Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Як обґрунтувати валові витрати щодо послуг мобільного зв’язку

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Лютий, 2008/№ 10
В обраному У обране
Друк
Стаття

Як обґрунтувати валові витрати щодо послуг мобільного зв’язку

 

Мобільний зв’язок широко використовується в діяльності багатьох підприємств, адже він дозволяє оперативно реагувати на будь-які ситуації. Разом з тим довести право підприємства на валові витрати щодо таких послуг непросто, про що свідчать численні дзвінки читачів. У запропонованій статті ми розповімо, на що необхідно звернути увагу в організації обліку витрат на мобільний зв’язок, щоб у податківців не залишилося сумнівів щодо їх «валововитратності».

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон про податок на прибуток

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

П(С)БО 16

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

Закон про бухгалтерський облік

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

 

Щоб розібратися, за яких умов підприємство має право віднести витрати на оплату послуг мобільного зв’язку до складу валових витрат, звернемося до

Закону про податок на прибуток.

Відповідно до

п. 5.1 зазначеного документа валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До їх складу включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періодів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 — 5.8 ст. 5 Закону про податок на прибуток.

Проте слід мати на увазі, що будь-які витрати,

не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не включаються до складу валових витрат.

З викладеного вище, можемо зробити висновок, що для включення витрат на оплату послуг мобільного зв’язку до складу валових витрат, необхідне виконання таких умов:

1) послуги

придбаваються за плату, а не отримуються безоплатно;

2) є в наявності

документи , які б підтверджували факт оплати і отримання послуг;

3) витрати на оплату послуг операторів мобільного зв’язку здійснено

в межах господарської діяльності.

Розглянемо докладніше кожну з цих умов.

 

Плата за послуги мобільного зв’язку

Відносно

першої умови зазначимо, що послуги мобільного зв’язку є платними. Порядок розрахунків за телекомунікаційні послуги закріплено в Законі України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV. Відповідно до частини 1 ст. 68 зазначеного документа розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату або за допомогою карток тощо в разі отримання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Разом з тим багато які оператори мобільного зв’язку пропонують

безлімітні пакети підключення, що дає можливість підприємству здійснювати «безоплатні» дзвінки. Проте, вибравши такий пакет, суб’єкт господарювання щомісячно перераховує оператору визначену в договорі суму абонентної плати. У зв’язку з цим послуги мобільного зв’язку, отримані за корпоративним пакетом, не можна розглядати як безоплатно отримані, адже підприємство наперед платить за те, щоб протягом місяця здійснювати всі необхідні дзвінки. Тому при виконанні двох інших умов їх вартість можна віднести до валових витрат (консультація, опублікована в журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 41 (323), с. 37*).

* Ми не підтримуємо точку зору податківців відносно того, що безлімітний пакет ураховується у складі нематеріальних активів. адже, що плата за пакет є

авансовим платежем за послуги мобільного зв’язку, які буде надано в майбутньому. Інакше кажучи, підприємство наперед оплачує вартість розмов, але не вартість номера.

 

Документальне підтвердження витрат

Витрати підприємства на оплату послуг мобільного зв’язку обов’язково має бути підтверджено первинними документами.

При

контрактній формі підключення в підприємства повинні бути:

— договір з оператором на надання послуг мобільного зв’язку;

— рахунок оператора на оплату послуг. Звертаємо увагу: такий рахунок буде первинним документом за наявності в ньому необхідних реквізитів, перелічених у

п. 2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік. У разі потреби оператор може надати деталізований рахунок з розшифровкою телефонних дзвінків;

— документ, що підтверджує оплату послуг (наприклад, платіжне доручення).

При отриманні послуг зв’язку на умовах

передоплаченого сервісу письмового договору з оператором не буде. Поповнення рахунка відбувається шляхом придбання скретч-картки — картки зі спеціальною смугою, під якою знаходиться код поповнення рахунка власника телефонного номера. Документальне підтвердження мобільних витрат обмежується:

— розрахунковими документами. При придбанні скретч-картки продавець може надати чек реєстратора розрахункових операцій, розрахункову квитанцію, квитанцію до прибуткового касового ордера або товарний чек. У разі якщо поповнення рахунка здійснюється через банкомат, підтверджуючим документом буде чек банкомата (електронний ваучер). Вимоги до його реквізитів викладено в

п. 4.10 Положення про порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою НБУ від 19.04.2005 р. № 137;

— придбаною скретч-карткою.

Оскільки фактично послуги зв’язку буде надано пізніше, придбання скретч-карток є так званою

передоплатою . Сміливі платники податків відобразять валові витрати за правилом першої події — на дату придбання скретч-картки, а обережні — на дату фактичного отримання послуги.

Пояснюється це тим, що відповідно до

п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток, якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) надано особами, звільненими від обкладення цим податком. Оскільки письмовий договір про надання послуг мобільного зв’язку за умовами передоплаченого сервісу не укладається, вважаємо, що валові витрати відображатимуться на дату фактичного отримання послуг мобільного зв’язку.

 

Зв’язок витрат з господарською діяльністю підприємства

Щодо

третьої умови про наявність зв’язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства виникає найбільше проблем. Річ у тім, що п.п. 5.3.9 Закон про податок на прибуток не містить переліку документів, на який можна було б посилатися, щоб довести господарську спрямованість витрат. Умовчує про нього і
ст. 11 Закону про податок на прибуток, присвячена правилам ведення податкового обліку.

На нашу думку, для доказу зв’язку витрат на мобільний зв’язок з господарською діяльністю підприємства

досить мати:

1)

наказ керівника про придбання мобільного телефону для використання в господарській діяльності підприємства із зазначенням конкретного призначення (наприклад, установлення зв’язку з працівником, робота якого пов’язана з частими переміщеннями регіоном, в якому розміщено підприємство, а також за його межами). Замість такого наказу на підприємстві може бути договір оренди мобільного телефону;

2)

правила користування мобільним зв’язком, затверджені керівником. У цьому документі обов’язково слід зазначити, що мобільний зв’язок використовується тільки для господарських потреб підприємства і заборонений для особистих цілей працівників.

Зазначений документ може містити

список посад працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю, а також список посадових осіб, відповідальних за дотримання правил користування телефонним зв’язком;

3)

рахунок на оплату послуг мобільного зв’язку (при контрактній формі підключення);

4)

документи, що підтверджують оплату послуг мобільного зв’язку.

Проте представники головного податкового відомства, крім перелічених документів, вимагають

ще:

— при

контрактному підключенні — розшифровки рахунків, тобто розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку, в яких відображаються час переговорів, номер адресата та вартість переговорів (послуга з «деталізації рахунка») (див. лист ДПАУ від 08.05.2001 р. № 3324/6/22-3216* //«Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 60, «Вісник податкової служби України», 2002, № 29);

* Незважаючи на те що слова про наявність розшифровки рахунка мають рекомендаційний характер, податківці на місцях розтлумачили їх по-іншому.

— при підключенні на умовах

передоплаченого сервісу — журнал обліку дзвінків із зазначенням мети дзвінків та їх тривалості, а також щомісячних письмових звітів працівників. Зокрема, про це йшлося в консультації, опублікованій у «Віснику податкової служби України», 2004, № 41.

На наш погляд, такий підхід є неправомірним, оскільки ні

Закон про податок на прибуток, ні будь-який інший нормативний документ, не висуває особливих вимог до переліку документів, які б підтверджували зв’язок витрат на мобільний зв’язок з господарською діяльністю.

Так,

Держпідприємництва в листі від 30.03.2004 р. № 1964 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 45 зазначив, що варіанти обліку витрат на мобільний зв’язок не є обов’язковими, але можуть використовуватися власником підприємства за власним бажанням з метою здійснення внутрішнього контролю за своїми витратами.

Варте уваги, що платників податків у цьому питанні підтримують суди. Так, у

Рішенні від 16.09.2003 р. № 8/2412-25/189 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 38, с. 45 Господарський суд Львівської області зазначив, що за своїм змістом п.п. 5.3.9, ст. 11 Закону про податок на прибуток передбачають як підставу для невключення до валових витрат тільки випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, які не підтверджено жодними документами взагалі.

Там же зазначено, що вимога податківців щодо необхідності надання при перевірці докладних роздруківок телефонних розмов є

додатковими обмеженнями, які не передбачено Законом про податок на прибуток.

Про те, що позиція служителів Феміди є незмінною, свідчать і інші судові ухвали та постанови (

постанова ВГСУ від 08.07.2004 р. у справі № 5/1176-2/100 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 21, ухвала ВАСУ від 06.04.2006 р. //«Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44).

Звертаємо увагу, що в

ухвалі ВАСУ від 19.06.2007 р. у справі № 2-4/6066-2005 зазначено: у платника податків відсутні зобов’язання щодо ведення правил користування мобільним зв’язком, зберігання розрахункових документів оператора з деталізацією рахунка, переліку номерів телефонів, журналу дзвінків, тому що обов’язковість ведення та зберігання таких документів не передбачено правилами ведення податкового обліку.

При цьому посилання

на лист Держпідприємництва від 28.11.2003 р. № 125-1** визнане необґрунтованим, оскільки він не є офіційним листом, а тільки внутрішньою службовою запискою, яка виражає пропозицію окремого структурного підрозділу іншому.

** Нагадаємо: у цьому листі серед документів, що підтверджують зв’язок витрат з господарською діяльністю підприємства, крім усього іншого, перелічено деталізовані рахунки операторів зв’язку із зазначенням часу переговорів та номерів адресатів, номери телефонів, розмови за якими ведуться працівниками підприємства і безпосередньо стосуються господарської діяльності, журнал обліку дзвінків.

Отже, підприємству вдалося в судовому порядку відстояти право на валові витрати, пов’язані з оплатою послуг мобільного зв’язку за наявності:

— наказу директора, в якому визначено користувачів мобільних телефонів;

— журналу обліку видачі мобільних телефонів;

— первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують витрати на оплату та надання послуг мобільного зв’язку.

Як бачите, довести право підприємства на валові витрати щодо оплати послуг мобільного зв’язку в суді легше, ніж при податковій перевірці.

На нашу думку,

достатнім підтвердженням «валововитратності» мобільних витрат будуть документи, які увійшли до запропонованого нами переліку. Разом з тим кожне підприємство може доповнити його іншими документами.

 

ПДВ

Оскільки зв’язок витрат на оплату послуг операторів мобільного зв’язку з господарською діяльністю підприємства доведено, такий суб’єкт господарювання має право відобразити податковий кредит, який складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням послуг (

п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ). Відповідно до п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ підставою для відображення податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Проте з цього правила є винятки: підставою для нарахування податкового кредиту може бути рахунок, який надається платнику податків за послуги зв’язку (п’ятий абзац п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ). Звертаємо увагу: у підприємства для підтвердження права на податковий кредит має бути оригінал рахунка, а не його ксерокопія, оформлення якого відповідає вимогам Закону про бухгалтерський облік (докладніше про це читайте у статті «Податковий кредит за послугами зв’язку — чи достатньо ксерокопії рахунка? // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 89, с. 60).

 

Послуги роумінгу

Крім основних послуг мобільного зв’язку, оператор може надавати абоненту додаткові послуги, однією з яких є роумінг.

Відповідно до

п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, роумінг — це послуга, яка забезпечує надання послуги мобільного зв’язку зі збереженням початкової реєстрації споживача в телекомунікаційній мережі одного оператора при зміні ним свого місцезнаходження в межах цієї мережі або в разі використання послуг мобільного зв’язку в межах телекомунікаційної мережі іншого оператора.

Порядок віднесення витрат на оплату роумінгу до складу валових витрат практично

не відрізняється від порядку збільшення валових витрат на суму інших послуг оператора мобільного зв’язку, описаного вище. Разом з тим податківці можуть вимагати додаткових доказів зв’язку таких витрат із господарською діяльністю підприємства.

Так, доказом зв’язку витрат на оплату роумінгу з господарською діяльністю можуть бути документи, що підтверджують перебування працівника

у відрядженні за кордоном (наказ про відрядження за кордон працівника, який користувався послугами з роумінгу).

Труднощі не виникнуть, якщо підприємство здійснює

експортно-імпортні операції. У консультації, опублікованій в журналі «Вісник податкової служби України», 2002, № 29, зверталася увага, що підтвердженням зв’язку з господарською діяльністю міжміських та міжнародних телефонних переговорів є наявність ділових зв’язків з адресатом, підтверджених договором або будь-яким іншим відповідним документом: протоколом про наміри, угодою про співпрацю, листом з проектом договору тощо.

Поборотися за валові витрати можна і в разі, коли підприємство не здійснює зовнішньоекономічну діяльність, але несе витрати з оплати роумінгу. Такі витрати може бути обумовлено участю підприємства в міжнародній виставці, отриманням консультацій, рекламної або комерційної інформації від зарубіжних компаній. У цій ситуації необхідно скласти

звіт про природу таких витрат, в якому буде обґрунтовано зв’язок переговорів працівника з господарською діяльністю підприємства.

 

Бухгалтерський облік

При

контрактній формі підключення витрати підприємства, пов’язані з абонентною платою та авансовими платежами, які здійснюються в поточному звітному періоді, але відносяться до майбутніх звітних періодів, відображаються за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів». Згодом вони списуються на витрати того періоду, в якому послуги зв’язку буде дійсно отримано.

Відповідно до

п. 18 П(С)БО 16 витрати на зв’язок є загальногосподарськими витратами, направленими на обслуговування та управління підприємством і належать до адміністративних витрат. Для їх узагальнення призначено рахунок 92 «Адміністративні витрати».

При підключенні на умовах передоплаченого сервісу витрати, пов’язані з придбанням

скретч-карток, теж відображаються за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» з подальшим їх списанням на витрати підприємства. Разом з тим деякі фахівці рекомендують відображати скретч-картки на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Вважаємо, кожний бухгалтер вибере той варіант, який припаде йому до душі.

Приклад

. Підприємство перерахувало оператору мобільного зв’язку в листопаді авансовий платіж 510 грн. (без ПДВ — 400 грн., ПДВ — 80 грн., збір до Пенсійного фонду — 30 грн.). У грудні вартість фактично наданих послуг склала 1275 грн. (1000 грн., у тому числі ПДВ — 200 грн., збір до Пенсійного фонду — 75 грн. (1000 х 7,5 %)).

У грудні працівника підприємства було направлено у відрядження за кордон, тому суб’єкту господарювання надавалися послуги з роумінгу на суму 100 грн., крім того ПДВ — 20 грн., збір до Пенсійного фонду — 7,5 грн. (100

х 7,5 %).

Відобразимо зазначені операції в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

 


з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1

Перераховано авансовий платіж за послуги мобільного зв’язку

371

311

510

430

2

Відображено податковий кредит

641

644

80

3

Віднесено сплачену суму авансу на витрати майбутніх періодів (у тому числі збір до Пенсійного фонду)
(510 - 80)

39

371

430

4

Списано суму податкового кредиту

644

371

80

5

Уключено до витрат вартість послуг мобільного зв’язку за грудень

92

39

430

6

Віднесено на витрати суму, що підлягає сплаті оператору мобільного зв’язку (у тому числі збір до Пенсійного фонду) (1075 - 430)

92

631

645

645

7

Відображено податковий кредит (200 - 80)

641

631

120

8

Перераховано оплату за послуги мобільного зв’язку
(1275 - 510)

631

311

765

 

Відображено послуги з роумінгу відповідно до рахунків оператора

9

— виходячи з вартості телефонних розмов

92

631

107,5

107,5

10

— сума ПДВ

641

631

20

11

Перераховано плату за роумінг

631

311

127,5

 

На цьому завершуємо розгляд питань, пов’язаних з правом підприємства на валові витрати щодо послуг операторів мобільного зв’язку. Захистити це право під час податкової перевірки нескладно, головне — правильно надати інформацію представникам податкового відомства.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно