Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Збір за забруднення навколишнього природного середовища традиційно вважається ресурсним платежем, що, на перший погляд, здається дещо дивним. Адже жодні природні ресурси платниками цього збору безпосередньо не споживаються. Проте в результаті їх господарської діяльності відбувається погіршення якості таких ресурсів (землі, вод, надр, атмосферного повітря), тому справляння такого збору є цілком справедливим. Розповімо в цій статті про порядок його обчислення, сплати та складання звітності.
Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», igor.khmelevskiy@id.factor.ua
Документи статті
Закон № 1251
— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.Закон № 1264
— Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264-ХІІ.Закон № 2707
— Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.Закон про відходи
— Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Порядок № 303
— Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений постановою КМУ від 01.03.99 р. № 303.Порядок № 1218
— Порядок розроблення, затвердження та перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою КМУ від 03.08.98 р. № 1218.Інструкція № 162
— Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінприроди та ДПА України від 19.07.99 р. № 162/379.Інструкція № 7
— Інструкція про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затверджена наказом Мінприроди України від 10.02.95 р. № 7.Інструкція № 108
— Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена наказом Мінприроди України від 09.03.2006 р. № 108.Інструкція № 111
— Інструкція зі складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2005 р. № 111.Методика № 293
— Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, що використовується суб’єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності, затверджена наказом Держкомстату України від 06.09.2000 р. № 293.
Об’єкти для нарахування збору
Законом № 1251
збір за забруднення навколишнього природного середовища (скорочено називатимемо його збором за забруднення або ще коротше — екозбором) віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів). При цьому природоохоронним законодавством визначено, що зазначений збір установлюється на підставі:— фактичних обсягів викидів;
— лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;
— лімітів розміщення відходів (див.
ст. 44 Закону № 1264).Правила стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також установлення його нормативів визначено
Порядком № 303, згідно з яким такий збір сплачується за:—
викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі — викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;—
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (далі — скиди);—
розміщення відходів.Об’єктами обчислення збору
є (див. п. 3.1 Інструкції № 162):— для стаціонарних джерел забруднення — обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах;
— для пересувних джерел забруднення — обсяги фактично використаних видів палива, у результаті спалювання яких утворюються забруднюючі речовини.
Для нарахування екозбору необхідний факт викиду, скиду забруднюючих речовин або розміщення відходів. Отже, власне наявність у суб’єкта господарської діяльності того чи іншого джерела забруднення ще не означає, що потрібно сплачувати зазначений збір.
Платники збору
Перелік платників збору за забруднення навколишнього природного середовища міститься в
п. 2.1 Інструкції № 162 . Серед них:—
суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади;—
постійні представництва нерезидентів, які одержують доходи в Україні;— громадяни, які здійснюють
на території України та в межахїї континентального шельфу і виняткової (морської) економічної зони викиди та скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Зауважимо:
якщо суб’єкт господарювання здійснює експлуатацію автотранспорту за межами території України, то збір за забруднення навколишнього природного середовища не сплачується (див. лист ДПАУ від 19.12.2006 р. № 14267/6/15-0716 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 15).Якщо до складу підприємств
(установ, організацій) — платників збору входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, не складають окремий баланс, то збір за здійснені цими підрозділами різні види забруднень сплачується головними підприємствами (п. 2.2 п. 2.1 Інструкції № 162).Разом з тим ДПАУ у своїх
листах від 15.02.2008 р. № 1325/6/15-0816 та від 18.02.2008 р. № 3004/7/15-0817 звертає увагу ще на один можливий випадок: структура юрособи передбачає наявність філій, до складу яких, у свою чергу, входять безбалансові структурні підрозділи, що не мають банківських рахунків і розташовані на території іншої територіальної громади. У такому разі саме філії, які є самостійними платниками екозбору згідно з п. 2.1 Інструкції № 162, повинні звітувати та сплачувати збір за всі здійснені своїми відокремленими структурними підрозділами викиди, скиди та розміщення відходів за місцем своєї податкової реєстрації.Щодо
суб’єктів малого підприємництва — спрощенців, то і єдиноподатники, і платники фіксованого сільськогосподарського податку зобов’язані сплачувати такий збір та подавати відповідну податкову звітність. Про це, до речі, нагадується в листі ДПАУ від 28.07.2005 р. № 14820/7/17-3117.
Збір за викиди в атмосферу
Законом № 2707
термін «викид» визначено як надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а джерелом викидів названо будь-який об’єкт (підприємство, цех, агрегат, установку, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин. Інструкція № 7 поділяє всі джерела викидів (у ній вони називаються джерелами забруднення атмосферного повітря) на стаціонарні і пересувні.Відповідно до
п.п. 1.15.5 цієї Інструкції стаціонарне джерело забруднення атмосфери — це підприємство, цех, агрегат, установка чи інший нерухомий об’єкт, який зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.Суми
збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, і розраховуються за формулою, наведеною в п. 6.1 Інструкції № 162:| n Пвс = (Мі х Нпі х Кнас х Кф), і = 1 |
де
— знак суми;М
і — фактичний обсяг викиду і-ї забруднюючої речовини в тоннах (т);Н
пі — норматив збору за тонну і-ї забруднюючої речовини, у грн./т (наведено в табл. 1.1 — 1.3 додатка 1 до Порядку № 303), з урахуванням індексації в разі її проведення (про порядок індексації нормативів збору йтиметься далі);К
нас — коригуючий коефіцієнт, який установлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту (наведено в табл. 2.1 додатка 2 до Порядку № 303);К
ф — коригуючий коефіцієнт, який установлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту (наведено в табл. 2.2 додатка 2 до Порядку № 303).Як видно з наведеної формули,
основний показник для обчислення суми екозбору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарним джерелом забруднення — це фактичний обсяг кожної із забруднюючих повітря речовин. Проте в жодному нормативному документі такі дані знайти не можна, оскільки вони стають відомі конкретному платнику в ході отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин його стаціонарним джерелом забруднення.Річ у тім, що
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки після отримання спеціального дозволу. Це передбачено ч. 5 ст. 11 Закону № 2707 і на практиці означає, що без наявності такого дозволу суб’єкту господарювання не можна експлуатувати стаціонарне джерело забруднення (викидати забруднюючі речовини в атмосферу) для цілей підприємницької діяльності. Інакше таку діяльність може бути розцінено як незаконну, що потягне за собою необхідність відшкодування збитків, заподіяних державі унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища (див. постанову Вищого господарського суду України від 03.04.2007 р. у справі № 8/24-53).Зазначений дозвіл видається територіальним відділенням органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з територіальним відділенням органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано таке право і яких занесено до відповідного переліку Мінприроди України (
п. 1.3 Інструкції № 108). Перелік видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, наводиться у спеціальній формі, що міститься в додатку 6 до Інструкції № 108 (див. табл. 6.1). Цими даними і слід керуватися при обчисленні суми екозбору за викиди такими джерелами забруднення.До
пересувних джерел забруднення Інструкція № 7 відносить транспортні засоби, рух яких супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин (п.п. 1.15.6). Серед таких джерел найпоширенішим, звичайно ж, є автомобільний транспорт, хоча не варто забувати про морські та річкові судна, а також залізничний транспорт, які прямо названо джерелами забруднення в Порядку № 303.Складніше визначитися з тим, чи відносяться до пересувних джерел забруднення
трактори та інші самохідні машини і механізми. Адже був час, коли самі податківці (див., наприклад, консультацію у «Віснику податкової служби України», 2002, № 46, с. 45) відповідали на це запитання негативно, що дозволяло не сплачувати екозбір за паливо, витрачене такою технікою. Проте після прийняття постанови КМУ від 28.03.2003 р. № 402 нормативи збору почали діяти для будь-яких пересувних джерел забруднення, а не тільки для автотранспорту, як було раніше.Не будучи автотранспортним засобом, сільськогосподарські та лісові трактори, а також інша подібна техніка (бульдозери, екскаватори, грейдери тощо) повною мірою вписуються до визначення «пересувних джерел», на що тепер звертають увагу і самі контролюючі органи (див.
лист ДПАУ від 03.03.2007 р. № 2121/6/15-0816 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 30). Те ж саме зазначається і в листі Мінприроди України від 20.02.2007 р. № 1702-к/15/2-6. Крім того, на необхідність сплати збору за забруднення в разі експлуатації різних видів промислових та будівельно-дорожніх машин (зокрема, автонавантажувачів) указувалося також в п. 8 листа ДПАУ від 18.07.2007 р. № 8838/5/15-0316 («Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 72).Визначення
суми збору, що справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (Пвп), провадиться виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем податкової реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів за формулою з п. 6.2 Інструкції № 162:| n Пвп = (Мі х Нпi х Кнас х Кф), і = 1 |
де
— знак суми;М
і — кількість використаного пального і-го виду в тоннах (т);Н
пi — норматив збору за тонну і-го виду пального у грн./т (див. табл. 1.4 — 1.6 додатка 1 до Порядку № 303) з урахуванням індексації в разі її проведення (про індексацію розповімо далі);К
нас — коригуючий коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту (див. табл. 2.1 додатка 2 до Порядку № 303);К
ф — коригуючий коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту (див. табл. 2.2 додатка 2 до Порядку № 303).З приводу останнього з названих коефіцієнтів зауважимо, що в
табл. 2.2 присутнє його значення, що дорівнює 1,65 , яке має застосовуватися до населених пунктів, віднесених до курортних. У чинному законодавстві немає спеціального переліку таких населених пунктів, який би затверджувався з метою справляння екозбору. Проте подібний перелік усе ж таки є — його прийнято постановою КМУ від 28.12.96 р. № 1576 для розрахунку земельного податку на таких територіях. На нашу думку, їм також можна користуватися і при визначенні збору, що справляється за викиди пересувними джерелами забруднення.Особливістю розрахунку збору за забруднення за наведеною вище формулою є те, що необхідно знати кількість використаного пального в одиницях маси (тоннах), а облік придбання та списання різних його видів (бензину, дизпалива, зрідженого нафтового газу, стисненого природного газу тощо), як правило, ведеться в одиницях обсягу (літрах чи м3). Не повторюючи зайвий раз можливі способи виходу з такої ситуації (про це ми докладно писали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 9), зауважимо, що ДПАУ вирішила нарешті узаконити їх у своїх нормативних документах.
Так, на сайті цього відомства розміщено проект змін до
Інструкції № 111 (чинну на сьогодні редакцію цього документа див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 39), якими передбачається, що в разі придбання пального не за масою, а за обсягом або за відсутності сертифіката на партію пального платникам екозбору дозволяється розраховувати обсяги використаного пального відповідно до Методики № 293 за формулоюM = (Q х K
п) : 1000,де М — маса використаного пального, у тоннах (податківці пропонують округляти значення цього показника до трьох десяткових знаків за загальновстановленими правилами);
Q — обсяг використаного пального, в літрах або м3;
K
п — коефіцієнт переведення кількості використаного пального, вираженого в об’ємних одиницях (літрах чи м3), у масові одиниці (тонни).Про остаточне прийняття таких змін до
Інструкції № 111 ми обов’язково проінформуємо наших читачів пізніше (згідно з наказом ДПАУ від 13.03.2008 р. № 149 це планується зробити протягом першого півріччя), а зараз нагадаємо значення перевідних коефіцієнтів, які наведено в п. 2.1 Методики № 293:— для бензину — 0,74 кг/л;
— для дизельного пального — 0,85 кг/л;
— для газу зрідженого — 0,55 кг/л;
— для газу стисненого — 0,59 кг/м3.
Наведемо умовний
приклад, що ілюструє розрахунок збору за забруднення атмосферного повітря пересувним джерелом забруднення (автомобілем). Припустимо, що підприємство, розташоване в м. Харкові, у І кварталі 2008 року витратило 2200 л бензину А-95. Тоді перерахувавши літри в тонни з використанням наведеної вище формули та перевідного коефіцієнта для бензину, отримаємо (2200 х 0,74) : 1000 = 1,628 (т).Беручи до уваги, що бензин А-95 — неетилований, із
табл. 1.4 додатка 1 до Порядку № 303 беремо числове значення нормативу збору Нп, що дорівнює 4,5 грн./т. Інші коефіцієнти, необхідні для розрахунку, вибираємо з табл. 2.1 і 2.2 додатка 2 до Порядку № 303, маючи на увазі, що м. Харків — обласний центр з чисельністю населення понад 1 млн чол. Тоді Кнас = 1,8; Кф = 1,25.При розрахунку збору слід пам’ятати, що у 2008 році норматив збору, наведений у будь-якій з
таблиць 1.1 — 1.9 додатка 1 до Порядку № 303, має бути послідовно помножений* на коефіцієнт 2,373 (згідно з постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 626), а також на індекси інфляції за 2007 та за 2008 рік, які дорівнюють відповідно 1,116 (див. лист ДПАУ від 22.01.2007 р. № 984/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 12) і 1,166 (див. лист ДПАУ від 28.01.2008 р. № 1425/7/15-0817). Тоді нарахована сума збору за І квартал 2008 року дорівнюватиме 50,90 грн. (1,628 х 4,5 х 2,373 х 1,116 х 1,166 х 1,8 х 1,25).* Докладніше про індексацію нормативів збору див. далі.
Збір за скиди
Істотною відмінністю при визначенні об’єкта для нарахування екозбору в разі
здійснення скидів є встановлена Порядком № 303 (п. 6) необхідність отримання відповідних лімітів. При цьому щорічні ліміти скидів у водні об’єкти державного значення для первинних водокористувачів визначаються в дозволах на спецводокористування, які видають територіальні органи Мінприроди. Щорічні ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти місцевого значення зазначаються в аналогічних дозволах, що видаються місцевими органами самоврядування та державної влади.Зауважимо, що порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321. Суб’єкти господарської діяльності, які мають такі дозволи, крім збору за забруднення, повинні сплачувати також і збір за спецводокористування, особливості обчислення та сплати якого буде докладно розглянуто в одному з наступних номерів.Слід пам’ятати, що
за понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин збір за забруднення навколишнього природного середовища обчислюється і сплачується в п’ятикратному розмірі (п. 5.4 Інструкції № 162). При цьому якщо у платника відсутні затверджені в установленому порядку ліміти скидів, то такий збір обчислюється і сплачується в п’ятикратному розмірі з усіх фактичних обсягів скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти. До речі, при понадлімітних скидах в п’ятикратному розмірі стягується і плата за послуги водовідведення, надані водоканалами таким підприємствам. І хоча цей платіж більше схожий на штрафну санкцію, ніж на плату за послугу (принаймні в договорах на водовідведення він має саме такий статус), податківці пропонують включати його до бази обкладення ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 % (див. лист ДПАУ від 07.08.2006 р. № 8823/5/16-1516).Суми збору
, що справляється за скиди (Пс), обчислюються згідно з п. 6.3 Інструкції № 162 на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та визначеного за місцем знаходження джерела забруднення коригуючого коефіцієнта, за такою формулою:| n Пс = (Млі х Нпi х Крб) + (Мпi х Нпi х Крб х Кп), і = 1 |
де М
лі — обсяг скиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах (т);М
пi — обсяг понадлімітного скиду (різниця між обсягом фактичного скиду та ліміту) і-ї забруднюючої речовини в тоннах (т);Н
пi — норматив збору за тонну і-ої забруднюючої речовини у грн./т (береться з табл. 1.7 і 1.8 додатка 1 до Порядку № 303), з урахуванням індексації в разі її проведення (про індексацію див. далі);К
рб — регіональний (басейновий) коригуючий коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства (береться з табл. 2.3 додатка 2 до Порядку № 303);К
п — коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруднюючих речовин — 5.
Збір за розміщення відходів
Згідно зі
ст. 39 Закону про відходи за розміщення відходів із суб’єктів підприємницької діяльності справляється плата, розмір якої встановлюється на підставі нормативів, що обчислюються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата справляється в підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.Очевидно, що такою платою і є збір за забруднення навколишнього середовища в частині, в якій він справляється за розміщення відходів. Для визначення об’єкта нарахування екозбору в цьому випадку, як і при здійсненні скидів, насамперед необхідно отримати відповідні
ліміти на розміщення відходів відповідно до Порядку № 1218. До речі, власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, які уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які отримали ліцензію на збір та заготівлю окремих видів відходів як вторсировини, звільняються від отримання лімітів на утворення та розміщення відходів. Про це зазначається в п. 8 Порядку № 1218.За докладнішою інформацією про особливості визначення об’єкта для сплати збору за розміщення відходів рекомендуємо звернутися до статті, опублікованої в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 47. А тут лише зазначимо, що згідно з
листом Мінприроди України від 14.05.2003 р. № 4914-к/26-11/115-1 у розрахунках збору за розміщення відходів має бути вказано фактичні обсяги відходів, які протягом звітного періоду дійсно розміщуються на території суб’єкта господарської діяльності. Обсяги відходів, переданих на договірних засадах іншим суб’єктам господарської діяльності, уже не є власністю суб’єкта, який їх передав, і тому не повинні враховуватися в розрахунках збору за розміщення відходів, який має стягуватися з цього суб’єкта. Такого ж підходу дотримуються останнім часом і податківці (див. матеріал у рубриці «Думка фахівців офіційних органів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 75).Суми збору
, що справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, за формулою, наведеною в п. 6.4 Інструкції № 162:| n Прв = (Нпi х Млі х Кт х Ко) + (Кп х Нпi х Мпi х Кт х Ко), і = 1 |
де М
лі — обсяг відходів і-го виду в межах ліміту (відповідно до дозволів на розміщення) у тоннах (т);М
пi — обсяг понадлімітного розміщення відходів (різниця між обсягом фактичного розміщення відходів та лімітом) і-го виду в тоннах (т);Н
пi — норматив збору за тонну відходів і-го виду в межах ліміту у грн./т (наведено в табл. 1.9 додатка 1 до Порядку № 303), з урахуванням індексації в разі її проведення (про індексацію див. в наступному розділі);К
т — коригуючий коефіцієнт, який ураховує розташування місця розміщення відходів (наведено в табл. 2.4 додатка 2 до Порядку № 303);К
о — коригуючий коефіцієнт, який ураховує характер обладнання місця розміщення відходів (наведено в табл. 2.5 додатка 2 до Порядку № 303);К
п — коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів, дорівнює 5.Окремо підкреслимо, що тільки для розрахунку суми
збору, що справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, використовуються відповідні коефіцієнти, визначені за місцем реєстрації платника, незалежно від того, де територіально використовується транспорт або отримується пальне для нього. При розрахунку збору за всі інші види забруднень слід застосовувати необхідні коефіцієнти, визначені за місцем знаходження цих джерел.
Індексація нормативів екозбору
Починаючи з 1 січня 2007 року
платники збору за забруднення навколишнього природного середовища зобов’язані проводити індексацію його нормативів. Проте в поточному році для цілей індексації слід користуватися формулою, яка дещо відрізняється від тієї, яка застосовувалася раніше. Так, з урахуванням останніх змін, унесених до Порядку № 303, ця формула має виглядН
і = Нп х І : 100,
де Н
і — проіндексований норматив збору в поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (1 одиницю);Н
п — проіндексований норматив збору в попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (1 одиницю);І — індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік у %.
Якщо індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 %, індексація нормативів збору не проводиться.
Наші постійні читачі, напевно, пам’ятають про ці зміни порядку індексації нормативів екозбору — наприкінці минулого року ми акцентували на цьому їх увагу (див.
постанову КМУ від 14.11.2007 р. № 1317 та редакційний коментар до неї // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 95). Висловлювалися на цю тему і податківці (див. лист ДПАУ від 28.11.2007 р. № 24234/7/15-0617). Не повторюючи основних висновків цих документів, зазначимо лише, що тепер кожного разу для індексації нормативів екозбору в новому році необхідно взяти вже проіндексовані раніше відповідні нормативи за попередній рік та збільшити їх на індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік.Наприклад, стосовно 2008 року це означає, що для визначення величини проіндексованого нормативу збору Н
і, яка буде незмінною протягом усього цього року, слід узяти проіндексований норматив збору в попередньому році Нп (який, у свою чергу, дорівнює добутку базового нормативу з таблиць 1.1 — 1.9 додатка 1 до Порядку № 303, коефіцієнта 2,373* та індексу інфляції за 2006 рік, що дорівнює 1,116) і помножити його на індекс інфляції за 2007 рік, який дорівнює 1,166. При цьому округлення проіндексованого нормативу збору має здійснюватися до двох десяткових знаків, як того вимагає постанова КМУ від 14.11.2007 р. № 1317. Конкретний приклад такого розрахунку наведено в розділі «Збір за викиди в атмосферу» цієї статті.* Про походження цього коефіцієнта можна дізнатися з постанови КМУ від 21.07.2005 р. № 626 («Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 63), листів ДПАУ від 17.01.2007 р. № 620/7/15-0817 («Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 12) та від 10.04.2007 р. № 7110/7/15-0817 («Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 32), а також редакційних коментарів до них.
Складання та подання розрахунку збору, строки сплати до бюджету
Платники збору за забруднення навколишнього природного середовища складають податковий розрахунок збору та подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації за формою, затвердженою
наказом ДПАУ від 17.03.2005 р. № 111. На жаль, чинна форма податкового розрахунку вкотре перестала відповідати порядку його розрахунку, зокрема, у зв’язку зі зміненням правил індексації його нормативів. І вкотре ДПАУ не встигла затвердити нову форму до початку звітної кампанії за І квартал — запропоновані зміни, розміщені на сайті цього відомства (про них ми вже згадували), так і залишилися неприйнятими. Більше того, досі немає роз’яснень податківців з приводу заповнення старої форми в нових умовах, тому висловимо свої припущення з цього приводу.У принципі, дотримуючись наведених у цій статті формул для обчислення різних видів екозбору, заповнити податковий розрахунок нескладно. Є навіть спеціальна
Інструкція № 111, призначена для цих цілей. Основний інтерес становить лише коректне заповнення колонок 3 і 4. На наш погляд, у колонці 3 «Нормативи збору» слід указувати значення Нп (див. позначення в попередньому розділі), тобто базове значення нормативу, помножене на 2,373 і на 1,116 (пояснення наведено там же). Тоді в колонці 4 «Коефіцієнт індексації нормативів збору» має стояти індекс інфляції за 2007 рік, поділений на 100, тобто 1,166. Саме при такому заповненні цих колонок повною мірою дотримуватимуться нові вимоги щодо індексації нормативів.Базовий податковий (звітний) період
зі збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу. Отже, згідно з абз. «б» п.п. 4.1.4 Закону № 2181 податкові розрахунки цього збору подаються платниками протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем перебування на податковому обліку в органах ДПС.Розрахунок збору подається
наростаючим підсумком з початку року, що спричиняє необхідність подавати його до кінця звітного року, якщо в попередніх звітних кварталах збір нараховувався, а у звітному кварталі цього ж року об’єкт для нарахування екозбору був відсутній. Разом з тим, якщо платник збору подавав звіт за попередній рік, а з початку поточного року об’єкт для обчислення збору відсутній, то за такі звітні періоди поточного року звіт не подається (до настання кварталу, в якому об’єкт для обчислення збору знову з’явиться). Такий підхід підтримують і податківці (див. лист ДПАУ від 07.12.2007 р. № 15310/5/15-0516 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 6).Уточнення податкових зобов’язань зі збору за минулі звітні (податкові) періоди провадиться в загальному порядку, який регламентовано
п. 5.1 і п. 17.2 Закону № 2181 і повністю поширюється на збір за забруднення навколишнього природного середовища. Докладно про існуючі способи такого уточнення можна дізнатися зі статті «Виправляємо помилку в розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 13).Оскільки, як зазначалося вище, базовим податковим (звітним) періодом щодо збору є календарний квартал,
сплата податкових зобов’язань провадиться платниками за місцем податкової реєстрації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Держказначейства, які і здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом про держбюджет** на поточний рік.** Відповідна норма Закону № 1264 про розподіл сум екозбору вже декілька років підряд призупиняється законами про держбюджет.
На цьому завершуємо розповідь про екозбір. Наступний ресурсний платіж, про який ітиметься, — збір за спецводокористування. Залишайтеся з нами.
