Про операції з безстроковими цінними паперами
Лист Державної податкової адміністрації України від 19.03.2008 р. № 5241/7/15-0217, № 2441/6/15-0216
Державна податкова адміністрація України розглянула листи ЗАТ «Банк НРБ» від 15.02.2008 № 483/4/02-04 та Державної податкової адміністрації у м. Києві від 14.02.2008 № 842/8/22-102 стосовно відображення в податковому обліку з податку на прибуток результатів обігу безстрокових цінних паперів.
Підпунктом 7.9.4 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) встановлено порядок визнання витрат, понесених платником у зв’язку з придбанням безстрокових цінних паперів (крім цінних паперів, що засвідчують корпоративні права), а саме — вказані витрати не включаються до валових витрат і підлягають амортизації як нематеріальні активи згідно із статтею 8 Закону. При цьому безстроковими цінними паперами вважаються цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску), а згідно із підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону амортизація нематеріальних активів здійснюється протягом періоду, що не перевищує 10 років.
В той же час у відповідності до вимог пункту 7.6 статті 7 Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів.
При цьому такий фінансовий результат визначається як різниця між витратами, понесеними (нарахованими) платником у зв’язку з придбанням кожного з окремих видів цінних паперів, та доходами, отриманими (нарахованими) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом звітного періоду (п.п. 7.6.1 цього пункту). Крім того, для даного виду операцій Законом наведено визначення термінів «витрати» і «доходи» (п.п. 7.6.3 та 7.6.4 цього пункту).
Таким чином,
у разі якщо платник податку здійснює операції купівлі — продажу цінних паперів, що підпадають під визначення безстрокових цінних паперів, такий платник відображає в податковому обліку з податку на прибуток фінансовий результат по цих операціях у порядку, визначеному підпунктами 7.6.1 — 7.6.5 пункту 7.6 статті 7 Закону, а підпункт 7.9.4 не застосовує.Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Торгівля безстроковими цінними паперами: правила оподаткування
Висновок ДПАУ має певну логіку, але на Законі про податок на прибуток він не грунтується. Закон висуває лише одну умову для амортизації витрат на придбання безстрокових цінних паперів — придбання таких цінних паперів (крім корпоративних прав). Закон не ставить в залежність можливість нарахування амортизації на суму таких витрат з метою придбання, що планується. Для податкового обліку абсолютно байдуже отримуються такі цінні папери з метою їх погашення або з метою перепродажу (через місяць, квартал, рік або будь-який інший період). Такі витрати підлягають амортизації.
Крім того, сама ДПАУ раніше інакше підходила до питання, що розглядається. Говорячи про оподаткування дострокового продажу зазначених цінних паперів у журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 34, с. 29, фахівці ДПАУ роз’яснювали:
«в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у складі доходу від операцій з облігаціями відображається сума коштів, отримана від продажу облігацій.
Щодо витрат на придбання зазначених облігацій, то їх сума продовжує враховуватися у зменшення скоригованого валового доходу звітного податкового періоду шляхом нарахування амортизації до досягнення залишковою вартістю безстрокових облігацій нульового значення».
У праві на амортизацію витрат на придбання безстрокових цінних паперів податківці відмовляли лише в разі продажу таких цінних паперів у періоді їх придбання (див. «Вісник податкової служби України», 2005, № 21, с. 29).
Основна небезпека листа, що коментується, полягає в такому. У разі продажу (а не погашення) інвестором безстрокових цінних паперів податківці можуть заявляти про неправомірність нарахування амортизаційних відрахувань на витрати, понесені при придбанні таких цінних паперів, і, як наслідок, про необхідність донарахування штрафних санкцій (або при перевірці, або при самостійному виявленні платником «помилки»). Проте, на наш погляд, помилки при цьому платник не зробив і у нього немає підстав донараховувати штраф при «самовиправленні» (немає необхідності й у самому виправленні), рівно як і в податківців немає підстав застосовувати до такого платника штрафні санкції.
Дмитро Винокуров
