Щодо включення до валових витрат внесків на розвиток інфраструктури міста та житлового будівництва
Лист Державної податкової адміністрації України від 12.03.2008 р. № 4627/7/15-0217
Державна податкова адміністрація України <...> щодо віднесення до складу валових витрат обов’язкових платежів у вигляді
пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та сплати коштів до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі і повідомляє.Відповідно до статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699 (далі — Закон № 1699) будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
При цьому державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов’язковими для суб’єктів містобудування (стаття 20 Закону № 1699).
Згідно із статтею 22 Закону № 1699 місцевими правилами забудови, які розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим, встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт.
Статтею 24 Закону № 1699 визначено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування.
У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об’єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об’єкта. Такий дозвіл дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 27 Закону № 1699).
Таким чином, якщо відповідно до місцевих правил забудови отримання дозволу на будівництво передбачає сплату забудовником пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (згідно з відповідним рішенням сільської, селищної чи міської ради) така сплата є необхідною умовою для будівництва.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.8 цієї статті.
Відповідно до підпункту 8.2.1 п. 8.1 ст. 8 Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 ст. 1 Закону).
Підпунктом 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону встановлено, що у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Враховуючи викладене,
витрати платника, пов’язані із сплатою пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, обов’язковість якої передбачено місцевими правилами забудови і відповідно Законом № 1699, належать до витрат, пов’язаних із створенням цих об’єктів та господарською діяльністю платника.При цьому, якщо новозбудовані об’єкти призначені платником податку для використання у
власній господарській діяльності, то відповідно до ст. 8 Закону витрати на їх будівництво збільшують балансову вартість такого основного фонду та підлягають амортизації.Якщо підприємство здійснює будівництво з метою
подальшого продажу, то вартість витрат на їх будівництво відноситься до складу валових витрат відповідно до ст. 5 Закону.Отже, листи ДПА України від 19.12.2005 № 25163/7/15-0317 та від 26.12.2005 № 9498/Х/15-0314 відповідають нормам чинного законодавства.
Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Внесок на розвиток інфраструктури міста: або валові витрати, або амортизація
Правовий статус внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів досі не зовсім зрозумілий: чи то його розглядати як обов’язковий платіж, передбачений законодавством, чи то як «послуги», що надаються державними органами (цей платіж формально відповідає визначенню терміна «державні послуги», наведеному в п.п. 7.11.13 Закону про податок на прибуток, проте, по суті, навряд чи його можна вважати послугами).
Як би там не було для податкового обліку різниця не принципова. Але податківці тривалий час відмовчувалися, що створювало деяку напруженість. Позитивно це питання було вирішено у двох листах ДПАУ, на які посилається цей лист (останній з них див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 18). Саме в них було зазначено, що
такі витрати можна відносити до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.На відміну від цих листів, лист, що коментується, іде далі. Залежно від призначення об’єкта, що будується, витрати на сплату цього внеску відноситимуться або до
валових витрат (якщо об’єкт призначено для продажу), або включатимуться до балансової вартості з подальшою амортизацією (якщо об’єкт використовуватиметься самим підприємством).Така градація є актуальною і для бухгалтерського обліку. Цей внесок слід включати до кошторисної вартості будівництва. На наш погляд, не буде помилкою обліковувати його на рахунку 92 як адміністративні витрати. А ті, хто будує об’єкт нерухомості для власного використання, обліковуватимуть ці витрати на рахунку 151 з подальшим включенням до первісної вартості об’єкта.
Дмитро Костюк
