Про особливості застосування норм частини третьої статті 4 та частини шостої статті 52 Закону № 2240
Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.02.2008 р. № 01-16-430
Законом України від 28.12.2007 р. № 107 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон № 107) було внесено зміни і доповнення до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон № 2240), а саме підпунктом 5 пункту 25 розділу II Закону № 107 було
доповнено частиною третьою статтю 4 Закону № 2240, яка передбачає, що застрахованим особам (крім добровільно застрахованих і застрахованих, які перебувають у страхових випадках, передбачених Законом № 2240 (тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи), або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), які сплачують страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомога з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах, відповідно до Закону № 2240 виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час настання страхового випадку.Особи,
застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок (крім осіб, які перебували у страхових випадках, передбачених Законом № 2240 (тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи), або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за Законом № 2240 за умови сплати страхових внесків (установленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.Норму ч. 3 ст. 4 Закону № 2240
слід застосовувати для страхових випадків (тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи), що настали починаючи з 1 січня 2008 року. На страхові випадки, що настали до 2008 року, незалежно від дати закриття листка непрацездатності та подання його для оплати за місцем роботи, поширюється норма ст. 112 Закону України від 19.12.2006 р. № 489 «Про Державний бюджет України на 2007 рік».На відміну від чинної у 2007 році статті 112
Закону № 489, частиною 3 статті 4 Закону № 2240 установлено, що застраховані особи мають сплачувати страхові внески за повні шість календарних місяців. Поняття «повний календарний місяць» насамперед стосується платників єдиного податку, добровільно застрахованих осіб, а також осіб, робочий час яких не піддається обліку, дохід яких обчислюється за календарні дні. Якщо сплату страхових внесків такими особами здійснено з доходу за період менше календарного місяця, цей місяць не зараховується до шестимісячного періоду.Для застрахованих осіб, які працюють на
умовах трудового договору, це означає, що вони мають перебувати у трудових відносинах з роботодавцем повний календарний місяць і сплачувати в цьому місяці страхові внески із заробітної плати, нарахованої згідно з графіком роботи підприємства чи окремого працівника.Якщо працівник, котрий ніде не працював, улаштувався на підприємство, наприклад, 8 січня 2008 року, яке є першим робочим днем цього місяця згідно з графіком роботи підприємства або графіком роботи працівника, то вважається, що внески сплачено за повний місяць, за умови, що він відпрацював і сплатив страхові внески за всі робочі дні цього місяця.
Якщо працівник, котрий працює на
умовах неповного робочого часу, перебуває у трудових відносинах повний календарний місяць і сплачує внески із заробітної плати згідно з графіком роботи, то такий місяць зараховується як повний календарний місяць, за який сплачено страхові внески.Місяць, коли працівник перебував в
оплачуваному простої, незалежно від того, скільки він тривав (кілька днів або весь місяць), вважається повним календарним місяцем за умови сплати страхових внесків із заробітної плати, що зберігалася за ним за період простою.Місяць, в якому застрахована особа перебувала в
оплачуваній відпустці або перебувала частину місяця в оплачуваній відпустці, а другу частину місяця працювала, вважається повним, оскільки на заробітну плату за період відпустки нараховуються страхові внески.Підпунктом 14 пункту 25 II Закону № 107
статтю 52 Закону № 2240 доповнено частиною шостою, яка встановлює, що матеріальне забезпечення, передбачене Законом № 2240, виплачується застрахованій особі в разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня поновлення працездатності, установлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебуває на її утриманні.Ця норма діє з 01.01.2008 р. незалежно
від дати настання страхового випадку. Для обчислення періоду 12 календарних місяців беруться цілі місяці з 1 по 31 число. Для звернення за призначенням допомоги слід відлічувати від1 числа місяця, наступного за тим, в якому стався відповідний випадок (поновлення працездатності, установлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерть застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні).
Що стосується
відпустки без збереження заробітної плати, то частиною 3 статті 4 Закону № 2240 зарахування такого періоду не передбачено, але згідно з роз’ясненням працівників Мінпраці та соцполітики, <...> якщо працівник частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати (виключно тоді, коли її надано згідно з нормами Закону України «Про відпустки»), а решту місяця працював, вважається, що внески сплачено за повний місяць, оскільки працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем та із заробітної плати за відпрацьовані дні сплачено страхові внески. А якщо працівник був у відпустці без збереження заробітної плати весь місяць, вважається, що за такий місяць внески не сплачено.Заступник директора С. Буринський
коментар редакції
Фонд страхування з тимчасової втрати працездатності роз’яснює зміни до Закону № 2240,
що відбулися після 01.01.2008 р.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 4) було внесено зміни і доповнення до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240.
Відповідно до частини третьої ст. 4 Закону № 2240 застрахованим особам (крім добровільно застрахованих і застрахованих, які перебувають у страхових випадках, передбачених Законом № 2240 (тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи), або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), котрі сплачують страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах відповідно до Закону № 2240 виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час настання страхового випадку.
Особи, застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок (крім осіб, які перебували у страхових випадках, передбачених Законом № 2240 (тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи), або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги згідно із Законом № 2240 за умови сплати страхових внесків (установленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.
У листі, що коментується, Фонд страхування з тимчасової втрати працездатності роз’яснив, що означає поняття «сплата страхових внесків за
повні шість календарних місяців».Так, для застрахованих осіб, які працюють на умовах трудового договору, це означає, що вони мають перебувати у трудових відносинах з роботодавцем повний календарний місяць і сплачувати в цьому місяці страхові внески із заробітної плати, нарахованої згідно з графіком роботи підприємства чи окремого працівника. Однак на практиці трапляються випадки, коли працівник не відпрацював повний календарний місяць з різних причин. Наведемо в таблиці такі випадки та відповідно роз’яснення Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності щодо врахування таких місяців у періоді сплати страхових внесків за повні шість календарних місяців.
| Ситуація | Зарахування до періоду повних шести календарних місяців сплати внесків | Примітки |
| Працівник улаштувався на роботу не з першого календарного дня календарного місяця, а з першого робочого дня | Зараховується як повний календарний місяць | За умови, що внески сплачено за повний місяць, та за умови, що працівник відпрацював і сплатив страхові внески за всі робочі дні місяця |
| Працівник працює на умовах неповного робочого часу | Зараховується як повний календарний місяць | За умови, що такий працівник перебуває у трудових відносинах повний календарний місяць і сплачує внески із зарплати згідно з графіком роботи |
| Працівник не працював частину або весь місяць у зв’язку з оплачуваним простоєм | Зараховується як повний календарний місяць | За умови сплати страхових внесків із зарплати, що зберігалася за ним за період простою |
| Працівник не працював частину або весь місяць у зв’язку з перебуванням в оплачуваній відпустці | Зараховується як повний календарний місяць | Страхові внески в цьому місяці сплачено, оскільки зарплата і відпускні підлягають обкладенню соцвнесками |
| Працівник частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати | Зараховується як повний календарний місяць | Страхові внески в цьому місяці сплачено, щоправда, частково, оскільки їх нараховано тільки на зарплату, нараховану в такому не повністю відпрацьованому календарному місяці |
| Працівник увесь місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати | Не зараховується як повний календарний місяць | У цьому місяці соцвнески не сплачено |
Фонд страхування з тимчасової втрати працездатності також звертає увагу ще на одну важливу зміну, унесену до Закону № 2240 з 1 січня 2008 року.
Так, з 1 січня 2008 року матеріальне забезпечення, передбачене Законом № 2240, виплачується застрахованому в разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня поновлення працездатності, установлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.
Ця норма діє з 01.01.2008 р. незалежно від дати настання страхового випадку. Для обчислення періоду 12 календарних місяців беруться цілі місяці з 1 по 31 число. Наприклад, якщо застрахована особа померла 12.02.2007 р. і родичі такої особи не звернулися вчасно за допомогою на поховання, то після 1 березня 2008 року вони втрачають право на таку допомогу.
Тетяна Онищенко
