Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо відображення в податковому обліку окремих операцій

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Серпень, 2008/№ 65
В обраному У обране
Друк
Лист від 28.07.2008 р. № 349/4/15-0214

Щодо відображення в податковому обліку окремих операцій

 

Лист Державної податкової адміністрації України від 28.07.2008 р. № 349/4/15-0214

(витяг)

 

Народному депутату України І. О. Рибакову

 

Державна податкова адміністрація України розглянула Ваше звернення <...> щодо проблем застосування нормативних актів і повідомляє.

 

1. Щодо відображення в податковому обліку суми внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, нарахованих на допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» базою нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для страхувальників є, зокрема, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.04 за № 114/8713, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності не належать до фонду оплати праці.

Отже, суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, нараховані на оплату тимчасової непрацездатності, не включаються до складу валових витрат згідно з підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону та відповідно не відображаються в рядку 04.4 «Суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов’язкового страхування» декларації з податку на прибуток підприємства.

Одночасно зазначаємо, що згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених зазначеним Законом).

Таким чином, нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму оплати тимчасової непрацездатності

відносяться на валові витрати підприємства відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону.

Враховуючи, що діючою формою декларації з податку на прибуток підприємства, зокрема додатком Р1 до рядка 04.6 «Сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім визначених у 04.4» декларації,

не передбачено відображення внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму оплати тимчасової непрацездатності, то суми таких внесків підлягають відображенню в рядку 04.13 «Інші витрати, крім визначених у 04.1:04.12» декларації.



коментар редакції

Як відображати в декларації з податку на прибуток внески до Пенсійного фонду, що нараховуються на лікарняні

Як відомо, допомога по тимчасовій непрацездатності (у тому числі протягом перших п’яти днів) включається до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток. Про це ДПАУ повідомила в листі від 11.05.2004 р. № 8365/7/15-1117 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 43). У такому контексті було б послідовно відображати суми внесків до Пенсійного фонду з таких виплат у ряд. 04.6 декларації з податку на прибуток як податок, збір (обов’язковий платіж). Проблема в тому, що додаток Р1, який розшифровує відображені в ряд. 04.6 показники за роком, не передбачає рядка для внесків до Пенсійного фонду з лікарняних.

Крім того, лікарняні

не включаються до фонду оплати праці. Отже, внески до Пенсійного фонду з цих виплат не можна відображати й у ряд. 04.4 декларації, адже в таблиці співставності, наведеній у Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, якою слід користуватися при заповненні декларації, напроти цього рядка зазначено п.п. 5.7.1 Закону про податок на прибуток, а в ньому йдеться про суми, нараховані на виплати, пов’язані з фондом оплати праці (п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток).

Тому податківці вибрали інший, компромісний варіант — витрати зі сплати внесків до Пенсійного фонду з допомоги по тимчасовій непрацездатності слід відображати

як інші витрати в ряд. 04.13 декларації з податку на прибуток.

Дмитро Костюк

 

 

2. Щодо відображення постачальником у разі розірвання договору купівлі-продажу товару в декларації з податку на прибуток повернутої суми передоплати, отриманої в попередньому податковому році.

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг), здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно з Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.03 № 143 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.03 за № 271/7592, таке коригування слід проводити продавцю в рядку 02.1, а покупцю — в рядку 05.1 з відповідним знаком (при поверненні — з мінусом).

Оскільки повернення сум передоплат при розірванні договору купівлі-продажу товару

є поверненням (зміною) прав власності, то постачальнику у разі розірвання договору купівлі-продажу товару повернуту суму передоплати, отриманої в попередньому податковому році, слід відобразити в рядку 02.1 декларації з податку на прибуток.



коментар редакції

Повернення передоплати — заповнюємо ряд. 02.1 (05.1)

Запитання полягає в такому. Продавець отримав передоплату від покупця. Але до кінця року товар так і не було відвантажено. У наступному році було досягнуто угоди про повернення перерахованих раніше сум. У якому рядку декларації з податку на прибуток слід відображати таке повернення?

Точно кажучи, п. 5.10 Закону про податок на прибуток на ці випадки

не поширюється. І ось чому.

По-перше, у цьому пункті йдеться про повернення, що відбуваються після продажу товарів (робіт, послуг), а в нас такого просто не було.

По-друге, випадки, за яких власне відбувається коригування, також до передоплати не підходять: зміна суми компенсації, повернення проданих товарів або права власності на такі товари (результати робіт, послуг).

Тому є логіка в тому, щоб віднімати такі суми із ряд. 01.1 для валових доходів продавця і 04.1 для валових витрат покупця. Але вся проблема в тому, що повернення передоплати відбувається в наступному році, а отже, показники цих рядків, сформовані в поточному році, цілком можуть виявитися менше власне сум коригувань. У результаті в цих рядках з’явиться

мінус. Найімовірніше, комп’ютерна програма, що використовується в податкових органах, не сприйме таку декларацію. Тому такий варіант не підходить із суто технічних причин.

А от ряд. 02.1 і 05.1 допускають як позитивне, так і від’ємне значення. Тому нічого не залишається, як зазначати повернення передоплати в цих рядках. Але ще раз підкреслимо: це відбувається з ласки розробників ПЗ, а зовсім не тому, що в цьому випадку відбувається «

повернення прав власності на товар». У загальному випадку надходження передоплати, як і її повернення, на перехід права власності ніяк не впливає. У ст. 334 ЦКУ чітко зазначено: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передача права власності покупцю до передачі товару розглядається скоріше як виняток із правила (ст. 667 ЦКУ). Тому, якщо в договорі буде зазначено про перехід права власності на товар до покупця, скажімо, у момент перерахування оплати (або в період до відвантаження товару, і повернення відбулося після переходу права власності, але до відвантаження товару, а це дуже рідкісний випадок), то при поверненні передоплати можна говорити про перехід права власності. А так аргумент ДПАУ не витримує критики.

Дмитро Костюк

 

 

<...>

4. Щодо оподаткування у представництва нерезидента виручки, отриманої на території України, при перерахуванні її за кордон нерезиденту.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійні представництва нерезидентів, які, отримують доходи з джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Пунктом 13.8 статті 13 Закону встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Тобто, прибуток постійного представництва в Україні оподатковується за ставкою 25 відсотків до об’єкта оподаткування (пункт 10.1 статті 10 Закону).

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У свою чергу пунктом 13.1 статті 13 встановлено перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, до якого згідно з підпунктом «й» включено інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, доходи у вигляді виручки від реалізації товарів

(з яких утримано податок на прибуток за ставкою 25 відсотків), що перераховуються представництвом нерезидента на рахунки нерезидента за кордон, не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків.



коментар редакції

Представництво нерезидента та податок на репатріацію

Якщо представництво нерезидента здійснює в Україні господарську діяльність і одержує доходи від продажу товарів (робіт, послуг), то такі доходи обкладаються так само, як і доходи звичайного платника податку. Але що робити, якщо отриману виручку представництво перераховує за кордон нерезиденту? Чи потрібно з неї утримувати так званий податок на репатріацію (п. 13.2 Закону про податок на прибуток)?

Це питання вже розглядалося ДПАУ в п. 3 листа від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 47). Нагадаємо: тоді податківці акцентували увагу на міжнародних договорах про уникнення подвійного оподаткування (перелік країн, з якими їх укладено, див. у листі ДПАУ від 09.01.2008 р. № 93/7/12-0117 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 8). У результаті було зроблено висновок, що оподаткування постійного представництва резидента країни, з якою укладено такий договір, здійснюється відповідно до п. 13.8 Закону про податок на прибуток

без урахування вимог п. 13.2 цієї ж статті.

У цьому листі ми бачимо інший аргумент. Основний наголос робиться на тому, що отриманий представництвом дохід — це виручка від продажу товарів (робіт, послуг), переданих резиденту від нерезидента (представництва нерезидента). А, як відомо, із таких сум податок на репатріацію не утримується.

Хай цей аргумент не зовсім коректний у цьому випадку, головне інше: ДПАУ вдруге робить висновок, що

представництва нерезидентів не повинні утримувати податок при перерахуванні за кордон виручки від продажу товарів (робіт, послуг ).

Дмитро Костюк

 

 

<...>

6.

Щодо визначення граничних термінів подання податкової декларації з податку на додану вартість за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.8,1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених зазначеним Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Граничні терміни подання податкової звітності встановлені

підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до зазначеного пункту податкові декларації з податку на додану вартість подаються протягом

20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у разі, якщо звітний період — місяць; протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, у разі, якщо звітний період квартал.

При цьому в податковій декларації за останній звітний (податковий) період особою зазначається індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість,

який використовувався нею у такому податковому періоді.



коментар редакції

Подайте останню декларацію з ПДВ своєчасно

Якщо платник ПДВ вирішив позбутися цього почесного статусу (за наявності відповідних підстав), то перед ним неминуче постає два запитання:

1. У які строки слід подати останню декларацію?

2. Який індивідуальний податковий номер зазначати в ній?

Відповідаючи на перше запитання, податківці цитують п.п. 4.1.4 Закону № 2181 зі згадкою

місяця (кварталу) , а не звітного періоду. Різниця була б очевидною: останній період у такого платника скорочений: починаючи з першого числа поточного місяця (кварталу) і до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ, тобто менше місяця (кварталу). Звідси можна зробити висновок, що строк для подання декларації починає відлічуватися не з дня фактичного закінчення такого періоду (або анулювання свідоцтва платника ПДВ), а з дня, наступного за днем закінчення місяця (кварталу), в якому ця подія відбулася. Наприклад, якщо місячний платник ПДВ знявся з реєстрації 15 липня, то граничний строк подання останньої декларації припадає на 20 серпня.

Точно кажучи, строки подання декларації щодо такого нестандартного періоду Законом № 2181

окремо не передбачені . Є тільки строки подання декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює місяцю, кварталу, року. А отже, граничним строком подання останньої місячної декларації за період, що закінчився раніше останнього дня місяця, усе одно буде 20 число місяця, наступного за місяцем виключення платника з Реєстру платників ПДВ. Цей висновок стає ще очевиднішим з урахуванням того, що згідно з п.п. 4.1.4 Закону № 2181 під таким «базовим податковим (звітним) періодом» розуміється «перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування».

Щодо індивідуального податкового номера, то в момент подання останньої декларації такого в Реєстрі вже не буде. Однак це зовсім не заважає зазначити в останній декларації цей старий номер.

Дмитро Костюк

 

 

7. Щодо сплати комунального податку збитковим підприємством, яке одержує з державного бюджету субвенції на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» до місцевих податків належить, зокрема, комунальний податок. Пунктом З зазначеної статті визначено, що місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому зазначений податок

є обов’язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цього податку.

Відповідно до статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (далі — Декрет)

комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю.

Економічною класифікацією видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.01 № 604, передбачено

код 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам та організаціям)».

Міністерство фінансів України листом від 11.03.02 № 024-205 повідомило ДПА України, що підприємства, які отримують кошти з державного бюджету

за вказаним кодом не є планово-дотаційними підприємствами.

Разом з тим, згідно зі статтею 18 Декрету органи місцевого самоврядування в межах компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників.

Голова С. Буряк



коментар редакції

Комунальний податок для збиткового автопідприємства

Головний податковий орган не дав прямої відповіді на запитання: що це за

планово-дотаційні підприємства, які разом з бюджетними установами, організаціями та сільгосппідприємствами не є платниками комунального податку?

Можливо, відповідь міститься в

листі Мінфіну від 11.03.2002 р. № 024/205, на яке послалася ДПАУ, але його неможливо відшукати у друкованих виданнях. Адже якщо Мінфін так категорично заявляє, що підприємства, які одержують кошти з державного бюджету за кодом 1310, не є планово-дотаційними, то повинні бути інші критерії для того, щоб класифікувати підприємство як планово-дотаційне.

На жаль, поняття

«планово-дотаційне підприємство» законодавчо не визначено і його не можна ототожнювати з поняттям «збиткове підприємство» або з поняттям «підприємство, що одержує дотацію з бюджету» (у тому числі у вигляді компенсації втрат унаслідок перевезень пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів згідно зі ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III).

Однак, на наш погляд, якщо широко трактувати поняття «

планово-дотаційне підприємство» можна припустити, що Кабмін у ст. 15 Декрету «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93 мав на увазі, що це підприємства, яким планово надаються дотації з бюджету на визначені цілі. Адже не може бути, щоб зазначена пільга взагалі нікому не надавалася.

До речі, раніше ДПАУ дотримувалася такої точки зору, що автотранспортне підприємство, яке одержує з місцевого бюджету дотацію, є планово-дотаційним і не повинно сплачувати комунальний податок (див.

«Вісник податкової служби України», 1999, № 27, с. 33).

Безумовно, як вихід із ситуації, що склалася, можна розглядати запропонований у листі, що коментується, варіант надання органами місцевого самоврядування пільг певним категоріям платників місцевих податків. Але таке пільгування залежить від доброї волі місцевих властей.

Микола Шпакович, економіст-аналітик

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно