Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо порядку справляння збору за спеціальне водокористування підприємствами — виробниками напоїв

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2008/№ 48
В обраному У обране
Друк
Лист від 29.05.2008 р. № 10916/7/15-0817

Щодо порядку справляння збору за спеціальне водокористування підприємствами — виробниками напоїв

 

Лист Державної податкової адміністрації України від 29.05.2008 р. № 10916/7/15-0817

 

Державна податкова адміністрація України у зв’язку з численними запитами платників податків та органів державної податкової служби на місцях направляє рекомендації щодо порядку справляння збору за спеціальне водокористування підприємствами — виробниками напоїв.

Пунктом 5 статті 19 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що у 2008 році запроваджуються нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком № 2 до розділу II цього Закону, який є його невід’ємною частиною.

Вищезазначеним законом запроваджені додаткові до діючих раніше нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод, які входять до складу напоїв, а саме: за використання води поверхневої — 2 гривні за 1 куб. метр; підземної — 4 гривні за 1 куб. метр.

З метою запровадження єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації з урахуванням міжнародних стандартів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики», наказом Держстандарту України від 30.12.97 № 822 затверджено Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97 (далі — Класифікатор), який призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Розділом 15 «Продукція харчової промисловості» Класифікатора визначено групу 15.9 «Напої» та перелік продукції, що входить до складу цієї групи.

Оскільки на сьогодні відсутні спеціальні методичні вказівки щодо розрахунку обсягів води, що входить до складу напоїв, та нормативні документи щодо визначення складу напоїв,

рекомендуємо до прийняття відповідних нормативних документів для визначення складу напоїв (крім спирту) використовувати лист Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 12.03.2008 № 29/1-11.2/1641-ЕП, який підготовлено відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, з урахуванням норм Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до цього листа, основами для приготування напоїв можуть розглядатись безалкогольні або алкогольні продукти (крім продуктів, заснованих на запашних речовинах), використовувані для виробництва різних безалкогольних або алкогольних напоїв. До складу цих продуктів можуть входити цілком чи частково ароматизувальні інгредієнти, рослинні екстракти, соки, консерванти, замінники цукру чи інші хімічні речовини, що визначають даний напій. Напій одержують з такого продукту шляхом простого розведення його водою, вином або спиртом з доданням чи без додання цукру або газоподібного діоксиду вуглецю.

Відповідно до Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженого наказом Держстандарту України від 26.12.2005 № 375 (із змінами і доповненнями), під готовою промисловою продукцією розуміється продукція, процес перероблення якої завершено.

Таким чином,

з метою розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, що входить до складу напою, визначають обсяг води у 1 тис. літрів готової продукції (напою).

Що стосується спирту

, який використовується для виготовлення напоїв, слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України від 17 травня 2001 року № 2408-III «Про стандартизацію» (із змінами і доповненнями) стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим.

Державним стандартом ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови» визначено, що за фізико-хімічними показниками спирт етиловий ректифікований повинен відповідати вимогам, зазначеним в таблиці 2 стандарту, а саме: до складу спирту етилового ректифікованого входить об’ємна частка етилового спирту (в залежності від виду спирту) — не менше 96,0 — 96,3 відс., альдегіди, сивушні масла, естери, метиловий спирт, вільні кислоти, органічні речовини, сухий залишок (до 4,0 відс.).

Державним стандартом України ДСТУ 3297:95 «Горілка та напої лікеро-горілчані. Терміни та визначення понять» визначено:

лікеро-горілчаний напій

— це алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв);

слабоалкогольний напій

— це лікеро-горілчаний напій міцністю від 1,2 % до 8,5 %, з масовою концентрацією екстрактивних речовин не більше ніж 14 г/100 см куб., виготовлений на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю;

горілка

— це алкогольний напій міцністю від 37,5 % до 56 %, виготовлений обробленням водно-спиртової суміші спеціальними сорбентами з внесенням нелетких інгредієнтів або без них.

У Технологічному регламенті на виробництво горілок і лікеро-горілчаних напоїв ТР У 18.5084-96 та Технологічній інструкції по лікеро-горілчаному виробництву ТІ У 18.4466-94 наведені

таблиці та формули для розрахунку кількості води, яка використовується підприємствами при приготуванні відповідної продукції, а у рецептурах для кожного найменування цієї продукції визначено певний склад сировини.

Стосовно

сплати збору за використання води, що входить до складу напоїв при виробництві пива, повідомляємо наступне.

Відповідно до Держстандарту ДСТУ 3139-95

пиво — це слабоалкогольний, насичений діоксидом вуглецю, тонізуючий напій, який одержується під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами.

Оскільки згідно з Класифікатором

пиво віднесено до класу 15.96 групи 15.9 «Напої», то збір за використання води, що входить до складу напоїв, сплачується за обсяг води, що знаходиться в 1 тис. літрів готового напою.

У зв’язку з прийняттям нових нормативів для виробників напоїв,

буде змінено форму розрахунку збору за спецводокористування. До затвердження нової форми розрахунку збору за спецводокористування, підприємства — виробники напоїв подають звітність згідно з рекомендаціями, викладеними в листі ДПА України від 02.04.2008 № 6548/7/15-0817.

При цьому, оскільки на сьогодні не передбачено встановлення окремих річних лімітів для води, що використовується на виробництво напоїв, тому слід

рекомендувати підприємствам, що займаються виробництвом напоїв, розраховувати такі ліміти самостійно, виходячи з розрахунку питомої ваги обсягів води, використаної на виробництво напоїв, у загальному обсязі всієї використаної води.

Для прикладу

візьмемо установлений загальний ліміт обсягу використання води у розмірі 100 куб. м та фактичний обсяг всієї води, використаної на виробництво у розмірі 120 куб. м, з якого 90 куб. м води використано на виготовлення напоїв, а 30 куб. м — на інші виробничі потреби.

Визначимо ліміт для виробництва напоїв за формулою:

Ln =
Wn

Wf
· Wl,

де

Wn — фактичний обсяг води, використаної на виробництво напоїв,

Wf

— фактичний обсяг всієї використаної води,

Wl

— установлений ліміт обсягу використання води
Ln =
90

120
· 100 = 75 куб. м

Визначимо ліміт для використання води на інші виробничі потреби:

Lg =
Wg

Wf
· Wl,

дде

Wg — фактичний обсяг води, використаної на інші виробничі потреби.
Lg =
30

120
· 100 = 25 куб. м

Таким чином, розрахований ліміт обсягів використаної води для виробництва напоїв складає 75 куб. м, а ліміт на використання води на інші виробничі потреби — 25 куб. м.

Зобов’язуємо довести цей лист до відома та використання у роботі до підпорядкованих структурних підрозділів та платників збору за спецводокористування — виробників напоїв.

Заступник голови С. Чекашкін



коментар редакції

ДПАУ про водозбір: виробникам напоїв присвячується

Лист, що коментується, є логічним продовженням листа ДПАУ від 02.04.2008 р. № 6548/7/15-0817 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 32), який містив попередні /font> рекомендації виробникам напоїв щодо складання податкового розрахунку з водозбору за І квартал 2008 року. За час, що минув відтоді, з одного боку, нічого принципово не змінилося: окремої форми звітності для зазначених платників, як і раніше, немає, відсутня також спеціальна методика розрахунку обсягів води, що входить до складу напоїв, якою б могли керуватися такі платники. Заповнити існуючі нормативні та методологічні прогалини напередодні складання піврічної звітності й покликано сьогоднішній лист.

З іншого боку, у зв’язку з визнанням окремих положень Закону про держбюджет-2008 неконституційними та подальшим прийняттям Закону № 309 насправді відбулися досить серйозні зміни, що стосуються платників збору за спецводокористування —

виробників напоїв (див. подробиці в попередньому номері газети «Податки та бухгалтерський облік»). І хоча дата виходу листа, що коментується, припадає саме на проміжок часу між цими двома подіями, з об’єктивних причин про згадані нами зміни в ньому не йдеться.

Річ у тім, що положення п.п. 5 п. 19 розділу II Закону про держбюджет-2008, згідно з яким з 1 січня поточного року встановлювалися підвищені ставки водозбору для виробників напоїв, навпаки, було визнано такими, що відповідають Конституції України, і податківці, мабуть, вирішили, що в цій частині все залишається, як і раніше. Тому сюрпризом для всіх стало вилучення згаданої норми з держбюджетного Закону і

введення оновлених нормативів збору за спеціальне водокористування згідно з додатком № 2 до Закону № 309. Тепер тим, хто у складі напоїв використовує воду з поверхневих джерел, доведеться платити по 3 грн. за 1 м3 (замість 2 грн. за 1 м3), а з підземних джерел — по 3,5 грн. за 1 м3 (замість 4 грн. за 1 м3).

Як бачимо, відбулося деяке зближення ставок нормативів водозбору, що, однак, не позбавляє від додаткових клопотів ні тих, ні інших, оскільки в розрахунку збору за І півріччя зазначені зміни доведеться враховувати всім, а алгоритму, за яким це можна було б зробити, поки що немає. Тому, судячи з усього, навздогін за цим слід чекати ще одного роз’яснення ДПАУ, яке міститиме порядок дій платників податків у нових умовах, і заразом зазначатиме точну

дату, з якої застосовуються нові нормативи водозбору. На наш погляд, такою датою є дата опублікування Закону № 309, тобто 4 червня, хоча не виключено, що податківці розсудять інакше.

Переходячи безпосередньо до змісту листа, що коментується, зауважимо, що ДПАУ цього разу пішла значно далі свого попереднього роз’яснення і, крім посилання на Державний класифікатор продукції і послуг ДК 016-97, що визначає перелік продукції, яка належить до групи «Напої», надала практичні рекомендації, як розрахувати обсяг води при виготовленні окремих видів напоїв. Так, з метою розрахунку збору за спецводокористування в частині використання води, що входить до складу

безалкогольних напоїв та пива, слід визначати обсяг води в 1 тис. літрів готової продукції (напою).

Щодо

горілки та інших лікеро-горілчаних, а також слабоалкогольних напоїв, то автори листа справедливо пропонують ураховувати ту обставину, що всі перелічені вироби є водно-спиртовою сумішшю. Отже, попередній варіант розрахунку в цьому випадку незастосовний, оскільки дає в результаті певну похибку (тим більшу, чим більший вміст спирту в кінцевому продукті). Щоб усунути таку похибку, необхідно користуватися спеціальними формулами для розрахунку кількості води, що містяться у відповідній технологічній документації.

І останній принциповий момент листа, що коментується, про який побіжно згадувалося в попередньому роз’ясненні податківців на цю тему, — як бути,

якщо перевищено ліміт водоспоживання, установлений підприємству. Як відомо, у цьому випадку водозбір сплачується в п’ятикратному розмірі, питання лише в тому, з якої величини перевищення його слід платити, якщо окремий річний ліміт для води, що використовується при виробництві напоїв, підприємству не встановлюється. ДПАУ пропонує для вирішення цього питання визначати такий ліміт самостійно, виходячи з розрахунку питомої ваги обсягів води, використаної на виробництво напоїв, у загальному обсязі всієї використаної води, що здається нам цілком справедливим.

Ігор Хмелевський

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно