Теми статей
Обрати теми

Ви нам писали. Якщо помилилися в індивідуальному податковому номері контрагента при заповненні додатка 5 до декларації з ПДВ

Редакція ПБО
Стаття

Якщо помилилися в індивідуальному податковому номері контрагента при заповненні додатка 5 до декларації з ПДВ

 

Напевно, навряд чи знайдеться платник податків, який ніколи не помилявся у звітності. Адже її обсяги постійно зростають, тому наявність у ній помилок уже нікого не дивує. Однак якщо одні неточності не завдають підприємству великих клопотів, то інші можуть викликати певні проблеми. Таке, наприклад, трапляється, якщо помилку допущено в індивідуальному податковому номері контрагента в додатку 5 «Розшифровки податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ. Подивимося, як з цією проблемою можна справитися.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон № 509

— Закон України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Порядок № 166

— Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166.

Порядок № 266

— Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджений наказом ДПАУ від 18.04.2008 р. № 266.

 

Суть питання

Приводом для підготовки цієї статті стала ситуація, що склалася на одному з підприємств.

Заповнюючи додаток 5 «Розшифровки податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за травень 2008 року, підприємство зазначило неправильний індивідуальний податковий номер (далі — ІПН) одного з постачальників. Цей додаток разом з декларацією з ПДВ за зазначений звітний період було своєчасно подано до податкового органу. Представники податкової служби в липні 2008 року знайшли неточність і на підставі

п. 4 ст. 11 Закону № 509 письмово запросили платника податків для проведення камеральної перевірки та документального підтвердження правильності нарахування податкового кредиту за звітний період. Однак такий письмовий запит було надіслано контролюючим органом усього за 2 робочих дні до дня запрошення, а отримано підприємством поштою тільки на третій день, тому в призначений час платник податків не зміг прибути до податкового органу та подати для підтвердження необхідні документи.

На наступний після отримання запиту день підприємство надало до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі — уточнюючий розрахунок) та уточнюючий додаток 5 до декларації, як того вимагає

п. 4.4 Порядку № 166.

Незважаючи на це, працівники податкової служби

на третій день після надсилання запиту самостійно провели камеральну перевірку декларації з ПДВ, склали відповідний акт та виключили зі складу податкового кредиту підприємства суми «вхідного» ПДВ за контрагентом з неправильним ІПН, посилаючись на те, що контрагент з таким ІПН відсутній у Реєстрі платників податку на додану вартість, а отже, підприємством порушено пп. 7.2.4 і 7.2.6 Закону про ПДВ. Заперечення до акта перевірки, докази підприємства про неправомірність дій органу ДПАУ, передані йому письмово, а також дані уточнюючого розрахунку та уточнюючого додатка 5 до декларації не вплинули на ухвалене рішення. У результаті за актом перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до підприємства штрафних санкцій у розмірі 5 % суми донарахованого податкового зобов’язання відповідно до п.п. 17.1.4 Закону № 2181 у зв’язку із заниженням податкового зобов’язання в поданій за травень 2008 року декларації. Працівники податкового відомства пояснили це тим, що постачальник не зазначив «спірну» суму ПДВ у декларації з цього податку за травень 2008 року.

Запитання платника податків таке: чи законні в цьому випадку дії працівників податкових органів? Чи мали вони право застосувати до підприємства штрафні санкції тільки за наслідками камеральної перевірки, не отримавши при цьому від підприємства документів, які підтверджують правильність нарахування податкового кредиту (зокрема, податкових накладних, в яких ІПН постачальника зазначено правильно)? Чи впливає на факт формування податкового кредиту покупця за звітний період невідображення за цей період податкових зобов’язань у декларації з ПДВ продавцем?

 

Аналізуємо ситуацію

Із суворою позицією податківців щодо формування податкового кредиту підприємства стикаються досить часто, а останнім часом із запровадженням додатка 5 до декларації з ПДВ контролери стали ще вимогливішими: варто підприємству помилитися хоча б в одній цифрі ІПН контрагента — і можна залишитися без «вхідного» ПДВ за операціями з ним.

Звичайно, найбезпечніший спосіб усунення допущених неточностей — своєчасне

самостійне їх виправлення відповідно до рекомендацій, викладених у листі ДПАУ від 19.05.2008 р. № 10061/7/16-1417 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 47), шляхом подання:

— уточнюючого розрахунку за формою, наведеною в додатку 5 до

Порядку № 166, з прокресленням вартісних показників і заповненням тільки рядків 02 та 03;

— додатка 5 «Розшифровки податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з відміткою «уточнюючий». При цьому в його розділі II зі знаком «мінус» відображається сума податкового кредиту за постачальником з неправильним ІПН і ця сама сума зазначається зі знаком «плюс» з правильним ІПН. У результаті підсумок за додатком 5 дорівнює нулю.

Гірше, якщо помилку в ІПН контрагента в додатку 5 до декларації знайде податковий орган. Згідно з

Порядком № 266 звітність з ПДВ у розрізі контрагентів підлягає зіставленню засобами системи автоматизованого зіставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ з метою виявлення платників ПДВ, які занизили суму податкових зобов’язань чи завищили суму податкового кредиту. І якщо платник податків припустився неточності при заповненні ІПН контрагента, податківці вважають, що він включив до свого податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, виписаних суб’єктом господарювання, незареєстрованим як платник ПДВ. Такого платника податків відповідно до градації, встановленої п. 2.15 Порядку № 266, відносять до другої категорії і перевіряють в першу чергу (див. п. 2.18 зазначеного Порядку).

Так сталося і в цій ситуації. Однак у своєму прагненні якнайшвидше стягнути з підприємства нібито занижену суму податкового зобов’язання з ПДВ представники податкової служби не мали рації. На користь цього твердження свідчить низка аргументів.

 

Аргументи на захист платника податків

Перший аргумент — Акта камеральної перевірки недостатньо для прийняття податкового повідомлення-рішення

У

п. 4 ст. 11 Закону № 509, на який послалися податківці, запрошуючи платника податків для проведення камеральної перевірки, чітко зазначено, що письмове запрошення платника податків чи його представника для перевірки правильності нарахування ним і своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) надсилається податковим органом не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня запрошення рекомендованим листом, в якому зазначаються підстави запрошення, час і дата, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

У цій ситуації контролери надіслали запрошення підприємству

всього лише за 2 дні до призначеної зустрічі, заздалегідь знаючи, що до цього моменту суб’єкт господарювання не встигне його отримати, адже рекомендований лист, як правило, іде до адресата не менше 3 днів. Складається враження, що працівники податкової служби умисно призначили таку важливу зустріч «на вчора», щоб позбавити підприємство можливості подати під час проведення камеральної перевірки підтверджуючі податковий кредит документи чи подати уточнюючий розрахунок. Адже тоді перспективу застосування штрафу було б зведено до мінімуму. І це при тому, що в інших випадках податківці, спираючись на п. 1 ст. 11 Закону № 509, просто-таки прагнуть бачити перед собою якомога більше документів платника податків, причому навіть тоді, коли для цього немає достатніх підстав.

Погодьтеся, усе це виглядає щонайменше некоректно, тим більше що в

п. 4.1 Порядку № 266 зазначено: якщо податковий орган під час перевірки встановлює факт включення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних особою, не зареєстрованою як платник ПДВ, податкова звітність такого платника податків другої категорії підлягає документальній невиїзній перевірці.

А при проведенні такої перевірки згідно з

п. 4.2 Порядку № 266 інспекції, крім декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку, підлягають:

— реєстри отриманих і виданих податкових накладних;

— фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за здійсненою операцією: платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо;

— фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за здійсненою операцією: товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

— господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у відносинах з яким виявлено розбіжності;

— платіжні доручення на перерахування суми ПДВ до бюджету.

І лише

на підставі зазначених документів, отриманих від платника податків, і інформації з Реєстру платників ПДВ щодо анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ чи відсутність реєстрації платника ПДВ (у тому числі звільнених від сплати ПДВ за рішенням суду) і з урахуванням інших результатів камеральної перевірки складається Акт документальної невиїзної перевірки декларації з ПДВ і приймається податкове повідомлення-рішення.

У цьому ж випадку працівники податкової служби

не виявили бажання провести документальну невиїзну перевірку і прийняли податкове повідомлення-рішення тільки на підставі Акта камеральної перевірки, що суперечить Закону № 509 та Порядку № 266. Свої дії контролери мотивували тим, що підприємство не подало документи для камеральної перевірки.

Однак правила поведінки податкового органу і для цієї ситуації прописано в

Порядку № 266. Так, не дочекавшись від платника ПДВ зазначеного вище пакету документів протягом 15 днів від моменту надсилання запиту, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб відповідно до п. 4.5 Порядку № 266 має передати відомості про такого платника підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, надісланий запит тощо) для встановлення цим підрозділом місцезнаходження суб’єкта господарювання, не зареєстрованого як платник ПДВ, з метою проведення позапланової перевірки.

І навіть при отриманні

неповного переліку зазначених вище документів повноваження працівника підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб обмежуються лише тим, що він передає такі матеріали:

— підрозділу податкового контролю — для проведення виїзної перевірки;

— підрозділу податкової міліції — для оперативного супроводу такої перевірки.

Тоді вже, якщо заниження податкових зобов’язань чи завищення податкового кредиту платником податків

дійсно підтверджуються, контролюючий орган приймає податкове рішення про застосування до нього штрафних санкцій.

 

Другий аргумент — неточність в ІПН контрагента не належить до арифметичних чи методологічних помилок, на виявлення яких направлено камеральну перевірку

Згідно з

п. 3.4 Порядку № 266 камеральна перевірка декларації та розрахунків з ПДВ провадиться, зокрема, з метою перевірки правильності складання податкових декларацій та розрахунків, що включає арифметичний підрахунок підсумкових сум податку, які підлягають сплаті до бюджету, бюджетному відшкодуванню, а також обґрунтованості застосування ставок податку та податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних чи методологічних помилок).

Той факт, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган може виявляти в поданій платником податків податковій декларації виключно

арифметичні чи методологічні помилки, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання, зафіксовано в п.п. «в» п.п. 4.2.2 Закону № 2181.

Нагадаємо, що під

арифметичною помилкою податкові органи розуміють помилки чи описки, допущені платником податків при заповненні декларацій (розрахунків) чи додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об’єкта оподаткування (додавання чи вирахування показників відповідних рядків).

У свою чергу, під

методологічною помилкою розуміється помилка, допущена платником податків при складанні ним декларації, яка полягає в неправильному застосуванні чи незастосуванні ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання за будь-яким податком, збором (обов’язковим платежем).

Таке розуміння термінів «арифметична помилка» та «методологічна помилка» наведено в

листах ДПАУ від 06.07.2001 р. № 9018/7/23-3317 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 72) та Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167.

З урахуванням викладеного доходимо висновку: неточність в ІПН контрагента, допущена в додатку 5 до декларації з ПДВ, не відноситься до розряду арифметичних і методологічних помилок, на виявлення яких направлено камеральну перевірку, а отже,

не може бути підставою для застосування до підприємства штрафних санкцій за результатами такої перевірки.

Тим більше, що відповідно до

п.п. «в» п.п. 4.2.2 Закону № 2181 контролюючому органу надано право самостійно визначати суму податкового зобов’язання за результатами камеральної перевірки, якщо арифметичні чи методологічні помилки призвели до заниження чи завищення податкових зобов’язань, зазначених у декларації. А, як відомо, неправильне зазначення ІПН контрагента в додатку 5 не впливає на правильність визначення показників декларації та підсумкових рядків цього додатка. Власне, на це звернула увагу ДПАУ в листі від 19.05.2008 р. № 10061/7/16-1417 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 47).

Як не крути, виходить, , що працівники податкової служби, помітивши неточність в ІПН постачальника в додатку 5, мали б провести документальну невиїзну перевірку, керуючись нормами

розділу IV Порядку № 266, а при необхідності — й зустрічну перевірку контрагента. Зрозуміло, що всі дані про контрагента та про вписану до декларації з ПДВ підприємством-покупцем суму податкового кредиту підтвердилися б.

А якщо представникам податкового органу все ж таки хотілося класифікувати зазначену неточність як розбіжність у поданій платником податків декларації, то за правилом, установленим

п. 3 ч. 6 ст. 111 Закону № 509, вони мали дати такому платникові податків можливість протягом 10 днів з моменту отримання запиту пояснити виявлені розбіжності. Відсутність таких пояснень протягом цього строку відкрила б шлях до проведення позапланової виїзної перевірки. І вже за її результатами слід було б робити висновки: чи дійсно було заниження податкових зобов’язань з ПДВ, чи ні.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення вже після отримання від підприємства уточнюючого розрахунку, податковий орган свої дії, крім усього іншого, мотивував тим, що контрагент підприємства (вже з правильним ІПН) не відобразив суму ПДВ за проведеними з таким підприємством операціями у складі своїх податкових зобов’язань і не сплатив її до бюджету за відповідний звітний (податковий) період.

Проте податківці не врахували, що насправді

Закон про ПДВ не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від встановлення факту формування та сплати контрагентами (продавцями) до бюджету податкових зобов’язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді. Підтримку цієї позиції підприємства неодноразово знаходили в судах, про що свідчить, зокрема, ухвала ВАСУ від 02.10.2007 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 53).

І хоча в цій

ухвалі розглядається ситуація з відображенням податкового кредиту за податковими накладними, які містять незначні помилки , його висновок цілком актуальний і щодо додатка 5 до декларації з ПДВ, адже першоджерелом для його заповнення зрештою є саме податкова накладна.

Отже, якщо договори між підприємством-покупцем та його контрагентом

повністю виконано, докази визнання цих договорів недійсними в установленому порядку відсутні, податкові накладні виписано партнерами підприємства на момент здійснення господарських операцій і зазначені податкові накладні містять необхідні реквізити, претензій податківців до підприємства бути не повинно. Судді вважають, що єдиний випадок неправомірного включення сум ПДВ до податкового кредиту — це відсутність податкової накладної чи документа, що замінює її, на момент перевірки підприємства (див. п.п. 7.4.5 Закону про ПДВ).

А податкові накладні, що підтверджують право на податковий кредит, у підприємства були, от тільки встановлену перевірку (документальну невиїзну) з боку контролюючого органу проведено не було.

До речі, декілька слів про незначні помилки в податкових накладних. Сама ДПАУ погодилася з тим, що такі недоліки в заповненні податкових накладних, як неправильне зазначення адреси покупця та його ІПН, незазначення даних про місцезнаходження покупця, ІПН та номери Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, не роблять ці податкові накладні недійсними і не свідчать про їх неналежне оформлення, а отже, не позбавляють платника податків права на податковий кредит (див.

лист від 26.01.2007 р. № 10-1118/279).

А, на думку ВГСУ, податкові накладні і з більш серйозними помилками (наприклад, відсутність печатки продавця)

може бути замінено на правильні без втрати податкового кредиту навіть під час перевірки (див. постанову від 03.08.2005 р. у справі № 41/132а). Що вже говорити, якщо з податковими накладними у підприємства повний порядок?

 

Пропонуємо рішення

За ситуації, коли дії представників податкової служби з донарахування податкових зобов’язань і застосування фінансових санкцій є необ’єктивними, у платника податків є вихід: оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному порядку.

Право на таке оскарження узаконено

п. 5.2 Закону № 2181. Цим пунктом передбачено, що платник податків, не погодившись з рішенням контролюючого органу, має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою (заявою) про перегляд такого рішення. Причому з процедурою адміністративного оскарження краще не затягувати і подати скаргу у відповідні строки безпосередньо після отримання податкового повідомлення, не допускаючи переростання податкових зобов’язань у податковий борг.

Правда, подача скарги може стати підставою для проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до

п. 4 ст. 11 Закону № 509, але, починаючи таку процедуру, підприємство одержує низку переваг:

1) своєчасно подана скарга зупиняє виконання податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а цей строк може становити до 3 місяців (а в окремих випадках — до півроку). Крім цього, після подання відповідної заяви аж до моменту закінчення процедури апеляційного узгодження ні пеня, ні інші санкції, що випливають із оскаржуваного рішення, до підприємства не застосовуються;

2) у період оскарження рішення представники податкової служби не можуть як забезпечення накласти арешт на майно платника податків;

3) на будь-якій стадії адміністративного оскарження у платника податків залишається (з урахуванням строку позовної давності) право перервати цю процедуру та звернутися з відповідним позовом до суду.

Докладніше з порядком адміністративного оскарження можна ознайомитися у статті «

Як оскаржити рішення податкового органу в адміністративному порядку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 21), а якщо ви захочете захистити свої інтереси за допомогою суду, вам стане в пригоді стаття « Оскарження в суді рішень податкових органів», опублікована там само.

Бажаємо успіху у вирішенні всіх питань і тільки сприятливого результату подій!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі