Клієнту повернули передоплату за вирахуванням комісії банку: як бути з податковими наслідками
Облікова робота зі стандартними госпопераціями за прямими нормами закону — така стабільність бухгалтеру може тільки наснитися. Наяву так не буває: життя вносить свої корективи, час від часу порушуючи бухгалтерський спокій. Зрозуміло, що ситуацій безліч і щодо всіх увести прямі норми до законів просто неможливо. Тому доводиться задовольнятися тими, що є, і на їх підставі міркувати. Сьогодні розглянемо одну з таких ситуацій, з якою до нас звернувся читач.
Олексій ПАВЛЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
Як завжди, темою для рубрики став лист, що надійшов до редакції:
«...
Клієнт уніс на рахунок підприємства суму коштів як передоплату за виконання конкретних послуг. Через декілька днів з поважної причини договір було розірвано, і клієнт попросив повернути йому гроші готівкою з каси підприємства, оскільки банківського рахунка в нього немає.За отримання готівки зі свого поточного рахунка підприємство сплачує банку комісію в розмірі 1 % — за касове обслуговування. Клієнт не заперечує проти компенсації підприємству цих витрат за його рахунок і згоден отримати суму своїх грошей на 1 % менше.
Чи будуть для підприємства якісь податкові наслідки через цю суму?..»
Податкові наслідки для підприємства в цій ситуації повністю не виключаються. Розглянемо можливі «податкові» варіанти (припускаємо, що підприємство є платником ПДВ та звичайним платником податку на прибуток).
ПДВ
На нашу думку, ПДВ із суми згаданої компенсації оплати банку за зняття готівки («касове обслуговування»)
сплачуватися не повинен.По-перше
, відсутність об’єкта оподаткування тут можна підтвердити відсутністю операції з поставки послуг між підприємством та клієнтом. Як відомо, згідно з нормою п.п. 3.1.1 Закону про ПДВ об’єктом оподаткування, зокрема, є операції з поставки послуг. Отже, якщо в цій ситуації немає операції з поставки, то немає і об’єкта.По-друге
, не виключено, що якийсь дуже розумний інспектор намагатиметься тут «притягти за вуха» норму з «посередницького» п.п. 4.7 Закону про ПДВ (мовляв, мав місце факт придбання послуг банку підприємством за дорученням клієнта згідно з укладеним в усній формі договором, а такі операції підпадають під оподаткування згідно з абзацом третім зазначеного підпункту).На наш погляд, таке «притягання» є не дуже законним. Адже згадану послугу банк надає безпосередньо підприємству, яке при цьому і діє від свого імені, і до того ж безпосередньо споживає цю послугу. Отже, у цьому випадку, на нашу думку, маємо справу просто з компенсацією витрат у межах того ж самого (що розривається) договору.
Якщо навіть ви погодитеся з таким «притяганням», воно все одно у фіскальному плані буде безперспективним.
Тут зауважимо, що якщо говорити про підпадання цієї операції під оподаткування згідно з
п.п. 4.7, наявна практика застосування зазначеної норми свідчить саме на користь неоподаткування операції. Річ у тім, що для посередника діють традиційні правила оподаткування, тобто, зокрема, коли посередником отримуються або продаються товари/послуги, які згідно із Законом не є об’єктом оподаткування або для яких діють пільги з ПДВ (або нульова ставка — крім експорту товарів), то ті самі норми поширюються і на операції, що здійснюються з такими товарами/послугами посередником. Підтвердження цього можна знайти в деяких листах ДПАУ — наприклад, від 05.10.2000 р. № 5521/6/16-1220-26, від 16.11.2000 р. № 15251/7/16-1201 (п. 63), від 20.02.2001 р. № 2127/7/16-1217-26, від 15.04.2004 р. № 2884/6/15-2415 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 54).А послуги банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів прямо зазначено у складі «необ’єктних» операцій — у
п.п. 3.2.5 Закону про ПДВ.Загалом, не києм, то палицею від ПДВ ви відіб’єтеся. Тепер перейдемо до податку на прибуток.
Податок на прибуток
Щодо податку на прибуток не так все безхмарно.
Підхід податківців може бути таким.
Річ у тім, що зазначені витрати понесло (і має нести) саме підприємство. А громадянин (нібито «з панського плеча») вирішив компенсувати підприємству його ж витрати через те, що не захотів (а точніше, не зміг) отримати повернення за безготівковим розрахунком* та зажадав готівки.
* До речі, деякі банки беруть плату і за безготівкові витратні операції з рахунків своїх клієнтів, так що при «безготівковому» поверненні аналогічні ситуації теж можуть мати місце.
Отже, найімовірніше, податківці інкримінуватимуть підприємству в цьому випадку отримання безповоротної фінансової допомоги, що, у свою чергу, «карається» виникненням у останнього валового доходу в розмірі згаданого 1 % від суми передоплати, що повертається (посилаючись на норму
п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток).Дозволимо не погодитися з такими міркуваннями та спробуємо обґрунтувати їх безпідставність.
У цьому випадку ми маємо справу з фактом розірвання договору, а точніше — припинення зобов’язання за домовленістю сторін, що відповідає
ч.1 ст. 604 ЦКУ (див. також ст. 188 ГКУ). Ця «домовленість сторін» — чи то в межах цього ж договору, що розривається (що найімовірніше), чи то в межах окремої угоди і передбачає компенсацію зазначених витрат (1 % від суми) при знятті готівки з метою її повернення. Отже, тут немає підстав говорити про безповоротну фінансову допомогу, а потрібно говорити про компенсаційну операцію.На нашу думку,
підприємство цю суму має включати як до доходів, так і до витрат — за аналогією з іншими компенсаційними сумами, наприклад, що сплачуються орендарем орендодавцю у зв’язку з утриманням об’єкта оренди комунальними платежами. (Нагадаємо, що податківці неодноразово рекомендували включати орендодавцю такі транзитні суми (хоча реально вони є витратами орендаря) і до валових доходів, і до валових витрат — див., наприклад, лист ДПАУ від 05.01.2000 р. № 34/6/15-1116. Тієї ж позиції дотримувався і Комітет ВР з питань фінансів та банківської діяльності — див. його лист від 23.05.2000 р. № 06-10/328).Таке включення і до доходів, і до витрат, у принципі, відповідає нормам
Закону про податок на прибуток, адже в цьому разі підприємство не є посередником.Є інший альтернативний підхід: можна спробувати говорити про невідображення транзитних компенсаційних сум ані у валових доходах, ані у валових витратах. Прихильники цього підходу впевнені, що в цьому випадку відсутній продаж послуг платника. Але ми залишимо цей варіант лише для сміливих.
Зауважимо також, що гірше буде в ситуації, коли факт прийняття клієнтом на себе цих витрат обумовлено сторонами усно (тобто документально не відображено). Тоді загроза безповоротної фіндопомоги для підприємства проглядатиметься реальніше. Проте і тут підприємство цілком може опиратися (особливо, коли мав місце усний договір (угода) з клієнтом).
За наявності сумнівів можна, наприклад, запропонувати перевіряючим провести очну ставку з клієнтом, щоб він підтвердив, що ви його на цей 1 % не обікрали, а мала місце угода (про компенсацію).
Можна також пофантазувати на тему, що тут виконувалося доручення клієнта на придбання вами цих послуг у банку (див. вище в розділі про ПДВ), і, пославшись при цьому на норми
пп. 7.9.1 і 7.9.2, говорити про те, що зазначена сума не має відображатися ні у валовому доході, ні у витратах.Загалом варіанти є: оформлення зайвого папірця (пункту в договорі або додаткової угоди) плюс красномовство і вважайте, що відсутність ПДВ та ВД ви відстояли.
