Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податковий спір підприємства в суді. Незастосування пільги — помилка, продавець має її виправити, незважаючи на дії покупця

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Квітень, 2008/№ 32
В обраному У обране
Друк
Стаття

Незастосування пільги — помилка, продавець має її виправити, незважаючи на дії покупця

 

Справа в останній судовій інстанції розглядалася у 2005 році, але є актуальною і сьогодні: підприємства, як і раніше, не мають права вибору на застосування чи незастосування пільги; податкові зобов’язання одного з контрагентів не повинні залежати від податкового кредиту іншого і навпаки;

п. 4.5 Закону про ПДВ не регулює коригування, обумовлені методологічними помилками. Про все це ми поговоримо, аналізуючи спірну ситуацію, що виникла між податковим органом та платником податків, яку суд вирішив на користь
останнього.

 

Суть спору

Підприємство, будучи лікувально-оздоровчою установою, деякий час здійснювало реалізацію своїх путівок з урахуванням ПДВ. Тоді як

Закон про ПДВ звільняв такі операції від оподаткування. Помилку виправлено підприємством самостійно шляхом подання уточнюючих розрахунків, в яких було зменшено податкові зобов’язання з ПДВ.

 

Позиція податкових органів

Перевіряючі визнали таке зменшення зобов’язань неправомірним з причини його однобічності: у ході зустрічних перевірок вони виявили, що

покупці путівок одночасно не зменшили податковий кредит*. Податківці класифікували дії платника податків — продавця як порушення п. 4.5 Закону про ПДВ і донарахували податкові зобов’язання «назад» додавши до них відповідну суму штрафних санкцій.

* Нагадаємо, що до 31.03.2005 р. згідно з вимогами п.4.5 Закону про ПДВ при настанні «коригувальних» випадків, описаних у цьому пункті, покупці мали зменшувати податковий кредит шляхом збільшення податкових зобов’язань.

Крім того, податківці вказували на порушення норми

п.п.7.2.2 Закону про ПДВ, яка регулює порядок виписування податкової накладної при здійсненні пільгованих операцій. Зокрема, там зазначено, що при звільненні від оподаткування у випадках, передбачених ст. 5 Закону про ПДВ, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт.

 

Рішення справи судом

Суд підтримав платника податків

, указавши перевіряючим, що вони необґрунтовано звинувачують платника податків у порушенні положень п.4.5 Закону про ПДВ. Адже цей пункт не ставить дії покупця і продавця в залежність один від одного. Тим більше, що зменшення зобов’язань здійснено санаторієм у зв’язку з помилковим застосуванням до пільгованих операцій базової ставки оподаткування в розмірі 20 %. Тоді як п.4.5 Закону про ПДВ регулює коригування, пов’язані з переглядом цін та обсягів поставок.

 

Думка редакції

Ми цілком згодні з рішенням суду. Дійсно,

п.4.5 Закону про ПДВ не має відношення до виправлення помилок. Для наочності процитуємо зазначену норму:

«

4.5. Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню…».

Посудіть самі: адже в нашому випадку не змінюється ні вартість, ні обсяг поставки. Справа в іншому: продавець припустився методологічної помилки (забувши про пільгу), яка призвела до завищення податкових зобов’язань. І цю помилку необхідно виправити. До речі, самі податківці зазначали, що застосування пільг, установлених

Законом про ПДВ, є обов’язком, а не правом платника (див. консультацію у «Віснику податкової служби України», 2005, № 40). Інакше кажучи, у нього немає права вибору щодо застосування чи незастосування пільги.

Як відомо, варіантів виправлення помилок два: через уточнюючий розрахунок або через поточну декларацію. Причому помилки одного періоду виправляються в одному УР або в одній поточній декларації (

п. 4.4 Порядку № 166). Тому, якщо помилкових періодів декілька, то доцільно виправити одним махом, заповнивши потрібну кількість УР, не чекаючи строків подання поточних декларацій**. Утім, саме так і вчинило наше підприємство: виправилося через УР, що також було схвалено судом.

** Нагадаємо, що у випадках заниження податкових зобов’язань податківці дозволяють виправляти через поточну декларацію тільки помилки попереднього періоду, а всі інші (більш ранні) приймають тільки за допомогою уточнюючого розрахунку.

Розглядаючи ситуацію, ми не можемо не сказати і про

інші податковооблікові помилки, появу яких спровоковано неправильним застосуванням пільги, і які також необхідно виправити. По-перше, ураховуючи вимоги пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 Закону про ПДВ, потрібно зменшити податковий кредит на суму «вхідного» ПДВ щодо товарів (послуг), які беруть участь у таких операціях, що пільгуються. По-друге, збільшити валові доходи на суму відсторнованих податкових зобов’язань і валові витрати на суму зменшеного податкового кредиту.

І залишився останній момент, який стосується

неправильно виписаної податкової накладної з виділеною сумою зобов’язань у розмірі 20 %. На жаль, у Законі про ПДВ нічого не зазначено щодо того, як діяти в цій ситуації. На наш погляд, у цій ситуації слід анулювати помилкові податкові накладні, про що повідомити покупця, щоб він не постраждав від незаконного податкового кредиту (докладніше про це далі).

Жодних розрахунків коригувань

до помилкових податкових накладних у цьому випадку виписувати не потрібно, адже як зазначалося вище, зміни зобов’язань не пов’язано з положеннями п.4.5 Закону про ПДВ і до того ж ціна договору не переглядається.

У зв’язку з цим нагадаємо, що згідно з

ч. 2 ст. 632 ЦКУ зміна ціни після укладення договору допускається тільки у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Отже, в односторонньому порядку змінити ціну договору не можна. У ч. 3 ст. 632 ЦКУ зазначається, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Проте, якщо це відбулося, сторони можуть відмовитися від договору і потім укласти новий договір з новою ціною (див. ч. 2 ст.214 ЦКУ).

Дещо відступимо від нашої ситуації і припустимо, що сторони змінили ціну договору, зменшивши її на суму ПДВ. Тут виникає запитання: чи необхідно виписувати розрахунок-коригування до помилкових податкових накладних? Колись на це запитання ДПАУ відповіла: потрібно (див.

лист від 28.08.2001 р. № 5637/6/16-1115). Цей висновок викликає певні сумніви. Пояснимо чому.

Звичайно, з одного боку, ми змінюємо суму компенсації вартості товарів (послуг), переглядаючи ціну, але, з іншого боку, база для обчислення ПДВ залишається колишньою. А на наш погляд, застосовувати правила коригування, викладені в

п. 4.5, слід при зміні ціни саме внаслідок зміни бази для обчислення ПДВ. До речі, за часів виходу зазначеного вище листа це чітко випливало із самого п. 4.5, де було зазначено, що перераховуються зобов’язання відповідно до змін бази оподаткування. Та й у сьогоднішніх умовах вважаємо такий підхід справедливим, адже недарма п. 4.5 прописано в ст. 4 «База оподаткування».

Ті ж платники-продавці, які вкотре бажають підстрахуватися, можуть піти шляхом, запропонованим головним податковим органом, і виписати розрахунок-коригування.

Усе викладене вище стосувалося продавця пільгового товару (послуги), проте через його недогляд

може постраждати і покупець . На жаль, помилкова податкова накладна, виписана постачальником з ПДВ, не дає йому підстав для відображення податкового кредиту. Тому покупець має орієнтуватися в положеннях Закону про ПДВ, що регулюють пільговані операції. Якщо ж ПДВ за такою податковою накладною все-таки відображено у складі податкового кредиту, то покупець повинен якнайшвидше до перевірки виправити ситуацію через уточнюючі розрахунки або поточну декларацію. Звичайно, на підтвердження своїх дій краще отримати від продавця письмове підтвердження про помилковість такої податкової накладної та незмінність загальної суми договору. Це зайвий раз підтвердить правомірність збільшення покупцем валових витрат на суму відсторнованого податкового кредиту, якщо придбані пільговані товари (послуги) використовуються в його господарській діяльності.

Наталія Яновська, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

img 1

 

Вищий господарський суд України

 

Постанова від 22.03.2005 р.

 

Справа № 2-25/11376-2004

 

Відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23 червня 2005 року

(витяг)

 

Вищий господарський суд України <...> розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу <...> об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову від 22.09.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-25/11376-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Дочірнього підприємства <...> до <...> об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № <...> та № <...>,

встановив:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 січня 2005 р. у справі № 2-25/11376-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим касаційна скарга <...> об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову від 22.09.2004 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у зазначеній справі прийнята до провадження колегією суддів у складі: <...>.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України <...> від 22.03.2005 р. склад колегії суддів замінено та призначено колегію у складі: <...>.

Дочірнє підприємство <...> звернулось до господарського суду АРК з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № <...> та № <...>, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 355600 грн., з яких 177800 грн. — основний платіж та 177800 грн. — штрафні (фінансові) санкції та податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1260840 грн., з яких 630420 грн. — основний платіж та 630420 грн. — штрафні (фінансові) санкції, прийнятих на підставі акта про результати комплексної документальної повторної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.04.2003 р.

<...>

В акті також зазначено, що за період з 01.07.2002 р. по 30.04.2003 р. підприємством були подані уточнюючі декларації з податку на додану вартість, якими зменшені зобов’язання з податку на додану вартість за рахунок пільги відповідно до підпункту 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» на вартість реалізованих путівок, в той час як покупці цих путівок податковий кредит не зменшили. Даний факт перевіряючими кваліфікований як порушення пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 630420 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08. — 20.08.2004 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом визнання

недійсними податкових повідомлень-рішень.

Мотивуючи рішення, суд зазначив, що висновки податкового органу стосовно спірного повідомлення-рішення № <...> повністю спростовуються фактами, раніше встановленими рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-15/11195-2003, а стосовно податкового повідомлення-рішення № <...> відсутністю в акті перевірки будь-яких даних бухгалтерського та податкового обліку.

За апеляційною скаргою <...> об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 22.09.2004 року рішення господарського суду залишив без змін.

В постанові апеляційний суд зазначив, що підставою донарахування позивачу зобов’язань з податку на додану вартість відповідач визначив безпідставне, на його думку, зменшення зобов’язань з цього податку за рахунок застосування пільг в односторонньому порядку тільки позивачем та відображене у уточнюючій декларації. Відповідач дійшов такого висновку з огляду на те, що за результатами зустрічних перевірок було встановлено, що покупці санаторно-курортних путівок, які купували ці путівки з урахуванням податку на додану вартість, не зменшили свого податкового кредиту.

При цьому апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивач свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість уточнював не в зв’язку зі зміною суми компенсації за надані послуги, а в зв’язку з помилковим застосуванням до цих операцій податку на додану вартість, від сплати якого він звільнений, а відповідно і помилкового завищенням податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Факт правомірності застосування позивачем пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість продажу санаторно-курортних путівок встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-15/11195-2003, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 р.

<...>

<...> ОДПІ в Автономній Республіці Крим подала до Вищого господарського суду касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати та направити справу на новий розгляд, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 8.1.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Свої доводи відповідач обґрунтував тим, що у разі зменшення суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), податок перераховується відповідно такій базі оподаткування. При цьому, на думку заявника, продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму занадто нарахованого податку одночасно із збільшенням покупцем суми податкового зобов’язання на цю ж суму.

<...>

Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № <...> та № <...>, якими позивачу донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Приводом для донарахування податку на додану вартість, як стверджує у касаційній скарзі відповідач, є порушення з боку позивача приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у тому, що позивач здійснив корегування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у бік зменшення за рахунок занадто нарахованого податку при продажу санаторно-курортних путівок односторонньо, в той час як покупці цих путівок не збільшили суму податкового зобов’язання на цю ж суму.

Зазначеним пунктом передбачено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що перерахунок податкового зобов’язання з податку на додану вартість здійснено позивачем в зв’язку з помилковим застосуванням до цих операцій, які звільнені від оподаткування, базової ставки податку на додану вартість в розмірі 20 %.

Факт правомірного застосування позивачем пільгового режиму

оподаткування операцій з продажу путівок на санаторно-курортне лікування встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-15/11195-2003, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 р. та відповідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Цим же рішенням встановлено, що дані уточнених податкових декларацій відповідають документам податкового обліку позивача.

Посилання відповідача на порушення приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»

є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт не ставить дії покупця і продавця у залежність одного від другого.

<...>

За таких обставин твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим

касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування або зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08. — 20.08.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2004 р. у справі № 2-25/11376-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а

касаційну скаргу <...> об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим — без задоволення.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно