Спільна діяльність суб’єктів господарювання у сфері користування нафтогазоносними надрами
Спільна діяльність — один із методів врегулювання цивільних відносин, заснованих на юридичній рівності та майновій самостійності учасників таких відносин на договірних засадах без створення юридичної особи. Згідно зі ст. 1130 Цивільного кодексу України сторони договору про спільну діяльність приймають на себе обов’язки спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. При цьому майбутні спільні дії можуть здійснюватися як в умовах об’єднання вкладів учасників у формі простого товариства, так і без такого об’єднання.
Реалізацію податкових та бюджетних відносин учасниками договорів про спільну діяльність врегульовано низкою нормативних документів чинного законодавства України.
Відповідно до статті 4 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХII «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
Пунктом 1 частини 3 Прикінцевих положень Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» та пунктом 19 Розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат є суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, тобто утримують майнові права з видобування вуглеводнів у межах конкретних ділянок надр. Спільна діяльність не може бути платником рентної плати, оскільки частиною четвертої статті 14 Закону України від 12 липня 2001 року № 2665-III «Про нафту і газ» (далі — Закон № 2665) власникам спеціальних дозволів заборонено передавати до об’єднання у майні спільної діяльності, майнові права, що виникають на підставі таких дозволів.
Абзацом другим пункту 1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115, визначено, що платниками збору за геологорозвідувальні роботи є надрокористувачі незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Відповідно до частини 15 статті 1 Закону № 2665 користувач нафтогазоносними надрами — це юридична або фізична особа, що має спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.
Пунктом 2 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014, визначено, що плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється з усіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.
Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра до надрокористувачів віднесено підприємства, установи, організації, громадян України, а також іноземних юридичних осіб та громадян. Таким чином,
платниками плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи можуть бути лише юридичні або фізичні особи, які отримали спеціальні дозволи на користування надрами. Слід зазначити, що договори про спільну діяльність не належать ні до однієї з вказаних категорій суб’єктів цивільних відносин.Крім того, важливим у здійсненні договорів про спільну діяльність є облік результатів такої діяльності та віднесення до валових витрат суб’єктів господарювання, що беруть участь у надрокористуванні, рентних платежів за нафту, природний газ і газовий конденсат.
При цьому пунктом 2 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати на нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.01.2005 р. № 59) визначено, що платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих в установленому законодавством порядку.
Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлено, що до складу валових витрат платника податку на прибуток підприємств включаються, зокрема, рентні платежі.
Ураховуючи зазначене,
сплата рентних платежів, пов’язана з використанням природних ресурсів надр, включається до складу валових витрат платника податків, який є власником спеціального дозволу на право користування надрами.А. Юрченко, начальник відділу ресурсних (рентних) та неподаткових платежів
Управління оподаткування юридичних осіб ДПА у Харківській області
