Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

До якої групи основних фондів належать витрати на установлення телефонної станції

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Липень, 2008/№ 53
В обраному У обране
Друк
Стаття

До якої групи основних фондів належать витрати на установлення телефонної станції

 

Незважаючи на всі новинки в телекомунікаційній галузі та розвиток безпроводового зв’язку, не зменшується кількість прихильників стаціонарного телефонного зв’язку, і багато які підприємства продовжують обладнувати свої офісні приміщення стаціонарними телефонами, міні-АТС і телефонними станціями. Зрозуміло, що установлення такого телефонного обладнання потребує певних витрат. Ось тільки визначити, в якому порядку ці витрати відображаються в податковому обліку підприємства, можна іноді лише за допомогою суду. Так сталося і в цьому випадку.

 

Сутність спору

Підприємство встановило у своєму приміщенні телефонну станцію і при цьому понесло витрати на

проектування, прокладання кабелю, монтаж обладнання, віднісши їх на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2 як витрати, пов’язані з установленням офісного обладнання . Оскільки цей об’єкт було придбано до 01.01.2004 р., зазначені витрати амортизувалися за ставкою, передбаченою для основних фондів групи 2, тобто 6,25 % з розрахунку на податковий квартал (для нових основних фондів, придбаних після 01.01.2004 р., норма амортизації становить 10 %).

Однак представники податкової служби, які прийшли на позапланову перевірку, поставилися до цього інакше. На їх думку, на суму всіх перелічених вище витрат підприємству слід було збільшити балансову вартість окремого об’єкта основних фондів групи 1 як пов’язаних з

поліпшенням будівлі та застосувати норму амортизації, передбачену для об’єктів основних фондів групи 1, тобто 1,25 % з розрахунку на податковий квартал.

Результатом такого підходу податківців стало податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток за період, що перевіряється, і застосуванні до платника податків штрафних санкцій.

Вважаючи свої дії абсолютно правильними, підприємство звернулося за захистом до суду.

 

Позиція податкових органів

Працівники податкових органів, які прийшли на перевірку, не вдаючись у подробиці щодо придбаної підприємством телефонної станції, класифікували її установлення як поліпшення приміщення, що телефонізується. Відповідно і витрати, пов’язані з підключенням цього матеріального активу (як звичайного телефону), визнали за правильне віднести на збільшення балансової вартості об’єкта основних фондів групи 1, а не балансової вартості основних фондів групи 2*, як зробило підприємство.

* Нагадаємо, що в той час, про який ідеться в ухвалі, що коментується, телефони належали до основних фондів групи 2, а не групи 4, як тепер.

Оскільки існує різниця в нормах амортизації між групами 1 і 2 основних фондів, у підприємства з подачі податкової виникло заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток за період, що перевіряється. І негайно було застосовано фінансові санкції.

 

Вирішення справи судом

Вивчивши матеріали справи, суд підтримав підприємство, мотивувавши свою позицію таким чином.

Згідно з технічною документацією та Сертифікатом відповідності телефонна станція є

офісним обладнанням для передачі мови, тексту, зображення і даних у мережах ISDN, відповідає коду УКТ ЗЕД 8517300000 «Комутатори для телефонного чи телеграфного зв’язку», має модульну будову, призначена для підключення великої кількості абонентів (використання кількома підрозділами/фірмами), створення корпоративної мережі, забезпечує підключення до мережі зв’язку загального користування з використанням цифрових ліній передачі даних.

А офісне обладнання згідно з

п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток включається до групи 2 основних фондів.

Відповідно до робочого проекту підключення телефонної станції до міської телефонної мережі всі роботи з проектування, прокладення кабелю та монтажу відповідного обладнання

нерозривно пов’язані саме з цією телефонною станцією та не можуть бути відокремлені від неї.

Таким чином, на думку суддів, підприємство, отримавши телефонну станцію, абсолютно правомірно віднесло вартість робіт з її підключення на збільшення первісної вартості конкретного об’єкта основних фондів групи 2 (як того вимагає

п.п. 8.4.1 Закону про податок на прибуток) та амортизувало їх за ставкою 6,25 % з розрахунку на календарний квартал. А доводи податківців у цьому випадку щодо збільшення на суму понесених витрат балансової вартості основних фондів групи 1 не мають під собою достатніх підстав, оскільки не базуються на фактичних обставинах придбання та установлення зазначеного обладнання.

 

Думка редакції

Як відомо, податківці в питаннях установлення стаціонарного телефону вже давно дотримуються думки, що витрати на проектування, прокладення кабелю всередині приміщення і монтаж відповідного телефонного обладнання відносяться на збільшення балансової вартості групи 1 основних фондів і підлягають амортизації за ставкою, передбаченою для цієї групи основних фондів. Про це свідчать роз’яснення ДПАУ: від досить давнього

листа від 07.02.2001 р. № 543/6/22-3215 до свіжішої брошури з питань оподаткування «Амортизація в податковому обліку платника податку на прибуток» (додаток до листа ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017), опублікованої в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83.

Однак тепер, завдяки висновку ВАСУ, викладеному в ухвалі, що коментується, стало зрозуміло, що не до всіх операцій з підключенням до телефонної мережі може бути застосовано загальний порядок оподаткування, запропонований ДПАУ.

Так, якщо відповідна технічна документація для підключення телефонного обладнання до телефонної мережі оператора вказує на те, що всі кабелі та роботи з проектування, прокладення кабелю та монтажу такого обладнання

нерозривно пов’язані безпосередньо з цим обладнанням і не можуть бути відокремлені від нього, але можуть бути без пошкодження демонтовані разом з цим обладнанням для подальшої спільної автономної експлуатації, то при зарахуванні на баланс такого матеріального активу орієнтуватися потрібно саме на техдокументацію. Тоді понесені монтажні витрати збільшать балансову вартість тієї групи основних фондів, до якої належить об’єкт, що монтується.

Інша справа, що здебільшого прокладений кабель нерозривно (у буквальному розумінні) пов’язаний не стільки зі станцією, скільки

з будовою. Тож демонтувати і згодом експлуатувати станцію, підключивши до неї інші кабелі, цілком можливо (зокрема, проклавши до неї інший кабель), тоді як демонтувати кабель для його подальшої експлуатації в новому місці, не пошкодивши його при цьому, практично неможливо.

Матеріал підготувала Наталя Білова, економіст-аналітик

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 1 лютого 2007 року

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України <...>, розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 у справі № 11/22 за позовом ВАТ <...> до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія

встановила:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005, позовні вимоги ВАТ <...> до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задоволено, визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № <...> від 17.11.2004 та податкове повідомлення-рішення від 17.11.2004 про збільшення суми штрафної санкції з податку на прибуток.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.07.2005 звернувся до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 02.11.2005 на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2006 касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове — про відмову в задоволені позову.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення — без змін з огляду на наступне

.

Підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень став акт позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ВАТ <...> за період з 01.12.2003 по 31.12.2003 № <...> від 08.04.2004, яким було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено податок на прибуток підприємства за 2001 — 2003 роки.

Задовольняючи вимоги ВАТ <...> про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції, з яким правильно погодилася апеляційна інстанція, встановив, що позивач на підставі накладної № <...> від 15.06.2001 отримало від ТОВ <...> наступні товарно-матеріальні цінності: телефонна станція Varix content 840, телефон SD 40, термінал 47, карта до ПК So/PCI, джерело UPS та монтажні послуги на суму 11181,67 грн. Загальна ціна отриманої продукції та послуг становить 113918,00 грн., у тому числі ПДВ 18986,33 грн. Факт отримання продукції підтверджується також податковою накладною № <...> від 15.06.2001 на суму 113918,00 грн., у тому числі ПДВ 18986,33 грн.

Згідно з технічною документацію та Сертифікату відповідності № 023291 від 21.06.2002, станція є офісним обладнанням для передачі мови, тексту, зображення і даних в мережах ISDN, відповідає коду УКТЗЕД 8517300000 «комутатори для телефонного або телеграфного зв’язку», має модульну побудову, призначена для підключення багатьох абонентів (використання кількома підрозділами/фірмами), створення корпоративної мережі, забезпечує підключення до мережі зв’язку загального користування з використанням цифрових ліній передачі даних.

Відповідно до Робочого проекту підключення УВАТС Varix content 840 ВАТ <...> до міської телефонної мережі міста Києва, складеного за замовленням № 7777 ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку», всі роботи з проектування, прокладення кабелю та монтажу відповідного обладнання нерозривно пов’язані саме з телефонною станцією Varix content 840 і не можуть бути відокремлені від неї, отже, збільшують первісну вартість конкретного об’єкта основних засобів, який з урахуванням вимог закону необхідно віднести до групи 2 основних фондів ВАТ <...>, що підлягають амортизації за ставками 6,25 % за календарний квартал.

Висновки судів ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права.

Так, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

матеріальний актив — основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 зазначеного Закону (в редакції, що була чинною на момент придбання позивачем у 2001 році телефонної станції Varix content 840), під

терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1

— будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2

— автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3

— будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Також, відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону, під

терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, підлягають зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно з п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал). Так, до групи 2 основних фондів застосовується норма амортизації у розмірі 6,25 %.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі — П(С)БО «Основні засоби»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, яке набрало чинності з 01.07.2000, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи (далі — основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності та застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ), визначено таке:

Амортизація

— систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Вартість, яка амортизується

, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

Основні засоби

— матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

Об’єкт основних засобів

— закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Первісна вартість

— історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Відповідно до п. 7 П(С)БО «Основні засоби» придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Згідно з п. 8 П(С)БО «Основні засоби» встановлено, що первісна вартість об’єкта основних засобів складається зокрема з таких витрат:

— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

З огляду на зазначене, колегія погоджується з висновком суду, що позивач отримавши телефонну станцію Varix content 840, враховуючи положення норм Закону № 283/97-ВР на час придбання телефонної станції (2001 рік), відніс її, з урахуванням витрат на її монтаж, до другої групи основних фондів, до якої була встановлена норма амортизаційних відрахувань у розмірі 6,25 % за календарний квартал.

Враховуючи викладене,

доводи касаційної скарги ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про те, що витрати на проектування, прокладення кабелю та монтаж відповідного обладнання (телефонної станції Varix content 840) збільшують вартість групи 1 основних фондів та підлягають амортизації за ставкою, передбачено для цієї групи основних фондів — 1,25 % на календарний квартал на увагу не заслуговують, оскільки не ґрунтуються на фактичних обставинах придбання та встановлення вказаного обладнання і суперечать вимогам закону.

Враховуючи наведене, суди прийшли до обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № <...> від 17.11.2004 та податкового повідомлення-рішення від 17.11.2004 про збільшення суми штрафної санкції з податку на прибуток.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, ст. 224, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

ухвалила:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 —

без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

 

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно