Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Збір за спеціальне використання водних ресурсів

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Квітень, 2008/№ 32
В обраному У обране
Друк
Стаття

Збір за спеціальне використання водних ресурсів

 

Продовжуємо цикл публікацій про ресурсні платежі, започаткований у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 28 статтею про збір за забруднення навколишнього природного середовища. Питання, присвячені нюансам справляння збору за спецводокористування, не менш популярні, що примушує пригадати жартівливу пісеньку водовоза зі старого кінофільму радянських часів. Дійсно, «без воды — и ни туды, и ни сюды». А нашим читачам так само важко обійтися без актуальної інформації про водозбір. Спробуємо їм допомогти.

Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», igor.khmelevskiy@id.factor.ua

 

Документи статті

Водний кодекс

— Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон № 320

— Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV.

Закон № 107

— Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Указ № 727

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції від 28.06.99 р. № 746/99).

Постанова № 1735

— постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів» від 06.11.2003 р. № 1735.

Порядок № 1494

— Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджений постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494.

Інструкція № 231

— Інструкція про порядок обчислення та справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджена наказом Мінфіну, ДПАУ, Мінекономіки, Мінекобезпеки від 01.10.99 р. № 231/539/118/219.

 

Об’єкт обчислення збору

Розмір збору за використання води визначається

на підставі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води (ст. 30 Водного кодексу). Розмір збору за використання води водних об’єктів для потреб, не пов’язаних із забором води з водних об’єктів, визначається:

для потреб гідроенергетики — на підставі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, що функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

для потреб водного транспорту — на підставі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

для потреб рибництва — на підставі нормативів збору і фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибогосподарствах.

У свою чергу, об’єктом обчислення

збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягів втрат води в їх системах водопостачання. Саме цей вид водозбору є найпоширенішим у господарській практиці, тому подальший розгляд буде присвячено переважно йому.

Насамперед слід зауважити, що

спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається згідно з вимогами постанови КМУ від 13.03.2002 р. № 321. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Видача такого дозволу здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства — у разі використання поверхневих вод, державними органами геології — у разі використання підземних вод і державними органами охорони здоров’я — у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.

При обчисленні водозбору важливо знати, що

за понадлімітне використання водних ресурсів зазначений збір нараховується в п’ятикратному розмірі і справляється за рахунок прибутку водокористувача (п. 12 Порядку № 1494). Крім того, цим же документом право водокористувача відносити до валових витрат виробництва обмежено саме сумою збору в межах установленого ліміту. Не зупинятимемося на обґрунтованості такої вимоги, оскільки п. 5.11 Закону про податок на прибуток не дозволяє введення додаткових обмежень щодо віднесення будь-яких витрат до складу валових, крім прямо зазначених у цьому Законі. Зауважимо лише, що своє право включити до валових витрат усю суму сплаченого (понад норматив) водозбору платникам податків, найімовірніше, доведеться відстоювати в суді.

Квартальні ліміти використання водних ресурсів розраховуються водокористувачами в межах установленого річного ліміту (

п. 3.3 Інструкції № 231). Проте за перевищення лімітів водокористувачами в міжзвітний період понадлімітне водоспоживання платником не обчислюється.

Відповідно до

п. 16 Порядку № 1494 збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для:

задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;

— протипожежних потреб;

— потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також

за морську воду*, крім води з лиманів, та за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочування, зсувів тощо).

* Зауважимо, що проектом Податкового кодексу України передбачається розширення бази обкладення збором за спеціальне водокористування шляхом введення окремого нормативу за спеціальне користування морською водою.

На додаток до викладеного варто конкретизувати, що збір за використання водних ресурсів не справляється у тому числі за воду, яка використовується

для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності (п. 4.8 Інструкції № 231). На це звертається увага й у листі ДПАУ від 16.06.2007 р. № 12216/7/15-0817 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 71), а також у консультаціях провідних фахівців цього відомства (див., наприклад, «Вісник податкової служби України», 2007, № 35).

На жаль, ні

Порядок № 1494, ні Інструкція № 231, не уточнюють, що розуміється під терміном «питні і санітарно-гігієнічні потреби». Ця проблема не нова, і у зазначених вище роз’ясненнях вона теж зачіпається. Так, податківці з посиланням на проект Закону України «Про збір на спеціальне водокористування» зазначають, що використання води для задоволення санітарно-гігієнічних потреб — це використання води для пиття; використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах та умивальниках; використання води для утримання житлових приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Є ще одне бачення цього терміна, наведене в

листі Держводгоспу України від 10.12.2007 р. № 4427/2/11-07 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 7). У цьому документі під питними і санітарно-гігієнічними потребами розуміється використання води для пиття, побутових цілей для забезпечення оптимальних або допустимих умов життєдіяльності людини (використання для особистої гігієни, користування туалетом, для підтримання порядку у приміщеннях тощо). Але, по суті, воно не відрізняється від того, яке наводять податківці. Вважаємо, що на практиці до врегулювання зазначеної термінологічної невизначеності можна користуватися будь-яким з них.

Разом з тим при використанні води

одночасно для власних потреб і для потреб об’єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського та рибного господарства чи інших допоміжних служб водозбір до бюджету вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п. 4.8 Інструкції № 231). Зауважимо, що в іншому своєму листі від 22.01.2008 р. № 613/5/15-0816 ДПАУ наполягає на сплаті водозбору на загальних підставах за всю фактично використану воду, навіть якщо у водокористувачів установлено вимірювальні прилади, які дозволяють вести окремий облік спожитої води. Такий самий підхід простежується і в численних консультаціях представників податкових органів (див., наприклад, «Вісник податкової служби України», 2007, № 48).

 

Платники збору

Визначаючи коло платників цього збору, насамперед слід керуватися

ст. 30 Водного кодексу, якою до таких платників віднесено підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), і користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва.

Філії, представництва, відділення

та інші відокремлені підрозділи платників збору, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, сплачують збори за своїм місцем податкової реєстрації (п. 2.2 Інструкції № 231). Якщо до складу підприємства-водокористувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то збори сплачуються підприємством-водокористувачем, до складу якого входять такі філії, за місцем податкової реєстрації головного підприємства. Відповідальність за своєчасну та повну сплату сум збору покладено на платників збору, у складі яких знаходяться філії.

Щодо

представників спрощених систем оподаткування, обліку та звітності зауважимо, що ні єдиноподатники, ні платники фіксованого сільськогосподарського податку платниками водозбору не є. Це випливає з відповідних норм Указу № 727 та Закону № 320 з урахуванням того, що, як уже було зазначено, збір за спеціальне використання водних ресурсів є складовою частиною збору за спеціальне використання природних ресурсів. З цим згодні і податківці (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 1—2).

Зупинимося на проблемі визначення платника водозбору у випадках,

коли суб’єкти господарювання здають власні будівлі (або їх частини) в оренду. У цій ситуації порядок сплати водозбору залежатиме від того, з якою метою здається приміщення і для яких потреб використовується вода. Можливі два варіанти: перший — приміщення орендується під офіс і другий — приміщення орендується під виробничі потреби (наприклад, для здійснення діяльності у сфері громадського харчування тощо), причому орендодавець і в тому, і в іншому випадку використовує воду виключно для задоволення власних потреб.

У першому варіанті орендар використовує воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, і тому таке споживання води не є об’єктом для справляння водозбору. При такому варіанті ні в орендодавця, ні в орендаря не виникає підстав для сплати цього збору.

У другому — орендар використовує воду не тільки для питних і санітарно-гігієнічних потреб, але й витрачає воду на виробничі цілі. Отже, орендодавцю водозбір необхідно сплачувати на загальних підставах за весь обсяг спожитої води: як для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, так і за воду, спожиту орендарем для виробничих потреб. Оскільки такий варіант для орендодавця не завжди прийнятний, можна запропонувати такий вихід з описаної ситуації: орендодавець повністю оплачує вартість послуг водопостачання та водовідведення, а також збір за загальний обсяг спожитої обома суб’єктами води і потім розраховує частку перерахованих платежів, що підлягають відшкодуванню орендарем.

Однак запропонований підхід доцільний тільки тоді, коли орендодавець сам є платником водозбору. Інакше слід установити окремі лічильники для обліку води, спожитої безпосередньо орендодавцем та орендарем. У результаті цього орендодавець продовжуватиме використовувати воду тільки для власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не будучи при цьому платником водозбору. А орендар самостійно оплачуватиме послуги за спожиту воду та відповідний збір за спожиту ним воду. При цьому найчастіше податківці наполягають на необхідності укладення прямого договору на водоспоживання між водопостачальною організацією та орендарем, а також на отриманні останнім ліміту на використання водних ресурсів, що видається цілком справедливим.

 

Індексація нормативів збору

Щорічно починаючи з 1 січня 2004 року

індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту провадиться наростаючим підсумком за формулою, наведеною в п. 1 постанови № 1735:

Н

і = Нп х Іц : 100,

де Н

і — проіндексований норматив плати (збору) у поточному році, гривень за 1 м3 (1 т, 1 кг, 1 г);

Н

п — норматив плати (збору) у попередньому році, гривень за 1 м3 (1 т, 1 кг, 1 г);

І

ціндекс цін виробників промислової продукції* в попередньому році, у %.

* Не плутати з індексом споживчих цін (індексом інфляції), який застосовується, наприклад, при індексації нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Якщо

індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 %, індексація нормативів збору не провадиться.

За загальним правилом при проведенні індексації базовими вважаються значення нормативів збору на 31.12.2003 р., а для нововведених нормативів — на 31 грудня року їх введення. Проте при обчисленні збору за спеціальне водокористування необхідно мати на увазі, що

Законом № 107 (див. п. 5 ст. 19 розділу II) на 2008 рік уведено нові нормативи такого збору відповідно до додатка № 2 до розділу II цього Закону. Отже, зазначені нормативи слід вважати нововведеними, що звільняє платників збору від їх індексації протягом усього року. Про це зазначається в листі ДПАУ від 22.01.2008 р. № 919/7/15-0817.

Ще один момент, про який не варто забувати окремим платникам:

Закон № 107 з метою зменшення навантаження на населення за споживання води, опалювання тощо встановлює ряд знижувальних коефіцієнтів. Зокрема, до нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод басейнів річок та підземних вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3. Для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання збір за обсяг поверхневої води, пропущеної через конденсатори турбін для охолоджування конденсату, обчислюється із застосуванням коефіцієнта 0,005.

Крім того,

Законом № 107 також введено додаткові до діючих раніше нормативи за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв, а саме за використання води:

— поверхневої — 2 гривні за м3;

— підземної — 4 гривні за 1 м3.

У тому ж листі ДПАУ, який згадувався вище, пропонується для з’ясування питання, на кого поширюються ці нововведення, звертатися до

Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822, розділ 15 якого «Продукція харчової промисловості» визначає групу 15.9 «Напої». Тому тим суб’єктам, які виробляють ті чи інші напої з використанням поверхневих або підземних вод та, очевидно, є платниками збору за спецводокористування, рекомендуємо уточнити, чи повинні вони користуватися новими нормативами, які істотно відрізняються в бік збільшення від тих, що застосовувалися ними минулого року. Про те, як виробникам напоїв подавати звітність з водозбору за І кв. поточного року, ітиметься в наступному розділі.

 

Заповнення податкової звітності за спецводокористування

Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів

та збору за користування водами для потреб гідроенергетики (далі — Розрахунок) є квартальною податковою звітністю та заповнюється за формою, наведеною в додатку 2 до Інструкції № 231. Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, його має бути направлено органам ДПС за місцем податкової реєстрації платника.

Для складання Розрахунку водокористувачу потрібно мати у своєму розпорядженні певну інформацію, зокрема:

установлений ліміт водоспоживання;

з якого джерела забирається вода (надземного чи підземного), а також найменування надземного джерела чи область (район) розташування підземного джерела;

нормативи збору та коефіцієнти індексації, що застосовуються до нього (ще раз повторимо, що у 2008 році нормативи не індексуються);

яке значення має джерело води: загальнодержавне чи місцеве;

обсяг фактичного водоспоживання.

Усі перелічені питання (крім, зрозуміло, останнього) можна з’ясувати, оформляючи дозвіл на спеціальне водоспоживання або підписуючи договір на постачання води.

Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів. У разі відсутності таких приладів обсяг використаної води, як виняток, визначається за технологічними даними виходячи з тривалості роботи агрегатів, обсягу виробленої продукції чи наданих послуг, витрат електроенергії, пропускної спроможності водопроводу тощо. Приклади розрахунків обсягу використаної води за допомогою таких непрямих методів наведено в додатку 1 до Інструкції № 231.

Крім цього, важливо мати інформацію,

як вода надходить до суб’єкта господарювання. Можливі два варіанти:

1.

Самостійний забір води з водного об’єкта. При цьому суб’єкт господарювання повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування. У такому дозволі має зазначатися, з якою метою забирається вода та з якого джерела. Водокористувачу щорічно затверджується ліміт водоспоживання.

2.

Отримання води від постачальників. Між водопостачальною організацією та суб’єктом господарювання укладається договір на поставку води, в якому, серед іншого, установлюється ліміт водоспоживання. Якщо в договорі не зазначено джерело, з якого поставляється вода, водоодержувач може зробити відповідний запит постачальнику води.

Тепер безпосередньо перейдемо до

заповнення Розрахунку. Насамперед зауважимо: якщо вода використовується з різних джерел (із поверхневих та/або підземних), у комірках колонок 4 — 6 дані зазначаються в розрізі таких джерел.

Рядок 01

. Зазначається розмір затвердженого на рік ліміту використання водних ресурсів.

Рядок 02

. Відображається загальний обсяг фактично використаної води наростаючим підсумком за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). Ця величина визначається або за даними первинного обліку (за показаннями вимірювальних приладів), або розрахунково за технологічними даними (як це робиться, зазначалося раніше).

Рядок 03

. Зазначається обсяг фактичного водоспоживання в межах установленого річного ліміту використання води.

Рядок 04

. Відображається обсяг використаної води понад установлений річний ліміт (визначається як різниця рядків 02 і 01).

Рядок 06

. Проставляються відповідні ставки збору (нормативи). Розмір нормативів збору для поверхневих водних об’єктів у розрізі басейнів річок, а для підземних вод — у розрізі областей чи районів наведено в додатку 2 до розділу II Закону № 107. Там же можна знайти і значення решти нормативів, які не так поширені у практиці обчислення спецводозбору.

Рядок 07

. Окремими водокористувачами (наприклад, виробниками тепло- та електроенергії, підприємствами житлово-комунального господарства та ін.) тут наводяться коефіцієнти, що застосовуються до нормативів збору. Діючі в поточному році значення таких коефіцієнтів можна взяти з відповідних приміток до таблиць, які містять нормативи збору. Звертаємо увагу: в цьому випадку слід користуватися таблицями з того ж додатка № 2 до розділу II Закону № 107. Аналогічні коефіцієнти з Порядку № 1494 втратили свою актуальність, хоча Інструкція № 213, як і раніше, відсилає платників до згаданого
Порядку.

Рядок 08

. Зазначається сума збору за фактично використану воду в межах установленого річного ліміту з початку року, яка розраховується як добуток рядків 03, 06, 07, ділений на 100. Застосування цієї формули пояснюється тим, що рядок 08 заповнюється у гривнях, а нормативи збору встановлено в копійках. Однак, щоб значення величини водозбору вийшли коректними й у виробників напоїв, які використовують для їх приготування поверхневу чи підземну воду, таким платникам у рядку 6 слід теж зазначити відповідні нормативи такої ж самої розмірності, тобто 200 коп.
за 1 м3і 400 коп. за 1 м3відповідно. На цьому спеціально акцентується увага в листі ДПАУ від 02.04.2008 р. № 6548/7/15-0817 (див. с. 16 сьогоднішнього номера).

Рядок 09

. Відображається сума збору за воду, використану понад установлений річний ліміт (розраховується як добуток рядків 04, 06, 07, помножений на 5, ділений на 100). Рядок також заповнюється в гривнях.

Рядок 10

. Проставляється нарахована сума збору з початку року (сума рядків 08 і 09).

Рядок 11

. Зазначається сума збору, нарахована за спеціальне використання води, отриманої з поверхневих джерел.

Рядок 12

. Відображається сума збору, нарахована за спеціальне використання води, отриманої з підземних джерел. Оскільки обидва значення розшифровують підсумковий рядок 10, то їх сума не може перевищувати величину, що міститься в зазначеному
рядку.

Рядок 14

. Наводиться сума збору, нарахована за попередній звітний період. Зокрема, така сума переноситься із ряд. 16 Розрахунку за минулий звітний період. При складанні розрахунку за І квартал рядок 14 не заповнюється.

Рядок 16

. Проставляється сума, що підлягає сплаті до відповідних бюджетів за звітний квартал. Розраховується як різниця нарахованих сум збору з початку року та за попередній звітний період (ряд. 10 - ряд. 14).

Рядок 17

. Заповнюється, якщо використовуються водні ресурси загальнодержавного значення. Зазначається 100 % нарахованої суми збору за ряд. 16 Розрахунку.

Рядок 18

. Заповнюється при використанні водних ресурсів місцевого значення. Зазначається 100 % нарахованої суми збору за ряд. 16 Розрахунку. Нагадаємо, що дізнатися значення водного ресурсу, з якого платник збору одержує воду, можна, звернувшись до місцевого органу держподатслужби, органу, який видав дозвіл на спецводокористування (затвердив ліміт) або до постачальника води (якщо такий є).

Рядки 5

, 13, 15 і 19 застосовуються в разі сплати збору за користування водами для потреб гідроенергетики і окремо тут нами не розшифровуються. Порядок їх заповнення у платників зазначеного збору не повинен викликати труднощів, для цього цілком достатньо керуватися текстовою частиною цих рядків.

Решту

рядків 20 — 28 призначено для уточнення самостійно виявлених помилок (див. нижче) і при поданні загального Розрахунку не заповнюються — у них відповідно проставляються прокреслення.

Наведемо умовний

приклад, що ілюструє порядок заповнення відповідних рядків звітної форми зі спецводозбору. Вважатимемо, що підприємство одержує воду від водопостачальної організації із Сіверського Донця. Ліміт водоспоживання встановлено на рівні 280 м3 на рік, при цьому вже за І квартал поточного року було спожито 360 м3.

 

img 1
img 2

 

З відповідної таблиці

додатка № 2 до розділу II Закону № 107 дізнаємось, що норматив збору в цьому випадку становить 26,99 коп./м3. Нагадаємо ще раз: індексація нормативів водозбору у 2008 році не проводиться, і перейдемо безпосередньо до заповнення фрагмента звітної форми. Рядки, пов’язані з розрахунком збору за спожиту воду для потреб гідроенергетики, не наводитимемо.

Окремо зупинимося на

порядку заповнення звітності зі збору за спецводокористування виробниками напоїв, про яких ішлося в попередньому розділі. Як справедливо зазначається в листі ДПАУ від 02.04.2008 р. № 6548/7/15-0817 (див. с. 16), чинна форма звітності не передбачає відображення платниками водозбору обсягів фактично використаної води, нормативів збору та нарахованих сум для підприємств — виробників напоїв, оскільки для цього в розрахунку збору немає відповідних рядків.

У зв’язку з цим податківці рекомендують таким підприємствам додатково до основного розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики,

подати додатковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, яка входить до складу напоїв, за звичайною формою із зазначенням у спеціальному полі для службових відміток про вид розрахунку біля рядка «Загальний розрахунок» слова «виробник». При цьому, оскільки для виробників напоїв не передбачено окремо встановлених річних лімітів використання водних ресурсів, дані рядка 01 додаткового розрахунку повинні збігатися з даними рядка 01 основного розрахунку, а обсяг води, використаної у складі напоїв, платнику збору слід обчислювати самостійно виходячи з установленого річного ліміту, наданого йому для спецводокористування.

Декілька слів

про уточнення податкових зобов’язань з водозбору. Якщо в раніше поданому Розрахунку виявлено помилку чи з інших причин змінилася нарахована сума водозбору, подається новий (уточнений) Розрахунок . При його складанні заповнюються рядки 20 — 28. Уточнений Розрахунок містить виправлені показники з використанням показників загального Розрахунку за відповідний період.

У

рядках 1 — 19 уточненого Розрахунку зазначається нова сума водозбору (з урахуванням виявленої помилки чи інших чинників, що вплинули на її зміну).

Рядок 20

. Зазначаються показники рядка 16 загального Розрахунку за період, показники якого виправляються.

Рядок 22

. Заповнюється, якщо помилка спричинила збільшення податкових зобов’язань (недоплату). Відображається різниця відповідних значень комірок рядка 16 і рядка 20 уточненого Розрахунку.

Рядок 24

. Заповнюється, якщо помилка спричинила зменшення податкових зобов’язань (переплату). Зазначається різниця відповідних значень рядка 20 і рядка 16 уточненого Розрахунку.

Рядок 26

. Нараховується 5 % штраф (якщо виявлена помилка спричинила збільшення податкових зобов’язань). При цьому текстова частина цього рядка, де йдеться про 10 % штрафи, не повинна вводити в оману платників збору, оскільки затверджена звітна форма не змінювалася з 2002 року. Проте в п. 17.2 Закону № 2181, на який є посилання в тексті цього рядка, уже тривалий час зазначено розмір «самоштрафу», що дорівнює 5 %.

Рядок 28

. Стисло зазначається причина, що вплинула на зміну розміру податкового зобов’язання з водозбору.

 

Строки подання звітності та сплати збору

Згідно з

п. 7.1 Інструкції № 231 розрахунок водозбору подається наростаючим підсумком з початку року. Базовий податковий (звітний) період щодо збору за спецводокористування, як і для більшості ресурсних платежів, дорівнює календарному кварталу. Отже, відповідно до абз. «б» п.п. 4.1.4 Закону № 2181 податкові розрахунки цього збору подаються платниками протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах ДПС).

Крім того, одночасно з поданням Розрахунку до податкового органу подається копія статистичного звіту про використання води за формою № 2-ТП (водгосп), затвердженою

наказом Держкомстату від 30.09.97 р. № 230.

Виходячи з квартального базового податкового періоду,

сплата податкових зобов’язань зі збору за спецводокористування провадиться платниками за місцем податкової реєстрації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

При цьому слід пам’ятати, що

збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та їх понадлімітне використання зараховується платниками в повній сумі до Держбюджету України за місцем їх податкової реєстрації. Якщо ж зазначений збір справляється за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення та їх понадлімітне використання, то перераховувати його необхідно до бюджетів територіальних громад також за місцем податкової реєстрації платників.

От і все, що слід знати про загальні правила обчислення та подання звітності зі збору за спеціальне використання водних ресурсів. На конкретні ж запитання наших шановних читачів-водокористувачів, які, можливо, залишилися за межами цієї статті, ми обов’язково відповімо в наступних наших публікаціях.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно