Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Страхування автотранспорту

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2007/№ 85
В обраному У обране
Друк
Стаття

Страхування автотранспорту

 

Власники автотранспорту напевно знайомі з обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів. Разом з тим застрахувати автомобіль можна і в добровільному порядку. Про те, як урахувати витрати на таке автострахування, а також про особливості обліку операцій при настанні страхового випадку та отриманні страхового відшкодування зараз і поговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

КпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про страхування

Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.

Закон № 1961

Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV.

Інструкція № 291

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

 

Страхування, пов’язане з експлуатацією автотранспорту, може бути як обов’язковим (таким є обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), так і добровільним (наприклад, платник податків може за своїм бажанням також застрахувати автотранспорт від деяких страхових випадків). Зупинимося на кожному з цих видів страхування докладніше.

 

Обов’язкове страхування автотранспорту («автоцивілка»)

Правові основи у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обумовлено

Законом № 1961.

Так, згідно зі

ст. 3 цього Закону обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну осіб, потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної події (ДТП), та захисту майнових інтересів страхувальників. При цьому застрахувати свою відповідальність зобов’язані власники транспортних засобів — юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними власниками (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на підставі договору оренди, довіреності або які правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Експлуатацію транспортного засобу на території України без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності заборонено (п. 21.1 Закону № 1961).

Докладніше про правові аспекти цього виду страхування можна дізнатися зі статті «Страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 90. А тепер нагадаємо такі основні моменти:

— договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності має бути укладено протягом 3 робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу;

— для укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності підприємство (страхувальник) має право

вибирати страхувальника (тобто страхову компанію);

— за відсутність у водія страхового поліса про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або його ненадання передбачено

адміністративний штраф від 0,5 до 1 нмдг, тобто від 8,5 грн. до 17 грн. (ст. 126 КпАП). При цьому контроль за наявністю у водіїв страхових полісів здійснюють органи Державтоінспекції. Щоправда, поки складання протоколів про адміністративні правопорушення (тобто штрафування водіїв), як правило, має місце в трьох випадках: при перереєстрації, річному техогляді або ДТП (а от при звичайній перевірці документів або при порушенні правил дорожнього руху за відсутність страхового поліса штраф на водіїв не накладається);

— відповідно до

п. 22.2 Закону № 1961 потерпілим, які є юридичними особами, відшкодовується тільки шкода, заподіяна майну (тобто транспортному засобу);

— згідно з

п. 37.4 Закону № 1961 при настанні страхового випадку страхова компанія (страхувальник) має право виплачувати страхове відшкодування безпосередньо потерпілим або (за погодженням) підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна чи інші послуги, пов’язані з відшкодуванням шкоди.

Податковий облік.


У податковому обліку, як передбачено п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток, витрати на страхування цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі ОФ платника податків, уключаються до валових витрат. Як бачимо, до валових витрат дозволяється відносити витрати на страхування цивільної відповідальності щодо того автотранспорту, який значиться у складі ОФ підприємства (з цієї причини, наприклад, орендар не зможе віднести до валових витрат витрати на страхування орендованого автотранспорту, оскільки такий автотранспорт не включається до складу його ОФ, на що зверталася увага в листі ДПАУ від 08.12.2005 р. № 12060/6/15-0316 та в консультації податківців у «Віснику податкової служби України», 2006, № 13, с. 26. У зв’язку з цим при оренді краще, щоб цивільну відповідальність страхував орендодавець, який має право на валові витрати, при цьому понесені ним страхові витрати може бути враховано при формуванні розміру орендної плати.

Оскільки страхування цивільно-правової відповідальності (згідно з

Законом № 1961, а також п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону про страхування) є обов’язковим, то в податковому обліку до валових витрат уключається вся сума пов’язаних з таким страхуванням витрат (тобто 5 % обмеження в цьому випадку не діє). При цьому датою збільшення валових витрат підприємства-страхувальника за страховими платежами вважається дата списання коштів з банківського рахунка (або видачі з каси) страхувальника в оплату страхових послуг. Пов’язано це з тим, що, як правило, договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором (ст. 18 Закону про страхування).

Також варто звернути увагу ще на одну страхову особливість. У договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності застерігається розмір

франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих (при цьому її сума не може перевищувати 2 % ліміту відповідальності страхувальника, у межах якого відшкодовується заподіяна майну шкода). Франшиза є частиною шкоди, яка не відшкодовується страхувальником, тому сума страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (п. 12.1 Закону № 1961). Разом з тим згідно з п. 37.5 Закону № 1961 за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку (одночасно з виплатою страхувальником страхового відшкодування) суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник. Щоправда, при цьому в податковому обліку підприємство-страхувальник віднести суму франшизи, що виплачується, до валових витрат не зможе (як не пов’язану з господарською діяльністю).

А от при відшкодуванні шкоди, заподіяної

життю та/або здоров’ю потерпілих, франшиза не застосовується.

Бухгалтерський облік.

Згідно з Інструкцією № 291 витрати на оплату страхового поліса є витратами майбутніх періодів і відображаються з використанням рахунка 39 (з якого потім вони списуються на витрати поточних періодів). Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку 65, до якого для обліку розрахунків за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підприємство може відкрити окремий субрахунок, наприклад, субрахунок 657.

Розглянемо приклад.

Приклад.

Підприємство, на балансі якого є легковий автомобіль, уклало зі страховою компанією договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вартість страхового поліса за рік становить 480 грн. Автомобіль використовується в адміністративних цілях.

В обліку операції відобразяться таким чином:

 

Витрати на обов’язкове страхування автотранспорту («автоцивілку»)

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1. Оплачено страховий поліс

371

311

480

480*

2. Отримано страховий поліс

39

657

480

3. Проведено залік заборгованості

657

371

480

4. Списано витрати зі страхування до складу витрат поточного періоду (щомісяця 1/12 частина)

92

39

40

* У податковому обліку витрати на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у повній сумі включаються до валових витрат.

 

Потрібно зауважити, що при обов’язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів страхується цивільна відповідальність підприємства перед

третіми особами. Отже, по суті, за допомогою такого страхування страхова компанія (до якої переходять обов’язки з урегулювання фінансового боку питання) допомагає винуватцю ДТП відшкодувати шкоду потерпілій стороні (інакше кажучи — це страхування шкоди, заподіяної підприємством). Разом з тим підприємства, крім страхування своєї відповідальності, можуть за власним бажанням також страхувати і безпосередньо своє майно — транспортні засоби (тобто застрахувати шкоду, яку може бути заподіяно самому підприємству). Розглянемо особливості обліку витрат на таке добровільне страхування.

 

Добровільне страхування автотранспорту

У цьому разі вибір страхувальника, а також страхового випадку, від якого здійснюється страхування, — повне право платника податків.

У податковому обліку

згідно з абзацом третім п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток витрати на добровільне страхування може бути віднесено платником податків до валових витрат у розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат звітного податкового періоду (наростаючим підсумком з початку року). Отже, платнику податків у цьому випадку при формуванні валових витрат потрібно враховувати 5 % обмеження. А от орендарі автотранспорту витрати на його добровільне страхування віднести до валових витрат не зможуть через те, що такий автотранспорт не значиться в орендарів у складі ОФ (лист ДПАУ від 08.12.2005 р. № 12060/6/15-0316).

У бухгалтерському обліку

розрахунки зі страхування майна підприємства, страхові платежі за яким підлягають перерахуванню страховим організаціям, відображаються на субрахунку 655 «Розрахунки за страхуванням майна» рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням». При цьому витрати на добровільне страхування списуються на витрати звітного періоду.

Розглянемо приклад.

Приклад

. Підприємство за бажанням вирішило застрахувати власний автомобіль від угону. За договором страхування страхові платежі перераховуються страховій компанії щомісяця в сумі 100 грн. У податковому обліку витрати на добровільне страхування не перевищили величину 5 % обмеження, а тому їх у повній сумі віднесено до валових витрат.

В обліку операції відобразяться таким чином:

  

Витрати на добровільне страхування автотранспорту

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1. Перераховано страховий платіж страховій компанії

655

311

100

100*

2. Віднесено суму страхового платежу до витрат звітного періоду

91, 92, 93, 94

655

100

* У податковому обліку витрати на добровільне страхування не перевищили величину 5 % обмеження, а тому їх у повній сумі віднесено до валових витрат.

  

З’ясувавши, як відображаються витрати на страхування в обліку, далі розглянемо ситуацію, коли відбувся страховий випадок і підприємство одержує страхове відшкодування. При цьому зауважимо, що згідно зі

ст. 9 Закону про страхування:

— сума страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, понесеного страхувальником;

— якщо майно застраховане в кількох страхувальників і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, яке виплачується всіма страхувальниками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страхувальник здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

 

Відшкодування шкоди при настанні страхового випадку

Розглянемо найпоширенішу із ситуацій, пов’язаних з настанням страхових випадків та відшкодуванням шкоди при експлуатації автотранспорту, — коли страхова компанія, оцінивши шкоду, виплачує страхове відшкодування з метою покриття витрат на ремонт транспортного засобу, який потрапив у ДТП. При цьому (умовившись, що ремонт автомобіля здійснює третя сторона — авторемонтне підприємство) розглянемо дві ситуації:

(1) якщо страхова компанія відшкодовує витрати на ремонт автомобіля, перераховуючи суму страхового відшкодування

підприємству (а підприємство з авторемонтною організацією за послуги з ремонту розраховується самостійно);

(2) якщо страхова компанія оплачує вартість ремонту автомобіля, перераховуючи грошові кошти безпосередньо

авторемонтному підприємству.

Ситуація 1.

Страхова компанія перераховує суму страхового відшкодування підприємству.

Насамперед зауважимо, що в цьому випадку мають місце

дві операції (для кожної з яких існують свої правила обліку):

(1) ремонт транспортного засобу, який потрапив у ДТП;

(2) отримання відшкодування від страхової організації.

Так, з одного боку, витрати на ремонт автомобіля після ДТП, що виникають, відображатимуться в податковому обліку підприємства в порядку, установленому «ремонтним»

п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. З іншого боку, виникнення страхового випадку та виплата страхового відшкодування потребують також урахувати і «страхові» податковооблікові особливості. Отже, у цьому випадку в цілях оподаткування сукупно працюватимуть як «ремонтні», так і «страхові» норми Закону про податок на прибуток. Розглянемо їх докладніше.

Страхові облікові особливості.

За загальним правилом, установленим другим абзацом «страхового» п.п. 5.4.6 Закону про податок на прибуток, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, то (1) застраховані збитки, понесені таким платником податків, уключаються до його валових витрат у податковому періоді їх понесення, а (2) суми страхового відшкодування таких збитків уключаються до валових доходів такого платника податків у податковому періоді їх отримання. Разом з тим при страхуванні ОФ ці правила не працюватимуть, а платнику податків у податковому обліку слід керуватися спеціальними нормами ст. 8 Закону про податок на прибуток. До речі, на те, що пріоритетними в цьому випадку є саме норми ст. 8, також зверталася увага і в консультаціях податківців у «Віснику податкової служби України», 2007, № 35, с. 30; № 20, с. 25; 2005, № 48, с. 16, а також у листі ДПАУ від 13.07.20006 р. № 7707/6/15-0316, див. с. 6.

Нагадаємо, що згідно з

п.п. 8.4.8 Закону про податок на прибуток у разі ліквідації ОФ за рішенням платника податків або якщо з незалежних від платника податків обставин ОФ (їх частина) зруйновані, викрадені або підлягають ліквідації або платник податків вимушений відмовитися від використання таких ОФ через загрози або неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податків у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, не змінює балансову вартість ОФ груп 2, 3 і 4. Отже, якщо автомобіль потрапив в аварію, то платник податків в податковому обліку не змінює балансову вартість групи 2 (тобто продовжує амортизувати витрати на його придбання в податковому обліку; у тому числі податкова амортизація за таким автомобілем нараховується і за час його ремонту).

Щодо порядку податкового обліку отриманої

страхової компенсації (відшкодування), то його застережено в п.п. 8.4.9 Закону про податок на прибуток. Так, згідно з цим підпунктом у періоді отримання компенсації (від страхової організації або юридичної чи фізичної особи, винних у заподіяній шкоді) платник податків на суму такої компенсації зменшує балансову вартість ОФ групи 2. Таким чином, сума компенсації до валових доходів безпосередньо не включається, а збільшує оподатковуваний прибуток шляхом зменшення величини балансової вартості ОФ групи 2, що амортизується, а отже, і зменшення величини амортвідрахувань*.

* Для порівняння зауважимо, що в разі коли страховий випадок відбувається, наприклад, з ОФ

групи 1 , то Закон про податок на прибуток приписує діяти трохи інакше, зокрема платник податків:

— при пошкодженні ОФ групи 1 унаслідок настання страхового випадку на суму балансової вартості такого об’єкта ОФ збільшує

валові витрати, прирівнюючи вартість цього об’єкта до нуля (п.п. 8.4.8 Закону про податок на прибуток);

— у періоді отримання страхової компенсації (відшкодування) її суму включає до

валових доходів (п.п. 8.4.9 Закону про податок на прибуток).

Також зауважимо, що згідно з

п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ операції з надання послуг зі страхування (співстрахування або перестрахування) особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності згідно із законом, не є об’єктом обкладення ПДВ. Тому сума страхового відшкодування не обкладається ПДВ і суму ПДВ не містить. Про це зазначалося й у листі ДПАУ від 03.08.2006 р. № 14695/7/16-1517-26, в якому також роз’яснювалося, що сума страхових виплат не включає ПДВ, проте разом з тим розрахунок самої суми страхової виплати може передбачати розмір компенсації послуг з відновлення (ремонту) пошкодженого майна з урахуванням ПДВ.

Ремонтні облікові особливості.

Витрати на ремонт транспортного засобу, що потрапив у ДТП, підприємство відображає в податковому обліку відповідно до п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, тобто їх суму в межах 10 % ремонтного ліміту воно має право віднести до валових витрат, а суму перевищення — на збільшення балансової вартості ОФ групи 2. При цьому суми ПДВ, що входять до вартості послуг з ремонту, платник податків має право віднести до податкового кредиту.

 

Ситуація 2.

Страхова компанія оплачує вартість ремонту авторемонтному підприємству.

Особливість цієї ситуації полягає в тому, що власне підприємство грошових коштів (тобто суму страхового відшкодування) на свій розрахунковий рахунок не одержує, а таку суму страхова компанія перераховує безпосередньо авторемонтній організації. Водночас ремонтний договір при цьому укладається між платником податків та авторемонтним підприємством, у зв’язку з цим акт ремонтних робіт відповідно виписується ремонтним підприємством на ім’я платника податків. Також на ім’я платника податків авторемонтне підприємство в цьому випадку виписує і податкову накладну, яка дає право на податковий кредит.

Отже, відмінність цієї ситуації від першої, по суті, полягає в

порядку проведення розрахунків, які здійснюються без участі самого платника податків. Проте вважаємо, що це кардинально нічого не змінює, оскільки за договором страхування страхове відшкодування, як і раніше, належить на користь платника податків , просто воно через домовленість осіб перераховується прямо третій стороні — підприємству, що ремонтує пошкоджений автотранспорт. А отже, платник податків і в цьому випадку (як і в розглянутій вище ситуації 1) має право в цілях оподаткування скористатися «ремонтними» та «страховими» нормами Закону про податок на прибуток. Щоправда, у цьому разі варто зупинитися на особливостях застосування норм п.п. 8.4.9 цього Закону. Як уже зазначалося, цим підпунктом передбачено, що в періоді отримання страхового відшкодування платник податків має зменшити на його суму балансову вартість ОФ групи 2. Разом з тим у цьому випадку (коли сума страхового відшкодування проходить повз платника податків) таким періодом вважатиметься період, коли страхова компанія перерахує грошові кошти авторемонтному підприємству. Саме в цей момент для платника податків суму страхового відшкодування можна вважати отриманою, а отже, саме у такому періоді її слід віднести на зменшення балансової вартості ОФ. Звичайно, для цього потрібно, щоб платника податків було своєчасно повідомлено про перерахування суми страхового відшкодування страховою компанією (або, наприклад, проінформовано про отримання такої суми авторемонтним підприємством).

А зараз розглянемо приклад.

Приклад.

Згідно з актом ремонтних робіт авторемонтного підприємства витрати на ремонт автомобіля, що потрапив у ДТП, склали 7200 грн. (у тому числі ПДВ — 1200 грн.). Страховою компанією визнано пов’язаними зі страховим випадком витрати на ремонт у розмірі 5500 грн. (франшиза становить 110 грн. — 2 % страхової суми). Від страхової організації отримано страхове відшкодування в сумі 5390 грн. (5500 грн. - 110 грн.).

У податковому обліку витрати на ремонт не перевищили 10 % ремонтного ліміту і їх у повній сумі віднесено до валових витрат.

Розглянемо облік операцій у двох випадках, якщо:

(1) страхова компанія перераховує суму страхового відшкодування

підприємству;

(2) страхова компанія перераховує суму страхового відшкодування в оплату вартості ремонту безпосередньо

авторемонтному підприємству.

 

Ремонт автомобіля, що потрапив у ДТП, за рахунок страхового відшкодування

Зміст операції

Бухгалтерський
облік

Сума,
грн.

Податковий
облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1

2

3

4

5

6

Ситуація 1. Якщо страхове відшкодування страхова компанія перераховує потерпілому підприємству

1. Після настання страхового випадку на підставі страхового акта нараховано дохід у сумі належного страхового відшкодування

375

719
(751)

5390

2. Отримано страхове відшкодування від страхової компанії

311

375

5390

—*

3. Відображено витрати на ремонт автомобіля (з авторемонтним підприємством підписано акт ремонтних робіт)

949
(993)

631

6000

6000**

* У періоді отримання страхового відшкодування підприємство зменшує балансову вартість ОФ групи 2 на суму такого відшкодування (тобто на суму 5390 грн.).

** У податковому обліку суму ремонтних витрат платник податків включає до валових витрат (оскільки 10 % ремонтний ліміт не перевищено).

4. Відображено податковий кредит з ПДВ щодо ремонтних витрат

641

631

1200

5. Оплачено послуги з ремонту авторемонтному підприємству

631

311

7200

Ситуація 2. Якщо страхове відшкодування страхова компанія перераховує безпосередньо авторемонтному підприємству

1. Після настання страхового випадку нараховано дохід на підставі страхового акта

375

719
(751)

5390

2. Відображено витрати на ремонт автомобіля (з авторемонтним підприємством підписано акт ремонтних робіт)

949
(993)

631

6000

6000*

3. Відображено податковий кредит з ПДВ щодо ремонтних витрат

641

631

1200

4. Страхова компанія перерахувала грошові кошти авторемонтному підприємству, закрито заборгованість перед авторемонтним підприємством на суму, яка відшкодована страховою компанією

631

375

5390

—**

5. Перераховано грошові кошти на погашення залишку заборгованості перед авторемонтним підприємством (7200 грн. - 5390 грн.)

631

311

1810

* У податковому обліку суму ремонтних витрат платник податків уключає до валових витрат (оскільки 10 % ремонтний ліміт не перевищено).

** У момент перерахування страховою компанією грошових коштів авторемонтному підприємству страхове відшкодування вважається отриманим платником податків і платник податків на його суму (5390 грн.) зменшує балансову вартість ОФ групи 2.

 

Проте, хоча страхування дозволяє платнику податків, захистивши свої інтереси при настанні певних подій, відчувати себе впевненіше, хочеться побажати, щоб страхові випадки при експлуатації автотранспорту виникали якомога рідше.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно