Слово колегам. Бухгалтеру від «Бухгалтера». Життєві байки, що повідали нам на семінарах передплатники

Бухгалтеру від «Бухгалтера». Життєві байки, що повідали нам на семінарах передплатники

Сьогоднішнє послання від колег дружнього нам видання прикрашає корисний креативчик. Тут наведено 4 бухгалтерські абсолютно різнопланові новели, які об’єднує одне: у кожній з них «сидить» оригінальна ідея щодо поліпшення податкових наслідків тієї чи іншої операції, причому на абсолютно законних підставах.

Якщо ви плануєте покинути лави платників ПДВ, вас мучать некрасиві «дореволюційні» залишки в балансі, а може єдиноподатнику потрібно звести до мінімуму наслідки від продажу дорогого товару, або ж простому платнику податків стародавні ОФ перевести до податкової малоцінки, отримавши при цьому валові витрати, тоді цей матеріал обов’язковий для ознайомлення!

1. «На, потримай»

(як звільнитися від статусу «платника» ПДВ і не постраждати від умовних ПЗ щодо залишків ОФ)

Захотіло підприємство на загальній системі оподаткування знятися з обліку як платник ПДВ (благо, обсяги та «стаж» платника дозволяли).

Проте ось невдача — на балансі є купа товарних залишків, за якими свого часу заявлявся податковий кредит. І до цього («ліквідаційного») часу цей ПК, як на зло, уже весь, без залишку, «проївся». При цьому загальноулюблений ПДВшними «ліквідаторами» останній абзац п. 9.8 Закону про ПДВ вимагає наявні на дату переходу подібні залишки ТМЦ обкласти ПДВ, так ще й за звичайними цінами.

Що ж тут робити? І бухгалтер знаходить ось яке просте рішення.

Підприємство в свої останні ПДВшні періоди реалізує всі свої товарні залишки дружньому платнику ПДВ в обмін на його послуги.

У результаті підприємство для цілей обкладення ПДВ отримало нульовий варіант: ПЗ щодо товарів перекрилося ПК щодо послуг. А от якби підприємство сиділо і, склавши руки, чекало ПДВшного кінця, то варіант був би не нульовий, а навіть дуже від’ємний («намалювалося» б  — тільки ПЗ, обчислене від звичайних цін залишків ТМЦ,  — і це притому, що жодних ПК у заначці вже не було). Потім — уже після зняття з ПДВшного обліку — ті самі ТМЦ за тією самою ціною можна купити і назад...

Від себе ж додамо, що прийом цей було, найімовірніше, навіяно публікацією в журналі «Бухгалтер», 2006, № 17 (с. 38 — 39). І, крім того, зазначимо деякі «специфічності» таких операцій: у контрагента виникне валовий дохід за послугами (якщо він є не тільки платником ПДВ, а й — податку на прибуток), який теж потрібно чимось перекрити, якщо в нього немає для цього запасу податкових збитків (хоча, у принципі, його не складно і створити). Тому найкращий варіант контрагента для таких операцій — приватний підприємець, який працює на єдиному податку, зареєстрований платником ПДВ.

2. «Зачистка».

(як некрасивий баланс перетворити на красивий)

Передплатники «Бухгалтера» досі пам’ятають матеріал, який журнал «Бухгалтер» публікував ще в далекому минулому столітті (у 1998, № 12 на с. 34 — 35). У згаданому матеріалі, нагадаємо, пропонувалося вирішувати питання із «зачисткою» балансу підприємства шляхом виділення з нього нового підприємства (або ж

У результаті таких реорганізаційних заходів одна структура (якій «приписано» і далі «господарювати»), виглядатиме як росою вмита, друга ж, на яку перекинули всі «принади» і «безнадійності», навпаки, зіграє роль камікадзе, тобто призначається для умертвіння (або просто «зависання», коли ліквідовувати її виходить занадто втратно). Як виявилося, ці методи перебувають у «креативників» на озброєнні і до сьогодні.

Зауважимо, що головне тут, звичайно, не поводитися дуже нахабно, а то відповідні органи можуть у такій реорганізації угледіти кримінально карані діяння, попередньо повикручувавши відповідні руки з метою отримання доказів цього.

3. «Фондотовар»

(як єдиноподатнику грамотніше продати дорогий товар під «личиною» ОФ)

Одна юрособа, яка працює на єдиному податку, дуже дорогий товар, що придбавався для перепродажу, спочатку оприбуткувала як ОФ, увела його в експлуатацію та «поексплуатувала» місяць-другий. Після чого вона згаданий товар продала — і в результаті такого продажу «основного фонду» об’єктом обкладення єдиним податком виявилася лише різниця між продажною та залишковою вартістю такого «об’єкта ОФ», визначеною за правилами бухобліку*. А це набагато краще, ніж обкласти єдиним податком увесь оборот від продажу такого товару.

* На те, що при обкладенні єдиним податком операції з продажу ОФ орієнтуватися треба саме на бухоблікову залишкову вартість об’єкта, що реалізується, ДПАУ неодноразово вказувала у своїх листах та консультаціях (див., наприклад, лист ДПАУ від 23.11.2001 р. № 7513/6/15-1316).

До речі, подібний варіант перепродажу товару під виглядом ОФ юрособою на єдиному податку також описувався «Бухгалтером» ще в минулому столітті — у 2000, № 23 на с. 30.

Момент, на який варто тут звернути увагу обережним платникам, полягає в тому, що податківці можуть і не визнати як ОФ об’єкт, що фактично не пропрацював («провисів» на балансі) понад 365 календарних днів. На наш погляд, такі причіпки позбавлені законних підстав: по-перше, вони походять з неправильного трактування п.п. 8.2.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (а чинна редакція цього підпункту прямо зазначає саме про намір (!) платника використовувати об’єкт ОФ понад 365 календарних днів, а не про фактичний період його використання), по-друге ж, оскільки для цілей обкладення єдиним податком слід оперувати бухобліковими даними і нормативами, що відносяться до ОЗ (не ОФ!), нормативи, які регулюють оподаткування прибутку, тут у принципі не застосовні. Бухоблікові ж нормативи жодних підстав для таких фіскальних міркувань не дають взагалі (так, у п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» ідеться про очікуваний (!) строк корисного використання об’єкта понад один рік).

4. «Реінкарнація»

(як перетворити ОФ на податкову малоцінку з отриманням ВВ)

Набридло одному підприємству — платнику податку на прибуток мати в себе на балансі купу основних фондів усіляких груп/підгруп і по краплі списувати їх вартість на зменшення згаданого податку. Та й валових витрат у той момент йому дуже і дуже не вистачало.

От і вирішило підприємство вбити відразу двох зайців — і лави ОФ прорідити, і ВВ поповнити.

Узяло воно і продало дружньому платнику деякі свої ОФ усіляких груп, чия залишкова вартість, «на око» розрахована, не повинна була (на всякий випадок) перестрибнути через 1000 грн. (плюс ПДВ). Потім у іншого (теж дружнього) підприємства було закуплено аналогічні (якщо не сказати «ті ж самі») ТМЦ — у тому самому кварталі та практично за тією ж самою вартістю.

Отже, підприємство, реалізувавши ОФ, придбало малоцінні предмети (природно, які так трактуються в термінах Закону про податок на прибуток).

У тому ж податковому періоді відбулися і оприбуткування їх на склад, і передача зі складу в експлуатацію (безумовно, умовні, оскільки ТМЦ ці, зрозуміло, нікуди не рухалися і продовжували почесно виконувати свої функції).

У результаті ці реінкарновані ОФ, що стали малоцінкою (і були «передані в експлуатацію»), для цілей перерахунку за п. 5.9 на кінець податкового періоду не враховувалися, і їх вартість законно поповнила ВВ.

У бухобліку ж для потрапляння до розряду МШП важлива також і швидкозношуваність, а оскільки згадані предмети практично всі так і залишилися зі строком корисного використання понад рік, то вийшли ті самі активи, «тільки в профіль»: продали основні засоби і купили основні засоби (хоч у податковому обліку вони і змінили своє амплуа).

Звичайно ж, щось подібне звучало й у «Бухгалтері» (2004, № 44, с. 46).

Записав О. Павленко заст. шефредактора журналу «Бухгалтер»