Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Доля держбюджету (продовження)

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2008/№ 47
В обраному У обране
Друк
Стаття

Доля держбюджету

(продовження)

 

Перманентні зміни в законодавстві України вже нікого не дивують. Але іноді законодавча плутанина досягає дуже великих масштабів. Резонансне Рішення Конституційного суду України — із цього розряду. Благо, Верховна Рада оперативно прийняла відповідний закон (див. с. 3). Проте повністю уникнути непорозумінь не вдалося.

Дмитро Костюк, заступник головного редактора Тетяна Онищенко, економіст-аналітик Олена Уварова, юрист

 

Документи статті

ЗКУ

— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про оренду землі

— Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV.

Закон про плату за землю

— Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII.

Закон про держбюджет-2008

— Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. № 107-VI.

Закон № 309

— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-VI.

 

У газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 45 уже йшлося про ситуацію, що склалася навколо тих норм

Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. № 107-VI (далі — Закон про держбюджет-2008, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 4), які вносили зміну до деяких законів. Ці норми Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України.

У результаті з 22 травня 2008 року низка найважливіших положень не застосовується. Ці положення, зокрема, присвячено ставкам податку на землю за ділянки, грошову оцінку яких не проведено; ставкам акцизного збору на спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби; сплаті ПДВ та податку на прибуток; застосуванню максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої справляються страхові внески до соціальних фондів; сплаті збору до Пенсійного фонду з купівлі-продажу безготівкової валюти; ставкам внесків до соціальних фондів, які сплачуються із заробітної плати; деяким соціальним виплатам.

Ураховуючи такий стан справ, Верховна Рада України прийняла

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. № 309-VI (с. 3), який фактично відновлює норми, що втратили чинність.

 

Набуття чинності

Багато фахівців були стурбовані: чи не з’явиться свого роду юридична прогалина, адже з 22 травня положення

Закону про держбюджет-2008, що аналізуються, уже не застосовуються, а новий Закон приймається після цієї дати. У цьому аспекті законодавці вдалися до улюбленої ще починаючи з давніх часів тактики: закон набуває чинності з однієї дати, але застосовується з іншої, більш ранньої! Тому одне з найважливіших положень у Законі № 309 — розділ «Прикінцеві положення», в якому зазначено дату набуття ним чинності. Він набуває чинності з дати опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу ІІ Закону про держбюджет-2008, тобто з 22 травня 2008 року. Власне, Закон № 309 опубліковано в газетах «Голос України» від 04.06.2008 р. № 105 та «Урядовий кур’єр» від 04.06.2008 р. № 101 і набув чинності з 4 червня 2008 р.

Отже, якщо хтось побоювався, що в результаті законодавчої плутанини, що сталася, частину операцій, здійснених у травні (II кварталі) доведеться оподатковувати за одними правилами, а частину — за іншими, можуть заспокоїтися. За ідеєю, жодного перерахунку бути не повинно. Тим більше, що більшість норм дублюють аналогічні скасовані норми (так відбувається з податком на прибуток, ПДВ).

 

Головні зміни

Та все ж деякі положення

Закону № 309 не зовсім відповідають аналогічним положенням, які були в Законі про держбюджет-2008. Найголовніше — новини в земельній сфері, соціальні норми (про це докладніше зазначимо далі).

Є й інші, менш значні, зміни. Наприклад, норматив збору за спецводокористування в частині використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв, у

Законі про держбюджет-2008 було визначено на рівні 2 гривні за 1 куб. метр (використання поверхневої води) і 4 гривні за 1 куб. метр (використання підземної води), а в Законі № 309 — 3 і 3,5 грн. за 1 куб. метр відповідно; також іншою є ставка рентної плати за нафту. А деяких норм у Законі про держбюджет-2008 не було зовсім (наприклад, заборони на розрахунки в негрошовій формі за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини, яка належить до 1 — 24 груп згідно з УКТ ЗЕД).

А ось важливіший момент:

Рішенням КСУ було визнано таким, що не відповідає Конституції пункт 17 розділу ІІ Закону про держбюджет-2008. Цим пунктом було змінено сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 53). Після набуття чинності Законом про держбюджет-2008 він перестав поширюватися на контроль у податковій сфері, контроль за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Отже, з 01.01.2008 р. на податкові перевірки цей Закон № 877 не поширюється (слід зауважити, що податківці виконували норми цього Закону зовсім недовго — з 26.12.2007 р. (дата набуття ним чинності) по 01.01.2008 р.). Як не дивно, серед норм Закону № 309 немає норми, яка відновлює п. 17 розділу ІІ Закону про держбюджет-2008! Що це — забудькуватість законодавця чи продумана політика, поки що сказати складно. Але формально виходить, що починаючи з 22.06.2008 р. податківці повинні проводити перевірки з урахуванням вимог Закону № 877.

При цьому звертає на себе увагу те, що у Прикінцевих положеннях

Закону № 309 п. 17 розділу ІІ Закону про держбюджет-2008 не значиться як скасований. До речі, аналогічна ситуація складається з деякими іншими нормами (головним чином їх присвячено соціальним виплатам). Можливо, це прийом законодавчої техніки? Як би там не було, формально на сьогодні вони не діють, але яким шляхом піде практика, сказати поки що складно.

 

Внески до Пенсійного фонду

Законом № 309

унесено зміни до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР, до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV.

Слід зазначити, що в частині сплати підприємствами страхових внесків і зборів до Пенсійного фонду ці зміни повторюють зміни, які було внесено до цих законів ще з 1 січня 2008 року

Законом про держбюджет-2008. У зв’язку з цим для підприємств все залишилося, як і раніше.

Ставки внеску для звичайних платників, як і раніше, 33,2 % — у частині нарахувань, 2 % — у частині утримань.

Порядок визначення максимальної величини витрат на оплату праці, з якої справляються внески до Пенсійного фонду визначено у

ст. 19 Закону № 1058. Сума цієї величини дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.

 

Внески до Фонду страхування на випадок безробіття

Законом № 309

унесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III, зокрема, до ст. 19, згідно з якою страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників та доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду страхування на випадок безробіття, що встановлюється щорічно на рівні 15-ти розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Більше жодних змін до

Закону № 1533 Законом № 309 унесено не було. Хоча слід зазначити, що в п. 26 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону про держбюджет-2008, який визнано неконституційним, були й інші положення, які вносилися до Закону № 1533.

Наприклад,

Законом про держбюджет-2008 було внесено зміни до ст. 36 Закону № 1533, згідно з якими: якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), сума виплачених коштів вважається використаною ним не за призначенням і підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

У зв’язку з цим закономірно виникає запитання: що мали на меті законодавці, не включаючи до

Закону № 309 зазначену та інші норми Закону про держбюджет-2008, які вносилися до Закону № 1533? Причому законодавці вилучили з п. 26 розділу II Закону про держбюджет-2008 тільки п.п. 4 п. 26 розділу II Закону про держбюджет-2008, який стосується порядку визначення максимальної величина витрат, з якої справляються внески до Фонду страхування на випадок безробіття. Решта положень п. 26 розділу II Закону про держбюджет-2008, які визнано КСУ неконституційними, — не вилучено.

Юридично всі положення

п. 26 розділу II Закону про держбюджет-2008 є нечинними. І тільки норма про максимальну величину витрат, з якої справляються внески до Фонду страхування на випадок безробіття, є чинною, оскільки її внесено до Закону № 1533 Законом № 309.

Щодо ставок внесків до Фонду страхування на випадок безробіття, то повідомляємо, що все залишилося без змін, оскільки

Законом № 309 унесено відповідні розміри ставок до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III.

 

Внески до Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві

Законом № 309

унесено зміни до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-III, у зв’язку з чим розмір тарифів для сплати внесків до Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві залишився без змін.

Законом № 309

унесено зміни також до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV. Законодавці потурбувалися про заповнення прогалини в Законі № 1105 у частині положень щодо порядку визначення максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, з якої справляються внески до Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві.

Нагадаємо, що

Законом про держбюджет-2008 було внесено зміни в частині визначення максимальної величини витрат на оплату праці, з якої справляються внески до соціальних фондів, до всіх відповідних законів, крім Закону № 1105.

На практиці цю прогалину спробувало заповнити Мінпраці. У

листі від 26.02.2008 р. № 86/020/99-08 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 30) Мінпраці доходить висновку, що максимальна величина фактичних витрат на оплату праці, з якої справляються внески до Фонду страхування від нещасних випадків, така сама, як і для решти внесків до соціальних фондів. Щоб остаточно зняти це питання, законодавці вирішили внести відповідну норму до Закону № 1105 щодо визначення максимальної величини витрат на оплату праці, з якої справляються внески до Фонду страхування від нещасних випадків.

 

Внески до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності

Законом № 309

змінено й Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III. До ст. 21 Закону № 2240 унесено положення, згідно з якими страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), яка встановлюється щорічно на рівні 15-ти розмірів прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, і є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), по вагітності та пологах.

Слід зазначити: жодних інших положень

Законом № 309 до Закону № 2240 унесено не було. Разом з тим Закон про держбюджет-2008 уносив і інші зміни до Закону № 2240. Наприклад:

— до

ст. 4 Закону № 2240 — для працівників, які сплачували страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності та пологах обмежено сумою мінімальної зарплати, установленої на момент настання страхового випадку;

— до

ст. 52 Закону № 2240 — матеріальне забезпечення виплачується в разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності, установлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.

Ці положення

Законом № 309 не продубльовано. Хоча КСУ визнав неконституційним увесь п. 25 розділу II Закону про держбюджет-2008 , який зазначені вище положення саме запроваджував шляхом унесення змін до Закону № 2240. І знову, аналізуючи норми п. 1 Прикінцевих положень Закону № 309, бачимо, що законодавці виключили тільки п.п. 8 п. 25 розділу II Закону про держбюджет-2008.

Щодо ставки внеску до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності, то завдяки змінам, унесеним до

Закону № 2213 Законом № 309, її збережено в колишньому розмірі.

Резюмуючи викладене вище, можна стверджувати, що в частині ставок внесків та максимальної величини витрат, на які нараховуються страхові внески, усе залишилося, як і раніше. Стосовно інших змін, пов’язаних з набуттям чинності

Законом № 309, наприклад, у частині розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності виходячи з мінімальної зарплати, то, ураховуючи всі згадані вище хитросплетіння з внесеними та вилученими нормами Закону про держбюджет-2008, необхідно дочекатися офіційних роз’яснень з цього питання. Сподіваємося, вони не змусять на себе довго чекати.

 

Плата за землю

Зміни, унесені

Законом № 309 до Закону про плату за землю, фактично повернули до нього всі положення, які було передбачено Законом про держбюджет-2008, а потім визнано неконституційними. Залишилися без змін , зокрема, ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено. Не змінився й коефіцієнт, на який вони збільшуються (утім положення, що його встановлюють, і не визнавалися неконституційними). Нагадаємо: у 2008 році він дорівнює 3,1.

До

Закону про плату за землю повернуте й положення, яке раніше вносилося Законом про держбюджет-2008: у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правового договору розмір податку обчислюється виходячи з грошової оцінки землі, але в будь-якому випадку база обчислення податку на землю не може бути менше ніж ціна земельної ділянки, зазначена в договорі.

Як бачимо,

Закон № 309 у частині змін до Закону про плату за землю лише повернув положення, які було вилучено з останнього в результаті визнання їх неконституційними. Єдина новина — зміни в предметі регулювання Закону про плату за землю. З його преамбули виключено вказівку на те, що він визначає напрями використання коштів, які надійшли від плати за землю. Зазначеними змінами зумовлено й вилучення ст. 22 Закону про плату за землю, яка встановлювала виключний перелік цілей, для яких можуть використовуватися кошти, що надійшли від плати за землю. Такі зміни дають дещо більший простір щодо розпоряджання бюджетними коштами. Про мотиви їх внесення можна дізнатись з первісного тексту проекту Закону № 309, який навіть спочатку передбачав зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності для формування джерел для фінансування заходів щодо підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні. Можна припустити, що обмеження у використанні коштів від плати за землю знято з цією ж метою.

 

Нові норми щодо оренди землі

У зв’язку з прийняттям

Закону № 309 з’явилося декілька нових норм у Законі про оренду землі. Тепер обов’язок орендодавця в разі дострокового припинення з його ініціативи договору оренди відшкодувати орендарю, який отримав право оренди на конкурентних засадах, витрати, понесені на його отримання, а також збитки , пов’язані з таким достроковим припиненням договору, не поширюється на випадки, коли дострокове припинення договору пов’язано з невиконанням орендарем своїх обов’язків.

Отримати

ж право оренди землі державної або комунальної форм власності, як і раніше, можна тільки за результатами аукціону (за винятком прямо встановлених випадків, коли проведення аукціону не потрібно).

Крім того, у

Законі про оренду землі з’явилася нова норма, що встановлює заборону на відчуження (як шляхом продажу, так і іншим способом) орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності іншим особам. Слід зауважити, що до появи цієї норми в Законі про оренду землі можливість передати свої права та перевести обов’язки, уклавши правочин, у орендаря була тільки теоретична. Тому закріплення відповідної заборони у ст. 81 Закону про оренду землі будь-яких істотних коректив до практики земельних відносин не внесе. Звертаємо увагу: заборона на відчуження права на оренду не означає заборони на передачу земельної ділянки в суборенду. І ще одне: заборона не зачепила відчуження права на оренду земельних ділянок приватної власності. Якщо суб’єкти господарювання вирішать скористатися цією можливістю, їм слід керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють порядок заміни сторони в зобов’язанні. Зокрема, договір, за яким передається право на оренду земельної ділянки, має бути укладено в тій самій формі, що і власне договір оренди. Крім того, на його укладення необхідно отримати згоду орендодавця.

За орендарями залишили переважне право на придбання земельної ділянки в разі її продажу

. Слід зауважити, що законодавець мав плани заборонити продаж орендованих земельних ділянок, строк дії договору оренди яких не закінчився (відповідне положення було в проекті Закону № 309). Проте Президент України виступив з пропозицією не включати таку норму до Закону про оренду землі.

У

ст. 9 Закону про оренду землі в результаті внесених змін з’явилася ч. 3, яка передбачає, що в разі відмови орендаря придбати орендовану ним земельну ділянку до нового власника переходять усі права та обов’язки орендодавця. Це положення цілком відповідає загальній нормі про порядок правонаступництва при заміні власника речі, переданої в найм (ст. 770 ЦКУ). Водночас сторони договору оренди земельної ділянки можуть передбачити в договорі між собою, що в разі відчуження орендодавцем земельної ділянки договір оренди припиняється.

Зміни, унесені до

ст. 16 Закону про оренду землі, спрямовано на встановлення вичерпного переліку випадків, коли допускається отримання права оренди земельних ділянок державної або комунальної власності не на аукціоні.* На жаль, Законом № 309 так і не було внесено зміни, що передбачають отримання права оренди без проведення аукціону для громадян і юридичних осіб, які почали процедуру отримання земельних ділянок в оренду до встановлення обов’язкової вимоги щодо вирішення цього питання через аукціон і які виконали проектні роботи. Раніше як винятки було названо тільки «земельні ділянки, на яких розміщені об’єкти нерухомості, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, в яких немає акцій (часток, паїв), що належать державі». Тепер до числа таких винятків включено земельні ділянки під об’єкти соціального призначення, будівництво соціального та доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими спорудами). Крім того, прямо зазначено, що не допускається проведення аукціонів щодо земельних ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства та громадські організації у сфері культури та мистецтва. Відповідні зміни внесено і до ст. 124 Земельного кодексу України. А от перелік випадків, коли земельну ділянку державної або комунальної власності не може бути продано через аукціон, залишився без змін і включає тільки викуп земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти нерухомості, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, в яких немає акцій (часток, паїв), що належать державі.

Первісно передбачалося наділити Кабмін повноваженням на визначення додаткових випадків, коли земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб’єктам підприємницької діяльності, підлягають продажу поза аукціоном. Проте з цим не погодився Президент України.

У частині регулювання питання про розмір річної орендної плати за землю

Закон № 309 лише включив до ст. 21 Закону про оренду землі положення, які і так діяли з початку цього року (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 4), але потім були визнані Конституційним Судом України неконституційними.

 

Нововведення в порядку продажу землі

Якщо продовжити розгляд змін у порядку продажу земельних ділянок державної або комунальної форми власності, то слід зазначити ще одне важливе положення.

Законом про держбюджет-2008 до земельного законодавства було внесено зміни, відповідно до яких продаж земельних ділянок державної та комунальної форм власності можна здійснювати тільки на аукціонах (до цього було передбачено також можливість проводити конкурси). Проте тим самим Законом про держбюджет-2008 дію ч. 2 ст. 127 ЗКУ, яка саме і встановлювала вимогу про продаж виключно через проведення аукціону, було припинено на 2008 рік. Законом № 309 обмеження щодо дії ч. 2 ст. 127 ЗКУ знято. Це означає, що продаж землі державної та комунальної власності вже з моменту набуття чинності Законом № 309 може здійснюватися тільки через аукціон (крім прямо передбачених випадків).

Відбулися зміни й у частині визначення стартової ціни земельної ділянки, виставленої на аукціон. Якщо після внесення змін до

ЗКУ Законом про держбюджет-2008 стартова ціна не могла бути нижчою за оцінку за цінами, що склалися на земельних аукціонах у відповідному населеному пункті або районі населеного пункту, то Закон № 309 зазначає, що стартова ціна повинна дорівнювати нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

У результаті прийняття

Закону № 309 важливі зміни відбулися в розподілі повноважень з продажу та надання в користування земельних ділянок державної та комунальної власності. Насамперед ідеться про те, що повноважень з продажу громадянам та юридичним особам земель сільськогосподарського призначення позбавлено Державний комітет із земельних ресурсів. Тепер такі повноваження (як і повноваження з продажу земельних ділянок іншого призначення) належать виключно місцевим держадміністраціям, Раді міністрів АРК та органам місцевого самоврядування. Продаж земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, як і раніше, здійснюють органи приватизації. Звертаємо увагу: заборону на продаж землі сільгосппризначення збережено і діятиме вона до прийняття законів про земельний кадастр та ринок землі (п. 15 Перехідних положень ЗКУ).

Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам, як і було передбачено

Законом про держбюджет-2008, здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабміном. Нагадаємо: до внесення зазначених змін було передбачено, що такий продаж здійснюється за дорученням Кабміну і за погодженням з Верховною Радою.

Отже, ми розглянули ті зміни, що звертають на себе увагу в першу чергу, і запропонували своє бачення того, як вони мають вплинути на регулювання тих чи інших відносин. Робити остаточні висновки в будь-якому разі ще рано. Подивимося, чи не відбудеться чергових змін у законодавстві. Та й практика його застосування може внести певні корективи.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно