При оренді автомобіля екозбір сплачує орендар, а транспортний податок — орендодавець
Підприємство здає в оренду вантажний автомобіль фізичній особі — підприємцю, який є платником єдиного податку. Орендар самостійно придбаває і використовує пальне. Хто в цьому випадку має сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища і податок з власників транспортних засобів — орендар чи орендодавець?
(м. Донецьк)
Почнемо зі
збору за забруднення навколишнього природного середовища. Необхідність сплати цього збору щодо пересувних джерел забруднення атмосфери встановлено Порядком № 303. А транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин, відповідно до п.п. 1.15.6 Інструкції № 7, власне, і класифікується як пересувне джерело забруднення атмосфери.Об’єктом обчислення цього збору для таких джерел забруднення є
обсяги фактично використаних видів пального, у результаті спалювання яких утворюються забруднюючі речовини (п. 3.1 Інструкції № 162).Обов’язок зі сплати цього збору покладається на суб’єкта господарювання, який
фактично експлуатує транспортний засіб (джерело забруднення) та здійснює викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище при спалюванні пального, причому незалежно від умов його придбання. Це означає, що коли автомобіль використовується на підставі договору оренди, то платником збору за забруднення навколишнього природного середовища є не власник транспортного засобу (у цьому випадку — підприємство), а його орендар. На це звертають увагу й податківці (див., наприклад, консультації, опубліковані в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 17 — 18, с. 15 та 2007, № 30, с. 38).До речі, той факт, що орендар є платником єдиного податку, не має значення, оскільки єдиноподатника звільнено від сплати лише тих податків та зборів, які перелічені в
ст. 6 Указу № 727. Решту податків і зборів він має сплачувати на загальних підставах.Підтвердити кількість пального, фактично витраченого у звітному періоді, приватному підприємцю — єдиноподатнику можна за допомогою подорожніх листів. При цьому всі номери виписаних подорожніх листів мають іти послідовно, пропусків бути не повинно. І дані про пробіг автомобіля та про залишки пального також повинні погоджуватися від одного подорожнього листа до іншого.
Тепер про
податок з власників транспортних засобів. Необхідність його сплати встановлено Законом № 1963. Проте зазначена вимога стосується не всіх — податок сплачують тільки особи, які мають зареєстровані в Україні відповідно до чинного законодавства власні транспортні засоби, що є об’єктами оподаткування згідно зі ст. 2 цього Закону. Для юридичної особи підставою для обчислення податку є звітні дані (дані балансу) про кількість власних транспортних засобів станом на 1 січня поточного року.Ураховуючи, що власником переданого в оренду автомобіля є
орендодавець, сплачувати транспортний податок має саме він, а не особа, яка фактично експлуатує автомобіль, тобто орендар.Якщо сторони виявляють бажання зафіксувати в договорі оренди обов’язок зі сплати транспортного податку підприємцем-орендарем, то тут важливо визначити, чи компенсує орендодавець витрати орендаря на сплату цього податку окремим платежем або такі витрати включатимуться до складу орендної плати без виділення суми транспортного податку.
У першому випадку в підприємства-орендодавця:
— не буде валових витрат на суму транспортного податку;
— виникне необхідність утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб із суми компенсації на підставі
п.п. 4.2.9 Закону № 889 з урахуванням «натурального» коефіцієнта.Отже, з податкової точки зору набагато вигідніше скористатися другим варіантом, тобто врахувати суму податку з власників транспортних засобів у складі орендної плати.
Наталя Білова, економіст-аналітик
