Підприємство і контроль за цінами
Останнім часом у зв’язку зі зростанням цін уряд обіцяє проконтролювати цей процес і застосовувати до підприємств, що необґрунтовано підвищують ціни, жорсткі санкції. Як саме та ким відповідно до чинного законодавства здійснюється державний контроль за цінами, що можна вважати необґрунтованим підвищенням цін та які санкції передбачено за це для підприємств? Відповідям на ці запитання і присвячено цю статтю.
Георгій СФІНЦИЦКІ, юрист
Документи статті
ГКУ
— Господарський кодекс України.ЦКУ
— Цивільний кодекс України.Закон № 507
— Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII.Постанова № 1548
— постанова Кабінету Міністрів України (КМУ) «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад з регулювання цін (тарифів)» від 25.12.96 р. № 1548.Положення № 1819
— Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затверджене постановою КМУ від 13.12.2000 р. № 1819.Порядок № 803
— Порядок проведення моніторингу цін та тарифів на споживчому ринку, затверджений постановою КМУ «Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку» від 13.07.2002 р. № 803.Інструкція № 298/519
— Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519.
Політика ціноутворення, порядок установлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються
Законом № 507 та іншими законодавчими актами (ст. 192 ГКУ).Як бачимо,
Закон № 507 є основним законодавчим актом, що регулює зазначені вище питання. Перш ніж розглянути особливості контролю за цінами, стисло розглянемо ціноутворення, оскільки ці питання тісно взаємопов’язані.
Правові основи встановлення та регулювання цін
Суб’єкти господарювання у своїй діяльності
застосовують такі види цін і тарифів (ст. 6 Закону № 507): вільні; державні фіксовані; державні регульовані.Основне правило таке:
на всі види продукції, товарів та послуг установлюються вільні ціни і тарифи, проте існують і винятки з цього правила, оскільки щодо деяких видів продукції, товарів та послуг здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7 Закону № 507).Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом установлення державних фіксованих цін (тарифів) або граничних рівнів цін (тарифів) чи граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, проте цей перелік не є вичерпним, оскільки КМУ може вводити й інші методи державного регулювання цін і тарифів (
ст. 8 Закону № 507).Отже,
якщо ціни на продукцію, товари та послуги підприємства не підлягають державному регулюванню, то підприємство має повне право встановлювати вільні ціни.Це підтверджується
ч. 1 ст. 632 ЦКУ, згідно з якою ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, за винятком установлених законом випадків, коли застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.Отже, хто ж від імені держави вирішує, на які конкретні види продукції, товарів та послуг
ціни і тарифи підлягають державному регулюванню?Відповідь на це запитання нам дає
ст. 4 Закону № 507, відповідно до якої КМУ:—
забезпечує провадження державної політики цін;—
визначає перелік продукції, товарів та послуг, щодо яких установлюються державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, що затверджуються відповідними органами державного управління (крім сфери телекомунікацій);—
визначає повноваження органів державного управління щодо встановлення та застосування цін (тарифів).КМУ
постановою № 1548 одночасно встановив як повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування з регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів та послуг шляхом установлення фіксованих і граничних рівнів цін (тарифів), торговельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, упровадження обов’язкового декларування зміни, так і власне ці окремі види продукції, товарів та послуг.
Правові підстави здійснення контролю за цінами
Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів
. При цьому перевіряється як правомірність їх застосування, так і дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 13 Закону № 507).Контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено КМУ
(ч. 2 ст. 13 Закону № 507), зокрема Державною інспекцією з контролю за цінами (Держцінінспекція), основним завданням якої є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій за дотриманням центральними і місцевими органами виконавчої влади, а також підприємствами вимог із формування, установлення та застосування цін і тарифів (п. 3 Положення № 1819).Варто зазначити, що,
крім Держцінінспекції, контроль за цінами здійснює також і Антимонопольний комітет України (АМК), який у межах своєї компетенції контролює дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції в частині встановлення цін придбання чи реалізації товарів з боку суб’єктів господарювання, які є учасниками погоджених дій або займають монопольне (домінуюче) положення на ринку (див. п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. № 3659-XII).Зокрема, АМК звертає увагу на такі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) положенням на ринку, як застосування різних цін при укладенні рівнозначних угод з продавцями або покупцями без об’єктивних на те причин або встановлення таких цін (при придбанні чи реалізації товару), які неможливо було б установити в умовах існування значної конкуренції на ринку, а також на антиконкурентні дії декількох суб’єктів господарювання, якщо їх спрямовано на встановлення цін придбання чи реалізації товарів (див.
п. 1 ч. 2 ст. 6, пп. 1 і 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-III).Держцінінспекція та АМК здійснюють обмін інформацією про виявлені порушення
.Так, Держцінінспекція та її територіальні органи повідомляють органи АМК про виявлені при здійсненні своїх повноважень ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції у сфері ціноутворення, а АМК та його територіальні відділення відповідно повідомляють Держцінінспекцію (її територіальні органи) про виявлені ознаки порушення державної дисципліни цін (див.
ч. 3 п. 2.1 і ч. 2 п. 2.2 наказу АМК і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.02.2005 р. № 1/27 «Про організацію взаємодії між Антимонопольним комітетом і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у сфері контролю за цінами»).
Повноваження Держцінінспекції щодо підприємств
Держцінінспекція
на виконання покладених на неї завдань (див. п. 4 Положення № 1819):—
проводить моніторинг цін і тарифів, що встановлюються підприємствами на товари та послуги споживчого ринку;—
здійснює перевірки дотримання підприємствами порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;— надає підприємствам методичну допомогу та дає рекомендації з питань дотримання порядку формування, установлення та застосування цін;
—
дає підприємствам за результатами їх перевірки обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів;—
вживає встановлених законодавством заходів реагування до підприємств, що порушують порядок формування, установлення та застосування цін і тарифів, а також не виконують вимоги органів державного контролю за цінами;—
організує роботу з надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов’язаних з виробництвом, постачанням, транспортуванням теплової енергії, наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення; централізованого опалення і постачання гарячої води; вивезення побутових відходів; технічного обслуговування ліфтів.Держцінінспекція має право
(див. п. 5 Положення № 1819):—
проводити перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, установленням та застосуванням цін і тарифів на підприємствах незалежно від форми власності;—
одержувати від підприємств необхідні для виконання покладених на неї завдань матеріали та інформацію ;—
обстежувати на підприємствах в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, що використовуються для організації та надання послуг, виготовлення, зберігання і реалізації товарів та сировини;—
вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, що перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів;—
приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум необґрунтовано отриманої підприємством виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі , а також звертатися з позовами до судів про стягнення зазначених сум у разі невиконання підприємствами рішень Держцінінспекції;—
розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів Держцінінспекції;—
залучати фахівців підприємств (за узгодженням з їх керівниками) для розгляду питань, віднесених до її компетенції;—
скасовувати рішення своїх територіальних органів, а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень.Крім цього, слід урахувати, що державні органи, які здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачені
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII, за винятком повноважень, передбачених пп. 6 — 9 ст. 11 цього Закону (див. ч. 3 ст. 13 Закону № 507).
Моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку
Моніторинг цін і тарифів
, хоча і не є перевіркою дотримання державної дисципліни цін, проте зачіпає підприємства, оскільки провадиться на підставі інформації та первинних документів підприємств з метою вивчення рівня, структури та динаміки цін і тарифів на окремі товари та послуги і внесення на підставі отриманих даних КМУ, центральним та місцевим органам виконавчої влади пропозицій щодо стабілізації цінової ситуації на споживчому ринку (див. п. 2 Порядку № 803).Держцінінспекція здійснює як організацію, так і безпосереднє проведення моніторингу цін і тарифів
(див. п. 3 Порядку № 803).Перелік соціально значущих товарів та послуг, за якими проводитиметься постійний моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку регіонів
, затверджено постановою КМУ від 13.07.2002 р. № 803, до нього включено деякі продукти харчування, окремі види нафтопродуктів і деякі товари та послуги, що реалізуються за регульованими цінами і тарифами.Моніторинг проводиться за розмірами роздрібних цін, у тому числі за розмірами торговельних (постачальницько-збутових) надбавок (
п. 6 Порядку № 803).
Відповідальність підприємств та їх посадових осіб за порушення у сфері цін
Слід зауважити, що за порушення державної дисципліни цін до підприємств застосовуються досить жорсткі фінансові санкції (див.
ст. 14 Закону № 507).Так,
уся необґрунтовано отримана підприємством у результаті порушення державної дисципліни цін сума виручки підлягає стягненню в дохід відповідного бюджету (залежно від підпорядкованості підприємства).Таке саме покарання передбачено і для підприємств, що порушують чинний порядок визначення вартості будівництва, але тільки у випадках, коли будівництво здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів державних підприємств.
Крім цього, додатково стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки, який зараховується до позабюджетних фондів місцевих рад.
Держцінінспекція не має права самостійно списувати зазначені вище суми з рахунків підприємств
у банківських установах, оскільки їх може бути стягнуто тільки за рішенням суду.При застосуванні до підприємств економічних та фінансових (штрафних) санкцій Держцінінспекція повинна керуватися
Інструкцією № 298/519, яка хоча і застаріла (до неї не вносилося жодних змін з моменту прийняття у грудні 2001 року), але є чинним документом.Зокрема,
в Інструкції № 298/519 зазначено перелік порушень порядку встановлення та застосування цін, за допущення яких застосовуються економічні санкції (ч. 2 п. 1.4 розділу 1), порядок обчислення суми виручки, отриманої в результаті порушення чинного порядку встановлення та застосування цін (розділ 2), з урахуванням конкретних порушень, порядок стягнення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій (розділ 3), порядок оскарження рішень про застосування економічних і фінансових (штрафних) санкцій тощо.Слід мати на увазі, що хоча
Інструкція № 298/519 і передбачає стягнення сум економічних і фінансових (штрафних) санкцій, а також оскарження рішень про застосування економічних і фінансових (штрафних) санкцій через господарські суди в порядку господарського процесуального законодавства, проте ці положення застаріли і сьогодні ці справи повинні розглядатися в адміністративних судах, а за їх відсутності — у господарських судах, але за правилами адміністративного судочинства (див. наприклад, Рекомендації Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» від 27.06.2007 р. № 04-5/120, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV).Крім притягнення до відповідальності самого підприємства, його
посадових осіб на підставі ст. 1652 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення порядку формування та застосування цін і тарифів може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 170 грн.), а якщо посадова особа протягом року вже притягувалася до адміністративної відповідальності за таке саме порушення — то у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 255 грн.).
