Неплатоспроможні гроші
Функція грошей як засобу обігу, коли гроші є посередником в обміні товарів за класичною схемою Т-Г-Т, відома всім ще зі шкільної лави. Проте не завжди цю функцію можливо реалізувати на практиці. Чому так буває, як від цього вберегтися і що слід зробити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, якщо не вдалося такій ситуації запобігти, читайте у запропонованій статті.
Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», igor.khmelevskiy@id.factor.ua
Документи статті
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.Закон про НБУ
— Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Інструкція № 337
— Інструкція про касові операції в банках України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 р. № 337.Положення № 637
— Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.Правила № 547
— Правила визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. № 547.Перелік № 43
— Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджений наказом Мінпраці України від 12.05.96 р. № 43.
Звичайно ж, із преамбули відразу стає зрозумілим, що в статті обговорюватимуться проблеми, пов’язані з наявністю в грошовому обігу таких банкнот, які з різних причин (зношення, дефекти, підроблення тощо) не може бути прийнято як платіж. Також цілком зрозуміло, що причини, за якими тій чи іншій банкноті може бути відмовлено в її «профпридатності», мають бути уніфікованими.
Тому перш ніж говорити про наслідки появи в касі підприємства або у складі торговельної виручки банкнот, що викликають підозру, слід визначитися, як чинне законодавство в цілому регулює готівковий грошовий обіг. Наприклад, на які категорії поділяються всі грошові знаки, що знаходяться в обігу, і що саме може викликати підозру щодо неплатіжності тієї чи іншої купюри. Важливо також знати, за яких обставин касир може відмовитися прийняти в покупця ту чи іншу купюру і як у цьому разі має діяти кожний з них, та ще багато чого іншого.
Законодавство про готівковий обіг
Почнемо з того, що законодавчі принципи управління готівковим грошовим обігом містяться в
розділі V Закону про НБУ. Відповідно до ст. 35 цього Закону гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається всіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Виняткове право введення в обіг гривні та розмінної монети, організація їх обігу і вилучення з обігу належить Національному банку (ст. 34 Закону про НБУ).Зношені та пошкоджені грошові знаки
України приймаються і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком та банками України без обмежень за сумами та строками заміни. Таке положення міститься у ст. 38 Закону про НБУ і його слід знати кожному, оскільки з готівкою людина має справу протягом усього свого життя. А от особливості та порядок визначення платіжності грошових знаків, а також порядок обміну зношених та пошкоджених грошових знаків установлюються окремим нормативним актом Нацбанку України. Докладніше про це розповімо далі.Національний банк,
банки України зобов’язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти та монети). Порядок вилучення таких грошових знаків також установлюється Національним банком. Нацбанк і комерційні банки не зобов’язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти і монети (ст. 39 Закону про НБУ).Далі для пошуку відповідей на поставлені на початку статті запитання проаналізуємо декілька нормативних документів, посилання на які є в
розділі V Закону про НБУ. Почнемо з Інструкції № 337, яка встановлює порядок та вимоги до здійснення банками касових операцій у національній та іноземній валютах.Зверніть увагу, що у списку банківських операцій, визначених цією
Інструкцією як касові, є операції, які мають відношення до цієї теми, а саме: обмін непридатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банкноти (монети), а також вилучення з обороту сумнівних банкнот (монет).Крім того,
п. 4 розділу І Інструкції № 337 установлено, що банки повинні забезпечувати контроль за платіжністю та справжністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення готівки з використанням відповідного устаткування (приладів). Платіжність банкнот (монет) визначається касовими працівниками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку та з використанням довідкової інформації, наданої Нацбанком, банками-емітентами чи іншими уповноваженими установами. Касові працівники повинні знати ознаки справжності та платіжності банкнот і монет (абз. перший п. 11 розділу І Інструкції № 337).Аналогічно проблема платіжності банкнот вирішується і в
Положенні № 637, яке встановлює порядок ведення касових операцій в національній валюті України підприємствами (підприємцями). Так, п. 2.13 цього Положення встановлено, що підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності.Далі, з
п. 3.3 цього ж Положення випливає, що при роботі з готівкою касири або особи, які виконують їх функції, керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.Як бачимо, і
Інструкція № 337, і Положення № 637 містять відсилання до одного й того ж нормативного документа. Очевидно, що в цьому випадку маються на увазі Правила № 547 , до розгляду основних положень яких ми й перейдемо. Домовимося, що далі йтиметься тільки про банкноти, оскільки неприємностей з монетами трапляється куди менше, та й збиток від цих неприємностей є менш відчутним (якщо це, звичайно, не ювілейні або пам’ятні монети, але про них тут мова не йтиме).
Визначаємо платіжність грошових знаків
Правила № 547
виділяють такі категорії грошових банкнот з точки зору їх платіжності:— справжні;
— платіжні та неплатіжні;
— придатні та непридатні до обігу;
— сумнівні;
— виведені з обігу;
— підроблені.
Справжніми
вважаються введені в обіг Національним банком як законний засіб платежу паперові грошові знаки, що мають прямокутну форму встановленого розміру і виготовлені на спеціальному папері з елементами захисту, на яких зазначені необхідні реквізити (найменування банку-емітента, назва грошової одиниці, номінал, рік затвердження зразка або рік виготовлення, серія та номер), а також інші елементи дизайну і захисту.Як бачимо, наведене визначення є занадто ідеальним, щоб воно стовідсотково виконувалося в усіх випадках. Адже банкноти здійснюють багаторазовий обіг від банківських установ до підприємств та фізичних осіб і назад, що спричинює втрату ними своїх первісних характеристик (кольору, форми, цілісності тощо). Слід рахуватися і з тим, що на стадії грошового обігу, коли купюри знаходяться поза банківськими установами, є вірогідність появи грошових знаків, які не є справжніми (наприклад, виготовлених кустарно за допомогою копіювальної техніки тощо).
Про всяк випадок зауважимо, що
виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України є злочинами згідно зі ст. 199 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III і караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Вважаємо все ж таки, що інтереси наших читачів щодо грошей знаходяться в іншій площині, тому обговоримо далі критерії платіжності грошових знаків, якими, як було встановлено вище, повинні керуватися і касири банків, і касири всіх суб’єктів господарювання при прийманні готівки.Зрозуміло, справжня банкнота не стає підробленою внаслідок зношення, проте засобом платежу вона може служити лише до певного моменту. Унаслідок цього виникла необхідність розділення грошових знаків на
платіжні і неплатіжні, а також уведення критеріїв, за якими можна було б розрізняти грошові знаки з метою визначення їх платіжності.Загальний принцип тут такий:
якщо ступінь зношення та пошкодження банкнот перевищує такі критерії, вони не визнаються платіжними і не приймаються банками для їх заміни. Зношення і пошкодження в межах установлених критеріїв не впливає на платіжність банкнот, і вони або залишаються в обігу як придатні, або вилучаються банками як непридатні та замінюються на придатні. Конкретизуємо, що мається на увазі.Згідно з визначенням (див.
п. 1.2 Правил № 547) платіжні банкноти — це справжні банкноти, які за встановленими Національним банком критеріями можуть використовуватися для розрахунків за всіма видами готівкових операцій або прийматись банками до обміну та інших банківських операцій. Критерії, про які йдеться, визначено пп. 2.4 — 2.6 Правил № 547. Зауважимо, що в зазначених пунктах перелічено відповідно ознаки зношених та значно зношених банкнот, а також банкнот з дефектами виробника. Деякі з таких ознак буде наведено далі.Платіжні банкноти поділяються на
придатні до обігу та не придатні до обігу. Придатними до обігу є ті банкноти, які за дизайном і елементами захисту від підроблення повністю відповідають зразкам та описам, що наведені в офіційних повідомленнях Нацбанку, і під час обігу не набули ознак зношення та пошкоджень, визначених у пп. 2.4 і 2.5 Правил № 547, тобто не стали зношеними або значно зношеними. Придатні до обігу банкноти можуть видаватися банками фізичним та юридичним особам і обов’язкові для приймання без будь-яких обмежень фізичними та юридичними особами в усіх видах готівкових платежів, переказів, а банками, крім того, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви тощо.У свою чергу,
не придатні до обігу банкноти поділяються на зношені, значно зношені та банкноти з дефектами виробника. Банкам забороняється використовувати не придатні до обігу банкноти для розрахунків, обміну, видачі клієнтам (юридичним та фізичним особам).Критеріями зношення банкнот є
(див. п. 2.4 Правил № 547):— потертості, часткова втрата фарби на зображеннях, розпушення паперу, втрата папером жорсткості;
— загальне або локальні забруднення, плями та написи (включаючи видимі в ультрафіолетових променях) площею кожні понад 400 мм2;
— відбитки штампів площею понад 400 мм2 (крім штампів про погашення);
— надриви та надрізи довжиною кожний понад 5 мм, у тому числі склеєні;
— отвори та проколи, відірвані краї або кути, площа кожного з яких більша ніж 10 мм2.
Критерії значного зношення
грошових знаків наведено в п. 2.5 Правил № 547. Тут слід звернути увагу, що зі значно зношених банкнот банки повинні приймати без обмеження від юридичних та фізичних осіб для обміну на придатні до обігу банкноти, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, для готівкових платежів тощо тільки пошкоджені банкноти без ознак підроблення, які:— зберегли цілу частину площею не менше ніж 55 % своєї початкової площі;
— розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин складає не менше 55 % початкової площі банкноти.
Повторимо, що і касири суб’єктів господарювання також повинні приймати такі значно зношені банкноти, тому відмова в їх прийманні до оплати є неправомірною.
Сумніваєтеся — перевірте
Решту
пошкоджених банкнот, складених з двох чи більше частин, банки повинні вилучати як сумнівні щодо платіжності та в установленому порядку направляти для проведення досліджень до відповідних територіальних управлінь НБУ. Порядок вилучення з обігу та передачі для дослідження сумнівних банкнот установлено главою 5 розділу III Інструкції № 337. Не вдаючись до подробиць дій банківських працівників, зупинимося на тому, що може бути цікавим суб’єктам господарювання.У разі виявлення сумнівних щодо справжності банкнот під час приймання, видачі, обробки грошових знаків
банк вилучає їх з оформленням довідки про вилучення (приймання) банкнот для дослідження (додаток 16 до Інструкції 337) у трьох примірниках. Другий примірник такої довідки про вилучення банкнот видається клієнту, який надав до банку банкноти для проведення досліджень. Банкам забороняється видавати клієнтам, а також повертати або тимчасово передавати виявлені в них сумнівні щодо справжності банкноти національної та іноземної валюти.Дослідження сумнівних банкнот провадиться безоплатно
територіальним управлінням Національного банку протягом 5 робочих днів, починаючи з наступного дня після їх надходження. У разі потреби проведення додаткового дослідження цей строк може бути продовжено, але в цілому він не може перевищувати 30 робочих днів.За результатами
цих досліджень експертом Нацбанку оформлюється відповідний акт, на підставі якого банкноти може бути визнано платіжними, неплатіжними або підробленими. Банки, що вилучили сумнівні банкноти або прийняли їх для дослідження від фізичних та юридичних осіб за їх заявою, зобов’язані на підставі результатів досліджень поінформувати пред’явників про ці результати та за їх бажанням ознайомити під підпис з відповідним актом. Крім того, пред’явникам повністю має бути відшкодовано суму платіжних банкнот національної валюти.Окремо підкреслимо,
що банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та оброблення може стати менше 55 % початкової площі банкноти, не приймаються банками та іншими юридичними особами. З метою обміну таких банкнот фізичні та юридичні особи мають звертатися безпосередньо до територіальних управлінь Національного банку, які зобов’язані прийняти рішення про обмін банкнот у присутності пред’явника або прийняти їх на дослідження за його заявою.
Неплатіжні гроші: які вони
І нарешті,
неплатіжні банкноти — це справжні банкноти, що не можуть використовуватися як засіб платежу (для взаєморозрахунків за готівковими платежами і переказами, для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви тощо) у зв’язку з набуттям у процесі обігу ознак зношення та пошкодження, які перевищують установлені Національним банком критерії, а також підроблені банкноти і такі, що виведені Національним банком з обігу.Згідно з
п. 2.8 Правил № 547 неплатіжні банкноти не підлягають прийманню до платежів та для переказів фізичними і юридичними особами, а банками також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви, до обміну і видачі клієнтам. Виняток становлять тільки банкноти, виведені Національним банком з обігу, тобто банкноти відповідного зразка (року виготовлення), які з дати, оголошеної НБУ, перестали бути законним засобом платежу. Такі банкноти, якщо вони не мають ознак підроблення, підлягають обміну банками на придатні до обігу банкноти протягом періоду і в порядку, визначеному Нацбанком.Як випливає з визначення, наведеного вище,
до неплатіжних належать і підроблені банкноти. Саме вони становлять найбільшу небезпеку і для касира, і для пересічного споживача, оскільки, як правило, зовнішньо практично не відрізняються від справжніх купюр, але, на жаль, такими не є. Оцінити рівень такої небезпеки можна за даними з неофіційних джерел, згідно з якими минулого року банками вилучено понад 10 тисяч фальшивих банкнот на суму близько 200 тисяч гривень.Отже,
Правилами № 547 підроблені банкноти визначено як банкноти, що виготовлені будь-яким способом, уключаючи промисловий, усупереч установленому законодавством України порядку та імітують (фальсифікують) справжні банкноти, уведені Національним банком в обіг. До підроблених належать також перероблені банкноти, на яких будь-яким способом змінені зображення, що визначають номінал, рік затвердження зразка (виготовлення), банк-емітент, інші реквізити та елементи дизайну, і які за зовнішнім виглядом можуть бути сприйняті як справжні банкноти. Аналогічне визначення міститься і в Інструкції № 337.Банкноти, що мають ознаки підроблення
(перероблення), обміну не підлягають і не повертаються пред’явникам. Банки в установленому порядку повинні вилучати такі банкноти з обігу для проведення досліджень. У разі виявлення в одного клієнта двох або більше підроблених банкнот банк зобов’язаний негайно телефоном і не пізніше наступного робочого дня письмово, з наданням копії документа про вилучення, повідомити про це правоохоронний орган за місцезнаходженням банку.
Виявилася підробка: хто винний?
Як бачимо, проблема визначення платіжності грошових знаків на підприємстві має дві складові. Перша з них пов’язана з коректним визначенням касиром ступеня зношення (значного зношення) банкнот. З викладеного вище випливає, що всі справжні, але зношені банкноти (і навіть значно зношені — в окремих випадках), визнаються платіжними і безперешкодно приймаються банківськими установами для зарахування на поточні рахунки підприємств.
Інакше кажучи, наявність таких банкнот у складі виручки, зданої до банку, не повинна впливати на величину такої виручки, і говорити при цьому про чиюсь вину не має сенсу. У крайньому разі, можна сподіватися на підтвердження платіжності сумнівної банкноти, і якщо це відбудеться, то виручка в повному обсязі хоча і з запізненням, але потрапить на рахунок.
Інакше складається ситуація, коли касиром підприємства прийнято до оплати такі сумнівні банкноти, які зрештою не визнано платіжними, або навіть підроблені купюри. Адже і ті, і інші вилучаються з обігу, а їх вартість підприємству не відшкодовується, що, безумовно, завдає певної шкоди суб’єкту господарювання. Як бути в цьому випадку?
Зауважимо, що згідно з
п. 4.8 Положення № 637 касир несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей відповідно до чинного законодавства. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. Про укладення договору про повну матеріальну відповідальність ідеться також у разі необхідності тимчасової заміни касира, коли виконання його обов’язків покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. Це ж саме стосується підприємств, штатним розкладом яких не передбачено посаду касира, а виконання його обов’язків покладається на бухгалтера чи іншого працівника, з яким також укладається зазначений договір.Повна матеріальна відповідальність
полягає в обов’язку працівника відшкодувати шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень. Законодавчою підставою укладення договору про повну матеріальну відповідальність є ст. 134 і 1351 КЗпП, які передбачають випадки встановлення такої відповідальності та обмеження, спрямовані на захист прав працівників. Так, письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатись підприємством з працівниками, що досягли 18-річного віку, які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробленням, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.Орієнтуватися при цьому слід на
постанову Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24, де наведено перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Необхідність застосування цієї постанови до прийняття нового Трудового кодексу визнається держорганами (див. лист Мінпраці від 08.12.2005 р. № 3798/0/10-05/036-2, лист Держказначейства України від 01.02.2006 р. № 07-04/218-919), незважаючи на те що КЗпП передбачає затвердження зазначеного переліку і типового договору Кабінетом Міністрів України.Не викликає сумнівів, що
старших касирів та касирів, а також інших працівників, які виконують обов’язки касирів, уключено до такого переліку (див. абз. другий розділу І цього документа), що, безумовно, має стимулювати їх до вивчення та застосування на практиці Правил № 547. Не слід забувати також і про використання в роботі касира загальнодоступної інформації про захисні елементи банкнот, таких як водяні знаки, захисна смуга, рельєфні елементи, суміщений рисунок тощо. Крім того, робоче місце касира доцільно оснастити спеціальним устаткуванням для визначення підроблених банкнот (наприклад, таким, що дозволяє просвічувати грошові купюри в ультрафіолетовому випромінюванні), що також має сприяти зменшенню випадків приймання підроблених купюр.Проте від помилки не застрахований ніхто, і тоді стає актуальним питання про відшкодування шкоди. У цьому разі з метою встановлення винної особи в нестачі готівки в касі, яка обов’язково виникне через визнання окремих купюр неплатіжними, керівник підприємства призначає комісію для проведення службового розслідування. На підставі висновку комісії та внесених нею пропозицій
керівник приймає рішення про списання нестачі за рахунок винних матеріально відповідальних осіб, тобто касира, або за рахунок результатів діяльності підприємства, якщо винну особу не встановлено.До речі, якщо процес приймання готівки організовано так, що конкретну особу, винну в наявності у складі виручки неплатіжних банкнот, установити неможливо (наприклад, у невеликому магазині, де є декілька робочих місць продавців, але законодавство не вимагає обов’язкового застосування РРО), власнику є сенс задуматися про впровадження
колективної (бригадної) матеріальної відповідальності. Тим більше, що таку можливість прямо передбачено ст. 1352 КЗпП, а також Переліком № 43, яким роботи, пов’язані з виконанням касових операцій, віднесено до числа тих, при виконанні яких може вводитися зазначений вид матеріальної відповідальності.І ще один момент. При відшкодуванні матеріальної шкоди за рахунок винної особи не можна забувати про вимоги
ст. 128 KЗпП, яка не дозволяє при кожній виплаті заробітної плати утримувати більше 20 % (в окремих випадках — більше 50 %) заробітної плати, що належить до виплати працівникові.
Бухгалтерський та податковий облік
Слід зауважити, що облік появи неплатіжних банкнот на підприємстві розрізнятиметься залежно від того, на якому з етапів формування виручки такі банкноти буде виявлено. Краще, звичайно, запобігати їх появі взагалі, вимагаючи від пред’явників заміни таких банкнот. Одночасно з цим можна рекомендувати таким пред’явникам самостійно звертатися до територіального відділення НБУ для проведення експертизи банкнот щодо справжності та/або платіжності. Підставою для відмови у прийманні купюр, що викликають сумнів щодо їх платіжності, є
п. 3.1 Правил № 547, нормами якого мають керуватися касові працівники всіх суб’єктів господарювання.Гірше, якщо сумнівна купюра все ж таки опинилася у виручці. Згідно з
п. 2.8 Положення № 637 здавання готівкової виручки до банку може здійснюватися підприємством самостійно або через відповідні служби, яким надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію грошових коштів. Забігаючи наперед, зазначимо, що і в тому, і в іншому випадку в бухгалтерському обліку підприємства сума нестачі, що утворилася в результаті виявлення неплатіжних банкнот, має відображатися за дебетом субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті».Проте якщо виручка здається до банку касиром, то на вимогу працівника банку неплатіжну купюру може бути замінено, і нестачі грошових коштів не виникне. Якщо ж купюру визнають сумнівною, а її неплатіжність підтвердиться тільки за результатами експертизи, то буде виправданим застосування саме цього субрахунку. Подальші облікові записи залежатимуть від того, установлено винних осіб чи ні.
1. Винних осіб не встановлено
. Тоді в бухгалтерському обліку підприємства сума нестачі, що утворилася в результаті виявлення неплатіжних банкнот, спочатку списується на витрати підприємства за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» у кореспонденції з кредитом субрахунку 333. Підставою для цього є акт нестачі готівки в касі, оформлений комісією з розслідування причин такої нестачі (якщо виручка здавалася касиром), або запис у виписці банку про наявність в інкасованій виручці неплатіжних грошових коштів (якщо виручка здавалася через інкасаторів). Одночасно на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» відображається така сама сума, яка повинна обліковуватися там до виявлення винних осіб.2. Нестача відшкодовується касиром
(бригадою касирів — при впровадженні колективної матвідповідальності). У цьому випадку на підставі тих самих документів сума нестачі в бухобліку підприємства відображається аналогічними проводками, уключаючи зарахування цієї суми на забаланс.Після встановлення розпорядженням керівника винної особи (осіб) сума завданих збитків показується за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» та кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» у сумі, що підлягає стягненню з такої особи. Одночасно на таку саму суму зменшується позабалансовий субрахунок 072.
Слід зауважити, що законодавством в окремих випадках передбачено можливість застосування кратної відповідальності за заподіяну підприємству шкоду нестачею або втратою деяких видів майна та інших цінностей (див.
ст. 1353 КЗпП). При цьому згідно з п.п. «е» ст. 1 Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР у потрійному розмірі має бути відшкодовано збиток від нестачі тільки іноземної валюти. На вітчизняні грошові знаки зазначена вимога не поширюється.Щодо
податкового обліку, то ці операції ні в першому, ні в другому випадку не спричиняють будь-яких податкових наслідків. Закон про податок на прибуток не містить норми, згідно з якою зменшення суми торговельної виручки через виявлення в ній неплатіжних купюр призводило б до зменшення валового доходу. Оскільки відвантаження товарів при цьому все одно відбулося, а зменшення компенсації їх вартості в цьому випадку не відбувається, немає підстав застосовувати п. 5.10 Закону про податок на прибуток. Це означає, що до валового доходу потрапить виручка від реалізації в повній сумі (п.п. 4.1.1 цього Закону).А от сума відшкодування нестачі винними особами до складу валового доходу взагалі не включається (підстава —
п.п. 4.2.3 Закону про податок на прибуток). Сума нестачі, що утворилася в результаті виявлення неплатіжних банкнот та яку списано в бухгалтерському обліку на інші витрати підприємства, тобто без визначення винної особи, також не включається до складу валових витрат. Крім того, виявлення неплатіжних банкнот не впливає й на податкові зобов’язання з ПДВ.Узагальнимо викладене в цьому розділі, навівши далі в таблиці відповідні бухгалтерські записи. Оскільки, як було встановлено, розглянуті операції в податковому обліку не відображаються, опустимо ті колонки таблиці, які традиційно призначалися для цього виду обліку.
| № | Зміст операції | Бухгалтерський | Сума, | |
| Дт | Кт | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Винну особу не встановлено (виручка здавалася касиром) | ||||
| 1 | Відображено суму виручки, що надійшла до банку і зарахована на рахунок (за винятком сумнівних банкнот) | 311 | 301 | 6850 |
| 2 | Відображено суму банкнот, вилучених як сумнівні і направлених на експертизу | 333 | 301 | 150 |
| 3 | Одну з банкнот визнано платіжною | 311 | 333 | 50 |
| 4 | Неплатіжну банкноту списано за рахунок підприємства | 947 | 333 | 100 |
| 5 | Відображено нестачу на позабалансовому рахунку (до можливого встановлення винних осіб) | 072 | — | 100 |
| 6 | Суму витрат, пов’язаних з нестачею, віднесено на фінрезультат | 791 | 947 | 100 |
| Винну особу встановлено (виручка здавалася інкасатором) | ||||
| 7 | Відображено суму готівки, переданої в інкасаторській сумці до банку для зарахування на поточний рахунок | 333 | 301 | 7000 |
| 8 | Надійшла виручка на поточний рахунок | 311 | 333 | 6850 |
| 9 | Після проведення експертизи одну з банкнот визнано платіжною | 311 | 333 | 50 |
| 10 | За результатами експертизи та на підставі розпорядження керівника підприємства списано суму нестачі на винну матеріально відповідальну особу | 947 | 333 | 100 |
| 11 | Суму нестачі відшкодовано винною матеріально відповідальною особою | 301 | 375 | 100 |
| 12 | Відшкодовану суму нестачі відображено у складі фінансових результатів | 791 | 947 | 100 |
Сподіваємося, що тема, розглянута в цій статті, для більшості читачів так і залишиться на рівні теоретичних викладок. Ну, а якщо все ж таки комусь доведеться застосувати її на практиці, від чого зарікатися не можна, ви матимете необхідні знання. А їх, як говорять у народі, «за плечима не носити».
