Щодо окремих питань заробітної плати та умов праці
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2007 р. № 556/13/155-07
(витяг)
Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув <...> звернення і повідомляє.
1. Щодо строків та періодичності виплати заробітної плати
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» (стаття 115 КЗпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але
не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується
напередодні.За порушення встановлених термінів виплати заробітної [плати] посадова особа, винна в цьому порушенні, може бути притягнута, зокрема, до адміністративної відповідальності (стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
коментар редакції
Мінпраці про строки виплати зарплати, індексацію оплати праці підприємцем,
заборону ненадання відпустки понад два роки підряд та про інші питання
Мінпраці справедливо зазначило, що
порушення строків виплати заробітної плати тягне за собою адміністративну відповідальність згідно зі ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі — КпАП), тобто накладення штрафу на посадових осіб підприємства незалежно від форм власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від 15 до 50 нмдг (від 255 до 850 грн.). Також нагадаємо, що застосувати такий штраф може тільки суд , а от протоколи складають інспекції з праці, яким, до речі, повідомити про порушення можуть і податківці, помітивши, що ПДФО не було перераховано своєчасно. Кримінальна відповідальність тільки за порушення строків виплати зарплати настати не може, оскільки для цього обов’язковою є одночасна наявність таких умов: умисел керівника, необґрунтованість такої невиплати і наявність заборгованості як мінімум за два місяці (див. Узагальнення ВСУ практики розгляду судами кримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат від 01.01.2006 р.).Не слід забувати і про те, що порушення строків виплати заробітної плати за певних умов (строк затримки склав один і більше місяців, за цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток) зумовить
необхідність компенсувати працівнику втрату частини заробітку.<...>
3. Щодо проведення індексації заробітної плати найманим працівникам приватним підприємцем
Грошові доходи громадян індексують відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян» (нова редакція від 06.02.2003 р. № 491) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. № 690), далі — Порядок.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення
поширюється на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.Згідно з пунктом 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Тобто виплата сум індексації повинна здійснюватися з того ж джерела, з якого виплачується заробітна плата.
коментар редакції
Мінпраці підтвердив висновок, який напрошувався з п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078, і полягав у необхідності поширення дії цього Порядку й на фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю. Цей висновок абсолютно справедливий, оскільки об’єктом індексації є оплата праці, незалежно від того, який суб’єкт її здійснює — юридична особа, фізособа-підприємець або фізична особа, яка використовує найману працю і не має статусу підприємця. Більше того, індексація заробітної плати є загальною гарантією, закріпленою у ст. 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, дія якого поширюється на всіх суб’єктів, які використовують найману працю, у тому числі на фізичних осіб — підприємців. Про те, що забезпечення гарантій, закріплених у цьому Законі, є обов’язковим і для фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, Мінпраці зазначало і раніше (див., наприклад, лист від 28.08.2001 р. № 18-962).
<...>
7. Щодо перенесення щорічної відпустки два роки підряд за бажанням працівника
Згідно з частиною п’ятою статті 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Частиною другою статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Статтею 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки (ратифікована Україною у травні 2001 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України) передбачено, що безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки надається і використовується не пізніше як протягом одного року і залишок щорічної оплачуваної відпустки не пізніше як протягом вісімнадцяти місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка.
Стаття 12 зазначеної Конвенції передбачає, що угода про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином, відповідно до національних умов, визнаються недійсними або забороняються.
Відповідно до зазначеного факт ненадання, а також невикористання працівником відпустки за декілька попередніх років поза межами, визначеними Законом України «Про відпустки», є грубим порушенням чинного законодавства як з боку роботодавця, так і з боку самого працівника.
коментар редакції
На підставі положень чинного законодавства Мінпраці дійшло висновку, що ненадання, а також невикористання працівником відпустки за кілька років є грубим порушенням законодавства як роботодавцем, так і самим працівником.
У цілому погоджуючись з висновком, викладеним у листі (ми свого часу доходили аналогічних висновків // див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 35, с. 59), варто зауважити, що чинне законодавство дає підстави кваліфікувати як грубе порушення законодавства про працю тільки дії (бездіяльність) роботодавця. На це вказувала і головний фахівець відділу умов та режимів праці Міністерства праці та соціальної політики України Т. Сташків (див. «Праця і зарплата», 2006, № 13). Нагадаємо, грубе порушення законодавства про працю може спричинити притягнення посадових осіб підприємства до кримінальної відповідальності за ст. 172 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу до 50 нмдг (до 850 грн.), або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправних робіт на строк до двох років. Проте реальнішою є загроза притягнення посадових осіб підприємства до адмінвідповідальності у вигляді штрафу від 255 грн. до 850 грн. (ст. 41 КпАП). Уникнути відповідальності керівник може, якщо видасть у межах строків, установлених графіком, без заяви працівника наказ про надання йому відпустки за формою П-6, затвердженою наказом Мінстату України від 09.10.95 р. № 253.
8. Щодо надання за вимогою підприємцю оригіналу або копії протоколу проведеної перевірки державним інспектором праці про дотримання законодавства про працю
Чинним законодавством
не передбачено надання суб’єкту перевірки оригіналу або копії протоколу, складеного державним інспектором праці за результатами перевірки дотримання законодавства про працю.Заступник директора Департаменту — начальник відділу
А. Литвин
коментар редакції
Результатом проведення перевірки дотримання законодавства про працю може стати складання інспектором з праці кількох різних документів. Незалежно від того, було виявлено порушення чи ні,
обов’язково складається акт перевірки, один примірник якого в день винесення під розписку має бути надано керівнику підприємства, установи, організації або фізичній особі, яка використовує найману працю, або особі, яка виконує їх функції (пункт 4.1 Порядку проведення перевірки стану дотримання законодавства про працю, затвердженого наказом Мінпраці від 21.03.2003 р. № 72). Це повністю відповідає вимозі, закріпленій у ч. 7 ст. 19 Господарського кодексу України, згідно з якою суб’єкт господарювання має право на отримання інформації про результати інспекції та перевірок його діяльності не пізніше ніж через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом.Якщо ж було виявлено порушення законодавства про працю, то інспектор праці складає припис про усунення виявлених порушень і,
якщо виявлені правопорушення підпадають під ознаки адмінпроступку, — адміністративний протокол. Один примірник припису разом з актом обов’язково надається суб’єкту господарювання. А от щодо протоколу про адміністративне правопорушення такої вимоги КпАП дійсно не містить.Олена Уварова
