Наказ про облікову політику-2008

Наказ про облікову політику-2008

Установлення облікової політики будь-якого підприємства реалізується за допомогою видання найважливішого розпорядчого документа — наказу про облікову політику, що розкриває методи оцінки, обліку та процедур, найбільш значущі для кожного конкретного підприємства, які, у свою чергу, є передумовою об’єктивності та достовірності фінансової звітності.

Який зміст наказу про облікову політику підприємства? Як часто і в яких випадках вносяться до нього зміни? Які наслідки його невиконання?

Тетяна ВОЙТЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

Вплив облікової політики на фінансові результати діяльності підприємства є таким суттєвим, що вимагає

Основне призначення наказу про облікову політику полягає в тому, щоб зафіксувати складові облікової політики, забезпечити їх однакову та за можливістю точну реалізацію в практиці підприємства всіма структурними підрозділами та кожним виконавцем окремо.

Зміст та періодичність наказу про облікову політику

Питання встановлення та зміни облікової політики підприємства належать до компетенції власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) підприємства.

Повноваження власника (власників) підприємства щодо формування облікової політики реалізуються визначенням у

Вимоги та норми, що чітко визначено

Дуже важливо при цьому в наказі про облікову політику підприємства чітко:

— позначити вибрані методи оцінки та обліку, варіантність яких передбачено нормативними актами з бухгалтерського обліку;

— обумовити варіанти елементів облікової політики, опис яких відсутній у нормативних документах та особливості застосування яких підприємство затверджує, виходячи зі специфіки умов господарювання (галузевої приналежності, структури, розмірів тощо).

Інакше кажучи,

Але якщо, наприклад, у наказі про облікову політику можна прямо встановити один або декілька методів нарахування амортизації необоротних активів (щодо кожної однорідної групи), то ні в самому наказі, ні навіть у додатку до нього неможливо заздалегідь передбачити всі випадки надходження на підприємство об’єктів необоротних активів, визначити строк корисного використання та можливі умови їх експлуатації. Тому тут слід наділити відповідними повноваженнями спеціальну компетентну комісію, яка встановлюватиме і строк корисного використання, і ліквідаційну вартість, і метод нарахування амортизації щодо кожного конкретного об’єкта необоротних активів виходячи з його призначення, очікуваної інтенсивності та умов експлуатації тощо.

На відміну від заходів щодо організації бухгалтерського обліку, які можуть змінюватися на підприємстві не тільки після закінчення року, але й протягом нього, облікова політика розробляється та затверджується на тривалу перспективу і змінюється тільки у випадках, установлених

Водночас на невеликих підприємствах можливе видання одного наказу, що включає два основні розділи:

— облікова політика підприємства;

— організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

Причому

Утім, на свій розсуд підприємство може видавати наказ про облікову політику щорічно — на підтвердження незмінності вибраної облікової політики (хоча, повторимо, можна таким наказом лише вносити доповнення чи зміни до вже виданого раніше).

А ось новоствореним підприємствам слід розробити облікову політику до початку господарської діяльності, причому так, щоб перша господарська операція відбувалася вже після затвердження її положень відповідним наказом.

Зміни до наказу про облікову політику

Підставою для внесення змін до наказу про облікову політику є перегляд облікової політики підприємства, який, у свою чергу, згідно з

— коли змінилися статутні вимоги конкретного підприємства (до статуту внесено зміни, що зачіпають сферу бухгалтерського обліку на підприємстві);

— коли змінилися вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку (ідеться про ті зміни до П(С)БО, які вимагають доповнення або зміни прийнятої на підприємстві облікової політики);

— якщо такі зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

За наявності хоча б однієї з наведених підстав, підприємство має право вибрати один з таких

— унести зміни та доповнення до першого (базового) наказу;

— видати наказ про облікову політику в новій редакції з урахуванням тих моментів, які не знайшли відображення в попередньому його варіанті або піддалися змінам.

Вибір того чи іншого варіанта оформлення змін та доповнень до наказу про облікову політику — справа кожного конкретного підприємства. Та все ж, у разі внесення до облікової політики змін, які за обсягом охоплюють велику її частину або суттєво впливають на зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

І ще один важливий момент, на який варто звернути увагу. Чинне законодавство не містить обмежень щодо

Отже, з точки зору теорії нову облікову політику можна ввести з будь-якої дати, призначеної підприємством. Водночас з точки зору практики, найзручнішим моментом для введення змін є саме початок нового фінансового року — 1 січня. Безумовно, в окремих випадках розпорядчий документ може визначати іншу конкретну дату початку застосування того чи іншого з вибраних підприємством елементів облікової політики. Дуже важливо при цьому, щоб необхідність унесення змін до наказу про облікову політику зумовлювалось набуттям чинності новими

Відповідальність за невиконання наказу про облікову політику

Зі змістом наказу про облікову політику як документа, положення якого є обов’язковими, слід ознайомити працівників підприємства, які безпосередньо мають виконувати його вимоги. Своєчасність такого ознайомлення важлива, щоб працівники змогли застосувати встановлену облікову політику до всіх подій, що відбуваються, та господарських операцій з початку нового звітного року (або з будь-якої іншої обумовленої в наказі дати).

За відступ від закріплених в наказі методів оцінки та інших конкретних аспектів облікової політики, що спричинили перекручення облікових даних та показників фінансової звітності, винних у цьому осіб може бути притягнуто до дисциплінарної та іншої відповідальності, установленої внутрішніми правилами підприємства. Крім того, за порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, унесення недостовірних даних до фінансової звітності, передбачено адміністративну відповідальність згідно зі статтею 164

Підбиваючи підсумок викладеному, слід підкреслити: формальне ставлення до підготовки наказу про облікову політику, а також унесення до нього змін та доповнень може призвести не тільки до перекручення фінансового результату діяльності підприємства та недостовірності показників його фінансової звітності, але й до негативних податкових наслідків.

Як не існує єдиного рецепту облікової політики, так не може бути й еталонного наказу про її встановлення. А от зразок такого наказу про облікову політику, в якому знайшли відображення ті варіанти елементів облікової політики, вибір яких залишено нормативними актами з бухгалтерського обліку за самим підприємством, пропонуємо.

Примірний зразок

___________________________________________________________
(найменування підприємства)

НАКАЗ № __

Про облікову політику підприємства на 2008 рік

На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою складання достовірної фінансової звітності

НАКАЗУЮ:

1. Загальні положення

1.1. Застосовувати при відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій та подій норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.

1.2. За відсутності необхідних норм П(С)БО застосовувати аналогічні норми системи міжнародних стандартів фінансової звітності МСБО-МСФО (IAS-ІFRS) на підставі того, що національні П(С)БО не можуть суперечити МСБО-МСФО (IAS-ІFRS).

1.3. При веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності застосовувати ті професійні думки та положення систем обліку, які дозволяють однозначно тлумачити інформацію фінансової звітності.

1.4. Установити межу суттєвості для:

— окремих об’єктів обліку, що належать до активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства — 5 % підсумку всіх активів, усіх зобов’язань та власного капіталу відповідно;

— окремих видів доходів та витрат — 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

— з метою проведення переоцінки або зменшення корисності об’єктів основних засобів застосовувати відхилення залишкової вартості від їх справедливої вартості, у розмірі 10 % такого відхилення;

— визначення подібних активів — різниця між справедливою вартістю об’єктів обміну не повинна перевищувати 10 %;

— статей фінансової звітності — 500 гривень.

1.5. Установити тривалість операційного циклу для:

— виробництва мостових та козлових кранів — шість місяців;

— виробництва талів електричних — три місяці;

— виробництва іншої продукції та надання послуг промислового характеру — два місяці;

— реалізації продукції їдальні — один місяць.

1.6. Відображати відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання в річній фінансовій звітності.

1.7. Для перерахунку доходів, витрат та руху грошових коштів, виражених в іноземній валюті, середньозважений валютний курс не застосовувати.

1.8. Затвердити доданий перелік пов’язаних сторін (додаток 1* до цього наказу).

2.1.1. Для визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (далі — основні засоби) і нематеріальних активів такими, визначення строку корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі:

2.1.2. Вважати матеріальні активи зі строком корисного використання (експлуатації) понад один рік, вартістю менше 1000 грн. (без урахування ПДВ) іншими необоротними матеріальними активами.

2.1.3. Застосовувати при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації та ліквідаційну вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії і погоджені з фінансовим директором, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для:

— об’єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 2 т) — прямолінійний метод;

— вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 2 т — виробничий метод;

— малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів — у розмірі 100 % їх вартості в першому місяці використання таких об’єктів;

— усіх інших необоротних матеріальних активів — прямолінійний метод;

2.1.4. Проводити переоцінку тих об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу більше ніж на 10 %.

2.1.5. Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості переоціненого об’єкта основних засобів уключати до складу нерозподіленого прибутку при вибутті такого об’єкта.

2.2. Нематеріальних активів

2.2.1. При нарахуванні амортизації нематеріальних активів застосовувати прямолінійний метод.

2.2.2. Переоцінку об’єктів нематеріальних активів не проводити через відсутність активного ринку щодо них.

2.3. Запасів

2.3.1. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначити кожне їх найменування.

2.3.2. Облік транспортно-заготівельних витрат вести загалом на окремому субрахунку.

2.3.3. Розподіляти транспортно-заготівельні витрати за середнім відсотком.

2.3.4. Застосовувати такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продаж чи іншому вибутті:

— середньозваженої собівартості — при відпуску виробничих запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виробника;

— за цінами продажу — для товарів, що продаються вроздріб у громадському харчуванні.

2.4. Дебіторської заборгованості

2.4.1. Величину резерву сумнівних боргів обчислювати прямим методом — методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості.

2.5. Зобов’язань

2.5.1. Створювати забезпечення на виплату відпусток працівникам підприємства та на виконання гарантійних зобов’язань.

2.5.2. Резервування коштів на додаткове пенсійне забезпечення, реструктуризацію, виконання зобов’язань з обтяжливих контрактів тощо не провадити.

2.5.3. Створювати забезпечення на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки), визначаючи його величину добутком фактично нарахованої працівникам заробітної плати та коефіцієнта, обчисленого відношенням річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці.

2.6. Доходу

2.6.1. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

2.7. Витрат

2.7.1. Застосовувати:

— в основному виробництві позаказний із застосуванням елементів нормативного (у ливарному виробництві — попереробний) метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції;

— у цехах допоміжного виробництва: ремонтно-механічному та інструментальному — позаказний метод, у решті цехів допоміжного виробництва — простий метод калькулювання.

2.7.2. Установити перелік, що додається, та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (додаток 2* до цього наказу).

2.7.3. Затвердити перелік, що додається, і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат (додаток 3* до цього наказу).

2.7.4. Прийняти як базу розподілу змінних та постійних розподілених загальновиробничих витрат прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

2.8. Фінансових витрат

2.8.1. Капіталізацію фінансових витрат не провадити, а визнавати витратами звітного періоду, в якому їх нараховано.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на фінансового директора та головного бухгалтера відповідно.

З наказом ознайомлені:

(дата)

(дата)

* Не наводиться. Докладно склад додатків 1 — 3 до наказу про облікову політику наведено у статті «Наказ про облікову політику» // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 100.