Теми статей
Обрати теми

Щодо сплати ПДВ десятивідсотковим єдиноподатником при отриманні послуг від нерезидента

Редакція ПБО
Лист від 03.06.2008 р. № 5273/6/16-1515-26

Щодо сплати ПДВ десятивідсотковим єдиноподатником при отриманні послуг від нерезидента

 

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.06.2008 р. № 5273/6/16-1515-26

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо необхідності сплати податку на додану вартість з окремих видів послуг при отриманні їх від нерезидента платником єдиного податку за ставкою 10 % і повідомляє.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, незалежно від того, ким (резидентом чи нерезидентом) такі послуги поставляються.

Відповідно до загального правила щодо визначення місця поставки послуг, встановленого пунктом 6.5 статті 6 Закону, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована як платник цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом — місце розташування його представництва, а за відсутності такого — місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого — місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Винятки із загального правила становлять операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки яких встановлено окремі правила.

Отже,

отримання від нерезидента послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону визначено, що і особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону, а у разі надання послуг нерезидентом — його постійне представництво, а за відсутності такого — особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

Враховуючи зазначені норми законодавства,

платники єдиного податку за ставкою 10 відсотків при отриманні послуг від нерезидента, який не має постійного представництва на території України, не повинні реєструватися як платники податку на додану вартість, але зобов'язані нараховувати податок на додану вартість на вартість таких отриманих послуг і перерахувати його до бюджету.

Заступник голови С. Чекашкін



коментар редакції

Десятивідсотник має сплачувати ПДВ з послуг, отриманих від нерезидента?

Як бачимо, податківці традиційні у своїх фіскальних ідеях. Подібні висновки вже звучали в листі ДПАУ від 14.06.2006 р. № 11164/7/16-1517-26 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 81). Однак погодитися з таким розумінням Закону про ПДВ ми не можемо.

Дійсно, у п.п. «г» п. 10.1 Закону про ПДВ зазначено: якщо послуги надає нерезидент, то особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є його постійне представництво, а за відсутності такого —

особа, яка одержує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України. Зверніть увагу: у цій нормі зазначається не про платника податку, а про особу. Єдиноподатник-десятивідсотник цілком підпадає під визначення цього терміна (п. 1.2 Закону про ПДВ).

Проте є деякі аргументи, що дозволяють нівелювати фіскальну логіку податківців.

По-перше, пославшись на п. 10.1, податківці чомусь не врахували наступну норму Закону про ПДВ, яка фактично розкриває наведену. Так, відповідно до

п. 10.2 Закону про ПДВ платники податку, визначені, зокрема, у п.п. «г» п. 10.1, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Як бачимо, у цій нормі йдеться тільки про платника податку. У наявності конфлікт інтересів.

По-друге,

момент виникнення податкових зобов'язань при отриманні послуг від нерезидента визначено тільки для платника податку, принаймні, у разі здійснення передоплати. Так, у п.п. 7.3.6 Закону про ПДВ прямо зазначено: «датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою». Чомусь і цю норму в листі залишили без уваги.

По-третє, механізм сплати ПДВ з послуг, наданих нерезидентом, побудовано так, що на перше місце висуваються дані декларації з ПДВ (зокрема, ряд. 7 та ряд. 12.4), але ж неплатник

декларацію не подає .

По-четверте, вичерпний перелік підстав, коли податкове зобов'язання визначається податковим органом, наведено в п.п. 4.2.2 Закону № 2181. Три з них пов'язано з поданою платником податку декларацією, а остання четверта — з випадками, коли відповідальним за нарахування податку є контролюючий орган. Як бачимо, жоден з випадків у нашій ситуації незастосовний.

Дмитро Костюк

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі