орендної плати) з’явиться після укладення сторонами основного договору (договору оренди). Звідси випливає, що внесення, наприклад, завдатку як часткового платежу можливе після виникнення саме грошових зобов’язань, тобто після укладення основного договору.

Водночас

ч. 2 ст. 546 ЦКУ дає зрозуміти, що наведений вище перелік способів забезпечення виконання зобов’язань не є вичерпним — сторони можуть забезпечити зобов’язання додатковими способами, передбаченими законом або договором. Як такий додатковий спосіб забезпечення виконання зобов’язання за попереднім договором може бути вибрано забезпечувальний платіж. Цей спосіб не суперечить імперативним нормам ЦКУ.

Тепер щодо порядку обкладення ПДВ зазначеної операції. Забезпечувальний платіж з позиції податкового обліку можна прирівняти до

передоплати. Отже, потенційний орендар, який перерахував забезпечувальний платіж, що є гарантією укладення основного договору оренди, має право включити до свого податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі такого платежу за наявності податкової накладної на підставі п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ.

А от з валовими витратами поспішати не потрібно. Підприємство зможе збільшити їх на сплачену орендодавцю суму не так скоро. Адже на підставі

п.п. 7.9.6 Закону про податок на прибуток орендар збільшує валові витрати на суму нарахованого лізингового платежу за підсумками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Отже, у цьому випадку збільшення валових витрат орендаря відбудеться за підсумками передостаннього і останнього місяців дії основного договору оренди.

Наталя Білова, економіст-аналітик

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі