Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Уповноважений рекомендувати...замість коментаря до Методрекомендацій з порівнянності та обліку

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Лютий, 2008/№ 10
Друк
Стаття

Уповноважений рекомендувати...

замість коментаря до Методрекомендацій з порівнянності та обліку

Незважаючи на ненормативний статус, Методичні рекомендації заслуговують на пильну увагу, оскільки дозволяють вгамувати певний інформаційний та методичний голод, що утворився внаслідок лаконічності викладу, нечіткості та суперечності положень національних стандартів бухгалтерського обліку, практично повної відсутності прикладів застосування та пояснень.

Наскільки чіткі орієнтири дано цього разу в доданих до наказу № 1413 Методичних рекомендаціях?

Тетяна ВОЙТЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

Документи статті

Наказ № 1176

— наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 11.12.2006 р. № 1176.

Наказ № 1413

— наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, Змін до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів та Змін до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 14.12.2007 р. № 1413.

Положення № 1316

— Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1316 (утратило чинність).

П(С)БО 1

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зі змінами та доповненнями.

П(С)БО 7

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, зі змінами та доповненнями.

П(С)БО 30

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. № 790, зі змінами та доповненнями.

П(С)БО 31

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415.

МСФЗ (IAS)

16 — Міжнародний стандарт фінансової звітності (IAS) 16 «Основні засоби».

Методрекомендації № 561

— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561.

Методрекомендації № 1315

— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315.

Методрекомендації № 1413

— Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2007 р. № 1413.

Наказ № 1413

приділяє увагу відразу трьом Методичним рекомендаціям. Причому перші з них — Методрекомендації № 1413, що встановлюють правила порівнянності показників фінансової звітності, затверджено наказом (до речі, уперше з моменту приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності), а не доведено листом Мінфіну, а рекомендації з обліку основних засобів — Методрекомендації № 561 — та біологічних активів — Методрекомендації № 1315 — змінено ним.

Проаналізуємо новації, привнесені

наказом № 1413 до зазначених Методичних рекомендацій.

Взаємоув’язування показників форм фінансової звітності

Часто, при всій уявній правильності заповнення, у момент здавання фінансової звітності органам статистики раптом виявляється, що показники однієї її форми «не стикуються» з іншою. Загальновизнано, що недостатньо тільки заповнити відповідні форми фінансової звітності (повний комплект якої включає, як відомо, баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності). Дуже важливо при цьому, щоб

інформація, наведена у фінансовій звітності, була достовірною, тобто такою, яка не містить помилок та перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності (п. 16 П(С)БО 1).

Упевнитися в правильності складання фінансової звітності та виявити окремі логічні й рахункові неточності можна, порівнявши дані різних звітних форм, що входять до її складу. Саме тому перевірка порівнянності (взаємного ув’язування) показників, відображених у різних формах фінансової звітності, є однією з найважливіших процедур, що завершують формування такої звітності. А надати практичну допомогу підприємствам у цьому процесі покликано

Методрекомендації № 1413.

Власне, як і

Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності підприємства, доведені Мінфіном раніше як додатки до листів від 09.01.2001 р. № 053-41 та від 31.12.2003 р. № 31-04200-20-5/8622 для використання при складанні, прийманні та перевірці фінансової звітності, Методрекомендації № 1413 являють собою табличний варіант шпаргалки із взаємопов’язаними показниками фінансової звітності, порівнянність яких повинна забезпечуватися.

Варто зазначити, що хоча

Методрекомендації № 1413 затверджено наказом Мінфіну і навіть схвалено Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України (це прямо зазначено в тексті наказу № 1413), вони все-таки мають лише рекомендаційний характер. А отже, прописаних в них вимог щодо порівнянності показників фінансової звітності можуть не безумовно дотримуватися підприємства, насамперед через наявну на сьогодні невідповідність чинним нормативним актам з бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Якщо

порядково порівнювати Методрекомендації № 1413 з їх попередником — Методрекомендаціями, доведеними листом Мінфіну від 31.12.2003 р. № 31-04200-20-5/8622 та зміненими листом того самого відомства від 30.12.2005 р. № 31-34000-10-5/28987, то можна встановити таке:

1)

не зазнали жодних змін показники, що порівнюються, схему ув’язування яких наведено в рядках з 1 по 125 (включно), а також із 147 по 187 рядок (саме під цими номерами наведено тепер взаємоув’язки для форми № 6) Методрекомендацій № 1413. Але ж тільки виклад у новій редакції форми № 1 «Баланс» (у зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2007 року П(С)БО 30) мав спричинити відповідні корективи, принаймні щодо рядка 3 Методрекомендацій № 1413 , де для підрахунку підсумку за рядком 080 розділу І балансу не враховано рядок 035 «Справедлива (залишкова) вартість довгострокових біологічних активів»;

2)

не може бути забезпечено порівнянність показників, наведену в рядках 126 — 146 Методрекомендацій № 1413, унаслідок невнесення відповідних змін до форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» — розділи, що передбачають заповнення рядків з 1410 по 1550 цієї форми, на сьогодні в ній просто відсутні. Утім, судячи з поширеного Мінагрополітики бланку за формою № 5, можна зазначити, що розділ XIV форми № 5 називатиметься «Біологічні активи», а розділ XV — «Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів».

До того ж звертає на себе увагу відсутність посилань на відповідні графи у взаємоув’язках, наведених у рядках 137 — 139

Методрекомендацій № 1413, а також щодо показників форми № 5 — у рядках 143 і 144 цих рекомендацій (адже щодо рядків 061 і 091 форми № 2 «Звіт про фінансові результати» цілком очевидно, що має бути зазначено графу 3). Залишається сподіватися, що до закінчення звітного періоду за нинішній рік Мінфін усуне зазначені неточності.

Хай не бентежить відсутність у формі № 2 рядків 061 і 091, ув’язка показників яких передбачається з даними відповідно рядка 1540, графа 5 і рядка 1540, графа 6 форми № 5. Ці рядки є для форми № 2 такими, що вписуються. Регламентовано таке «вписування»

наказом № 1176 . Там же обумовлено назву статей, що вписуються: 061 «Дохід від первісного визнання біологічних активів та сільськогосподарської продукції, отриманої в результаті сільськогосподарської діяльності» і 091 «Витрати від первісного визнання біологічних активів та сільськогосподарської продукції, отриманої в результаті сільськогосподарської діяльності».

Якщо вже зачепили тему відображення у фінансовій звітності біологічних активів, потрібно особливо підкреслити, що за неперейменованим поки що на «Тварини» рядком 160 та за рядком 170 «Багаторічні насадження» розділу II «Основні засоби» форми № 5 наводяться дані про довгострокові біологічні активи, які не пов’язані із сільськогосподарською діяльністю, тобто ті об’єкти, облік яких ведеться відповідно на субрахунках 107 «Тварини» та 108 «Багаторічні насадження». Інакше кажучи, у цих рядках форми № 5 наводиться інформація про активи, операції з якими регулюються

П(С)БО 7
(а не П(С)БО 30) та первісна (переоцінена) вартість яких відображається у статті 031 форми № 1 «Баланс», а сума зносу — в її рядку 032;

3)

узагалі не будуть затребувані для порівняння показників звітних форм взаємоув’язки, наведені в рядках 188 — 210 Методрекомендацій № 1413. Обумовлено це визнанням таким, що втратило чинність, Положення № 1316 (наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2008 р. № 30, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.01.2008 р. за № 47/14738), а з ним і затвердженої як додаток до нього форми № 7 «Розрахунок податкових різниць за даними бухгалтерського обліку». У зв’язку з цим форма № 7 не подається у складі річної фінансової звітності за 2007 рік.

Щодо

проведення перевірки порівнянності показників фінансової звітності, то її доцільно (а точніше, просто необхідно) починати з процедури арифметичних підрахунків підсумків за групами статей, розділами активу та пасиву, валюти балансу. Адже за наявності відхилень (тобто в ситуації, коли підсумок активу балансу не дорівнюватиме підсумку пасиву балансу) перевіряти порівнянність показників балансу з іншими формами фінансової звітності та порівнювати показники таких звітних форм між собою безглуздо. Тільки після виявлення всіх відхилень та внесення відповідних виправлень до балансу можна проводити взаємоув’язування показників фінансової звітності, орієнтуючись на Методрекомендації № 1413. Так само потрібно вчинити й з іншими звітними формами: спочатку підраховуються підсумки за рядками та графами цих форм, досягається відповідність показників самого звіту, а лише потім ув’язуються дані однієї звітної форми з показниками іншої фінансової звітності.

Навіть велика кількість запропонованих

Методрекомендаціями № 1413 взаємоув’язок показників форм фінансової звітності не охоплює усі можливі варіанти. Тому, ураховуючи рекомендаційний їх характер та спираючись на свій практичний досвід, підприємства мають право за власним розсудом розширити доведений Мінфіном перелік. А як орієнтири тут можуть послужити наведені нижче в табличному форматі (аналогічному, до речі, Методрекомендаціям № 1413) додаткові взаємоув’язки показників форм, що входять до складу річної фінансової звітності.


з/п

Показники, що порівнюються

Порівнювальні показники

1

2

3

Форма № 1 «Баланс»

1

Рядок 350, графа 4

Форма № 1, рядок 350, графа 3 плюс форма № 2, рядок 220, графа 3 (або мінус форма № 2, рядок 225, графа 3) плюс форма № 4, рядки 120, 240 — 260,280 графа 8 мінус форма № 4, рядки 140 — 170, 220 — 240, графа 8

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»

2

Рядок 260, графа 3

Форма № 5, сума рядків 080, графа 10 і 260, графа 10 плюс амортизація довгострокових біологічних активів, що оцінюються за первісною вартістю

3

Рядок 280, графа 3

Форма № 1, різниця між сумою рядків 120 — 130,
графа 4 і сумою рядків 120 — 130, графа 3 плюс форма № 2, сума рядків 040, 070, 080, 090, графа 3 (за вирахуванням внутрішнього обороту, собівартості реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти)

Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»

4

Рядок 030, графа 3
(додатне значення)

Форма № 1, рядок 430, графа 4 мінус графа 3 (без урахування сум цільового фінансування у вигляді капітальних інвестицій)

5

Рядок 030, графа 4
(від’ємне значення)

Форма № 1, рядок 430, графа 4 мінус графа 3 (без урахування сум цільового фінансування у вигляді капітальних інвестицій)

Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»

6

Сума рядків 710 — 720, графи 3, 9

Форма № 1, рядок 400, графи 3, 4

7

Сума рядків 730 — 750, графи 3, 9

Форма № 1, рядок 410, графи 3, 4

8

Рядок 950, графа 3

Форма № 1, рядок 210, графа 4

9

Рядок 1300, графа 3

Форма № 2, рядок 260, графа 3

Для страховиків

10

Рядок 760, графи 3, 9

Форма № 1, рядок 415, графа 3, 4

11

Рядок 770, графи 3, 9

Форма № 1, рядок 416, графа 3, 4

Для операторів лотерей

12

Рядок 760, графи 3, 9

Форма № 1, рядок 417, графи 3, 4

13

Рядок 770, графи 3, 9

Форма № 1, рядок 418, графи 3, 4

Форма № 6 «Інформація за сегментами»

14

Рядок 170, графи 17, 18

Форма № 2, сума рядків 040, 070, 080, 090, 140, 150, 160, 180, 205, 210, графи 3 і 4

 

Доцільно також навести ще одну таблицю, що дозволяє легко здійснити взаємоув’язування показників звітних форм та виявити ймовірні помилки за їх наявності.

Умовний приклад побудуємо на порівнянні показників рядка 14 наведеної вище таблиці порівнянності:


з/п

Показники, що порівнюються

Порівнювальні показники

номер рядка

сума за
графою 17, грн.

сума за
графою 18, грн.

форма звітності

номер рядка

сума за
графою 3, грн.

сума за
графою 4, грн.

Форма № 6 «Інформація за сегментами»

14

170

2301,6

2145,3

Форма № 2

040

1709,1

1634,6

070

234,2

196,0

080

40,0

38,6

090

40,6

43,8

140

7,9

12,4

150

160

66,9

54,6

180

202,9

165,3

205

210

Разом

2301,6

2145,3

Разом

2301,6

2145,3

 

Звичайно, така схема взаємоув’язування матиме набагато більше рядків, ніж самі

Методрекомендації № 1413, за допомогою яких і здійснюється перевірка порівнянності показників фінансової звітності, але практична цінність її незаперечна, тим більше що зараз не буде особливих складнощів розробити електронну таблицю.

Кролики — не тільки...

Найменших правок зазнали

Методрекомендації № 1315, які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), що здійснюють сільськогосподарську діяльність.

Точніше кажучи, зміни зачепили лише додаток 1 до

Методрекомендацій № 1315, де наведено приклади біологічних активів та сільськогосподарської продукції. Так, у графі 2 пункту 9 «Кролівництво і звірівництво» розділу II «Тваринництво» цього додатка за рядком 1 тепер наведено перелік сільськогосподарської продукції, яку одержують від основного стада цих тварин, зокрема, це: шкурки, гній, жир та тушки звірів. А от рядок 2 тих самих графи, пункту та розділу додатка 1 до Методрекомендацій № 1315 викладено в новій редакції. Відтепер шкурки, гній, жир, тушки звірів, приріст живої маси є сільськогосподарською продукцією, що одержується від молодняку на вирощуванні такої групи біологічних активів як «Кролівництво і звірівництво».

Основні засоби: облік по-Мінфінівськи

З моменту першого опублікування

Методрекомендації № 561 змінено вперше, хоча П(С)БО 7,
як інструкції щодо застосування норм якого їх, власне, і було розроблено, підкориговано за цей період аж тричі. Усі нововведення, унесені наказом № 1413 до Методрекомендацій № 561, можна умовно розділити на такі, які:

1) обумовлені набуттям чинності новими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

2) викликані приведенням у відповідність до вимог

П(С)БО 7, положення якого свого часу було змінено;

3) не висвітлені

П(С)БО 7, проте аналогічні норми є предметом регулювання МСФЗ (IAS) 16.

Отже,

п. 1 Методрекомендацій № 561 тепер уточнено, що їх дія не поширюється на:

— основні засоби, які класифікуються як утримувані для продажу (до таких об’єктів, нагадаємо, застосовуються норми оновленої редакції

П(С)БО 27, яке тепер має назву «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»);

— інвестиційну нерухомість, облік якої ведеться за

П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість».

Хоча власне

П(С)БО 7 не містить таких застережень, водночас ці уточнення повною мірою відповідають зазначеним вище національним стандартам, чинним, до речі, з 1 січня 2008 року.

Одночасно з цим (але вже за аналогією з

П(С)БО 7) доповнення, унесені до п. 1 Методрекомендацій № 561, чітко вказують на їх непоширення на операції з біологічними активами, які пов’язані з сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та на невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. А таким стандартом, як відомо, є П(С)БО 30, положення якого застосовуються ще з 1 січня 2007 року.

Перейменовано класифікаційну групу основних засобів, наведену в

п.п. 1.7 п. 7 Методрекомендацій № 561, з «Робоча та продуктивна худоба» на «Тварини», що також цілком відповідає П(С)БО 7.

Крім зазначеного, уточнено

п. 11 Методрекомендацій № 561. Згідно з теперішньою його редакцією, що дублює п. 8 П(С)БО 7, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів (зверніть увагу: у наказі № 1413 дослівно написано: «нематеріальних активів», хоча зрозуміло, що йдеться про основні засоби), придбані (створені) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31). Варто зазначити, що капіталізація фінансових витрат, пов’язаних зі створенням кваліфікаційного активу, можлива тільки при встановленні такого підходу до обліку фінансових витрат обліковою політикою підприємства (п. 4 П(С)БО 31).

До того ж

п. 35 Методрекомендацій № 561 приведено у відповідність до норм п. 17 П(С)БО 7 ,
тут також з’явилась вимога про визначення ліквідаційної вартості для об’єктів основних засобів з нульовою залишковою вартістю, які продовжують використовуватися і піддалися переоцінці (визначено переоцінену залишкову вартість таких об’єктів).

Решта положень, унесених у вигляді змін та доповнень до

Методрекомендацій № 561, не міститься в П(С)БО 7, тим часом аналогічні правила встановлено МСФЗ (IAS) 16 і стосуються вони:

1) оцінки об’єкта основних засобів на момент визнання.

Так,

п. 11 Методрекомендацій № 561 доповнено новою вимогою, відповідно до якої у випадках та порядку, визначених законодавством, первісна вартість об’єкта основних засобів збільшується на попередньо оцінену суму витрат на демонтаж, переміщення об’єкта та відновлення території, на якій він розташований. Подібну норму визначено параграфом 16 МСФЗ (IAS) 16.

Отже, підприємство має право включити до первісної вартості об’єкта основних засобів очікувані (майбутні) витрати на демонтаж та переміщення об’єкта, розчищення (відновлення) майданчика, на якому він розташований. Проте

наказом № 1413 не обумовлено, що ці витрати включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів тією мірою, в якій вони визнаються як забезпечення. Зате в параграфі 18 МСФЗ (IAS) 16 чітко зазначено, що зобов’язання щодо таких витрат визнаються та оцінюються відповідно до МСФЗ (IAS) 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи». А от ні П(С)БО 7 (у частині визначення первісної вартості), ні П(С)БО 11 «Зобов’язання» (щодо створення забезпечення) аналогічних норм не містять;

2) визначення первісної вартості об’єкта основних засобів, отриманого при обміні.

У зв’язку з викладенням

п. 15 Методрекомендацій № 561 у новій редакції тепер тут зазначено, що об’єкт основних засобів може бути придбано в обмін на немонетарний актив або ж комбінацію монетарних та немонетарних активів. Тоді первісна вартість цього об’єкта основних засобів визначається на рівні справедливої вартості, якщо:

а) операція обміну має комерційний характер та

б) справедливу вартість отриманого активу або переданого активу можна достовірно оцінити.

При цьому підприємство самостійно визначає наявність комерційного вмісту в операції обміну за ступенем очікуваної зміни своїх майбутніх грошових потоків у результаті здійснення цієї операції.

У ситуації, коли обмін не кваліфіковано як комерційний, первісна вартість придбаного об’єкта оцінюється за балансовою вартістю переданого активу.

Викладене правило запозичене з

параграфів 24 і 25 МСФЗ (IAS) 16;

3) допустимості амортизації частини об’єкта основних засобів.

Доповнення

пунктів 23 і 24 Методрекомендацій № 561 передбачають для кожної частини об’єкта основних засобів, вартість якої є суттєвою відносно первісної та/або балансової вартості самого об’єкта, можливість амортизуватися окремо. Для цього необхідно розподілити на суттєві частини первісно визнану вартість об’єкта основних засобів. При цьому, якщо якась частина об’єкта основних засобів амортизується підприємством окремо, то на решту його частин також потрібно нараховувати амортизацію, навіть якщо вони несуттєві.

Для розрахунку амортизації суттєві частини об’єкта основних засобів, що мають однакові строки корисної експлуатації та амортизуються із застосуванням одного методу, можуть бути об’єднані в групи.

Аналогічні норми прописано в

параграфах 43 — 46 МСФЗ (IAS) 16. Щоправда, і п. 4 П(С)БО 7 допускає можливість визнання кожної з частин, що складають один об’єкт основних засобів та мають різний строк корисного використання (експлуатації), як окремого об’єкта обліку основних засобів;

4) визнання доходу при продажу об’єкта основних засобів з відстроченням платежу.

Вибуття основних засобів може здійснюватися різними способами, наприклад у результаті продажу, ліквідації, передачі у фінансовий лізинг (оренду), дарування тощо.

У загальному випадку при визначенні доходу від продажу враховуються критерії, установлені

П(С)БО 15 «Дохід» , а при вибутті шляхом продажу з подальшою орендою — П(С)БО 14 «Оренда».

Уточненим

п. 40 Методрекомендацій № 561 пропонується (за аналогією з параграфом 72 МСФЗ (IAS) 16) компенсацію, що належить до отримання після продажу (вибуття) об’єкта основних засобів, визначати за його справедливою вартістю, а в умовах відстрочення платежу отриману компенсацію визнавати на рівні грошового еквівалента ціни з віднесенням різниці між номінальною сумою компенсації та грошовим еквівалентом ціни до складу фінансового доходу. При цьому під грошовим еквівалентом ціни на дату визнання параграф 23 МСФЗ (IAS) 16 визначає собівартість об’єкта основних засобів;

5) заміни частини об’єкта основних засобів.

Доповнений новим абзацом

п. 46 Методрекомендацій № 561 пропонує відображати в обліку заміну частини об’єкта основних засобів так само, як описано в параграфі 70 МСФЗ (IAS) 16). Так, якщо проведено заміну частини об’єкта основних засобів та витрати на її заміну віднесено на збільшення первісної (переоціненої) вартості такого об’єкта (а параграф 70 МСФЗ (IAS) 16 уточнює до того ж: об’єкт, як і раніше, повинен відповідати критеріям визнання активу), то підприємство припиняє визнавати цю частину як об’єкт основних засобів. При неможливості визначення первісної вартості заміненої частини об’єкта допустимо прирівняти її до суми витрат на заміну.

Цілком очевидно, оновлені

пп. 11, 15, 23, 24, 40, 46 Методрекомендацій № 561 установлюють правила обліку основних засобів, відмінні від регламентованих профільним П(С)БО 7.
І навіть з огляду на те, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним стандартам, навряд чи варто поспішати із застосуванням рекомендацій Мінфіну без відповідних змін П(С)БО 7.

Почекаємо...

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі