Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податковий спір підприємства в суді. Податковий кредит щодо навчання працюючого студента та зменшення на ПСП і соцвнески: «зустрінемося в суді!»

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Лютий, 2008/№ 14
В обраному У обране
Друк
Постанова від 20.02.2007 р. № 2

img 1

 

Святошинський районний суд м. Києва

Постанова у справі № 2а-18-1/07 р.

(витяг)

20 лютого 2007 року Святошинський районний суд м. Києва, розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом К. до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про стягнення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку внаслідок застосування ним права на податковий кредит, УСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року К. звернулася до суду з цим позовом, в якому

просить стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі — ДПІ) суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 738,42 грн. унаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит на підставі поданої річної податкової декларації та заяви з проханням прийняти цю декларацію. Також просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 100 відсотків від суми надміру сплаченого податку унаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит у сумі 738,42 грн.

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що нею 4 березня 2006 року відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) до ДПІ було подано річну податкову декларацію про доходи, отримані з 1 січня по 31 грудня 2005 року з метою реалізувати своє право на податковий кредит за результатами звітного податкового року, а також всі необхідні документи, що підтверджують витрати, які дозволено включити до складу податкового кредиту, і заяву з проханням прийняти цю декларацію. На підставі п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону не погоджується з відмовою ДПІ в нарахуванні податкового кредиту за навчання дочки-студентки через те, що батьки студента, який працює та одержує зарплату, не мають права на нарахування податкового кредиту за навчання такої дитини-студента.

Посилаючись на п.п. 20.4.1 і п.п. 20.4.2 ст. 20 Закону, обґрунтовує відповідальність ДПІ за неповне чи несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку сплатою штрафу в розмірі 100 відсотків при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати. Оскільки позивачкою було подано податкову декларацію про доходи, отримані з 1 січня по 31 грудня 2005 року, 4 березня 2006 року, то передбачений п. 18.8 ст. 18 Закону строк повернення позивачці відповідачем суми надміру сплаченого податку минув 3 травня 2006 року і сума штрафу повинна складати 100 відсотків від суми надміру сплаченого податку, тобто 738,42 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги. У зв’язку з тим, що 16 жовтня 2006 року, тобто після подання позовної заяви, відповідач поштою листом повідомив К., що ДПІ враховано витрати, здійснені позивачкою на навчання дочки, і надано податковий кредит у сумі 5680 грн., та згідно із сумою розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб підлягає поверненню позивачці у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту сума податку в розмірі 515,21 грн. Позивачка уточнює позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на її користь 223,21 грн. — суму недоотриманого надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб унаслідок застосування позивачем права на податковий кредит на підставі поданої річної податкової декларації та заяви з проханням прийняти цю декларацію. Також просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 100 відсотків суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит у сумі 738,42 грн.

Представник відповідача проти позову заперечує, зокрема, проти вимог позивача про стягнення з ДПІ суми недоотриманого надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб унаслідок застосування права на податковий кредит.

При здійсненні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту,

ДПІ виходила із застосування суми нарахованої заробітної плати без виключення сум внесків до соціальних фондів та податкової соціальної пільги.

4 березня 2006 року позивачка подала до ДПІ декларацію про отримані доходи з 1 січня по 31 грудня 2005 року, в якій зазначила, що нею було отримано дохід у сумі 63244,92 грн., сума утриманого податку становить 7998,65 грн. Згідно з довідкою за формою № 1ДФ, поданою підприємством, сума утриманого податку з позивача становить 7987,23 грн., сума виплаченого доходу — 63158,31 грн.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону ДПІ було проведено перевірку і розрахунок в межах розміру заробітної плати, отриманої К. протягом звітного 2005 року. З урахуванням зробленого розрахунку сума, що підлягає поверненню позивачці, становила 515,21 грн.

<...>

Також представник відповідача заперечує проти стягнення саме з рахунка ДПІ суми недоотриманого надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб унаслідок застосування права на податковий кредит, посилаючись на те, що відповідно до п.п. 20.4.3 п. 20.4 ст. 20 Закону повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, і штрафів згідно з п.п. 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунка, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що

позов підлягає задоволенню за такими підставами.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом.

Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону

податковий кредит — сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.

Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону

до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Судом установлено, що позивачка К. у період з 1 січня по 31 грудня 2005 року отримала сукупний дохід у вигляді заробітної плати 63244,92 грн. З цього доходу підприємством було утримано внески до фондів соціального страхування в сумі 1716,97 грн. Згідно з довідкою роботодавця сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 7998,65 грн.

Згідно з п.п. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону платник податку має право на податковий кредит за результатами звітного податкового року.

Відповідно до платіжних доручень та згідно з договором від 10.08.2004 р. К. на рахунок університету було сплачено 5680 грн. за навчання дочки-студентки К. Зазначені витрати дозволено включити до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону.

4 березня 2006 року позивачкою до ДПІ було подано річну податкову декларацію про доходи, отримані з 1 січня по 31 грудня 2005 року, з метою реалізувати своє право на податковий кредит за результатами звітного податкового року, а також всі необхідні документи, що підтверджують витрати, які дозволено включити до складу податкового кредиту, та заяву з проханням прийняти цю декларацію.

Відповідно до поданих документів, за даними платника податку сума загального річного доходу, зменшена на суму податкового кредиту в розмірі 5680,00 грн. і на суму внеску до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування в розмірі 1716,97 грн., становить 55847,95 грн., а за даними розрахунку відповідача — 57764,92 грн.

При цьому

відповідач на порушення вимог п. 3.5 ст. 3 і п. 4.1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону при визначенні суми надміру сплаченого податку, яку має бути повернено позивачу внаслідок використання прав на податковий кредит, виходив не із загального річного оподатковуваного доходу, що становить у цьому випадку 61527,95 грн., а із суми загального річного доходу — 63244,92 грн.

Посилання відповідача на відповідність зробленого ним розрахунку суми, яка підлягає поверненню, нормі п. 5.4 ст. 5 Закону судом не приймається, оскільки зазначена стаття встановлює тільки обмеження права на нарахування податкового кредиту.

За таких обставин

обґрунтованими є посилання позивача на порушення відповідачем норм чинного законодавства України про оподаткування фізичних осіб.

<...>

Оскільки за час розгляду справи відповідачем було зроблено висновок про повернення грошових коштів К. у розмірі 515,21 грн., про що позивача було повідомлено листом ДПІ від 17.10.2006 р., і зазначену суму вона отримала, суд робить висновок, що заявлені вимоги позивачки про право включення до складу податкового кредиту звітного року фактично здійснених витрат, а саме суми грошових коштів, сплачених платником податку на користь навчальних закладів для компенсації вартості вищої форми навчання іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у цьому випадку дочки позивачки,

відповідачем визнано.

Виходячи з того, що сума податку, яка підлягає поверненню позивачці, складає 738,42 грн., а фактично повернено 515,21 грн., залишкова сума, що підлягає поверненню позивачці, становить 223,21 грн.

Відповідно до п.п. 20.4.1 ст. 20 Закону

особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є податковий орган, який порушує строки надання розрахунку такої суми і занижує його розмір.

Згідно з п.п. 20.4.2 ст. 20 Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі

штрафи: якщо платник податку не одержує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, — у розмірі 100 відсотків від такої суми.

Як установлено судом, позивачка подала до ДПІ річну податкову декларацію 4 березня 2006 року. Передбачений п. 18.8 ст. 18 Закону строк повернення їй суми надміру сплаченого податку закінчився 3 травня 2006 року. Затримка відповідачем повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит на дату подання позову становить понад 91 календарний день. Отже, сума штрафу, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача, становить 100 відсотків суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит, а саме

738,42 грн.

Посилання представника відповідача на те, що повернення суми надмірно сплаченого податку і штрафів здійснюється виключно органом державного казначейства, судом не приймаються.

Підпунктом 20.4.1 п. 20.4 ст. 20 Закону визначено, що повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, і штрафів відповідно до п.п. 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунка, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних бюджетів.

У разі якщо штрафні санкції застосовуються через наявність причин, визначених п.п. «а» п.п. 20.4.1 (податковий орган, який порушує строки надання розрахунку такої суми або занижує його розмір), така сума стягується в безперечному порядку з бюджетного рахунка, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

Отже, якщо особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, є податковий орган, який порушує строки надання розрахунку такої суми або занижує його розмір, то відповідно до п.п. 20.4.3 п. 20.4 ст. 20 Закону сума невідшкодованого податку та штрафів стягується в безперечному порядку з бюджетного рахунка, призначеного для утримання відповідного податкового органу, у цьому випадку з рахунка Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

На підставі викладеного вище суд вважає, що з ДПІ у Святошинському районі м. Києва на користь позивачки необхідно стягнути суму недоотриманого надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у сумі 223,21 грн., а також штрафні санкції в розмірі 100 відсотків суми надміру сплаченого податку в сумі 738,42 грн.

Керуючись ст. 67 Конституції України, п. 1.6 ст. 1, п. 3.5 ст. З, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 5.1.1 п. 5.1, п.п. 5.3.3 п. 5.3, п.п. 5.4.1 і п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5, п. 18.8 ст. 18, п.п. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 11, 17, 69, 71, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ДПІ

у Святошинському районі м. Києва на користь К. суму недоотриманого надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 223,21 грн., а також штрафні санкції в розмірі 100 відсотків від суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит у розмірі 738,42 грн., усього на загальну суму 961,63 грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі — з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.



коментар редакції

Податковий кредит щодо навчання працюючого студента та зменшення на ПСП і соцвнески: «зустрінемося в суді!»

Документ, що публікується, вкотре підтверджує те, що вже понад чотири роки зрозуміло всім незаангажованим фахівцям у сфері обкладення ПДФО: практика повернення платникам сум надміру сплаченого податку у зв’язку з наданням їм податкового кредиту, зокрема щодо навчання, є буквально «нагромадженням беззаконня».

Почати хоча б з того, що ось уже четвертий рік замість річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), передбаченої статтею 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі — Закон № 889), платникам ПДФО пропонується подавати архаїчну напівзаконну форму декларації про доходи, яку якщо і можна визнати легальною, то лише для фізичних осіб — підприємців на загальній системі оподаткування. Це по-перше.

По-друге, саме стільки ж років ДПАУ, по суті,

примушує платників ПДФО, які бажають скористатися своїм законним правом на податковий кредит, подавати абсолютно незаконні форми «Переліку» та «Розрахунку». Ми пишемо «примушує», незважаючи на твердження ДПАУ про їх «рекомендаційний характер», а також на святенницькі листи Мін’юсту, що погоджувався з правом на існування таких папірців саме у зв’язку з їх рекомендаційним характером. Зрозуміло, що без подібних фільчиних грамот на повернення ПДФО розраховувати не доводиться. Не смішно, але в поточному році згадані форми були запущені ДПАУ в обіг фактично нелегально, і лише з великим спізненням усе було «оформлено» відповідним листом...

По-третє, усі ці роки ДПАУ, по суті, обраховує платників ПДФО, штучно і протизаконно

занижуючи величину сум, що підлягають поверненню, не бажаючи визнавати як суму річного оподатковуваного доходу (у вигляді зарплати) суму саме річного оподатковуваного доходу (у вигляді зарплати), тобто саме ту суму річного оподатковуваного доходу (у вигляді зарплати), з якої платником згідно із Законом № 889 було сплачено ПДФО, тобто з урахуванням зменшення суми річного доходу (у вигляді зарплати) на суму ПСП і на суму утриманих страхових внесків до соцфондів. Ще у статті під назвою «Податковий кредит: за тата, за маму, за перший ступінь споріднення...» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 23) було наведено вичерпні аргументи (див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 22; 2006, № 21; 2007, № 19), але беззаконня триває...

Нарешті, по-четверте, усупереч Закону № 889 ДПАУ наполягає на такому: якщо сам студент працює, тобто одержує дохід у вигляді заробітної плати, право на податковий кредит щодо його навчання має виключно сам такий студент (див., наприклад, лист ДПАУ від 13.08.2007 р. № 9813/5/17-0716). Отже, згідно з позицією ДПАУ жоден з батьків у такому разі права на податковий кредит щодо витрат на навчання такої своєї дитини-студента не має.

Ми неодноразово зазначали, що

і ця вимога ДПАУ є незаконною. Річ у тім, що згідно з підпунктом 5.3.3 Закону № 889 до податкового кредиту платник податку має право включити суму коштів, сплачених платником податку на користь навчальних закладів для компенсації вартості середнього професійного або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної в п.п. 6.5.1 Закону № 889, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. При навчанні платника податку або іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення такі витрати включаються до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором. Очевидно, що згідно із Законом № 889 батьки, які мають дітей-студентів, мають право на податковий кредит щодо навчання дітей незалежно від того, працює їх дитина-студент чи не працює.

Отже, щодо першого спірного питання всупереч Букві закону ДПАУ намагається доводити, що платник стоїть перед альтернативою —

або ПСП та зменшення на суму внесків, або податковий кредит, — хоча із Закону № 889 така альтернативність, звичайно ж, не випливає, а щодо другого спірного питання ДПАУ просто ігнорує пряму вказівку Закону № 889. Насправді ж для всіх очевидно, що в основі подібних дій ДПАУ лежить примітивний розрахунок: із загального числа платників ПДФО, які мають право на податковий кредит, далеко не всі схочуть морочитися з папірцями і стояти в черзі, частину бажаючих зупинить необхідність збирати перелік доданих до декларації папірців, що незаконно вимагаються податковими органами, із решти — далеко не всі розбираються в тонкощах алгоритму, винайденого ДПАУ і реалізованого в згаданих раніше формах Переліку та Розрахунку, з тих же небагатьох, хто розбирається, знайдеться зовсім уже мало бажаючих звертатися до суду через порівняно невелику суму завданої їм податківцями матеріальної шкоди...

Але хтось принципово звертається з позовом і виграє справу.

Минулого року ми вже публікували схожий матеріал (див. «Податки та бухгалтерський облік», № 47, с. 37), сьогоднішній теж заслуговує на увагу, бо в ньому упор зроблено не стільки на незаконності власне форм Переліку та Розрахунку, скільки на невідповідності до Закону № 889 позиції ДПАУ як щодо неврахування ПСП та утриманих з платника страхових внесків при визначенні суми ПДФО до повернення, так і щодо неправомірного обмеження кола платників ПДФО, які мають право на отримання податкового кредиту.

Апеляційний суд м. Києва залишив цю постанову без змін.

До речі, сьогодні у скривджених платників ПДФО з’явився ще один привід для звернення до суду: стосовно відмови ДПАУ у праві на податковий кредит щодо процентів за іпотечними кредитами

в іноземній валюті... А суди вже розглядають і такі справи...

Тетяна Онищенко, Олександр Голенко

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно