При розміщенні реклами податок з реклами сплачує її розповсюджувач
Фізична особа — підприємець, який сплачує єдиний податок, виготовив для замовника спеціальну конструкцію для розміщення реклами біля його магазину. Діяльність у сфері реклами є єдиним видом діяльності підприємця. Виготовленням реклами займатиметься рекламне агентство, а її розміщенням на рекламній конструкції — безпосередньо підприємець-єдиноподатник. Хто в цьому випадку має сплачувати податок з реклами: рекламне агентство чи підприємець?
(м. Харків)
Насамперед нагадаємо: реклама, що розміщується на
спеціальних тимчасових та стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного освітлення, над проїжджою частиною вулиць і доріг, класифікується як зовнішня реклама (ст. 1 Закону про рекламу).Відповідно до
ст. 11 Декрету «Про місцеві податки і збори» (далі — Декрет № 56-93) об’єктом податку з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами.Платниками
ж податку з реклами у ст. 11 Декрету названо фізичних та юридичних осіб. Податок з реклами має сплачуватися при оплаті послуг з установлення та розміщення реклами.З урахуванням
визначення, наведеного у ст. 1 Закону про рекламу, де зазначено, що рекламодавець — це особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження, доходимо висновку, що платниками податку з реклами є рекламодавці (замовники реклами для її розповсюдження).Проте оскільки механізм сплати податку з реклами до місцевого бюджету в
Декреті № 56-93 не визначено, місцеві органи самоврядування встановлюють його самостійно. Як правило, цей механізм виглядає так:— рекламодавець оплачує послуги з установлення та розміщення реклами і при цьому перераховує податок з реклами
розповсюджувачу реклами;—
розповсюджувач реклами акумулює суми податку на своєму поточному рахунку та перераховує їх до місцевого бюджету.У
ст. 11 Декрету № 56-93 зазначено, що об’єктом оподаткування є вартість послуг з установлення та розміщення реклами.З цієї норми
Декрету випливає, що податок утримують та перераховують до бюджету суб’єкти, які здійснюють роботи з установлення та розміщення реклами за заявками рекламодавців. Отже, це — розповсюджувачі реклами, на яких, власне, і покладено обов’язок з акумулювання сум податку з реклами, перерахування до бюджету та подання звітності з податку.У цьому випадку в ролі розповсюджувача реклами виступає
підприємець, який розмістив рекламу замовника (рекламодавця) на спеціальній конструкції. Саме він має нараховувати та сплачувати податок з реклами на загальних підставах у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Адже, надаючи замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів, підприємець, по суті, виступає як податковий агент, до функцій якого входить:— по-перше, отримання сум податку з реклами від замовника та акумулювання їх на своєму поточному рахунку;
— по-друге, сплата отриманих сум до бюджету.
Не виключено, що представники податкових органів вимагатимуть сплату податку з реклами й від рекламного агентства, яке займалося виготовленням рекламних матеріалів, вважаючи об’єктом оподаткування вартість послуг з виготовлення такої рекламної продукції, хоча безпосередньо
вартість послуг з виготовлення реклами згідно з Декретом № 56-93 не повинна оподатковуватися. Докладніше це питання розглянуто у статтях «Самореклама — не привід для сплати податку з реклами» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 48), «Інтернет-сайт: проблеми бухгалтерського та податкового обліку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 81).Наталя Білова, економіст-аналітик
