Щодо включення витрат на маркетинг до складу валових витрат
Лист Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016
Державна податкова адміністрація України розглянула лист Європейської Бізнес Асоціації від 26.03.2008 № 434/2008/АС щодо податкового обліку
витрат на просування продукції на ринку (до листа Європейської Бізнес Асоціації від 13.02.2008 № 198/2008/ЄОV) і повідомляє.Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі — валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті.
Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення
, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що
до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.Отже,
витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно
товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю платника податку.Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому діючим законодавством
не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.Отже,
для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема:— документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;
— документи, що підтверджують зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку
.Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Витрати на маркетинг у складі валових витрат: роз’яснення ДПАУ
У листі, що коментується, ДПАУ, з одного боку, розглядає питання про податковий облік витрат
на просування продукції на ринку (див. перший абзац), а з іншого — говорить у цілому про витрати на маркетинг (абзац 4 і далі).Варто зауважити: якщо йдеться
про витрати на просування продукції, то можна визнати аргументованим посилання ДПАУ на п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток, який дозволяє включати до складу валових витрат витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), які продаються платником податку.Водночас поняття маркетингу істотно ширше. Просування та збут товарів, які виробляються (продаються), є лише однією з функцій маркетингу (і далеко не завжди основною функцією). Витрати на аналіз ринку, відбір цільових ніш (тобто безумовно маркетингові заходи) можуть зовсім не знайти практичної реалізації у вигляді, наприклад, запуску у виробництво нових товарів. Ці дослідження цілком можуть мати негативний результат і констатувати недоцільність виведення на ринок нових товарів. На наш погляд, навіть у цьому випадку зв’язок з господарською діяльністю цілком простежується, адже такою є діяльність,
направлена на отримання доходу (п. 1.32 Закону про податок на прибуток), а не обов’язково така, що приводить до отримання доходу.Тут можна провести аналогію з правильною позицією фахівців ДПАУ щодо можливості відображення у складі валових витрат витрат на інформаційне обслуговування судового процесу навіть у тому разі, якщо позивач програв судову справу (див. «Вісник податкової служби України», 2005, № 47, с. 45). Головне, що ці витрати було
направлено на досягнення економічного ефекту. Те, що вони не привели до отримання доходу, загалом не суперечить визначенню госпдіяльності та чітко вписується до поняття підприємництва, яке передбачає здійснення діяльності на власний ризик (ст. 42 ГКУ).Повертаючись до листа, що коментується, звернемо увагу платників на позицію ДПАУ, яка «приймає» до складу валових витрат лише витрати на маркетинг
у частині передпродажних та рекламних заходів (абзаци 6, 7 листа). Причому орієнтовний перелік таких заходів фактично свідчить про те, що ДПАУ значною мірою зводить маркетинг до мерчандайзингу. Проте мерчандайзинг є лише частиною маркетингового процесу. Цей аспект ДПАУ не враховує.Кажучи про «прив’язку» тих чи інших передпродажних або рекламних витрат до товарів, що продаються, позицію ДПАУ не слід тлумачити дуже вузько. Наприклад, фахівці ДПАУ готові визнавати рекламні витрати у складі валових, навіть якщо має місце реклама товару, який продаватиметься
в майбутньому (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 95, с. 61).Як би там не було, безумовна користь роз’яснення, що публікується, у тому, що ДПАУ, по-перше, підтверджує відсутність у чинному законодавстві переліку документів, що підтверджують витрати на маркетинг, а по-друге, наводить власний перелік. Традиційно ми рекомендуємо, крім документів, що підтверджують отримання маркетингових послуг (тобто актів), запастися відповідними
звітами (коли йдеться власне про маркетингові дослідження).Дмитро Винокуров
