Щодо надання роз’яснень стосовно дотримання природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами
Лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.05.2008 р. № 6540/20/10-08
Мінприроди розглянуло <...> лист від <...> щодо питань застосування законодавства у сфері поводження з відходами та в межах компетенції надає відповіді на поставлені питання.
1. «Відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, цілі чи розламані (коди А1160 Y31 АА170)» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» відносяться до Жовтого переліку небезпечних відходів. Слід зауважити, що зазначена постанова та класифікація розроблені на виконання міжнародної Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням.
Закон «Про хімічні джерела струму» не виводить відпрацьовані акумулятори із категорії «відходи», це — спроба побудувати для поводження з хімічними джерелами струму протягом усього їх життєвого циклу окремий організаційно-економічний механізм, що повинен був забезпечити максимальний рівень їх утилізації.
Відповідно до компетенції Мінприроди на даний час розробляє Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із заготівлі та утилізації відпрацьованих джерел струму.
Щодо необхідності сплачувати збір за забруднення.
Якщо маємо випадок «зберігання» (до передачі спеціалізованому підприємству), з яким укладено договір, — то ні.
У випадку «розміщення» таких небезпечних відходів на власній території,
окрім справляння відповідної плати за розміщення відходів, необхідно ще й отримати ліцензію на поводження з небезпечними відходами (згідно статті 34 Закону України «Про відходи» та пункту 39 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).2. Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища, якщо підприємство передає свої відходи спеціалізованим підприємствам згідно укладеним договорам, то збір за забруднення навколишнього природного середовища
не сплачується.3 — 4. Якщо підприємство передає зазначений тип відходів у повному обсязі спеціалізованим підприємствам і має відповідний договір, не накопичує свої відходи за попередні роки, підстави для справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища
відсутні.Головними умовами легітимного тимчасового зберігання відходів у такому випадку є відповідність умов тимчасового зберігання санітарним нормативам (які підтверджені відповідним висновком санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об’єкта поводження з відходами) та неперевищення затвердженого ліміту.
4. З відповіді на попереднє запитання та умов отримання ліміту (який отримують заздалегідь на наступний рік) випливає, що в умовах дотримання договору із спеціалізованим підприємством та своєчасно оформленого ліміту на утворення відходів збір за забруднення навколишнього природного середовища
не справляється.5.
Нормативи збору обчислюються згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» відповідно до класу небезпеки даного типу відходів (рівня небезпечності відходів), характеру місця розміщення відходів (коефіцієнти 1 або 3), (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (коефіцієнти 1 або 3).6. Відповідь на це питання містить відповіді на усі його окремі складові.
Клас небезпеки відходів встановлюється органами МОЗ, за погодженням органів Мінприроди.
Щодо автомобільних акумуляторів та шин
, ця проблема взагалі не повинна виникати, оскільки для зазначених відходів в Україні існують відповідні технології утилізації, тому згідно пункту «д» статті 17 Закону України «Про відходи» суб’єкти господарської діяльності зобов’язані «забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки» і згідно із пунктом «і» статті 42 мають передавати їх тільки організаціям, що мають відповідні ліцензії.Як уже зазначалось (відповідь на питання № 4), питання щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища відходами, що передаються спеціалізованим підприємствам, не повинно ставитись взагалі.
Щодо відсутності визначного класу небезпеки відходів у дозвільному документі, то ліміт на утворення та розміщення відходів без заповнення класу небезпеки відходів та невизначеного місця розміщення або передачі відходів є
нелегітимним.Якщо підприємство взагалі здійснювало свою господарчу діяльність, у т.ч. утворення та розміщення відходів, у цьому випадку,
окрім сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у п’ятикратному розмірі, особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність (стаття 42 Закону України «Про відходи»).7. На практиці конфлікти щодо визначення класу небезпеки можуть виникнути лише для тих типів відходів, для яких власник не знайшов належну технологію утилізації, т. я. в іншому випадку власник або передає їх спеціалізованому підприємству, або утилізує їх самостійно.
Саме такі види відходів, для яких не знайдено належну технологію утилізації, і є в першу чергу об’єктом паспортизації відходів (Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.99 р. № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів»). Під час паспортизації і визначається клас небезпеки та інші властивості певного типу відходів, які необхідні для пошуку прийнятної технології утилізації.
Форма та зміст паспорта відходів викладені в ДСТУ 2195-99 «Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст виклад і правила внесення змін», уведеного в дію наказом Держстандарту України від 03.02.2000 № 97.
8 — 10. Загальні зауваження. Термін «розміщення» стосовно відходів треба використовувати обережно, оскільки в Законі України (стаття 1) «розміщення відходів — зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах».
Тобто
слід відрізняти термін «розміщення відходів» та «зберігання відходів» — «тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення)».8. Документом, що підтверджує кількість розміщених відходів, у випадку передачі їх іншому підприємству є акти прийому-передачі, або будь-який інший документ, що підтверджує відповідну передачу.
У випадку розміщення їх на власній території — паспорт місця видалення відходів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.98 № 1216 «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів».)
9.
Поняття «матеріально-сировинні баланси» — економічний термін, характерний для макроекономіки, в якому використовуються норми витрат сировини на одиницю продукції, норми утворення бракованої продукції, і відповідно норми утворення відходів. Т.я. регулювання утворення відходів неможливе без нормування їх утворення, був використаний цей загальноекономічний термін. Фактично під веденням матеріально-сировинних балансів мається на увазі наявність на підприємстві відповідного планування виробництва продукції та її обліку, і відповідного нормування утворення відходів та їх обліку, обліку їх переміщення за межі підприємства.10. Безумовно, наявність відповідних журналів обліку відходів
необхідна.При цьому основною умовою для зручного користування такими обліковими документами для відходів, утворення яких нормується, є можливість легко перевіряти факти дотримання відповідних норм утворення відходів.
Для інших товарно-матеріальних цінностей, що стають відходами, документом про їх утворення може бути акт про їх списання, а документом обліку — журнал обліку утворення відходів.
На даний час Мінприроди погоджує з центральними органами влади форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», якими буде встановлена єдина форма обліку утворення відходів та використання пакувальних матеріалів і тари*.
* Див. також матеріал на с. 40. —
Прим. ред.Заступник міністра М. Мовчан
