Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо віднесення витрат на страхування заставленого майна до валових витрат

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Серпень, 2008/№ 62
Друк
Лист від 23.07.2008 р. № 14730/7/15-0517

Щодо віднесення витрат на страхування заставленого майна до валових витрат

 

Лист Державної податкової адміністрації України від 23.07.2008 р. № 14730/7/15-0517

 

Державна податкова адміністрація України з метою належної організації адміністрування податку на прибуток повідомляє про застосування п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині страхування об'єкта застави.

Відповідно до п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон про прибуток) до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачено законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат зі страхування (крім витрат з медичного, пенсійного страхування та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує

5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств — за звітний податковий рік.

Згідно зі ст. 8 і 10 Закону України від 02.10.92 р. № 2654-ХII «Про заставу» (зі змінами та доповненнями) ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, його може бути застраховано за згодою сторін на погоджену суму, але не більше його ринкової вартості.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону про прибуток надано визначення терміну «

господарська діяльність» — це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Виходячи з наведеного,

у разі якщо підприємство одержує фінансовий кредит для використання його у власній господарській діяльності, то витрати у вигляді страхових платежів на страхування власного заставленого майна включаються заставником до валових витрат такого платника податку з урахуванням обмеження, розмір якого встановлено абзацом третім п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток.

Водночас Державна податкова адміністрація України повідомляє, що положення

абзаців сьомого — дев'ятого листа Державної податкової адміністрації України від 21.01.2002 р. № 413/6/15-1416 необхідно вважати такими, що втратили чинність.

Заступник голови С. Чекашкін



коментар редакції

Витрати на страхування заставного майна відносяться до складу валових витрат

ДПАУ фактично відмовляється від своєї попередньої позиції, викладеної в листі від 21.01.02 р. №413/6/15-1416. У ньому зазначалося про неможливість віднесення до складу валових витрат суми страхових платежів, сплачених заставником за страхування власного майна. Аргументом тоді було те, що нібито сама по собі заставна операція не підпадає під визначення господарської діяльності.

Ця позиція не витримувала жодної критики. Про незгоду з нею неодноразово писалося на шпальтах газети (див. зокрема, матеріал у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 90, с. 14). Зрозуміло, що майно передається в заставу не заради власне застави, а для отримання кредиту. Отже, саме

цільовий характер кредиту повинен бути визначальним для встановлення наявності або відсутності зв'язку самої застави (та витрат на її страхування) з господарською діяльністю. Як бачимо, ДПАУ сьогодні надає із цього приводу абсолютно правильні роз'яснення, до яких повністю приєднуємося.

Одночасно нагадаємо, що в листі від 31.03.05 р. № 2642/6/15-1316 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 77, с. 18) ДПАУ зазначає про неможливість формування валових витрат на суму платежів за страхування власного майна, що є предметом застави при здійсненні поруки перед кредитором (

майнова порука). Як і раніше, вважаємо, що за певних умов (а саме — здійснення майнової поруки за плату) цілком можна говорити про правомірність формування валових витрат майновим поручителем (докладніше див. у редакційному коментарі до згаданого листа).

Дмитро Винокуров

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі