Отримання ПДВ відшкодування не ставиться в залежність від сплати податку постачальником
Сутність спору
У цьому судовому процесі позивачем виступило підприємство, що задекларувало в ПДВ-декларації за вересень 2004 року суму до бюджетного відшкодування, відшкодовувати яку податківці відмовлялися. У результаті, не отримавши своєчасно заявленої суми відшкодування, підприємство звернулося до обласного господарського суду з позовом до районної ДПІ та органів Держказначейства про стягнення такої суми, а також про стягнення у зв’язку з цим відповідних (передбачених чинним на той час законодавством) процентів за прострочення у сплаті заборгованості, що виникла.
Обласний господарський суд, а згодом і апеляційний господарський суд підтримали платника податків, погодившись із його вимогами. Однак податківці, які не погоджуються з такими висновками судів і, як і раніше, не визнають за підприємством суми до відшкодування, вирішили продовжити оскарження, звернувшись до ВАСУ з позовом про перегляд прийнятих судових рішень.
Позиція податкових органів
На думку податківців, підприємство неправомірно претендувало на відшкодування з бюджету від’ємного значення ПДВ. Причину цього податковий орган убачав у несплаті ПДВ до бюджету
третьою стороною, а саме одним з контрагентів підприємства, при здійсненні операцій з яким підприємство-позивач і відображало податковий кредит, формуючи від’ємне значення ПДВ у своїй декларації. У зв’язку з цим податківці визнали господарські операції, що здійснювалися між підприємством і таким контрагентом, незаконними, і можливість бюджетного відшкодування ПДВ у цьому випадку не визнавали.
Вирішення справи судом
У своїй ухвалі ВАСУ (як і попередні судові інстанції під час цього судового розгляду) підтримав платника податків, а вимоги податківців визнав неправомірними. Як справедливо зазначив суд,
Закон про ПДВ не ставить отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. У разі ж якщо контрагент не виконав свої зобов’язання перед бюджетом, то відповідальність і негативні наслідки настають саме для такого контрагента. При цьому платник податків — контрагент такого суб’єкта (який виконав відповідні умови для отримання відшкодування та має належне підтвердження розміру свого податкового кредиту) права на отримання бюджетного відшкодування не позбавляється.Додатково зауважимо, що редакція чинного на той момент
п.п. 7.7.3 Закону про ПДВ прямо передбачала, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період (при цьому будь-яких інших додаткових умов для отримання відшкодування Закон про ПДВ не містить).Як визначив суд, у підприємства в податковому обліку все було оформлено належним чином, дані про порушення підприємством-позивачем вимог податкового законодавства відсутні. Більше того, планова документальна перевірка, що проводилася за той період, порушень з ПДВ не виявила, про що зазначалося і в акті перевірки. Також установлено, що укладені договори з контрагентом відповідають вимогам законодавства, а тому твердження податківців про незаконність здійснюваних підприємством операцій судом спростовано.
У результаті суд визначив, що відповідне віднесення сум податку до податкового кредиту (на підставі належним чином оформлених податкових накладних)
правомірно стало підставою для звернення до податкового органу з податковою декларацією про відшкодування заявленого ПДВ і підприємство дійсно має право на отримання бюджетного відшкодування. Висновок суду: стягти на користь підприємства суму бюджетного відшкодування і належних процентів.
Думка редакції
Коли йдеться про відшкодування ПДВ та можливість отримання платником податків коштів з бюджету, тактика контролюючих органів відома, про що свідчить і цей судовий розгляд.
Правильно, що суди (різних рівнів — від обласного до вищого) у цьому випадку одностайно зайняли зважену та справедливу позицію, не погоджуючись із податківцями та підтримавши платника податків. Повністю поділяємо думку суду в цьому питанні. Вважаємо, що
платник податків дійсно не повинен нести відповідальності за своїх контрагентів та виконання ними зобов’язань зі сплати податку до бюджету. Тим більше, що чинним законодавством цього не передбачено. Тому вважаємо, що сумлінний платник податків, у податковому обліку якого все гаразд, а податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, має право на декларування та отримання бюджетного відшкодування. Адже всі необхідні умови, установлені для цього законодавством (п.п. 7.2.6, п. 7.7 Закону про ПДВ), ним дотримуються. Ну а платники податків, які вже зіткнулися з подібними питаннями, сподіваємося, з появою такої судової ухвали відчують себе впевненіше. До речі зауважимо, що подібний висновок було зроблено і в ухвалі ВАСУ від 04.04.2006 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 4, с. 6).На завершення окремо наголосимо на такому моменті, як сплата процентів із бюджетної заборгованості, що виникла. Так, раніше (
до 01.06.2005 р.) можливість сплати таких процентів на користь платника податків застерігалася п.п. 7.7.3 Закону про ПДВ. Нагадаємо: цей підпункт, зокрема, передбачав, що не відшкодовані своєчасно платнику податків суми бюджетного відшкодування вважаються бюджетною заборгованістю , на яку нараховуються проценти в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення такої заборгованості, протягом усього строку існування такої заборгованості, включаючи день її погашення. Однак після змін, унесених Законом № 2505 до Закону про ПДВ (у тому числі й до його п. 7.7), ця норма з 1 червня 2005 року (дати набрання чинності змінами) була скасована і перестала існувати. Отже, на сьогодні подібної «процентної» норми Закон про ПДВ не містить.Матеріал підготувала Людмила Солошенко, економіст-аналітик
