Передача повноважень директора на час його відсутності іншій особі
На нашому підприємстві всі відносно «значущі» документи підписує директор, тому за його відсутності виникають певні проблеми. Директор вирішив на час своєї відсутності покласти цей обов’язок на іншого працівника підприємства, але не знає, як це зробити.
(м. Новоселіца)
«
Право підпису» — це вираз, який звичайно застосовується в побуті. Воно, по суті, є спрощеною констатацією факту наявності в директора підприємства повноважень для здійснення юридичних дій, спрямованих на придбання, зміну або припинення прав та обов’язків очолюваного ним підприємства.Зазвичай
повноваження директора представляти підприємство без довіреності у взаємовідносинах з органами влади та місцевого самоврядування, з контролюючими та правоохоронними органами, іншими юридичними та фізичними особами, укладати правочини, розпоряджатися у визначених межах фінансовими коштами, майном підприємства, представляти власника у трудових відносинах (приймати на роботу, притягати до дисциплінарної відповідальності та звільняти працівників підприємства, укладати колективний договір тощо), а також інші його повноваження закріплюються в установчих документах підприємства.Зокрема, відповідно до
ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України (ГКУ) керівник підприємства діє від імені підприємства без довіреності, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.Якщо у статуті підприємства відсутні відповідні положення, то директор наділяється цими повноваженнями іншим документом власника або вищого органу управління підприємства
(рішення власника, протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, протокол загальних зборів акціонерів акціонерного товариства, довіреність тощо).Картка зі зразками підписів посадових осіб підприємства
, оформлена в нотаріуса та передана до установи банку, означає наявність у цих посадових осіб повноважень на підписання платіжних вимог, платіжних доручень та інших банківських документів, яка підтверджується відповідними документами (наказами про призначення на посаду, протоколами про обрання посадової особи, довіреністю на ім’я керівника, виданою вищим органом управління юридичної особи тощо).Крім цього, слід брати до уваги, що директор підприємства в різних нормативно-правових актах може іменуватися й по-іншому, і в них же може бути закріплені повноваження, не передбачені установчими документами підприємства.
Наприклад,
п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213), передбачено обов’язок керівника як відповідальної посадової особи підтверджувати достовірність даних, наведених у декларації, своїм підписом та печаткою.У
Кодексі законів про працю України (КЗпП) використовується тільки поняття «власник або уповноважений ним орган», проте, ураховуючи, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (ч. 3 ст. 65 ГКУ), директору підприємства, як правило, доводиться виступати в ролі уповноваженого власником органу і, отже, у повному обсязі дотримуватися трудового законодавства.Це підтверджується змістом
ст. 237 та п. 8 ст. 134 КЗпП, відповідно до яких матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству незаконним звільненням (переведенням) працівника, покладається судом саме на винну в цьому посадову особу (а це, як правило, директор підприємства, який підписав наказ), а не на власника або уповноважений ним орган, та й судова практика йде цим шляхом (див. абз. 3п. 33 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).
Директор може передати іншій особі тільки ті повноваження, якими наділений сам
. Це випливає зі змісту ч. 1 ст. 238 Цивільного Кодексу України (ЦКУ), відповідно до якої представник може бути уповноважений на вчинення тільки тих юридичних дій, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.Крім того, слід урахувати, що
директор підприємства може передати свої повноваження в повному обсязі іншій особі на час відсутності тільки в тому випадку, коли йому надано таке право установчими документами підприємства, інакше йому для вирішення цього питання слід звернутися до вищого органу управління підприємства з відповідним клопотанням.Вищий орган управління підприємства, розглянувши клопотання директора, може на свій розсуд прийняти рішення про передачу повноважень директора (на час його відсутності) іншій особі або делегувати право прийняття цього рішення директору підприємства.
Деякі фахівці вважають, що ті повноваження директора підприємства, які випливають з вимог нормативно-правових актів і не зачіпають повноваження власника, передбачені установчими документами підприємства, може бути делеговано директором іншому працівнику підприємства самостійно з метою забезпечення нормальної господарської діяльності підприємства.
Нагадаємо, що
представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦКУ).Передачу повноважень директора підприємства іншій особі може бути здійснено різними способами, найпоширеніші з них розглянемо нижче.
Якщо відсутність директора підприємства має чіткі часові межі
(відпустка, тимчасова непрацездатність, тривале відрядження тощо), то найдоцільніше призначити іншу особу виконуючим обов’язки (в.о.) директора на цей час.Цей спосіб зручний тим, що в.о. директора автоматично одержує всі повноваження (і відповідно відповідальність) директора підприємства, надані йому статутом або рішенням вищого органу управління підприємства, проте в.о. директора можна призначити тільки штатного працівника підприємства.
Оформлення цього способу здійснюється шляхом видання директором підприємства відповідного наказу (якщо він має таке право) або шляхом прийняття вищим органом управління підприємства відповідного рішення.
У випадках,
коли відсутність директора підприємства не має чітко окреслених часових меж (короткострокові відрядження, об’їзд структурних підрозділів (філій) підприємства, наради в головному (вищому за рівнем) підприємстві тощо), має сенс постійно покласти виконання окремих або всіх обов’язків директора (і відповідальність за їх виконання) на певну посадову особу підприємства (наприклад, на першого заступника або головного інженера), яка набуватиме чинності автоматично в усіх випадках тимчасової відсутності директора.Цей спосіб також утілюється в життя шляхом видання директором підприємства відповідного наказу (якщо він має таке право), наприклад, про розподіл обов’язків між директором підприємства та його заступниками, або шляхом прийняття вищим органом управління підприємства відповідного рішення.
Покласти виконання окремих або всіх обов’язків директора на певну особу можна також шляхом укладення договору доручення або видачі довіреності
, при цьому ця особа може не бути працівником підприємства.За договором доручення повірений зобов’язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, які створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов’язки довірителя, тобто підприємства (
ч. 1 ст. 1000 ЦКУ).Слід ураховувати, що
підприємство має видати цій особі довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (ч. 1 ст. 1007 ЦКУ), тобто на виконання окремих обов’язків директора підприємства.Довіреність на виконання обов’язків директора підприємства може бути видана
певній особі і без укладення з нею договору доручення, проте в цьому випадку буде відсутня відповідальність цієї особи за їх виконання, яку можна передбачити в договорі доручення.Довіреність від імені підприємства видається директором (якщо він має таке право), вищим органом управління підприємства (якщо в директора немає такого права), або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами, та скріплюється печаткою підприємства
(див. ст. 246 ЦКУ).Слід урахувати, що представник не може вчиняти правочин від імені підприємства у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом (
ч. 3 ст. 238 ЦКУ).Комерційний представник може одночасно представляти різні сторони операції за їх згодою (
ч. 2 ст. 243 ЦКУ).Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (
ч. 1 ст. 245 ЦКУ). Отже, довіреність підприємства на вчинення правочинів, що здійснюються в простій письмовій формі, оформляється також у простій письмовій формі, а якщо передбачається укладення представником правочинів, що потребують нотаріального посвідчення, довіреність необхідно оформити в нотаріуса.Георгій Сфінцицкі, юрист
